Рішення

від 12.09.2018 по справі 1740/1940/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2018 року м. Рівне №1740/1940/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: Суходольський О.С., представник Щур О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Голови Марининської сільської ради ОСОБА_1 до депутата Марининської сільської ради Суходольського Олександра Станіславовича про визнання дій та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Голова Марининської сільської ради, ОСОБА_1 (далі по тексту рішення - позивач), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до депутата Марининської сільської ради, Суходольського Олександра Станіславовича (далі по тексту рішення - відповідач), про визнання протиправними його бездіяльності та дій, що суперечать вимогам чинного законодавства України, вчинені в порушення обов'язку надати відповідь на запит та надавати достовірну, точну та повну інформацію. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням №09 від 28 жовтня 2015 року про підведення підсумків голосування виборів Марининського сільського голови його обрано головою Марининської сільської ради. 12 березня 2018 року депутатом Суходольським Олександром Станіславовичем подано пропозицію про скликання позачергової сесії Марининської сільської ради з включенням до порядку денного питання про схвалення проекту рішення сільради про добровільне чи то об'єднання чи то роз'єднання територіальних громад. Крім того, тільки зазначено, що проект незрозумілого рішення додається, без додатку до пропозиції. Відповідно ст.20 регламенту Марининської сільради, пропозиції щодо кожного питання, яке пропонується включити до порядку денного, супроводжуються проектом рішення сільської ради і при необхідності пояснювальною запискою. Керуючись ст.20 регламенту, позивачем направлено відповідачу запит з проханням надати пояснення до його пропозиції. Однак, відповідач проігнорував запит та не надавши відповіді з поясненнями щодо його пропозиції, поскаржився до Березнівської РДА, яка визнала роботу Марининської сільради незадовільною та доручила депутатам сільради винести на розгляд питання про притягнення позивача до відповідальності за неналежне виконання делегованих повноважень при розгляді звернення депутатів. Позивач стверджує, що відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про доступ до публічної інформації , відповідач, як розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Стаття 14 цього ж Закону встановлює обов'язок відповідача надавати достовірну, точну та повну інформацію. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України Про доступ до публічної інформації , рішення, дії чи бездіяльність відповідача, як розпорядника інформації, можуть бути оскаржені до вищого органу або суду. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо ігнорування запиту про надання інформації позивач є протиправною. Так само протиправними позивач вважає дії відповідача щодо надання ним інформації Березнівській РДА про відмову позивача від розгляду його пропозиції. Позивач вважає, що бездіяльність та дії відповідача суперечить вимогам чинного законодавства України, вчинені ним в порушення обов'язку надавати достовірну, точну та повну інформацію, грубо порушили право позивача на отримання відповіді та призвели до настання негативних наслідків в роботі позивача при виконанні делегованих повноважень. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач письмового відзиву на позов до суду не подавав.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.08.2018 судове засідання відкладено на 12.09.2018 у зв'язку із задоволенням клопотання позивача, (неможливість прибуття у судове засідання його представника).

04.09.2018 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заяву про зміни до позовної заяви.

05.09.2018 ухвалою суду визнано заяву про зміни до позову безпідставною та необґрунтованою, в зв'язку з чим таку заяву повернуто заявнику без розгляду.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні заперечення проти позову, вказавши що відповідач не є належним у даному спорі. Крім того зауважив, що посилання позивача на обов'язок відповідача надати відповідь на запит та надати повну і достовірну інформацію відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації є безпідставними, оскільки вказаний закон не поширюється на суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд виходить з наступного.

Позивач є головою Марининської сільської ради та відповідно до норми пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що 12 березня 2018, група депутатів, в тому числі і відповідач, звернулись із пропозицією до позивача про скликання позачергової сесії Марининської сільської ради на 16 березня 2018 року з метою включення до порядку денного питання Про схвалення проекту рішення сільської ради Про добровільне об'єднання територіальних громад . Вказана пропозиція містить орфографічні помилки в слові об'єднання .

04.04.2018, позивачем на адресу відповідача направлений запит про надання інформації, за змістом якого позивач просить для уточнення питання по суті і включення до повістки денної сесії, призначеної на 17.04.2018, надати офіційну письмову інформацію щодо поданої пропозиції від 12.03.2018 про скликання позачергової сесії та включення питання до порядку денного сесії.

Письмової відповіді на запит відповідач не подавав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як у позові, так і в судовому засіданні посилається на положення Закону України Про доступ до публічної інформації .

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес встановлений Законом України Про доступ до публічної інформації (далі по тексту рішення - Закон №2939-VI).

Визначення поняття публічна інформація наведено у статті 1 цього Закону відповідно до якої публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В свою чергу, статтею 13 Закону України Про доступ до публічної інформації визначений вичерпний перелік осіб, які є розпорядниками публічної інформації. Зокрема, такими є: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону №2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону №2939-VI); інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону №2939-VI); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону №2939-VI); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону №2939-VI).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Водночас, не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI).

Крім того, в силу норм ч. 2 ст.2 Закону №2939-VI, останній не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Отже, Закон №2939-VI передбачає два види інформаційних відносин, на які його положення не поширюються: на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій та на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Суб'єкти відносин у сфері доступу до публічної інформації визначені ст. 12 Закон №2939-VI, за змістом якої, такими є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Враховуючи, що позивач є суб'єктом владних повноважень, то в силу пункту 1 частини 1 статті 12 Закон №2939-VI, він не є суб'єктом відносин у сфері доступу до публічної інформації.

Наведена позиція суду узгоджується із позицією, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 29.09.2016 року №10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації .

Окрім наведеного, суд звертає увагу також на те, що згідно із нормою частини 1 статті 2 Закону України Про статус депутатів місцевих рад , депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Аналізуючи зміст запиту позивача, судом встановлено, що такий запит поданий на виконання відповідачем свої депутатських повноважень, отже позивач безпідставно та необґрунтовано відносить його до запиту відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки депутати місцевих рад при виконанні ними депутатських повноважень не можуть бути суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, а їх права та обов'язки регулюється окремим законом, зокрема Законом України Про статус депутатів місцевих рад (ст.ст. 10, 11 вказаного Закону) та регламентом відповідної місцевої ради.

Повторюючись, суд зауважує, що позивачем є голова Марининської сільської ради, який в силу пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, а можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції повинна бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Таке обмеження щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративної юрисдикції містить і пункт 5 частини 1 статті 19 КАС України, зі змісту якого слідує, що суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до частини 1 статті 5 та частини 1 статті 12 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільський, селищний, міський голова (далі - міський голова) входить до системи місцевого самоврядування і є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Частиною 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначені повноваження сільського, селищного, міського голови, зокрема, сільський, селищний, міський голова звертається до суду з питань визнання незаконними актів відповідних органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів (п.15 ч.4 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, позивач у даному спорі немає права на звернення до суду, оскільки законом не надано цьому суб'єкту владних повноважень право на звернення до суду для вирішення цього публічно-правового спору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку, що, по-перше, позивач не уповноважений на звернення із даним позовом до суду; по-друге, запитувана позивачем інформація не є публічною в розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації і по-третє, відповідач не є розпорядником такої інформації в розмінні вказаного закону, тому позивачу у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Судовий збір у порядку статті 139 КАС України позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Голови Марининської сільської ради ОСОБА_1 до депутата Марининської сільської ради Суходольського Олександра Станіславовича про визнання дій та бездіяльності протиправними відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Голова Марининської сільської ради ОСОБА_1 (34655, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Маринин, вул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 04388001);

2) відповідач - депутат Марининської сільської ради Суходольський Олександр Станіславович (34655, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Маринин, вул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 04388001).

Повний текст рішення складений 14 вересня 2018 року.

Суддя Комшелюк Т.О.