Рішення

від 16.08.2018 по справі 826/4678/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2018 року 16:44 № 826/4678/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі преставника позивача - Наумова О.Л., представника відповідача - Кравченка Є.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Натуре" доГоловного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2017, - На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 серпня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Натуре" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування №0010331401, №0010341401, №0064581409 від 13.12.2017.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 26.10.2017 року № 458/26-15-14-0101/36355992 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001071201 від 19.05.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення дів на підставі та в межах визначених повноважень, а тому в даному випадку підстави для скасування таких рішень відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 28.09.2017 №1051/26-15-14-01-01, №1052/26-15-14-01-01, №1053/26-5-14-09,№3326/26-15-14-03-04, №3319/26-15-14-03-02, №2252/26-15-14-06-05 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до пп.75.1.2, п. 75.1, ст.. 75, 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 31.08.2017 року №8430, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю "Натуре" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. Перевірка проводилась з 28.09.2017 року 11.10.2017 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 11.10.2017 року по 19.10.2017 року.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт №458/26-15-14-01-01/36355992 від 26.10.2017 року, яким встановлено порушення ТОВ "Натуре":

1) п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.5 П(с) БО№11, п.5 П(с) БО№15, п.5 П(с) БО№16 Витрати , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 120000 грн., у тому числі по періодам: - 2015 рік - 120000 грн.;

2) пп. 198.1, пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 238333 грн., в т.ч. по періодам: за квітень 2015 року в сумі 133333 грн., за травень 2015 року на суму 105000 грн.;

3) п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних а саме, п'ятнадцяти календарних днів, що настають за днем виписки податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 2900,6 грн.;

4) п.2.8 гл.2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2017 року:

- №0010331401, яким позивачу за порушення п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.5 П(с) БО№11, п.5 П(с) БО№15, п.5 П(с) БО№16 Витрати збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 120000 грн.;

- №0010341401, яким позивачу за порушення пп. 198.1, пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 357 500 грн., з яких: 238333 грн. за податковим зобов'язанням, 119167 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф);

- №0064581409, яким до позивача за порушення п.2.8 гл.2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 20 000 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до ДФС України скаргу від 26.12. 2017 року № 26/12/02, за наслідками розгляду якої прийнято рішення від 22.02. 2018 року №6644/6/99-99-11-01-01-25 про залишення скарги без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Трансойлтрейд та Товариством з обмеженою відповідальністю БК ЕКВАТОР .

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Натуре та ТОВ Трансойлтрейд укладено договір купівлі-продажу №28/04 від 28.04.2015, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: соняшник у кількості 40 тонн на суму 800 000 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору продавець зобов'язується передати разом з товаром наступну документацію: рахунок-фактура(оригінал), видаткову накладну, документ підтверджуючий якість товару, товаротранспортні накладні, податкову накладну з податку на додану вартість, складену відповідно до вимог чинного законодавства України з дотриманням вимог щодо електронного підпису та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з дати виникнення податкового зобов'язання.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано копії видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, рахунку на оплату, податкової накладної, посвідчення якості.

Судом встановлено, що позивачем надане посвідчення якості лише на частину товару.

Також, в частині товаро-транспортних накладних відсутній підпис бухгалтера.

Крім того, ТОВ Трансойлтрейд перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС. Згідно бази даних ІС Податковий кредит стан платника- 0. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІІ квартал 2015 року не подано. Звіт суб'єкта малого підприємства ТОВ Трансойлтрейд до ДПІ за основним місцем реєстрації за 2015 рік не подавались. Інформація щодо наявності основних засобів на балансі підприємства відсутня.

При цьому, як вбачається з акту, в ході перевірки здійснено дослідження ланцюга постачання соняшника, придбаного у ТОВ Трансойлтрейд , проведено аналіз бази даних Єдиний реєстр податкових накладних та встановлено, що на товариство було зареєстровано податкову накладну з номенклатурою соняшник підприємством ТОВ РИК . В квітні 2015 року ТОВ РИ реєстрував на адресу ТОВ Трансойлтрейд податкові накладні з номенклатурою:соняшник, цемент, цегла, фарба та інше, проте в декларації з ПДВ та додатку 5 зазначені взаємовідносини задекларовані не були.

Окрім зазначеного, перевіркою встановлено, що придбання товарів по ланцюгу постачання від виробника відсутнє.

В порушення п.п.134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , П(С)БО 16 Витрати , TOB Натуре до складу Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) рядок 2050 Звіту про фінансові результати (ф.№2), безпідставно віднесено витрати з придбання товарів, які не виявлені по ланцюгу постачання від виробника, в результаті чого підприємством завищено собівартість реалізованої продукції на загальну суму 666 667 грн.

Одночасно встановлено факт перерахування у 2015 році ТОВ Натуре на користь ТОВ Трансойлтрейд грошових коштів на загальну суму 800 000 грн., за операцією яка визнана нереальною.

З урахуванням ст. 4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , якою встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, грошові кошти у сумі 800000 грн. за своєю сутністю є безповоротною фінансовою допомогою, яку ТОВ Натуре надало ТОВ Трансойлтрейд .

Перевіркою зроблено висновки, що TOB ТОВ Натуре суму в розмірі 800000 грн. необхідно було віднести до складу Інших витрат рядок 2270 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

При цьому, порядок формування витрат в бухгалтерському обліку регулюється П(С)БО 16 Витрати , згідно з яким витрати визнаються одночасно при зменшенні активів або збільшенні зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, встановлено порушення ст. 4, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 6, п. 7 П(С)БО 16 Витрати , з урахуванням ст. 138- 140 Податкового кодексу України:

- до складу Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) рядок 2050 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, безпідставно віднесено витрати з придбання товарів, які не виявлені по ланцюгу постачання від виробника, в результаті чого підприємством завищено собівартість реалізованої продукції на загальну суму 666 667 грн.;

- до складу Інші витрати рядок 2270 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не віднесено безповоротну фінансову допомогу, в результаті чого підприємство занижено витрати на загальну суму доходу 800000 грн.;

- до складу Інші доходи рядок 2240 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не віднесено безоплатно отримані товари (послуги), в результаті чого підприємство занизило доходи на загальну суму 800000 гривень.

Таким чином, встановлено, що в порушення п. 44.1, п.44.2 ст.44, ст. 134 Податкового кодексу України підприємством занижено показники, задекларовані у рядку 2240 Звіту Інші доходи .

Також, між ТОВ БК Екватор та ТОВ Натуре укладено договір будівельного підряду від 29.05.2015 року №29/05/15, відповідно до якого, в порядку та на умовах визначених цим договором, підрядник зобов'язується провести капітальний ремонт виробничого цеху, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт в строк до 29.05.2015 року.

Відповідно до п. 3-4 договору склад та замість проектно-кошторисної документації: ремонт покрівлі виробничого приміщення, ремонт підлоги, облаштування місця для упаковки продукції. Роботи виконуються на території смт. Баришівка, вул.. Леніна 78. Підрядник зобов'язується здійснювати матеріально-технічне забезпечення виконання робіт щодо проведення ремонту у порядку визначеному у додатку№1 до договору.

На підтвердження виконання договору позивачем надано копія рахунку на оплату, копія актів здачі приймання послуг, копія податкової накладної, копія локального кошторису на будівельні роботи, копії платіжних доручень, копія підсумкової вартості ресурсів.

Судом встановлено, що в локальному кошторисі відсутня адреса, де проводився ремонт. Водночас адреса не зазначена і в накладних.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки ТОВ БК ЕКВАТОР було зареєстроване платником ПДВ від 01.12.2014 року по 16.08.2016 року, анулювання відбулось у зв'язку з ненаданням декларацій протягом року.

Водночас, як зазначено в акті перевірки, за період взаємовідносин перевіряючими проведено аналіз бази даних Єдиний реєстр податкових накладних та Перегляд результатів співставлення Податковий блок . По ланцюгу постачання ТОВ БК Екватор не встановлено суб'єктів господарювання які б мали трудові ресурси та основні засоби для виконання будівельно-монтажних робіт.

Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за період І півріччя 2015 року товариство не подавало, основні засоби на балансі підприємства відсутні.

При цьому в матеріалах справи відсутня інформація щодо укладення субпідрядних договорів на виконання робіт за договором будівельного підряду від 29.05.2015 року з третіми особами.

Таким чином, TOB Натуре по зазначених взаємовідносинах порушено п. 198.1, п.п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 238333 грн.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Поряд з цим, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону Про бухгалтерський облік і фінансову звітність встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проаналізувавши надані позивачем документи в контексті наведених норм, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товарів у контрагента - ТОВ Трансойлтрейд чи виконання робіт у контрагента ТОВ БК Еквтор .

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані, зокрема, на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

Разом з тим, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не надано жодних доказів наявності у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи іншого обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову вигоду у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Так, відповідач вказував на те, що господарська діяльність позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а видані первинні документи не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій, які як наслідок, прямо впливають на оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, в ході судового розгляду справи, суд погоджується з доводами відповідача викладених в акті перевірки про відсутність підтвердження реальності вчинення господарських операцій позивача з контрагентами.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0064581409, відповідно до якого, внаслідок встановлення порушення пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою НБУ віл 15.12.2004 №637, до позивача застосовано суму штрафних санкцій (штрафів) в розмірі 20 000 грн., суд зазначає.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).

Пунктом 2.7 Положення №637 передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

У розумінні пункту 1.2 вказаного Положення, ліміт залишку готівки в касі (далі також - ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 2.8 Положення №637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Відповідно до пункту 3.1 Положення №637 - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно із пунктом 3.4 вказаного Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Пунктом 3.5 Положення №637 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з пунктом 7.24 Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем Положення про ведення касових операцій в національній валюті України здійсненні на підставі того, що перевіркою встановлено наявність понадлімітного залишку у касі на суму 10 000,00 грн.

Разом з тим, у видатковому касовому ордері від 22.05.2015 року №32 відсутній підпис одержувача готівкових коштів ФОП Йилмаз Мехмет Акіфа.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, підсумовуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Натуре" (03126, м. Київ, вул. В. Гавела, буд. 47/15, код ЄДРПОУ 36355992) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 вересня 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа