Постанова

від 02.10.2018 по справі 804/7239/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №804/7239/15

адміністративне провадження №К/9901/59033/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у складі судді суддя Кононенко О.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у складі суддів Шлай А.В., Круговий О.О., Прокопчук Т.С., у справі №804/7239/15, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП Лексус-Центр до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

28 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю СП Лексус-Центр (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 15 січня 2015 року № 0000112202, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 182638 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 45659 грн. 50 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

18 січня 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, задоволений позов Товариства, скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 15 січня 2015 року № 0000112202, з мотивів правомірності формування позивачем податкового кредиту та недоведеності відповідачем податкових правопорушень, покладених в основу його прийняття.

13 серпня 2018 року податковим органом подано касаційну скаргу до Верховного Суду в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Впродовж усіх судових розглядів головним аргументом податкового правопорушення відповідач вважає відсутність необхідних умов у контрагентів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Вельф дім та Товариства з обмеженою відповідальністю Полінтерком , умов для здійснення господарських операцій, а саме відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, що на його думку обумовило завищення податкового кредиту на 182638 грн., в тому числі за липень 2014 року 76446 грн., за серпень 2014 року 85846 грн., за вересень 2014 року 20346 грн.

30 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 15 серпня 2018 року та витребувано справу №804/7239/15 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Товариством відзив на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не наданий, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.

05 вересня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/3979/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 39059465, перебуває на податковому обліку з 21 січня 2014 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у грудні 2014 року проведено документальну невиїзної позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Полінтерком за період липень, серпень 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Євромост-ЛС за період липень, серпень 2014 оку та Товариством з обмеженою відповідальністю Вельф Дім за період серпень 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 23 грудня 2014 року №193/08-30-22-11/39059465 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 15 січня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000112202, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 182638 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 45659 грн. 50 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з огляду на який дійшли висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті податку на додану вартість) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Суди попередніх інстанцій установили, що 05 травня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Вельф дім укладено та виконано договір поставки запасних частин до автомобілів, а також укладення та виконання 01 липня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Полінтерком договорів поставки стенду розвал-сходження б/у з послугами монтажу та запасних частини до автомобілів, факт отримання яких підтверджено видатковими та податковими накладними, що встановлено під час перевірки податковим органом.

Застережень з приводу придбання товару, його оплати, оприбуткування, відображення у даних бухгалтерського обліку та використання у власній господарській діяльності податковим органом під час перевірки та впродовж розгляду справи судами попередніх інстанцій не наведено, тобто прямого порушення норм податкового законодавства покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення Товариством податковий орган не встановив.

Оцінюючи доводи податкового органу стосовно порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, дійшли висновку, що такі порушення можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Прийнятним є також висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі не є підставою для беззаперечного висновку зокрема про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договором поставки, які були укладені та виконані позивачем з його контрагентами у межах спірних відносин. Безпосереднього зв'язку між відсутністю товарно-транспортних накладних та підставою, моментом та правилами формування податкового кредиту податковим органом, не доведено.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводять правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід відповідача про неможливість проведення звірки податковим органом контрагентів позивача, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі №804/7239/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер