Ухвала

від 10.09.2018 по справі 225/1670/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 225/1670/18

Провадження № 4-с/225/8/2018

Головуючий у справі: Челюбєєв Є.В.

Дзержинський міський суд Донецької області

У Х В А Л А

іменем України

10 вересня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

з участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії Ленінського районного відділу ДВС м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії Ленінського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (надалі - відділ Ленінський районний відділ ДВС м.Донецька) щодо винесення постанови про накладення арешту на автомобіль та оголошення його у розшук, який накладений постановами державного виконавця від 16.09.2013 у виконавчому провадженні № 39083666 та 25.02.2014 у виконавчому провадженні № 42233910, а також скасування інших постанов державних виконавців, складених в рамках іншим виконавчих проваджень, де він є боржником.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в квітні 2018 року йому стало відомо про те, що постановою державного виконавця відділу Ленінського районного відділу ДВС ВП 42233910 з примусового виконання виконавчого листа № 2-657/10 від 06.05.2010 про стягнення з нього та дружини ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАТ ВТБ Банк в особі відділення Донецької регіональної дирекції суми боргу за кредитним договором та судових витрат, було накладено арешт на належне йому на праві власності рухоме майно, а саме транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO WAGON, держ.номер НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, 2012 року випуску, який постановою державного виконавця від 01.04.2014 був оголошений у розшук. У зв'язку з фактичним виконанням даного рішення суду, державним виконавцем було закрито виконавче провадження та знято арешт з всього рухомого майна, що належить йому. Однак, в подальшому він дізнався про те, що належний йому автомобіль знаходиться у розшуку. Під час звернення до органів ДВС, він дізнався, що за вказаним виконавчим листом державним виконавцем знову було відкрито виконавче провадження з приводу стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Проте, він не отримував жодного процесуального документа на відновлення та виконання виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості на користь ВАТ ВТБ Банк . Разом з цим, він дізнався, що на виконанні в Ленінському районному відділі ДВС м.Донецька знаходиться безліч виконавчих проваджень, з примусового виконання рішень судів, де він є боржником. Так, за виконавчим провадженням ВП 39083666 з примусового виконання судового наказу № 2-н/260/525/2013 від 06.03.2013 він повинен сплатити на користь Комунального підприємства Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька заборгованість в сумі 1826 грн. 29 коп. 16.06.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (обтяження всього рухомого майна). На теперішній час у нього немає будь - яких невиконаних зобов'язань, тому вважає дії Ленінського районного відділу ДВС незаконними у зв'язку з чим просить скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту на автомобіль та оголошення його у розшук.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 дана позовна заява підлягає розгляду Дзержинським міським судом Донецької області.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні.

Належно повідомлені представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явилися, тому суд розглядав справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Належно повідомлений представник Ленінського районного відділу ДВС в судове засідання не з'явився, тому суд розглядав справу у його відсутності

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлена скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606 - XIV із змінами та доповненнями (надалі - Закон від 21.04.1999 року) в редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що за даними системи у Ленінському районному відділі ДВС м. Донецька перебували виконавчі провадження з виконання виконавчих документів, виданих Ленінським районним судом м. Донецьк про стягнення боргів з ОСОБА_2, а саме:

-ВП № 37900051 з примусового виконання судового наказу № 2/0532/1905/2012 від 13.03.2013 про стягнення на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькиіськгаз ,

-ВП № 37899884 з примусового виконання судового наказу № 2/0532/1905/2012 від 13.03.2013 про стягнення на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькміськгаз ,

-ВП № 39083666 з примусового виконання судового наказу № 2н/260/525/2013 від 06.03.2013 про стягнення на користь Комунального підприємства Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька,

-ВП № 42233910 з примусового виконання виконавчого листа № 2-657/10 від 06.05.2010 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ ВТБ Банк в особі відділення Донецької регіональної дирекції ,

-ВП № 42838568 з примусового виконання судового наказу № 2н/260/3851/2013 про стягнення на користь Комунального підприємства Донецькміськводоканал .

Також, у Будьонівському районному відділі ДВС м. Донецька перебувало ВП № 16108532 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3205 від 07.10.2008 про стягнення на користь ВАТ Донецькобленерго .

Згідно наявної інформації всі виконавчі документи з примусового виконання судових рішень стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебували на виконанні в Ленінському та Будьонівському районних відділах ДВС м. Донецька, поверненні та закінчені з підстав, визначених Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року № 606 - XIV із змінами та доповненнями в редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Листом № 2-5-600 від 31.05.2018 Управління ДВС повідомлено, що виконавчі провадження з примусового виконання зазначених виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості не знаходяться і станом на 31.05.2018 до відділу не надходили.

Також, судом з'ясовано, що в серпні 2017 року представник ПАТ ВТБ Банк звернувся до начальника Ленінського районного відділу ДВС м. Донецька з проханням закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-657 від 06.05.2010 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитом, у зв'язку з фактичним виконанням.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України Про виконавчу службу виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.2 ст. 1 Закону України Про державну виконавчу службу завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 - XIV із змінами та доповненнями (надалі - Закон від 21.04.1999 року), в редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні частиною першою статті 6 Закону України Про виконавче провадження зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ст. 50 ч.1 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 року (у редакції, чинній на час пред'явлення позову, далі-Закон від 21.04.1999 року), у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також проводяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ст. 50 ч.2 Закону від 01.04.1999 року).

Як встановлено судом, виконавчі документи, а саме судовий наказ № 2н/260/525/2013 від 06.03.2013 про стягнення на користь Комунального підприємства Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька та виконавчий лист № 2-657/10 від 06.05.2010 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ ВТБ Банк в особі відділення Донецької регіональної дирекції , в ході виконання яких був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно та оголошений розшук автомобіля, були повернуті стягувачам на підставі п.9 ч.1 ст. 47 Закону в редакції, що діяла на час спірних правовідносин.

Виходячи з аналізу ст. 50 Закону, у державного виконавця на момент повернення виконавчих документів не було підстав для зняття арешту з майна боржника та припинення розшуку автомобіля.

В той же час суд зазначає, згідно з положеннями статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Згідно ст.. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути законним : у пункту 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення законів .

Крім того, принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Суд зазначає, згідно ст. 22 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавчі документи можуть бути пред'явлені в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Даний строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Як було встановлено судом, виконавчі документи в ході виконання яких були накладені арешт на майно та оголошено розшук автомобіля стягувачам були повернені 10.11.2014. Отже, виконавчі документи стягувачі могли пред'явити повторно до державної виконавчої служби в строк до 10.11.2015. При цьому, стягувач ВТБ Банк в 2017 році направив листа до державної виконавчої служби про повне погашення боргу за виконавчим документом, з проханням закінчити виконавче провадження. Інший стягувач Комунальне підприємство Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька залишилася на окупованій території та не переєструвалося на іншій території України.

Доказів про знаходження на виконанні в державній виконавчій службі інших виконавчих документів, де боржником виступає ОСОБА_2, в тому числі постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій державною виконавчою службою суду не надано.

Тобто, скаржник ОСОБА_2 опинився в такій ситуації, коли за відсутності протягом тривалого строку на виконанні будь-яких виконавчих документів, він не може вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, що створює ситуацію юридичної невизначеності.

За таких підстав суд приходить до висновку, що арешт на майно скаржника ОСОБА_2 та розшук автомобіля призводить до позбавлення права володіння, користування та розпорядження своїм майном без дотримання принципу юридичної невизначеності та без досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав останнього, що є неприпустимим.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання дій державної виконавчої служби щодо відмови зняти арешт з майна боржника та припинити розшук майна незаконними та зняття арешту з майна підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку про зняття арешту з рухомого майна, власником якого є ОСОБА_2, суд вважає за необхідне припинити його розшук, оголошений постановою державного виконавця 01.04.2014 у виконавчому провадженні № 42233910.

При цьому скаржник ОСОБА_2 просив скасувати всі постанови щодо розшуку майна. Оскільки судом встановлено, що в ході виконання виконавчого листа № 2-657/10 від 06.05.2010 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ ВТБ Банк в особі відділення Донецької регіональної дирекції у виконавчому провадженні була винесена одна постанова про оголошення розшуку автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними частково, тому вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)

Керуючись статтями 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії Ленінського районного відділу ДВС м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити частково.

Визнати дії Ленінського районного відділу ДВС м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо відмови зняти арешт з майна боржника та припинити розшук майна незаконним.

Зобов'язати державного виконавця Ленінського районного відділу ДВС м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зняти арешт з майна боржника ОСОБА_2, який накладений постановами державного виконавця від 16.09.2013 у виконавчому провадженні № 39083666 та 25.02.2014 у виконавчому провадженні № 42233910.

Зобов'язати державного виконавця Ленінського районного відділу ДВС м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області припинити розшук транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO WAGON, держ.номер НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, 2012 року випуску, оголошений постановою державного виконавця 01.04.2014 у виконавчому провадженні № 42233910.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв