Постанова

від 11.09.2018 по справі 810/3557/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/3557/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року

у справі №810/3557/17 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.07.2017 №0025201411 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 068 850 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій з ТОВ Агро Бізнес Групп та про їх лише документальний характер, виключно на підставі наявної інформації про відсутність посадових осіб останнього за податковою адресою, та неможливість фахівцями Податкового органу встановити факт (джерело) законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва товару що придбавався, а саме - пшениці 6 класу. Позивачем зазначено, що господарські операції між ТОВ АГРО БІЗНЕС ГРУПП та ТОВ ЯСЕНСВІТ за серпень 2016 - жовтень 2016 року були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаними контрагентами і на його умовах.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0025201411 від 05.07.2017.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем було обґрунтовано та правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2017 №0025201411 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 068 850 грн .

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу № 850 від 16.05.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЯСЕНСВІТ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Агро Бізнес Групп (код ЄДРПОУ 39740991) за період з 01.08.2016. по 31.10.2016.

За результатом проведення перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області складено Акт перевірки від 07.06.2017 №365/10-36-14-11/32619343.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.3 ст. 198, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податковим кодексом України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду р.21 у загальній Декларації з ПДВ на суму 1 068 850 грн.

На підставі висновку Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0025201411 від 05.07.2017. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1 068 850 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0025201411 від 05.07.2017 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, про необґрунтованість дій відповідача та протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення оскільки наявними матеріалами у справі підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Агро Бізнес Групп .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту, базуються зокрема на тому, ТОВ ЯСЕНСВІТ було зайво віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при придбанні товарів у ТОВ Агро Бізнес Групп , чим завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1068850,00 грн., в тому числі: за серпень 2016 року на загальну суму 95485,00 грн. (в т.ч. 3361,00 грн. по загальній декларації та 92124,00 грн. по скороченій декларації сільськогосподарського товаровиробника); за вересень 2016 року на загальну суму 627891,00 грн. (в т.ч. 22730 грн. по загальній декларації та 605161,00 грн. по скороченій декларації сільськогосподарського товаровиробника); за жовтень 2016 року на загальну суму 345474,00 грн. (в т.ч. 13197,00 грн. по загальній декларації та 332277 грн. по скороченій декларації сільськогосподарського товаровиробника), що відповідно мало вплив на завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду - рядок 21 у загальній Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 1 068 850,00 грн.

Для підтвердження факту транспортування пшениці, надані товаро-транспортні накладні (далі - ТТН), в яких відсутня печатка автомобільного перевізника.

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт/послуг з його господарською діяльністю, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ЯСЕНСВІТ та ТОВ АГРО БІЗНЕС ГРУПП протягом зазначеного вище періоду діяв укладений договір поставки №ЯС- 17/08/16-11 від 17.08.2016, згідно якого ТОВ АГРО БІЗНЕС ГРУПП - (Постачальник) зобов'язався передавати ТОВ ЯСЕНСВІТ - (Покупцю) пшеницю та кукурудзу, а Покупець зобов'язався примати та оплачувати товар (кукурудзу, пшеницю) на умовах Договору.

Згідно п.4.1. Договору доставка всієї кількості Товару здійснюється погодженими партіями на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) адреса:

а) Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11;

б) Черкаська обл., Жашківський р-н, с. Скибин, вул. Леніна, 100;

(конкретна адреса вказується в Специфікації) в строк, погоджений Сторонами в Специфікації, в якій повинні вказуватись тип транспортного засобу та спосіб розвантаження. Інші умови поставки можуть бути погоджені Сторонами в Специфікації.

Згідно укладених між контрагентами Специфікацій (№1 від 17.08.16, №2 від 23.08.16, №3 від 29.08.2016, №4 від 07.09.2016, №5 від 16.09.2016, №6 від 27.10.2016, №7 від 27.10.2016, по Договору Товар за звітний період постачався на умовах DAP (ІНКОТЕРМС 2010) за вказаними адресами. Згідно п.4.2. Договору приймання Товару по кількості та якості здійснюється у місці передачі Товару. Згідно п.4.6. Договору моментом переходу права власності та ризиків на Товар є підписання товарно-транспортних або видаткових накладних уповноваженими представниками обох Сторін.

Отже, Договір, укладений між контрагентами, не містить умов що стосуються зберігання Товару.

Відповідно до умов Договору за період серпень - жовтень 2016 року ТОВ Агро Бізнес Групп поставило ТОВ Ясенсвіт пшеницю 6-го класу у кількості 1 594,72 тон на загальну суму 6 413 094,00 грн. в т.ч. ПДВ -1 068 848,98 грн., зокрема: протягом серпня 2016 року - на загальну суму 572 910,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 95 485,00 грн., загальною кількістю 146,9 тон; протягом вересня 2016 р. - на загальну суму 3 767 342,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 627 890,34 грн., загальною кількістю 948,34 тон; протягом жовтня 2016 р. - на загальну суму 2 072 842,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 345 473,64 грн., загальною кількістю 499,48 тон;

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції вказані обставини підтверджуються видатковими, товарно-транспортними, податковими накладними, та іншими документами.

Так пшеницю, відповідно до умов погоджених у специфікаціях, було поставлено за адресою Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, 11.

В процесі прийому-передачі пшениці на вагових (в пункті розвантаження) здійснювався прийом товару не лише по кількості, але й по якості насіння соняшника. Система моніторингу якості налагоджена таким чином, що з кожної поставки зернових відбирається проба, що досліджується лабораторією приймальної організації на місці протягом певного часу, і лише після отримання даних аналізу сировини машина проходить процес зважування та розвантаження, що оформлюється відповідними первинними документами.

Поставки товару від ТОВ Агро Бізнес Груп проходила процес дослідження якості відібраних проб в лабораторії ТОВ Ясенсвіт , про що здійснюється відповідний запис в журналі лабораторних досліджень.

Поставлений товар ТОВ Ясенсвіт по Договору оплатило в період серпні-листопад 2016 року, за саме:

- у серпні 2016 року - 336 700,00 грн., в тому числі ПДВ 56 116,66 грн.;

- у вересні 2016 року - 4 003 552,00 грн., в тому числі ПДВ 667 258,66 грн.;

- у листопаді 2016 року - 2 072 842,00 грн., в тому числі ПДВ 345 473,66 грн.

Таким чином, як вбачається з копій платіжних доручень, вся заборгованість по поставкам пшениці за період серпень 2016 року - жовтень 2016 року за даним Договором була погашена.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що регістри бухгалтерського обліку щодо взаємовідносин ТОВ ЯСЕНСВІТ з ТОВ Агро Бізнес Групп та подальшого руху і використання пшениці, підсумки яких були включені до відповідних статей балансу, в сукупності з наданими до перевірки первинними документами та поясненнями, підтверджують, що вказані операції призвели до реальних змін активів ТОВ ЯСЕНСВІТ та мали на меті отримання відповідного економічного ефекту, який передбачає приріст та збереження активів товариства чи їх вартості.

Таким чином, господарські операції між ТОВ АГРО БІЗНЕС ГРУПП та ТОВ ЯСЕНСВІТ за серпень 2016 - жовтень 2016 року були реальними і відбувались згідно умов Договору між вказаними контрагентами і на його умовах.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, позивачем надано договори поставки між ТОВ Ясенсвіт та ТОВ Агро Бізнес Груп №ЯС-17/08/16-11 від 17.08.2016; податкові накладні та витяг з ЄРПН про їх реєстрації по договору поставки між ТОВ Ясенсвіт та ТОВ Агро Бізнес Груп №ЯС-17/08/16-11 від 17.08.2016; специфікації №1 від 17.08.2016, №2 від 23.08.2016, №3 від 29.08.2016, №4 від 07.09.2016, №5 від 16.09.2016, №6 від 27.10.2016, №7 від 27.10.2016; видаткові та товарно-транспортні накладні по договору поставки міжТОВ Ясенсвіт та ТОВ Агро Бізнес Груп №ЯС-17/08/16-11 від 17.08.2016; платіжні доручення до договору поставки між ТОВ Ясенсвіт та ТОВ Агро Бізнес Груп №ЯС-17/08/16-11 від 17.08.2016, податкові декларації з ПДВ з додатками №5.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, контрагент позивача - ТОВ Агро Бізнес Груп (код ЄДРПОУ 39740991) здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля необробленим тютюном, чисельність працюючих складає - 5 осіб.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд першої інстанції правомірно здійснив ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів та цілком об'єктивно звернув увагу на достатність доказів підтверджуючих фактичне виконання договору поставки.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про неможливість транспортування контрагентом товару на адресу позивача транспортними засобами, які вказані в товарно-транспортних накладних з посиланням на інформацію Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 06.12.2017 №31/15548 про власників 82 транспортних засобів за вказаними марками та номерними знаками, оскільки зазначену інформацію було отримано відповідно запиту станом на грудень 2017 року, тоді як перевірка дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Агро Бізнес Групп проводилась за період з 01.08.2016 по 31.10.2016. Крім того в матеріалах акту перевірки відсутні посилання на невідповідність транспортних засобів вимогам встановленим правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України. Більш того апелянтом зазначено перелік транспортних засобів, які взагалі не мали відображення в акті перевірки та не використовувались ні позивачем ні його контрагентом ТОВ Агро Бізнес Групп .

Також необхідно зазначити, що використання транспортних засобів контрагентом, які вказані в товарно-транспортних накладних, що належать на праві власності та зареєстровані на інших фізичних/юридичних осіб, жодним чином не свідчать про невідповідність сторони, що виконує поставку, оскільки в ТТН зазначається саме перевізник, а не власник.

Так формою бланка товарно-транспортної накладної, наведеної у додатку 7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом №363 від 14.10.1997 р. Міністерства транспорту України, не передбачено такого реквізиту як печатка автомобільного перевізника .

У відповідності до статті 67 Господарського кодексу України господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. При цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Тобто, підприємства, зокрема, мають право здійснювати свою діяльність через посередників за договорами найму, комісій, субпідряду та інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, а також здійснювати свою діяльність з використанням власних чи орендованих основних фондів.

