Постанова

від 13.09.2018 по справі 809/359/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4196/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, ухвалене суддею Микитюк Р.В. у м.Івано-Франківську в порядку спрощеного позовного провадження, повний текст якого складений 25 квітня 2018 року, у справі №809/359/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області про скасування наказу, стягнення заробітньої плати за час вимушеного прогулу та зобов"язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача - Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.75) просила скасувати наказ від 01.02.2018 №3 Про ОСОБА_1 , поновити на посаді головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності з 01.02.2018, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області №3 від 20.02.2014 прийнята на посаду головного спеціаліста-юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного забезпечення та відносин власності Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області.

Наказом Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області №7 від 11.11.2014 її було призначено по переводу на посаду головного спеціаліста-юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного забезпечення та технічного забезпечення правової роботи та відносин власності Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області.

Наказом №2 від 11.02.2016 позивачу надана відпустка в зв язку з вагітністю та пологами терміном на 126 календарних днів, а згідно наказу №5 від 15.06.2016 - надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16.06.2016 по 12.04.2019.

При цьому ОСОБА_1 зазначає, що про будь-які зміни структури Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області її не повідомлено, що підтверджується відсутністю її підписів на відповідних наказах. Оскільки накази для ознайомлення їй були надіслані у травні 2017 року після реорганізації Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області під час її перебування у строковій відпустці, що надана із збереженням місяця роботи та посади, з відпустки до роботи не викликалась, до виконання посадових функцій не допускалась, та не просила перервати строкову відпустку до закінчення її тривалості на час винесення наказів про попередження про зміну істотних умов праці, такі накази не можуть мати для неї юридичних наслідків.

Також згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 ОСОБА_1 не є звільненою із займаної посади, а відповідач - Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області зберігає за нею робоче місце.

16.01.2018 позивач вирішила достроково перервати надану їй відпустку, що надана з 16.06.2016 по 12.04.2019 і приступити до виконання обов`язків на збереженому для позивача робочому місці головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності УАПР РДА, завчасно (за 14 днів до події, яка мала настати) просила з 01.02.2018 забезпечити позивача місцем роботи та роботою на названій посаді.

01.02.2018 позивач вийшла на роботу за посадою головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності УАПР РДА, проте начальником УАПР РДА позивача було усно повідомлено, що посади головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності УАПР РДА не існує, є інша посада спеціаліста юриста апарату УАПР РДА.

Позивач зазначає, що згоду на переведення на іншу посаду не давала. Крім того, начальник УАПР РДА відмовився видати наказ про дострокове повернення позивача з строкової відпустки та про допуск позивача до виконання на збереженому за позивачем робочому місці обов`язків служби.

01.02.2018 - в день виходу на роботу на неї чинився психологічний тиск, а саме відповідачем вимагалось написати заяву про звільнення з роботи за угодою сторін, однак позивач відмовилась від її написання на зазначених умовах. Натомість написала заяву про звільнення позивача у зв`язку із скороченням посади, яку займала до відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Того ж дня, тобто 01.02.2018 на зборах трудового колективу УАПР РДА був складений акт, про те, що ОСОБА_1 відмовилась від написання заяви про звільнення на підставі п.6 ч.1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з незгодою на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов.

Покликаючись на ч.3 ст.184 КЗпП України, вказує на відсутність правових підстав для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачених ст.40 КЗпП України.

З урахуванням наведеного позивач просить визнати, що невнесення до 01.02.2018 запису в трудову в трудову книжку ОСОБА_1 про дострокове припинення відпустки наданої з 16.06.2016 по 12.04.2019 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та про допуск до роботи на посаду головного спеціаліста-юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності УАПР РДА є протиправною бездіяльністю УАПР РДА, яка свідчить, що в юридичному аспекті ОСОБА_1 на дату 01.02.2018 продовжує знаходитись в строковій відпустці, наданій з 16.06.2016 по 12.04.2019 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку з цим зобов`язати УАПР РДА зробити в її трудовій книжці відповідний запис щодо поновлення з 01.02.2018 на роботі та посаді головного спеціаліста-юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності, скасувати наказ УАПР РДА від 01.02.2018 №3 "Про ОСОБА_1", з дати 01.02.2018 стягнути УАПР РДА на її заробітну плату головного спеціаліста-юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що відповідач - Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а позовні вимоги позивача щодо скасування наказу №3 від 01.02.2018, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов`язання до вчинення дій є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема зазначає, що судовим рішенням визначено, що ОСОБА_1 не є звільненою, а відповідач УАПР Городенківської РДА зберігає за нею робоче місце. Зазначене, на думку скаржника, зобов'язувало відповідача видати наказ про дострокове повернення позивача з відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку на робоче місце головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності, далі запропонувати нове робоче місце спеціаліста - юриста апарату управління агропромислового розвитку з оплатою праці не нижче, ніж на попередньому робочому місці, натомість відповідачем всупереч вимог законодавства, видано наказ про звільнення.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України свого конституційного права на працю визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області №3 від 20.02.2014 прийнята на посаду головного спеціаліста-юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного забезпечення та відносин власності УАПР РДА (а.с.11).

