Постанова

від 16.03.2012 по справі 2а-19145/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2012 року № 2а-19145/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - Голубовського В.Є., Пронченка А. В.,

представника відповідача -Гримальського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Вайллант група Україна до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) в судовому засіданні 16 березня 2012 року о 10 год. 59 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство Вайллант група Україна (надалі -ДП Вайллант група Україна , позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Оболонському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0000582303 від 08.09.2011р. обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини позивача із ТОВ Транскрафт та ТОВ Арт- Аек є реальними.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000582303 від 08.09.2011р., яким ДП Вайллант група Україна визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 749 981,02 грн., у тому числі 2 999 984,82 грн. -за основним платежем та 749 996,20 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 18.08.2011р. по 19.08.2011р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевіркиа з питань дотримання вимог податкового законодавства ДП Вайллант група Україна (код ЄДРПОУ: 30928566) при обчисленні та сплаті податку на додану вартість під час взаємовідносин із ТОВ Транскрафт (код ЄДРПОУ 36106570) та ТОВ Арт-Аек (код ЄДРПОУ 35828600) за період з 01.01.2008р. по 31.11.2010р.

За результатами перевірки ДПІ Оболонського району було складено акт камеральної перевірки № 419/23-7/30928566 від 19.08.2011р. (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки, було встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР Про податок на додану вартість із змінами та доповненнями, п. 18 Наказу ДПА України Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення від 30.05.1997 року № 165, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2999984,82 грн., в т.ч. за червень 2010р. в сумі 170,33 грн., червень 2009р. в сумі 237358.71 грн., липень 2009 р. в сумі 513764.89 грн., серпень 2009 р. в сумі 157413.40 грн., вересень 2009 р. в сумі 550343.93 грн., жовтень 2009 р. в сумі 1237750.31 грн., листопад 2009 р. в сумі 303183.25 грн.

Позивач, не погоджуючись з даним висновком Акту перевірки, 29.08.2011р., подав заперечення до Акту перевірки, за результатами розгляду якоговідповідачем було вирішено висновки в Акті перевірки залишити без змін.

На підставі висновків, встановлених в Акті камеральної перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000582303 від 08.09.2011р. яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 749 981,02 грн., у тому числі 2 999 984,82 грн. -за основним платежем та 749 996,20 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись з даними податковим повідомленням-рішенням 15.09.2011р. подав первинну скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

ДПА у м. Києві рішенням від 10.11.2011р. № 1085/10/25-114 залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а первинну скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з даним Рішенням та податковим повідомленням-рішенням № 0000582303 від 08.09.2011р. ДП Вайллант група Україна 18.11.2011р. подало повторну скаргу до Державної податкової служби України.

12.12.2011р. Державна податкова служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги позивача, яким залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а повторну скаргу позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що ДП Вайллант група Україна мало господарські відносини із контрагентами ТОВ Транс крафт (код ЄДРПОУ 36106570) та ТОВ Арт-Аек (код ЄДРПОУ 35828600).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою слідчого управління ГУМВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Стецюка Р.М. від 15.07.2011р., порушено кримінальну справу №05-7675, за ознаками злочину, передбаченого ч.1, ч.3 ст. 358 КК України за фактом підроблення та використання завідомо підробленого документу та ч.2 ст. 205 КК України за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно.

Досудовим слідством у справі встановлено, що невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності, створено ряд юридичних осіб, до числа яких відноситься ТОВ Транскрафт (код ЄДРПОУ 36106570) та ТОВ Арт-Аек (код ЄДРПОУ 35828600)

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що єдиним засновником та директором ТОВ Транскрафт (код ЄДРПОУ 36106570) є громадянин ОСОБА_5.

Будучи допитаним як свідок ОСОБА_5 показав, що ТОВ Транскрафт (код ЄДРПОУ 36106570) зареєстровано на його ім'я шляхом обману та обіцяної грошової винагороди. До фінансово-господарської діяльності вказаного товариства він жодного відношення не має. Свідок зазначив, що фінансову, статистичну та податкову звітність, як директор та засновник ніколи не підписував, будь-яких робіт, послуг від даного підприємства не надавав.

