Постанова

від 08.05.2018 по справі 804/7239/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 травня 2018 рокусправа № 804/7239/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Круговий О.О. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (суддя Кононенко О.В.) в адміністративній справі № 804/7239/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП " Лексус Центр" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Лексус Центр" звернулось до суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.01.2015 року № 0000112202 форми "Р".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник вказує на те, що встановлені під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства виникли внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від операцій з ТОВ ПОЛІНТЕРКОМ за період липень, серпень 2014 рік, ТОВ ЄВРОМОСТ-ЛС за період липень, серпень 2014 рік, ТОВ ВЕЛЬФ ДІМ за період серпень 2014 рік, які не мали реального характеру.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану, зазначивши, що апеляційна скарга не містить жодних належних доказів та обґрунтувань, подана без зазначення будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і

обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі у м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в період з 10 по 16 грудня 2014 року проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "СП "ЛЕКСУС ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 39059465) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ПОЛІНТЕРКОМ" (код за ЄДРПОУ 39238480) за період липень, серпень 2014р., ТОВ "ЄВРОМОСТ-ЛС" (код за ЄДРПОУ 34513865) за період липень, серпень 2014р., ТОВ "ВЕЛЬФ ДІМ" (код за ЄДРПОУ 38970311) за серпень 2014р.", за результатами якої 23 грудня 2014 року складено Акт № 193/08-30-22-11/39059465 (т. 1 а.с. 32-47). В холі перевірки встановлені порушення ТОВ "СП "ЛЕКСУС ЦЕНТР" ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованим у Мінюсті України від 05.06.1995р. за №168/704; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст.200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПКУ від 02.12.2010 №2755-IV перевіряємим підприємством завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 182638 грн., в тому числі по періодах: липень 2014р.- 76446 грн., серпень 2014р. - 85846 грн., вересень 2014р. - 20346 грн. На підставі зазначеного акту перевірки 15 січня 2015 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі у м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 228297,50 грн. (основний платіж - 182638,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 45659,50 грн.) - (т. 1 а.с. 31).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену контрагентам за господарськими операціями, реальність яких підтверджена відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується із таким висновком та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня

звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, законодавчою підставою не включення до складу податкового кредиту та витрат відповідних сум є не підтвердження придбання товарів (послуг) відповідними первинними документами.

Судом першої інстанції досліджені первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ "ПОЛІНТЕРКОМ" та ТОВ ЄВРОМОСТ-ЛС . Натомість, скаржник в апеляційній скарзі вказує на неможливість відстеження товарного балансу операцій, аналізу цін щодо придбаного та реалізованого товару та здійснення операцій купівлі-продажу у просторі і часі. На його думку, наявні у справі документи підтверджують документування транспортних потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет позивачем.

Аналізуючи доводи скаржника, колегія суддів враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом України у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень, за II півріччя 2015 року.

Так, згідно з положенням п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV). Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни у майновому стані платника податків. Здійснення господарської операції та її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Твердження скаржника щодо неможливості встановлення походження товару, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарської операції за наявності належних та допустимих доказів на підтвердження придбання товару/послуг, використання у власній господарській діяльності, що призвело до зміни майнового стану позивача.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржена постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бут залишена без задоволення у зв'язку з тим, що наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження при її розгляді.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року в адміністративній справі № 804/7239/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 15 травня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук