Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/15026/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15026/17 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Файдюка В.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2018 у справі за адміністративним позовом державного територіального-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве об'єднання Південно-Західна залізниця звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №0006941403 від 04.10.2017 на суму 1 565 130, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2018 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що державне територіально-галузеве об'єднання Південно-Західна залізниця (код 04713033) зареєстроване в якості юридичної особи 29.12.1997, станом на час звернення до суду перебуває у стані припинення з 06.08.2014; знаходиться на обліку як платник податків у Офісі великих платників податків ДФС.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 05.09.2017 № 1907 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДТГО Південно-Західна залізниця (код 04713033) з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині неподання уточнюючого звіту про всі здійснені контрольовані операції за 2014 рік після граничного спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафних санкцій, про що складено акт перевірки від 15.09.2017 № 3097/28-10-14-03/04713033.

В ході проведеної планової виїзної перевірки (акт від 28.09.2016 № 1534/28-10-14-01/04713033) ДТГО Південно-Західна залізниця з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановлено порушення платником податку п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині невключення до податкового звіту за 2014 рік інформації про контрольовані операції між ДТГО Південно-Західна залізниця та компаніями ДП ГІОЦ (код 21579381), ДП Український транспортно-логістичний центр (код 34619229).

На підставі податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0004331401, винесеного на підставі вказаного акту перевірки, до ДТГО Південно-Західна залізниця застосовано штрафні санкції в розмірі 365 400 грн., які було сплачено в повному обсязі 25.10.2016.

Станом на 14.09.2017 ДТГО Південно-Західна залізниця не подало уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2014 рік після сплати штрафних санкцій за ППР від 12.10.2016 № 0004331401, що є порушенням вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що 21.07.2017 ДТГО Південно-Західна залізниця подано заперечення до акту перевірки, які не були враховані згідно відповіді Офісу великих платників податків ДФС від 03.10.2017.

За результатами акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2017 №0006941403, згідно якого за порушення вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України на підставі п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України ДТГО Південно-Західна залізниця нараховано штрафних санкцій у розмірі 1 565 130 грн. з розрахунку 257 днів по 1 218, 00 грн.

Позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції до 31.12.2016) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції до 31.12.2016) встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі:

- 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;

- 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

- 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин щодо порушення позивачем строку подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік пункт 120.3 статті 120 ПК України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за три види порушень, пов'язаних із недотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за неподання документації, визначеної підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу.

При цьому, згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Наведені норми у контексті спірних правовідносин свідчать, що платник податків мав обов'язок подавати щорічний звіт про контрольовані операції у строк до 1 травня року, а у разі неподання такого звіту у зазначений строк мав сплатити застосовані фіскальним органом штрафні санкції протягом 10 календарних днів, які настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

В той же час, Податковий кодекс України не звільняючи платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції після сплати зазначених штрафних санкцій, не встановлював строк такої подачі.

Судом першої інстанції встановлено, що за невключення до податкового звіту за 2014 рік інформації про контрольовані операції між ДТГО Південно-Західна залізниця та компаніями ДП ГІОЦ (код 21579381), ДП Український транспортно-логістичний центр (код 34619229) до позивача застосовано штраф відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0004331401 в розмірі 365 400 грн., який було сплачено в повному обсязі 25.10.2016.

Тобто, позивач поніс відповідальність за неподачу звіту відповідно до норм Податкового кодексу України у редакції, що діяла на момент виявлення такого порушення фіскальним органом в 2016 році.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VIII, яким внесено низку змін до Податкового кодексу України.

Так, зокрема згідно з абзацом 1 підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції з 01.01.2017 року) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції з 01.01.2017 року) визначено, що за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

- 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;

1 відсотка суми контрольованих операцій, не задекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі не задекларовані контрольовані операції;

- 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Таким чином, з 01.01.2017 у Податковому кодексу України з'явилась норма - абзаци 6, 7 пункту 120.3 статті 120, - яка встановлює відповідальність платника податків у вигляді штрафу за неподання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

Тобто, зазначений вид відповідальності, як і склад порушення, з'явився у Податковому кодексі України лише з 01.01.2017, однак був відсутній на момент застосування до позивача штрафних санкцій за неподачу відповідного уточнюючого звіту у жовтні 2016 року, що не спростовуються відповідачем.

Відтак, відсутність у 2016 році норми, яка б визначала обов'язок подання звіту платником податків, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов'язку, унеможливлює застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій та свідчить про безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 804/5049/17 (№ К/9901/48126/18).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що саме з 01.01.2017 у пункт 120.3 статті 120 ПК України встановлюється нове правило поведінки платника податків, якого на момент порушення позивачем строку подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік та застосування за це штрафних санкцій у жовтні 2016 року не існувало, як не існувало і відповідальності за порушення цього правила, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкції на підставі пункту 120.3 статті 120 ПК України (у редакції з 01.01.2017), у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, доводи апелянта про те, що при встановленні фактів неподання платником податків звіту (уточнюючого звіту) про контрольовані операції в тому числі 2014 звітний рік та застосування до такого платника до 01.01.2017 штрафу, фіскальний орган, починаючи з 01.01.2017, має право застосовувати штрафні санкції до платника податків, передбачені абзацом 7 пункту 120.3 статті 120 ПК України, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вказане суперечать принципу дії закону у часі , закріпленого у статті 58 Конституції України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Файдюк В.В.

Повний текст постанови виготовлений 13.09.2018.