Постанова

від 12.09.2018 по справі 802/934/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/934/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

12 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Полотнянка Ю.П. Білої Л.М.

за участю:

секретарів судового засідання: Хлистун С.В., Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Лівандовської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року (повний текст якого складено в м. Вінниці 14 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (Тульчинське ОУПФ України) в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати відповідь-відмову №232/13-13/2 від 21 листопада 2017 року щодо відмови у зарахуванні до стажу державної служби періодів роботи у Вінницькому обласному міжгосподарському об'єднанні Вінницянасінпром в період з 30 травня 1995 року по 27 лютого 2004 року;

- зобов'язати Тульчинське ОУПФ України здійснити зарахування до стажу державної служби періоди роботи з 30 травня 1995 року по 27 лютого 2004 року включно у Вінницькому обласному міжгосподарському об'єднанні Вінницянасінпром та призначити пенсію за Законом України Про державну службу .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що позивачем не надано жодного документу на підтвердження перебування на посаді державного службовця в період з 30.05.1995 по 27.02.2004. Не підтвердилась дана інформація і в процесі надання запитів Управлінням до архівних установ та органів, які могли б володіти такими відомостями.

05 липня 2018 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого, аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Позивач про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 23.09.2015 року перебуває на обліку в Тульчинському ОУПФ України та отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення".

31 січня 2017 року позивач звернувся до Тульчинського ОУПФ України з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням роботи на посадах державної служби.

Проте, листом №232/13-13/2 від 21 листопада 2017 року відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії позивача у зв'язку з недостатністю стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Повідомлено, що період роботи з 30.05.1995р. по 27.02.2004р. у Вінницькому обласному міжгосподарському об'єднанні "Вінницянасінпром" не можливо зарахувати до стажу державної служби у зв'язку з тим, що дане підприємство відсутнє за юридичною адресою, тому немає можливості витребувати документи, які б підтверджували статус державного службовця.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (Закон №3723-XII), зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями,-у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (Закон № 889-VIII), відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень якого Закон № 3723-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Виходячи з системного аналізу вищевказаних положень Закону № 889-VIII та ст. 37 Закону № 3723-ХІІ можна зробити висновок, що із набранням чинності Закону № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальної пенсії та отримали право на призначення пенсії на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) займали посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).

Так, відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень (стаття 2 Закону № 3723-XII).

За правилами статті 37 Закону №3723-XII право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем до стажу роботи державного службовця зараховано ОСОБА_2 17 років 2 місяці 6 днів. Натомість стаж роботи у Вінницькому обласному міжгосподарському об'єднанні Вінницянасінпром не зараховано.

Таким чином, спірним у вказаній справі є право на зарахування до стажу державної служби періоди роботи позивача з 30.05.1995 року по 27.02.2004 рік.

Згідно з записами у трудовій книжці БТ-ІІ №0321731 ОСОБА_2 працював в Немирівській райсільгоспінспекції на посаді агронома-насіннєвода, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказів про відрядження, виданих КУ Немирівський районний трудовий архів Немирівської районної ради Вінницької області (а.с. 59-62).

Так, пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідні категорії посад державної служби, робота на яких зараховуються до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до умов Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ визначені ст.25 цього Закону. Цією ж статтею передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ стаж державної служби обраховувався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (Порядок №283).

Відповідно до абзацу 1 п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу , а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.

Як слідує із відомостей трудової книжки позивача, перед прийняттям останнього на посаду на якій він працював в спірний період, йому було присвоєно 11 ранг державного службовця, однак не вказано в межах якої категорії посад.

У судовому засіданні позивач пояснив, що в подальшому в період перебування на посаді з 1995 року по 2004 рік йому не присвоювався черговий ранг, оскільки 11 ранг є найвищим в межах відповідної категорії посад.

Так, у ст. 26 Закону №3723-ХІІ визначено, що службовцям, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг.

Відтак, згідно тверджень позивача він займав посаду в межах шостої категорії посад, передбаченої ст. 25 Закону України Про державну службу .

Відповідно до ст. 25 вказаного Закону шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Абзацом 13 п. 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів Української

державної насіннєвої інспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, міжрайонних державних насіннєвих інспекцій, Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, Української державної лісонасіннєвої інспекції, державних зональних лісонасіннєвих інспекцій, Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції, яким надано повноваження головних або державних інспекторів з насінництва та розсадництва, з дня набрання чинності Законом України Про насіння і садивний матеріал .

Однак, посада спеціаліста міжгосподарського об'єднання вказаними вище правовими нормами не передбачена.

Під час апеляційного розгляду справи, позивачем надано архівну довідку №01-11-238 від 06.09.2018 з якої слідує, що наказом начальника Немирівської насіннєвої інспекції райдержадміністрації №12 від 02.07.2004 зараховано ОСОБА_2 в штат на посаду провідного агронома по переводу з насіннєвої інспекції.

За таких обставин, на думку позивача, переведення його в 2004 році на посаду державного службовця не могло відбутись з іншої посади, яка не віднесена до державної служби.

При цьому, ОСОБА_2 посилається на п. 9 Положення про Українську державну насіннєву інспекцію, затверджене наказом Міністерства аграрної політики України №255 від 19.12.2000, відповідно до якого головні та провідні спеціалісти Укрдержнасінінспекції за

посадою є одночасно державними інспекторами України з насінництва.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивач призначений на посаду агронома-насіннєвода 30.05.1995 у Вінницьке обласне міжгосподарське об'єднання Вінницянасінпром (до прийняття наказу №255), а тому немає підстав ототожнювати цю посаду з посадою провідного спеціаліста Укрдержнасінінспекції.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вінницьке обласне міжгосподарське об'єднання Вінницянасінпром існувало до 09.09.2013, і лише після вказаної дати розпочався процес його реорганізації.

Отже, віднесення Вінницького обласного міжгосподарського об'єднаного Вінницянасінпром до органу державного контролю в насінництві не має підстав, оскільки в Положенні про Українську державну насіннєву інспекцію, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики України №255 від 19.12.2000 не визначенні функції та діяльність таких об'єднань, а лише відповідних інспекцій.

Також, згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_2 №12, останній призначений на посаду агронома-насіннєвода в спірний період на підставі ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про Працю (КЗпП).

В свою чергу, ч. 3 ст. 24 КЗпП (в редакції чинній станом на 30.05.1995) визначено, що трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні контракту.

За правилами Закону України Про державну службу прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Вказане свідчить про те, що призначенню на посаду державного службовця має передувати проведення конкурсу, за результатами якого визначається переможець, що й призначається на посаду.

Той факт, що позивач прийнятий на посаду агронома-насіннєвода у спірний період на підставі контракту, свідчить про неможливість віднесення роботи останнього у спірний період до державної служби.

На підтвердження доводів апеляційної скарги, представником відповідача надано суду індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) з яких встановлено, що за звітний період з 2000 по 2013 роки, лише починаючи з 2007 року позивачем сплачувались страхові внески по спеціальному стажу (заробітна плата державного службовця - ЗДС) в період роботи в Державній станції захисту рослин Вінницької області.

У судовому засіданні позивач просив винести окрему ухвалу стосовно дій посадових осіб відповідача.

Так, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (Порядок) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії.

На виконання вказаного Порядку Тульчинським ОУПФ направлено запити про надання інформації до УПФУ у Немирівському районі, Вінницького обласного міжгосподарського об'єднаного Вінницянасінпром , Державної станції захисту рослин Вінницької області, Управління економіки Немирівської РДА, архівний відділ Вінницької міської ради, УПФУ у м. Вінниці, із відповідей на які вбачається, що Вінницьке обласне міжгосподарське об'єднання Вінницянасінпром на даний час не ліквідоване, однак відсутнє за юридичною адресою, будь-які відомості щодо його діяльності в архівних установах відсутні та немає можливості підтвердити період роботи позивача, як державного службовця.

Отже, на думку суду відповідачем виконано покладений на нього обов'язок витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на органи пенсійного фонду завдань та допомагати особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у неї документів для призначення пенсії, а тому відсутні підстави для винесення окремої ухвали.

Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин на підтвердження обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів зазначає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити пенсію за Законом України Про державну службу є похідною від позовної вимоги про зарахування до стажу державної служби ОСОБА_2 періодів роботи з 30 травня 1995 року по 27 лютого 2004 року, а отже не підлягає задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 вересня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Полотнянко Ю.П. Біла Л.М.