Крім того, досудовим слідством у справі встановлено, що реально діюче підприємство - ДП Вайлант група Україна (код ЄДРПОУ 30928566 ) перерахувало в адресу ТОВ Транскрафт грошові кошти за начебто надані послуги.

На підставі документів, вилучених у підприємства (відповідно до протоколу виїмки від 05.11.2010р.) та наданих СУ ГУМВС України в Київській області до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, разом із постановою, для проведення документальної невиїзної перевірки, встановлено, що ДП Вайлант група Україна мало взаємовідносини з ТОВ Транскрафт у періоді з 01.06.2010р. по 30.10.2010р. на предмет надання останнім послуг з розробки та виготовлення рекламного матеріалу -аудіозаписів (аудіоспотів).

Згідно з умовами договору по створенню реклами та передачі майнових прав від 01.06.2010р., укладеного між ДП Вайлант група Україна в особі генерального директора ОСОБА_6 та ТОВ Транскрафт , підписаного директором ОСОБА_5 останній зобов'язується надати послуги з розробки та виготовлення рекламного матеріалу -аудіозаписів (аудіоспотів) та передати майнові права на даний витвір, у відповідності до даного договору з вказанням найменування видів послуг та розшифровки їх вартості, строками та умовами передачі.

На виконання умов даного договору, по факту виконаних послуг, ТОВ Транскрафт була виписана на користь ДП Вайлант група Україна податкова накладна від 09.06.2010р. № 227 на загальну суму 1022,00 грн., в т.ч. ПДВ -170,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у період укладання договорів та податкових накладних, усі первинні документи були підписані зі сторони ТОВ Транскрафт директором -ОСОБА_5

В той же час, відповідно до протоколу допиту свідка від 08.07.2010р. ОСОБА_5 засвідчив, що за грошову винагороду мав надати свої документи з анкетними даними для реєстрації на нього підприємства в органах державної влади. Жодні деталі його не цікавили , чим мало займатися зазначене підприємство йому не відомо. ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що створювалось фіктивне підприємств, після отримання коштів долею зареєстрованого на нього підприємства не цікавився. Фінансову, статистичну та податкову звітність, як ОСОБА_5 як директор та засновник ніколи не підписував, будь-яких робіт, послуг від даного підприємства не надавав.

Також, відповідно до висновку старшого експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майора міліції Бондаренка Я.В. від 15.07.2011р. №337, залученого до постанови як доказова база для проведення перевірки, встановлено, що підписи від імені директора ТОВ Транскрафт ОСОБА_5 на оригіналах усіх бухгалтерських документів, вилучених у ДП Вайлант група Україна , виконані не ним, а іншою особою (нанесені відбитком печатки).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Арт-Аек (код ЄДРПОУ 35828600) суд зазначає наступне.

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, засновником та директором ТОВ Арт-Аек (код ЄДРПОУ 35828600) є громадянин ОСОБА_8.

Будучи допитаним як свідок ОСОБА_8 показав, що ТОВ Арт-Аек (код ЄДРПОУ 35828600) зареєстровано на його ім'я шляхом обману та обіцяної грошової винагороди. До фінансово-господарської діяльності вказаного товариства він жодного відношення не має. Свідок зазначив, що не підписував документи звітності ТОВ Арт-Аек , та не вів ніякого бухгалтерського обліку.

Крім того, досудовим слідством у справі встановлено, що реально діюче підприємство - ДП Вайлант група Україна (код ЄДРПОУ 30928566 ) перерахувало в адресу ТОВ Арт-Аек грошові кошти за начебто надані послуги.

На підставі документів, вилучених у підприємства (відповідно до протоколу виїмки від 05.11.2010р.) та наданих СУ ГУМВС України в Київській області до ДПІ у Оболонському районі м.Києва, разом із постановою, для проведення документальної невиїзної перевірки, встановлено, що ДП Вайлант група Україна мало взаємовідносини з ТОВ Арт-Аек у періоді з 01.06.2009р. по 09.11.2009р. на предмет постачання останнім товарів (отоплювального та водопровідного обладнання).

Згідно з умовами договору поставки товару від 01.06.2009р., укладеного між ДП Вайлант група Україна в особі генерального директора ОСОБА_6 та ТОВ Арт-Аек , підписаного директором ОСОБА_8 останній зобов'язується поставити товар, у відповідності до даного договору за строками та умовами передачі.

На виконання умов даного договору, по факту виконаних послуг, ТОВ Арт-Аек були виписані на користь ДП Вайлант група Україна наступні податкові накладні:

- від 09.11.2009р. № 325 на загальну суму 215925,72 грн., в т.ч. ПДВ -35987,62 грн.;

- від 23.11.2009р. № 345 на загальну суму 31248,56 грн., в т.ч. ПДВ -5208,09 грн.;

- від 24.11.2009р. № 346 на загальну суму 1571925,22 грн., в т.ч. ПДВ -261987,54 грн.;

- від 07.10.2009р. № 267 на загальну суму 7915,39 грн., в т.ч. ПДВ -1319,23 грн.;

- від 14.10.2009р. № 275 на загальну суму 1578654,23 грн., в т.ч. ПДВ -263109,04 грн.;

- від 27.10.2009р. № 292 на загальну суму 1500932,98 грн., в т.ч. ПДВ -250155,50 грн.;

- від 20.10.2009р. № 284 на загальну суму 1694242,54 грн., в т.ч. ПДВ -282373,76 грн.;

- від 09.10.2009р. № 272 на загальну суму 1495698,26 грн., в т.ч. ПДВ -249283,04 грн.;

- від 08.10.2009р. № 271 на загальну суму 1149058,44 грн., в т.ч. ПДВ -191509,74 грн.;

- від 25.09.2009р. № 237 на загальну суму 1765100,15 грн., в т.ч. ПДВ -294183,36 грн.;

- від 24.09.2009р. № 234 на загальну суму 26181,31 грн., в т.ч. ПДВ -4363,55 грн.;

- від 15.09.2009р. № 223 на загальну суму 10926,22 грн., в т.ч. ПДВ -10926,22 грн.;

- від 09.09.2009р. № 216 на загальну суму 1445224,79 грн., в т.ч. ПДВ -240870,80 грн.;

- від 26.08.2009р. № 190 на загальну суму 37981,55 грн., в т.ч. ПДВ -6330,26 грн.;

- від 25.08.2009р. № 189 на загальну суму 185944,80 грн., в т.ч. ПДВ -30990,80 грн.;

- від 18.08.2009р. № 179 на загальну суму 720554,02 грн., в т.ч. ПДВ -120092,34 грн.;

- від 03.07.2009р. № 127 на загальну суму 1474125,74 грн., в т.ч. ПДВ -245687,62грн.;

- від 14.07.2009р. № 138 на загальну суму 1608463,63 грн., в т.ч. ПДВ -268077,27 грн.;

- від 25.06.2009р. № 94 на загальну суму 1424152,27 грн., в т.ч. ПДВ -237358,71 грн.;

До перевірки були також надані реєстри отриманих податкових накладних, які, в свою чергу, свідчать, що ДП Вайлант група Україна було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським опреаціям з ТОВ Арт-Аек відповідно до вищезазначених податкових накладних всього на загальну суму 2999814,49 грн., в т.ч. за червень 2009р. в сумі 237358,71 грн., липень 2009 р. в сумі 513764,89 грн., серпень 2009 р. в сумі 157413,40 грн., вересень 2009 р. в сумі 550343,93 грн., жовтень 2009 р. в сумі 1237750,31 грн., листопад 2009 р. в сумі 303183,25 грн.

На підставі наданих документів встановлено, що у період укладання договорів та податкових накладних, усі первинні документи були підписані зі сторони ТОВ Арт-Аек директором -ОСОБА_8 який являється засновником даного підприємства.

В той же час, як вбачається з протоколу допиту свідка від 21.10.2010р. складенного слідчим в ОВС УБОЗ ГУМВС України в Київській області, капітаном міліції Гагаловським В.П., гр. ОСОБА_8 показав, що не будучи обізнаним про дійсні злочинні наміри невстановлених слідством осіб, погодився за грошову винагороду зареєструвати ТОВ Арт-Аек на своє ім'я та виступити його директором. Також ОСОБА_8 повідомив, що , не вів ніякого бухгалтерського обліку ТОВ Арт-Аек не підписував жодних фінансово-господарських документів з контрагентами від імені директора ТОВ Арт-Аек та взагалі не приймав участі у його фінансово-господарській діяльності.

Відповідно до висновку старшого експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майора міліції Бондаренка Я.В. від 15.07.2011р. №337, встановлено, що підписи від імені директора ТОВ Арт-Аек ОСОБА_8 на оригіналах усіх бухгалтерських документів, вилучених у ДП Вайлант група Україна , виконані не ним, а іншою особою(нанесені відбитком печатки).

Даючи правову оцінку правовідносинам, що виникли, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень статті 202 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі також ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів від 08.10.2004 року №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 ГК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положенням ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинного в періоді, що підлягав перевірці) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Необхідно враховувати, що, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Тобто, вчинені правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушують публічний прядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивач в обґрунтування неправомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та реальності господарських операцій між ДП Вайлант група Україна та ТОВ Транскрафт , ТОВ Арт-Аек посилається на наявність в матеріалах справи копій первинних документів, зокрема: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, акту прийому-передачі, акту виконаних робіт.

Проте, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги податкового законодавства та фактичні обставини справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними між ДП Вайлант група Україна та ТОВ Транскрафт , ТОВ Арт-Аек .

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України Про податок на додану вартість від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі -Закон України №996-ХІV), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону України №996-ХІV, первинний документ- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу на положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного в періоді, що підлягав перевірці).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного в періоді, що підлягав перевірці), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного в періоді, що підлягав перевірці) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного в періоді, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з довідкою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України Про податок на додану вартість , наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У цьому контексті доцільно навести позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену у справі за позовом КВП Енергомонтаж до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ухвала від 16 липня 2008 року). Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції, серед іншого, зазначив, що у разі встановлення факту протиправних дій позивача, невизнання судами в інших справах недійсними договорів не є перешкодою для відмови у задоволенні позову, оскільки за змістом статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У такому випадку висновок про нікчемність правочину може бути включений до мотивувальної частини судового рішення.

З аналогічним обґрунтуванням Верховним Судом України скасовано судові рішення з направленням справи за позовом ТОВ Артром до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Відділення державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості на новий розгляд. Зокрема, Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 13 березня 2007 року) зазначив, що посилання судів на невизнання недійсними договорів як на підставу обґрунтованості вимог не відповідає вимогам чинного законодавства. Визнавати відповідні угоди при встановленні факту їх протиправності недійсними не потрібно, оскільки угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (стаття 207 Господарського суду України), є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними (стаття 228 Цивільного кодексу України) та ніяких зобов'язань бюджету не породжують.

За вчинення таких угод настає адміністративно-господарська відповідальність (статті 238 - 239 Господарського кодексу України) у вигляді санкцій, встановлених частиною першою статті 208 цього Кодексу).

Враховуючи наведене, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже, суд звертає увагу, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій, визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідні первинні бухгалтерські документи (договори, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні), підписані зі сторони ТОВ Транскрафт від імені ОСОБА_5 та ТОВ Арт-Аек від імені ОСОБА_8 суперечать нормам законодавства та не можуть породжувати господарські відносини між позивачем і зазначеними контрагентами.

Отже, суд прийшов до висновку, що ДП Вайлант група Україна в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР Про податок на додану вартість із змінами та доповненнями, п. 18 Наказу ДПА України Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення від 30.05.1997 року № 165 неправомірно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2999984,82 грн., в т.ч. за червень 2010р. в сумі 170,33 грн., червень 2009р. в сумі 237358.71 грн., липень 2009 р. в сумі 513764.89 грн., серпень 2009 р. в сумі 157413.40 грн., вересень 2009 р. в сумі 550343.93 грн., жовтень 2009 р. в сумі 1237750.31 грн., листопад 2009 р. в сумі 303183.25 грн.

Відтак, суми ПДВ включені ДП Вайлант група Україна до податкового кредиту декларації з ПДВ підлягають зменшенню.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність, обґрунтованість винесення податкового повідомлення-рішення № 0000582303 від 08.09.2011р. а тому позовні вимоги ДП Вайлант група Україна є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства Вайлант група Україна відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Аблов Є.В.