Рішення

від 14.09.2018 по справі 826/2471/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2018 року № 826/2471/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа: проУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Чернявської Олени Степанівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Валендюка Владислава Сергійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та кредит визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Чернявської Олени Степанівни (далі по тексту - Відповідач-1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Відповідач-2, Фонд), третя особа: Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та кредит , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не внесення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К , і.к.22044280, та ПАТ Банк Фінанси та кредит ;

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення Позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К , і.к.22044280, та ПАТ Банк Фінанси та кредит ;

- зобов'язати Уповноважену особу включити Позивача до переліку вкладників ПАТ Банк Фінанси та кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К , і.к.22044280, та ПАТ Банк Фінанси та кредит ;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити Позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К , і.к.22044280, та ПАТ Банк Фінанси та кредит у розмірі 168 871,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач є вкладником у розумінні Закону №№ 4452-VI, а тому набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах його граничного розміру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 26 квітня 2016 року о 15 год. 40 хв.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про його участь у судових засіданнях в адміністративній справі №826/2471/16 в режимі відеоконференції.

26 квітня 2016 року від Уповноваженої особи через канцелярію суду надійшло заперечення на позов, у якому Відповідач-1 вказав на те, що Позивач не є вкладником в розумінні Закону № 4452-VI, оскільки договорів з Банком не укладав, коштів безпосередньо не залучав, а набув право на вклад на підставі договору відступлення права вимоги, укладеним між ним та ТОВ фірма Ізоляція-К , який був кредитором Банку. Окрім того, Відповідач-1 зазначив про те, що повідомлення про відступлення права вимоги за договорами на його адресу не надходило.

У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

04 травня 2016 року через канцелярію суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло письмове заперечення на позовну заяву, у якому Відповідач-2 вказав на передчасність позовних вимог заявлених до Фонду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2017 року справу призначено до розгляду у судове засідання на 28 вересня 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року адміністративну справу №826/2471/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду у судове засідання на 13 грудня 2017 року.

У судовому засіданні 13 грудня 2017 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Валендюка Владислава Сергійовича.

У судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник відповідача-1 підтримала заперечення на позовну заяву з підстав, викладених у запереченнях на позов. При цьому представник Відповідача-1 не наполягала на розгляді клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю вказаної справи адміністративним судам, поданого на адресу суду 10 серпня 2016 року, у зв'язку з чим судом вказане клопотання не розглядалось.

У зв'язку з неявкою інших сторін у судове засідання та наявність у матеріалах справи клопотання представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України в редакції до 15.12.2017, ухвалив про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К та Банком було укладено договір від банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування, що сторонами не заперечується.

29 серпня 2015 року між Позивачем та ТОВ фірма Ізоляція-К було укладено договір уступки права вимоги, згідно умов якого ТОВ фірма Ізоляція-К (Кредитор) уступає ОСОБА_1 (Новий кредитор) право вимоги з ПАТ Банк Фінанси та кредит за договором банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К та ПАТ Банк Фінанси та кредит .

Згідно п. 1.2. цього договору, загальна сума коштів, які боржник повинен кредитору за основним Договором, та право вимоги якої уступається за цим договором, складає 168 871,11 грн.

17 вересня 2015 року ПАТ Банк Фінанси та Кредит віднесено Національним банком України до категорії неплатоспроможних, про що видано постанову Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612.

На підставі згаданої постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб цього ж дня прийнято рішення № 171 Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ Банк Фінанси та Кредит та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку , яким у ПАТ Банк Фінанси та Кредит запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду Чернявську О.С. та делеговано останній всі повноваження тимчасового адміністратора банку, строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Фінанси та Кредит та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ Банк Фінанси та Кредит , призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк Фінанси та Кредит заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017 включно.

Інформація про ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит розміщена 23.12.2015 на офіційному вебсайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та опублікована у газеті Голос України № 242 (6242) від 23.12.2015.

15 грудня 2015 року Позивач звернувся до Фонду з заявою про включення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як нового кредитора за договором банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К та ПАТ Банк Фінанси та кредит . До заяви було додано засвідчену копію договору уступки права вимоги від 29 серпня 2015 року, копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду Позивача.

Не включення Позивача до переліку вкладників зумовило звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Законом України від 23.02.2012 №4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Закон №4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Кредитором банку у розумінні пункту 5-4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Як свідчать обставини справи та не заперечується Відповідачем-1, між ТОВ фірма Ізоляція-К та Банком було укладено договір від 16 жовтня 2008 року банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування.

Уповноваженою особою не заперечується той факт, що ТОВ фірма Ізоляція-К набуло статусу кредитора банку у розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI.

В подальшому, ТОВ фірма Ізоляція-К на підставі договору уступки права вимоги від 29 серпня 2015 року, відступлено на користь Позивача право вимоги за вказаним вище договорами на загальну суму 168 871,11 грн (а.с.10).

Повідомлення про відступлення права вимоги, з доданою до нього засвідченою копією цього договору, було направлено на адресу Фонду поштовим зв'язком, що підтверджується описом вкладення цінного листа (а.с.12).

Заперечень проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні у порядку визначеному ст. 519 Цивільного кодексу України від Уповноваженої особи не надходило.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 цього Кодексу, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, заміна первісного кредитора за договором банківського рахунку НОМЕР_2 на розрахунково-касове обслуговування від 16 жовтня 2008 року, відбулась з додержанням вимог законодавства, з огляду на що, суд приходить до висновку, що Позивач набув статусу вкладника у розумінні Закону № 4452-VI.

Судом не приймаються доводи Відповідача-1 про те, що його не було повідомлено про відступлення права вимоги за згаданим вище договором на користь ОСОБА_1, з огляду на те, що такі доводи жодними доказами не підтверджені. Натомість, матеріали справи містять докази направлення на адресу Фонду заяви та засвідченої копії договору про відступлення права вимоги.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI . Про це зазначив Верховний Суд у п.41-43 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI визначений вичерпний перелік підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, а саме:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

У спірному випадку, правочин, укладений між ТОВ фірма Ізоляція-К та Банком на предмет його нікчемності з підстав, передбачених ст. 38 Закону №4452-VI, Уповноваженою особою не визнавався. Будь-яких фактів, які б свідчили про наявність обставин, які слугували підставою для визнання нікчемним правочину Уповноваженою особою не наведено.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Уповноваженою особою не заперечується факт наявності на рахунку НОМЕР_2 грошових коштів у сумі 168 871,11 грн., право вимоги на які передано Позивачу згідно договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ фірма Ізоляція-К та Позивачем.

Отже, за встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що Позивач є належним вкладником банку у розумінні Закону №4452-VI, а тому набув право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах його граничного розміру.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003) .

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В свою чергу ч.2 ст. 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту порушеного права слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, право Позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_1 та зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Поряд з цим, суд приходить до висновку про передчасність вимог, заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки Загальний реєстр вкладників формується на підставі поданої Уповноваженою особою інформації щодо вкладників, а за відсутності подання такої у Фонду не виникло обов'язку щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників та , відповідно, відсутня й бездіяльність Фонду.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (10003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Чернявської Олени Степанівни (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 60; код ЄДРПОУ 09807856) щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_1 (10003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Валендюка Владислава Сергійовича (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 60; код ЄДРПОУ 09807856) включити інформацію про ОСОБА_1 (10003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко