Рішення

від 13.09.2018 по справі 0940/1225/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р. справа № 0940/1225/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Гресько до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002861401 та № 0002871401 від 26 квітня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гресько (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002861401 та № 0002871401 від 26 квітня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002861401 від 26.04.2018 року за платежем податок на додану вартість на суму 131720,00 грн, в тому числі за основним платежем 105376,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26344,00 грн та № 0002871401 від 26.04.2018 року за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зменшено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 19167,00 грн. Вважає визначення вказаних грошових зобов'язань безпідставними, помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу договору та інших документів підприємства в ході перевірки, невірного тлумачення умов укладеного договору та чинного законодавства України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.08.2018 року (а.с. 69-75). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ Агрокультура-ІВ (код ЄДРПОУ 40060793), за період з 01.05.16 по 31.07.17 рік, за результатами якої складено Акт перевірки від 06.04.2018 року № 267/09-19-14-01-01/40299337, яким встановлено вчинення ТОВ Гресько порушень податкового законодавства. Вказано, що згідно вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.10.2017 у справі №344/5564/17, обвинуваченого ОСОБА_1, як засновника та керівника ТОВ Агрокультура-ІВ - одного із контрагентів ТзОВ Гресько , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме фіктивному підприємництві, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. Таким чином, перевіркою позивача встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ Гресько протягом 2016 року із ТОВ Агрокультура-ІВ . А тому, ТОВ Гресько протягом 2016 року безпідставно відобразило в податковому обліку операції по оформлених документах на придбання ТМЦ від ТОВ Агрокультура-ІВ . Також відмічено, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем під час перевірки щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Агрокультура-ІВ , не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки фактичного здійснення господарської операції не відбулось. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ Гресько відображено в податковому обліку видаткові та податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах. Враховуючи зазначене, висновки акту перевірки є законними, обґрунтованими та зроблені без порушень вимог чинного законодавства (а.с. 69-75).

07.08.2018 року представником відповідача подано додаткові пояснення по справі в яких зазначено, що відповідно до правової позиції Верховного суду щодо вирішення аналогічного публічно - правового спору (постанова від 16.01.2018 року справі № 2а-7075/12/2670), аналіз норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні дає підстави стверджувати, що первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. У постанові від 16.01.2018 року зазначено, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а тому відповідач вважає, що вказана правова позиція Верховного суду підтверджує правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 26.04.2018 року (а.с. 91-92).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гресько є юридичною особою, перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток (зворотній бік а.с. 10).

Згідно вимог п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст.. 78, п. 82.2, ст.. 82 глави 8 ПК України, на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області №385 від 20.03.2018 року, посадовою особою відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ Гресько з питань правильності та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні з питань правильності та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ Агрокультура-ІВ (код ЄДРПОУ 40060793), за період з 01.05.16 року по 31.07.16 року

За результатами перевірки складено Акт від 06.04.2018 року № 267/09-19-14-01-01/40299337 (а.с. 10-15), яким зроблено висновки, зокрема, про порушення позивачем:

- п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.1., ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 105 376,33 грн, в т.ч. за: за травень 2016 року в сумі 28 000,00 грн, за червень 2016 року в сумі 77 376,33 грн та зменшено від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 19 166,66 грн за липень 2016 року.

За наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0002861401 від 26.04.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 131720,00 грн, в тому числі основного платежу - 1053760,00 грн та 26344,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0002871401 від 26.04.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2016 року в сумі 19167,00 грн (а.с. 16, 17).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом свого права до суду.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних вище порушень ґрунтуються на тому, що згідно вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.10.2017 у справі №344/5564/17, обвинуваченого ОСОБА_1 як засновника та керівника ТОВ Агрокультура-ІВ - одного із контрагентів ТзОВ Гресько , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме фіктивному підприємництві, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. А тому встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ Гресько протягом 2016 року із ТОВ Агрокультура-ІВ . Первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем під час перевірки щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Агрокультура-ІВ , не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки фактичного здійснення господарської операції не відбулось.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.

11.05.2016 року між позивачем (як Покупцем) та ТОВ Агрокультура-ІВ (як Постачальником) укладено Договір поставки № 11/05-16, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, а саме: бензин марок Mustang - 100, Mustang - 95, A - 95, A - 95 (Mustang 92), дизельне паливо (дизельне паливо Mustang) та газ скраплений (газ Mustang (LPG Mustang), а покупець зобов'язується прийняти твар від постачальника і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №12/10-16 від 12.10.2016, після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії), постачальник надає за видатковою накладною накладну покупцю картку (и) на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу на пальне або картка (и). Передача покупцю карток на пальне WOG здійснюється за місцезнаходженням офісу Постачальника уповноваженій особі Покупця, яка зобов'язана надати Постачальнику довіреність на отримання товару (партії товару).

Виконання умов цього Договору поставки № 11/05-16 від 11.05.2016 року, на думку позивача, підтверджують: видаткові накладні, виписані ТОВ Агрокультура-ІВ ; податкові накладні; платіжні доручення, отримувачем платежу за якими є ТОВ Агрокультура-ІВ (а.с. 20-55).

Суд звертає увагу, що одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, як вже зазначалось, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як, зокрема, зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 по справі №21-15а15: … для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів … .

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-1513а16: … господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. … Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій … .

Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-2239а16 дійшла до такого висновку: … недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди … .

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06.12.2016 по справі №21-1440а16: … Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. … недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди … .

З урахуванням приписів ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, надані позивачем суду докази, документи у сукупності не підтверджують фактичне виконання ТОВ Агрокультура-ІВ своїх зобов'язань, реальне здійснення господарських операцій.

Так, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Судом досліджено вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.10.2017 у справі №344/5564/17 (набрав законної сили 28.11.2017), яким визнано ОСОБА_1, як засновника та керівника ТОВ Агрокультура-ІВ - одного із контрагентів ТОВ Гресько , винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (а.с. 60-61).

У зазначеному вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.10.2017 у справі №344/5564/17 зазначено, що ОСОБА_1 вчинив фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. З моменту реєстрації ТОВ Агрокультура-ІВ ОСОБА_1, використовуючи реквізити ТОВ Агрокультура-ІВ , а саме печатку суб'єкта господарювання та електронний цифровий підпис керівника вказаного товариства, діючи з метою прикриття незаконної діяльності надавав незаконні послуги реальним суб'єктам господарювання, шляхом оформлення первинних бухгалтерських документів про безтоварні господарські операції, які дозволяли ухилятися від сплати податків. Так, протягом травня, червня, серпня та вересня 2016 року ТОВ Агрокультура-ІВ безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки в розмірі 691304,80 грн.

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22.03.2016 по справі №21-170а16: … надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. … первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним … .

З урахуванням приписів ст. 44 Податкового кодексу України документально не підтверджено формування ТОВ Гресько податкового кредиту з податку на додану вартість, валових витрат по операціям з ТОВ Агрокультура-ІВ у періоди, оподаткування яких становить предмет спору у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з Агрокультура-ІВ є необґрунтованим.

Виписані ТОВ Агрокультура-ІВ податкові накладні та платіжні доручення з урахуванням інших документів, обставин здійснення оподатковуваних операцій, на думку суду, не надають право позивачу на формування податкового кредиту за операціями з цим контрагентом у відповідні податкові періоди.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань.

Таким чином, знаходять своє підтвердження порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість, а тому позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення за № 002861401 від 26.04.2018 року, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 131720,00 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням на 105376,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 26344,00 грн та податкового повідомлення № 0002871401 від 26.04.2018 року, не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із абзацом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи позивача в цілому.

Позивач, в силу положень частини 1 статті 71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002861401 та №0002871401 від 26 квітня 2018 року прийнято правомірно, а тому в задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Гресько слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гресько" (код ЄДРПОУ 40299337), вул. Галицька, 41а, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області: (код ЄДРПОУ 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.