Таким чином ТОВ ЯСЕНСВІТ як окремий суб'єкт господарювання, не володіє повними відомостями про характер здійснення господарської діяльності його контрагентами в частині, що його не стосується (в даному випадку відносно ТОВ АГРО БІЗНЕС ГРУПП ). Транспортні засоби, що перевозили товар по Договору, могли використовуватись шляхом оренди, тощо.

В свою чергу відсутність або неналежно оформлена товарно-транспортна накладна не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, податкових накладних, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ АГРО БІЗНЕС ГРУПП .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №821/589/17 від 06 лютого 2018 року.

Згідно нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № №2а-4259/12/1070.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення №0025201411 від 05.07.2017 в частині завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1068 850 грн.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Крім того необхідно зазначити, що згідно акту перевірки податкового органу контрагент позивача на момент укладення та виконання договорів був зареєстрований як платник податків, мав відповідні трудові ресурси, а вид діяльності контрагента відповідав предмету укладеної угоди .

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи податкові спори, Європейський суд застосовує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.50 р., що була ратифікована Україною 17.07.1997 р. і набула чинності для України 11.09.1997 р. (далі - Протокол № 1 ), який гарантує право на повагу власності та передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому термін майно має автономне для Європейського Суду значення, яке не залежить від кваліфікації цього терміну у праві України, та у контексті податкових справ може включати правомірне очікування повернення надміру сплаченого податку, відшкодування податку на додану вартість або права на податкову пільгу, вирахування для цілей податку на додану вартість та податку на прибуток, оспорювання податкового зобов'язання тощо.

Так, у справах Інтерсплав проти України (2007 рік), Булвес АТ проти Болгарії (2009 рік) та Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік) податковими органами України та Болгарії платники ПДВ були позбавлені права на податковий кредит / бюджетне відшкодування у зв'язку з виявленням зловживань з боку їх постачальників, спрямованих на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ.

Проаналізувавши справу Інтерсплав проти України , Європейський суд дійшов висновку, що право на відрахування (відшкодування) податку також може визнаватися власністю особи та відзначив, що перешкоджання відшкодуванню (відрахуванню) ПДВ могло бути виправдане, лише якщо б у податковому правопорушенні був замішаний сам платник.

Зокрема, у висновку в справі Булвес АТ проти Болгарії Європейський суд вказав, що платник (позивач) не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника (позивача), що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності з огляду на таке. Європейський суд визнав, що, оскільки компанія (позивач) в повному обсязі і своєчасно виконала свої обов'язки з дотримання встановлених державою норм стосовно сплати податку на додану вартість, не мала способів для забезпечення виконання податкових обов'язків постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного з основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме - визнання права на відрахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику. Більше того, тільки після пред'явлення такого податку до відрахування та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок щодо подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, Європейський суд визнав, що право компанії (позивача) на пред'явлення вхідного ПДВ до відрахування утворило, щонайменше, правомірне очікування того, що їй буде надана ефективна можливість реалізувати своє майнове право, яке могло бути прирівняне до майна у розумінні статті 1 Протоколу № 1 (п. 57 рішення). Європейський суд окремо відзначив, що компанія (позивач) не мала абсолютно ніяких повноважень відстежувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків щодо складання та подання звітності з ПДВ, а також обов'язки по сплаті ПДВ та інших зобов'язань. Відповідно, Європейський суд визнав, що, незважаючи на повне виконання своїх обов'язків, компанія (Позивач) була поставлена в несприятливе становище через неясність щодо того, чи може вона відрахувати сплачений постачальнику вхідний ПДВ, оскільки визнання чи невизнання права на відрахування податку також залежало від висновків податкових органів з приводу того, чи своєчасно виконав постачальник свої обов'язки з поданням звітності з ПДВ та інші обов'язки (п. 69 рішення). Європейський суд погодився з тим, що, коли держава (відповідач) має інформацію про зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи (контрагента), вона може вживати відповідних заходів щодо попередження, припинення чи покарання таких зловживань. Однак, якщо національна влада (відповідач) за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи (позивача) у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюжку поставок, або будь-яких вказівок на поінформованість про таке порушення, все ж карає одержувача (позивача), який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, то влада (відповідач) виходить за рамки розумного і порушує справедливий баланс, який має бути дотриманий між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (п. 70 рішення).

Аналогічних висновків Європейський суд дійшов й у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії .

Наведена вище судова практика дозволяє стверджувати, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на податковий кредит з ПДВ, оскільки відповідачем не було встановлено та не було доведено:

- невиконання позивачем власних обов'язків (вимог законодавства України) щодо формування та документального підтвердження оспорюваних витрат;

- обов'язку та можливості для позивача забезпечити виконання вимог законодавства України своїми контрагентами;

- обізнаність позивача про невиконання контрагентами вимог законодавства;

- безпосередню (пряму) участь та / або поінформованість позивача у порушеннях третіх осіб та / або у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з його контрагентом здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2018 року.