Рішення

від 13.09.2018 по справі 826/17727/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 826/17727/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Меблісам

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Меблісам (далі - ПАТ Меблісам ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) від 04.11.2016 № 0008671203 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку на 139931,20 грн, у тому числі: 111944,96 грн - за податковими зобов'язаннями та 27986,24 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки положення чинного законодавства ставлять у пряму залежність розмір плати за землю від наявності оформлення права власності або права оренди земельної ділянки. На думку позивача, оскільки на сьогоднішній день порядок відведення земельної ділянки у власність або оренду для власників частини нежилого приміщення не встановлений, тому норми, які визначають плату за користування земельними ділянками у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок не можуть поширюватися на ПАТ Меблісам . Крім того, позивач зазначає, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 27 (літера А), не виділена в натурі (на місцевості), не надана в користування жодній особі та право власності на неї ні за ким не зареєстровано, а тому у позивача відсутні підстави сплачувати земельний податок.

Ухвалою суду від 16.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17727/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21.03.2017 представником відповідача Якимчук П.О. подано суду письмові заперечення проти позову, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що на 2016 рік ставка земельного податку згідно з рішенням Київської міської ради становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не 1 відсоток, як було визначено позивачем у декларації за 2016 рік. Крім того, звернув увагу, що земельна ділянка, про яку зазначає позивач у позовній заяві, по пр-ту Перемоги, 27-А у м. Києві не визначена в якості об'єкта оподаткування у декларації, що була предметом камеральної перевірки.

Відповідно до ухвали суду від 26.10.2017 адміністративну справу № 826/17727/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду у судове засідання на 08.11.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2017 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2017 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У зв'язку з поданням представником позивача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

13.10.2016 посадовою особою ДПІ у Солом'янському районі проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю за 2016 рік щодо повноти надходжень по земельному податку за січень-серпень 2016 року АТ Меблісам , за результатами якої складено акт від 13.10.2016 № 12419/26-58-12-03/31901105 (а.с. 8-11).

У акті перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем пункту 286.2 статті 286, пункту 12.3 статті 12, пункту 284.1 статті 284 ПК України внаслідок чого визначений ПАТ Меблісам у податковій декларації з плати за землю (реєстраційний номер №9015426463 від 12 лютого 2016 року) розмір податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за 2016 рік є нижчим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, а саме: платником податків зменшено розмір ставки земельного податку (% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) у 2016 році за період з 01.01.2016 по 31.08.2016 на 2%.

Не погодившись з висновками акта перевірки, 26.10.2016 позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі заперечення (а.с. 12-13).

За результатами розгляду заперечень відповідач листом від 02.11.2016 № 17059/10/26-58-12-03-11 повідомив позивача про залишення без змін висновки акта перевірки від 13.10.2016 № 12419/26-58-12-03/31901105 (а.с. 15-16).

На підставі вказаного акта 04.11.2016 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008671203 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку на 139931,20 грн, у тому числі: 111944,96 грн - за податковими зобов'язаннями та 27986,24 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 17).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначеннями підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України):

земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу ХІІ цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За змістом пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125 і 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві на праві колективної власності належить нежиле приміщення площею 3983,70 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. Урицького, 45, м. Київ, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 08.10.2003 серії НП № 010007721 (а.с. 23).

Відповідно до відомостей державного земельного кадастру та інформації з бази даних Державної фіскальної служби (ділянки, право користування по яких не оформлено), наданого Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ Меблісам є користувачем наступних земельних ділянок, які розташовані за адресами:

- м. Київ, вул. Урицького, 45, загальною площею земельної ділянки 0,0042 га (кадастровий номер 8000000000:72:141:0018);

- м. Київ, вул. Урицького, 45, загальною площею земельної ділянки 0,0089 га (кадастровий номер 8000000000:72:141:0019);

- м. Київ, вул. Урицького, 45, загальною площею земельної ділянки 0,0291 га (кадастровий номер 8000000000:72:141:0020);

- м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, загальною площею земельної ділянки 0,0177 га (кадастровий номер 8000000000:72:141:0021);

- м. Київ, вул. Урицького, 45, загальною площею земельної ділянки 0,0568 га (кадастровий номер 8000000000:72:141:0046) (а.с. 24-28).

Позивачем було здійснено розрахунок податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за січень-серпень 2016 року у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та визначено його у податковій декларації з плати за землю від 12.02.2016 № 9015426463 (а.с. 19-21).

При цьому, на думку позивача, чинним законодавством України не встановлений порядок відведення земельної ділянки у власність або оренду для власників частини нежитлового приміщення, а відтак положення щодо обрахування земельного податку у розмірі 3% не може бути до нього застосовано.

Так, пунктом 271.1 статті 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 271.2 вказаної статті ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Водночас, відповідно до внесених Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи змін, зокрема, в частині плати за землю, з 01.01.2015 визначено, що плата за землю належить до місцевих податків та зборів та є складовою частиною податку на нерухоме майно (статті 10, 265 ПК України).

Так, Київською міською радою прийнято рішення від 28.01.2015 № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 , яким затверджено Положення про плату за землю в м. Києві (далі - Положення).

Відповідно до пункту 5.6 цього Положення плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положеннями пункту 286.6 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з дати державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване по вул. Урицього, 45 у м. Києві, у ПАТ Меблісам виник обов'язок зі сплати земельного податку, розмір ставки якого, згідно рішення органу місцевого самоврядування становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не 1%, як самостійно визначено останнім.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовного того, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 27 (літера А), не виділена в натурі (на місцевості), не надана в користування жодній особі та право власності на неї ні за ким не зареєстровано, а тому взагалі відсутні підстави сплачувати земельний податок пропорційно площі нежитлового приміщення, оскільки зазначена земельна ділянка в податковій декларації з земельного податку взагалі не вказана, не була предметом камеральної перевірки та жодного нарахування зобов'язання по ній не відбулося.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства Меблісам (03680, м. Київ, вул. Онуфрія Трутенка, 10, ідентифікаційний код 31901105) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147- VIIІ).

Суддя В.П. Катющенко