Постанова

від 10.04.2019 по справі 826/2471/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

Київ

справа №826/2471/16

адміністративне провадження №К/9901/1209/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Чернявської Олени Степанівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Валендюка Владислава Сергійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Горяйнова А.М, Кузьмишиної О.М., Коротких А.Ю. від 30 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Чернявської Олени Степанівни (Уповноважена особа Фонду, відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Валендюка Владислава Сергійовича (Уповноважена особа Фонду, відповідач 2), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 3) за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі - ПАТ Банк Фінанси та Кредит , третя особа), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невнесення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_1 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К , і.к.22044280, та ПАТ Банк Фінанси та Кредит ;

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_1 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К , і.к.22044280, та ПАТ Банк Фінанси та Кредит ;

- зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників ПАТ Банк Фінанси та Кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_1 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К , і.к.22044280, та ПАТ Банк Фінанси та Кредит ;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку НОМЕР_1 на розрахунково-касове обслуговування, укладеного 16 жовтня 2008 року між ТОВ фірма Ізоляція-К , і.к.22044280, та ПАТ Банк Фінанси та Кредит у розмірі 168 871,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови Уповноваженої особи Фонду у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, оскільки на підставі договору уступки права вимоги позивач набув право вкладника в банку, на якого відповідно до статті 1058 ЦК України розповсюджується дія договору банківського вкладу в частині переуступленої суми.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року, позов задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит Чернявської Олени Степанівни щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення ОСОБА_2;

- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит Валендюка Владислава Сергійовича включити інформацію про ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит були відсутні підстави для невключення позивача до переліку осіб, які мають право на відшкодування суми вкладу у ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року задоволено апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у розумінні статті 2 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вкладником банку є ТОВ Фірма Ізоляція-К , а не ОСОБА_2, який не укладав договору банківського вкладу, а лише набув право вимоги на кошти за вкладом згідно договору про відступлення права вимоги, тому положення абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на нього не поширюються.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 10 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/2471/16 витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гімона М.М. та Коваленко Н.В.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Ізоляція-К та ПАТ Банк Фінанси та Кредит 16 жовтня 2008 року був укладений договір № 2600.7.0.1273088.01 на розрахунково-касове обслуговування. Згідно умов вказаного договору на рахунку ТОВ Ізоляція-К у ПАТ Банк Фінанси та Кредит розміщено кошти у сумі 168 871 грн 11 коп.

Між ОСОБА_2 та ТОВ Ізоляція-К був укладений договір уступки прав вимоги від 29 серпня 2015 року. Згідно з вказаним договором ТОВ Ізоляція-К передало ОСОБА_2 право вимоги до ПАТ Банк Фінанси та Кредит , що належить йому за договором від 16 жовтня 2008 року.

Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 ПАТ Банк Фінанси та Кредит було віднесено до категорії неплатоспроможних, а постановою від 17 грудня 2015 року № 898 - відкликано банківську ліцензію.

Позивач 15 грудня 2015 року засобами поштового зв'язку направив директору-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву, у якій просив повернути кошти, право вимоги яких він набув на підставі договору уступки прав вимоги від 29 серпня 2015 року, однак, йому було відмовлено.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у силу положень ЦК України позивач набув право на частину грошових коштів ТОВ Ізоляція-К , розміщених на рахунку у ПАТ Банк Фінанси та Кредит , відповідно до укладеного у законному порядку договору про відступлення права вимоги, відтак, відмова Уповноваженої особи Фонду щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО є протиправною.

Від учасників справи відзиву або заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр , Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу (рахунку) за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр , Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Тобто однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок ФГВФО є наявність на дату прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою.

Відповідно до статті 2 Закону України Про банки і банківську діяльність вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI вклад визначено, як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 4 частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, вкладні (депозитні) рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів. При цьому, вкладником вважається саме та особа, яка має відкритий на своє ім'я рахунок у банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, за умовами договору укладеного між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ТОВ Ізоляція-К від 16 жовтня 2008 року банк відкрив банківський рахунок НОМЕР_1, тобто саме ТОВ Ізоляція-К . є вкладником банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI.

Стосовно позивача судами попередніх інстанцій встановлено відсутність відкритого ним або на його ім'я банківського рахунку у ПАТ Банк Фінанси та Кредит , а укладений між ТОВ Ізоляція-К та ОСОБА_2 договір уступки права вимоги від 29 серпня 2015 року не є підставою для віднесення позивача до вкладників банку, оскільки цьому має передувати процедура укладення договору банківського вкладу між банком та ОСОБА_2 з подальшим переведення на відкритий рахунок грошових коштів згідно вказаного договору.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцї про те, що ОСОБА_2 не є вкладником банку у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI, відтак, положення абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на нього не поширюються, тобто позивач не є тією особою, яка набула право на відшкодування суми коштів за рахунок ФГВФО, відтак, відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Банк Фінанси та Кредит за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Водночас, право власності позивача на кошти відповідно до договору переуступки права вимоги може бути реалізоване шляхом визнання позивача кредитором по відношенню до банку, що є підставою для задоволення його вимог у порядку та черговості, визначеними статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних у результаті реалізації і продажу майна банку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 815/2490/15, від 02 квітня 2019 року у справах № 826/22956/15 та № 826/18291/15.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішенні суду апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.М. Гімон

Н.В. Коваленко