Постанова

від 11.09.2018 по справі 810/4293/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4293/17 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Літвіної Н.М.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДЖАНТА ІНДЖИНІРІНГ до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення 11.08.2017 р. №UA 125000/2017/000204/02 про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.08.2017 №UA 125010/2017/00059.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

02.07.2018 до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує позицію суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25.02.2017, між компанією Буюк Екер Інджиніринг (Республіка Туреччина) (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт №75 за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю запасні частини, вузли та агрегати для автомобілів з торгівельною маркою Аджанта Інджиніринг за кількістю, номерами в каталогах та ціною, що визначатимуться щодо кожної партії товару окремо в інвойсах, які є невід'ємною частиною угоди.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Київської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію №UA 125010/2017/00059 від 11.08.2017 р., в якій вказана митна вартість за основним методом у розмірі 25 000 дол. США. Разом з декларацією були надані: контракт від 28.02.2017 № 75; інвойс від 12.07.2017 р. № IНR 2017000000003; коносамент від 21.07.2017 р.; міжнародна накладна (СMR) від 02.08.2017 р. №066503; платіжне доручення від 12.06.2017 р. №470, від 20.06.2017 р. № 477, від 30.06.2017 р. №495; довідка про транспортні витрати ТОВ Юнітранс ЛС від 01.08.2017 р. №М/0108; прайс-лист виробника товару від 12.07.2017 р. б/н; митна декларація країни-відправника від 13.07.2017 р.№17330100ЕХ086555.

Митну вартість поставки визначено позивачем за основним методом - за ціною контракту.

На виконання вимог митного органу позивачем було додатково надані в електронному вигляді: проформа-інвойс від 28.02.2017 р. №16-1113; копія митної декларації країни відправника від 13.07.2017 р. №17330100ЕХ086555; лист позивача від 04.08.2017 р. про те, що вантаж не страхувався; договір транспортного експедирування від 20.06.2017 р. №923; договір транспортно-експедиторського обслуговування від 30.08.2016 р. №30082016/4; договір про організацію перевезень автомобільним транспортом від 01.06.2016 р. №1855; лист відправника товару про вартість вантажу згідно інвойсу № IНR 2017000000003 у 25 000 дол.США як на умовах доставки FOB Mersin, так і на умовах FCA Mersin.

Відповідачем 11.08.2017 №UA 125000/2017/000204/02 прийнято рішення про коригування митної вартості товару, яким визначено ціну товару за резервним методом.

Зазначене рішення прийнято у зв'язку з тим, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять інформації щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Декларантом не надані запитувані документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Другорядні методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (а) та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (б) не застосовувалися тому, що відсутня інформація по операціях з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що і оцінювані товари. Другорядні методи визначення митної вартості: на основі віднімання вартості (в) та на основі додавання вартості (обчислена вартість) (г) не використовувалися з причин відсутності необхідної інформації.

Крім того, митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.08.2017 №UA 125010/2017/00059.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті.

Надаючи правову оцінку встановленими обставинам та фактам, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно статті 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно частини п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Крім того, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Частиною 10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

7) витрати на страхування цих товарів.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного Кодексу передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Підставою сумніву щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару митним органом у гр. 33 зазначено, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять інформації щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Митний орган в обґрунтування своїх доводів вказує на ненадання позивачем страхових документів.

В той же час, відповідно до наданої позивачем інформації страхування товару не здійснювалось

Крім того, згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000 термін відправлення FOB означає здійснення поставки на умовах франко-борт (... назва порту відвантаження). Даний термін означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. В результаті поставки товару на умовах FOB страхування товару не є обов'язковим.

Також, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача про зазначення у наданому позивачем прайс-листі виробника умов поставки інших ніж визначено контрактом, а саме - FCA, оскільки чинним законодавством України не визначені вимоги до прайс-листів, і останній не змінює основних умов договору. Натомість, інвойс (а.с.61) містить вказівку щодо умов поставки - FOB.

При цьому, вплив наявності саме такої інформації на митну вартість імпортованого товару відповідачем не доведено. В той час, як зі змісту листа продавця товару вбачається дійсна вартість товару та непов'язаність її з умовами поставки.

Щодо доводів відповідача, що товариством надано документ из яких неможливо ідентифікувати підприєство, яко здійснювало перевезення оцінюваного товару, то для підтвердження витрат на транспортування товару було надано довідку транспортних витрат ТОВ Юнітранс ЛС від 01.08.2017 № М\0108.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Юнітранс ЛС (експедитор) та ТОВ АДЖАНТА ІНДЖИНІРІНГ укладено договір транспортного експедирування № 923 від 20.07.2017, умовами якого передбачено надання послуг організація та виконання операцій з транспортування експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу.

Надаючи послуги у сфері транспортного експедирування, транспортний експедитор керується, зокрема, Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність від 1 липня 2004 року №1955-IV.

Згідно із ч. 2 ст. 4 названого Закону експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Наведене положення узгоджується із положеннями договору.

Відтак, транспортний експедитор має право залучати інших перевізників для надання транспортно-експедиторських послуг.

Отже, позивачем надано всі необхідні документи відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару.

Наразі, законодавство за митним органом закріпило право за умови наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари витребовувати додаткові документи.

При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, зазначені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення висновки не свідчать про дійсну наявність розбіжностей.

Доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не надано а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції.

Відтак, відповідач не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу та не зазначивши, які саме розбіжності містять документи, що підтверджують вартість ввезеного товару, та які були подані декларантом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано достовірних доказів неможливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості, в тому числі щодо ідентичних та подібних товарів.

Не надання позивачем всіх запитуваних документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Отже, коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

За таких підстав, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

Н.М.Літвіна