Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/10776/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/10776/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Макспроф Трейд

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року

у справі №826/10776/17 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Макспроф Трейд

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Макспроф Трейд звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017 №0005511402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Макспроф Трейд подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017 №0005511402, оскільки були наданні необхідні первинні документи у підтвердження реальності здійснення господарської операції. Крім того зазначено, що наявність кримінального провадження, в якому фігурує контрагент позивача не спростовує реальність здійснення господарських операцій між ним та позивачем.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Макспроф Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Редіон Буд за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 та з 01.09.2016 по 30.09.2019, за результатом якої складено акт від 26.07.2017 №282/26-15-14-02-05/38736607.

Відповідно до акту перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 та п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 107 507 грн., в тому числі за липень 2016 року на суму 72 103 грн., за вересень 2016 року - суму 35 404 грн.

У зв'язку з викладеним, на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2017 №0005511402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134 384,00 грн., у тому числі 107 507 грн. за основним платежем, 26 877 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій відповідача та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, з огляду на відсутність підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, перевіряємий період з 01.07.2017 по 31.07.2017 позивач здійснював господарські операції з ТОВ Редіон Буд на підставі договору № 16/06-16 від 16.06.2016; договору № 21/06-16 від 21.06.2016; договору № 23/06-16 від 23.06.2016; договору № 29/06-16 від 29.06.2016; договору № 30/06-16 від 30.06.2016, згідно з умовами яких Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ Редіон Буд ) бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та димовидалення на відповідних об'єктах. Дані договори набирають сили з моменту їх підписання сторонами і діють до повного закінчення робіт і підписання актів приймання виконаних будівельних робіт КБ-2В та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витратами за липень 2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року, податкові накладні.

Зобов'язання по оплаті вартості робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь ТОВ Редіон Буд безготівкових коштів згідно з відповідними платіжними дорученнями.

Крім того, у періоді з 01.09.2017 по 30.09.2017 між позивачем та ТОВ Редіон Буд було укладено договір № 30/08-16 від 30.08.2016, згідно з умовами якого Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ Редіон Буд ) бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції та димовидалення на відповідному об'єкті.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до повного закінчення робіт і підписання актів приймання виконаних будівельних робіт КБ-2В та довідки про вартість виконаних і будівельних робіт та витрати КБ-3.

У підтвердження виконання умов договору, позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, податкову накладну.

Зобов'язання по оплаті вартості робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь ТОВ Редіон Буд безготівкових коштів згідно з відповідними платіжними дорученнями.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ Макспроф Трейд знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Стан - 28 триває процедура припинення. Свідоцтво платника ПДВ - діюче. Останній звіт підприємством подано за вересень 2016 року.

Відповідно до акту перевірки вбачається, що договори укладені в липні та вересні 2016 року між позивачем та ТОВ Редіон Буд до перевірки не надавались.

Також до перевірки ТОВ Макспроф Трейд не було надано платіжні доручення щодо перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ Редіон Буд оплати за надані послуги, а також оборотно-сальдові відомості по даним взаємовідносинам.

Крім того в ході проведення досудового слідства в рамках кримінального провадження №32016100060000138 від 23.11.2016, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205 Кримінальним кодексом України встановлено, що невстановлені особи у періоді 2016 року, діючи на території Печерського району придбали ТОВ Редіон Буд код за ЄДРПОУ 40027520 з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, громадянином ОСОБА_3, який згідно даних ІС Податковий блок , є засновником, директором та головним бухгалтером, та який відповідно підписував від його імені договори, акти виконаних робіт, тощо зазначив, що про підприємство ТОВ Редіон Буд (код ЄДРПОУ 40027520) йому не відомо, він його директором та головним бухгалтером ТОВ Редіон Буд надано пояснення не реєстрував та нікого на це від свого ім'я не уповноважував, а також до фінансово-господарської діяльності ТОВ Редіон Буд код за ЄДРПОУ 40027520 відношення не має. Підприємство зареєструвати на своє він погодився лише на підставі грошової винагороди.

Таким чином контрагент позивача ТОВ Редіон Буд не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Крім того у контрагента відсутні матеріальні ресурси необхідні для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Відповідно до норм пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у ст. 134 Податкового кодексу України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивачем не підтверджена реальність здійснення господарської операції позивача з контрагентом, оскільки контрагент позивача ТОВ Редіон Буд не мав власної можливості здійснення такої господарської діяльності (будівельних роботи) та можливості надання послуг.

Реальність здійснення господарських операцій з будівництва підтверджується:

- актами виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в;

- довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-з;

- договірними цінами;

- локальними кошторисами;

- ліцензіями на провадження господарської діяльності , пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, виданими контрагентові Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

В даному випадку, за укладеними договорами лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того підприємством ТОВ Макспроф Трейд платіжні доручення щодо перерахунку на розрахунковий рахунок контрагента ТОВ Редіон Буд оплати за надані послуги, а також оборотно-сальдові відомості по даним взаємовідносинам до перевірки не надавались.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження реальності здійснення визначених договорами послуг позивачем лише в суді першої інстанції були надані незавірені ксерокопії договорів, копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень та вересень 2016 року, копія акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року та копії податкових накладних.

Наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Крім того додатковою підставою нереальності здійснення господарських операцій є та обставина, що вся документація, договори, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні підписані зі сторони контрагента - директором/бухгалтером ТОВ Редіон Буд ОСОБА_3 - не уповноваженою особою, в рамках кримінального провадження №3201610006000138 встановлено, що ОСОБА_3 відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Редіон Буд не має, а погодився зареєструвати підприємство на своє ім'я за грошову винагороду.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності суд приходить до висновку, що Податкового кодексу України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість . Тобто, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ СІБ до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним.

Доводи апелянта щодо тих обставин, що достатності документів первинного бухгалтерського обліку для підтвердження здійснення господарських операцій, колегія суддів не приймає до уваги з огляду, оскільки зазначені посилання спростовуються встановленими обставинами справи.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд першої інстанції правомірно здійснив ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів та цілком об'єктивно звернув увагу на недостатність доказів підтверджуючих фактичне виконання договору по виконанню будівельних робіт, а саме комплексу робіт по влаштуванню систем вентиляції та димовидалення на відповідних об'єктах.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

І хоча площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі, з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, який, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № №2а-4259/12/1070.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

Водночас відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність свого рішення.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Макспроф Трейд - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2018 року.