Рішення

від 03.09.2018 по справі 1740/2077/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2018 року м. Рівне №1740/2077/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Кухарець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 доСарненської об'єднаної Державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) у про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №1162-13 на суму 1181,46 грн.; №1163-13 на суму 962,22 грн.; №1164-13 на суму 1598,02 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначила, що відповідач безпідставно визначив спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік. Вказала, що рішенням Висоцької сільської ради №419 від 27.01.2015 встановлено розрахунок ставки податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, у відсотках до мінімальної заробітної плати на початок звітного (податкового) періоду: для об'єктів не житлової нерухомості в розмірі 1%; для об'єктів житлової нерухомості (житлового будинку) - 2%. Вважає, що рішення по встановленню податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки оподаткування на 2015 рік, прийнято поза встановленими строками, визначеними Податковим кодексом України: пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року - 2015 року. Виходячи з імперативних приписів п.п.12.3.4. п. 12.3. ст.12 та п. 12.5 ст.12 Податкового кодексу України, дія цього рішення місцевої ради не може розповсюджуватися на 2015 рік. Окрім цього, в п.п.265.4.1 п.265.4 ст.265 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 вказано на пільгу для житлових будинків, згідно з якої база оподаткування - площа житлового будинку (незалежно від їх кількості) зменшується на 250 м.кв., що перевищує житлову площу, наявну в позивача.

Враховуючи факт оприлюднення рішення сільської ради пізніше ніж за шість місяців до початку 2015 року та пріоритетність норм Податкового кодексу України, позивач вважає, що його положення не можуть застосовуватись на 2015 рік. За наведеного, просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою від 06.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено розгляд справи по суті на 03.09.2018.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву (а.с.31-32), у якому зазначив, що у власності позивача перебувають об'єкти нерухомості, які є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України. Встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до повноважень місцевої ради, яка має прийняти відповідне рішення. Вказав, що пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Зазначив, що наведене відповідає вимогам пункту 10.2 ст.10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно, а також кореспондує положенням пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

Вказав, що при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідач керувався законодавчими актами, які були чинними в період виникнення податкового зобов'язання у позивача. З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання позивач не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечиі проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

З'ясувавши доводи та заперечення сторін, викладені в заявах по суті справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх зібраними у справі доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням такого.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_2 17.10.2006 зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець (номер запису про проведення державної 2 594 000 0000 000767); основний вид діяльності: 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (а.с.12).

Суд встановив, що ОСОБА_2 на праві власності належить нерухоме майно, а саме:

нежитлова будівля - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 79,0 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1, - на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2004, посвідченого Мелех О.П., приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2975 (а.с.13);

будівля магазину під АДРЕСА_4, загальною площею 97,0 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дубровицького районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №2646 (а.с.14);

житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 135,3 кв.м., житлова площа 79,5 кв.м., розташований в АДРЕСА_2, - на підставі договору дарування житлового від 31.08.2011, зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.09.2011 (а.с.15).

Судом встановлено, що 30.06.2016 Сарненською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області винесено податкові повідомлення-рішення Форми "Ф":

№1162-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1181,46 грн., за 2015 рік (а.с.19);

№1163-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 962,22 грн., за 2015 рік (а.с.20);

№1164-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 1598,02 грн., за 2015 рік (а.с.21).

Позивач, не погоджуючись з відповідними рішеннями контролюючого органу, оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності з 01.01.2015, статтю 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктом 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому, підпунктом 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Таким чином, з набранням з 01.01.2015 чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Податок на нерухоме майно належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.

Положеннями статті 8 ПК України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктами 10.1, 10.2 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Рішенням Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 27.01.2015 №419 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" встановлено з 01 січня 2015 року на території Висоцької сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вирішено оприлюднити дане рішення на офіційному сайті Висоцької сільської ради у десятиденний термін після його прийняття. Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію Висоцької сільської ради з питань бюджету, податків, фінансів, регулювання земельних відносин (а.с.13).

Судом враховано, що відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, принцип стабільності у податковому законодавстві полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що для того, щоб застосувати ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлену рішенням Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 27.01.2015 №419 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у 2015 році, таке рішення органу місцевого самоврядування мало бути прийняте та офіційно оприлюднене до 15 липня 2014 року.

З урахуванням дати прийняття та оприлюднення рішення Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 27.01.2015 №419 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" після 15.07.2014, підстави для сплати такого податку у 2015 році - відсутні, оскільки наступний бюджетний рік починається з 01.01.2016.

Аналогічні висновки про застосування норм права до спірних правовідносин викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №823/2/17 (провадження №К/9901/40960/18), які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судом у даній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що введення нового податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як місцевого податку, на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, не є правовою підставою для сплати позивачем даного виду податку у 2015 році, оскільки нарахування такого податку має здійснюватись виключно у законодавчо встановлений спосіб для запровадження нових місцевих податків.

Доводи відповідача щодо необхідності сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже у 2015 році, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

За наведеного, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №1162-13, №1163-13, №1164-13 слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (34500 Рівненська область, м. Сарни, вул. Широка,18, код 39505120) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 1162-13, від 30.06.2016 № 1163-13, від 30.06.2016 № 1164-13.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2114,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 вересня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.