Відповідно до наказу №7 від 11.11.2014 ОСОБА_1 було призначено по переводу з 11.11.2014 на посаду головного спеціаліста-юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення правової роботи та відносин власності Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області по переводу, з посадовим окладом згідно штатного розпису та із збереженням 15 рангу державного службовця, за її згодою (а.с. 12).

Наказом Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області від 11.02.2016 за №2 ОСОБА_1 була надана відпустка в зв язку з вагітністю та пологами, а згідно наказу від 15.06.2016 №5 вказаному працівнику надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 13-14).

Розпорядженням голови Городенківської РДА в Івано-Франківській області №374 від 30.12.2015 року "Про структуру управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації" виведено 2 посади, а саме: головного спеціаліста, економіста відділу розвитку сільської місцевості, реформування власності, виробництва продукції тваринництва та головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансового-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності.

Розпорядженням голови Городенківської РДА в Івано-Франківській області №201 від 04.07.2016 "Про структуру управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації" проведено реорганізацію УАПР Городенківської РДА в Івано-Франківській області шляхом злиття внутрішніх сектору організації виробництва продукції рослинництва та роботи з приватним сектором та відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності у відділ організації виробництва продукції рослинництва, економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення і правової роботи.

Згідно ст.5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Тобто, формування складу та структури місцевої державної адміністрації, в тому числі її структурних підрозділів, є виключною компетенцією голови місцевої державної адміністрації.

Пунктом 14 Положення про управління агропромислового розвитку Городенківської РДА, затвердженої розпорядженням районної державної адміністрації №110 від 13.03.2017 року встановлено, що граничну чисельність, фонд оплати праці працівників Управління визначає голова райдержадміністрації у межах відповідних бюджетних призначень.

З наведеного слідує, що вирішення питання про структуру УАПР Городенківської РДА в Івано-Франківській області, в тому числі залишення в даній структурі певних посад, відноситься до виключної компетенції голови Городенківської РДА в Івано-Франківській області та здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження критеріїв визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування" №271 від 06.04.2016 року та рекомендацій Національного агентства України з питань державної служби щодо приведення організаційної структури та чисельності державних органів виконавчої влади у відповідність до вимог Закону України "Про державну службу".

Згідно нової структури УАПР Городенківської РДА в Івано-Франківській області, затвердженої розпорядженням голови Городенківської РДА в Івано- Франківській області №201 від 04.07.2016, була введена нова посада спеціаліста-юриста новоствореного відділу організації виробництва продукції рослинництва, економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення і правової роботи.

Управлінням агропромислового розвитку Городенківської РДА в Івано-Франківській області 04.07.2016року, на виконання вищевказаного розпорядження голови Городенківської РДА від 04.07.2016 за №201, прийнято наказ №10 від 04.07.2016 "Про попередження працівників про реорганізацію відділів та запропонування посад", відповідно до якого, керуючись пунктом 1 статті 40 КЗпП України, повідомлено працівників, ОСОБА_1 в тому числі, про можливе вивільнення у зв'язку з реорганізацією та запропоновано у новоствореному відділі нові посади. Зокрема, ОСОБА_1 була запропонована посада спеціаліста-юриста відділу організації виробництва продукції рослинництва, економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення і правової роботи.

25.01.2017 головою Городенківської РДА прийнято розпорядження №26 "Про структуру управління агропромислового розвитку Городенківської РДА", згідно якого ліквідовано відділ виробництва продукції рослинництва, економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення і правової роботи із штатною чисельністю 4 одиниці; ліквідовано відділ розвитку сільської місцевості, реформування власності, виробництва продукції тваринництва із штатною чисельністю 3 одиниці; створено відділ організації виробництва продукції рослинництва і тваринництва, економічного аналізу та бухгалтерського обліку із штатною чисельністю 5 одиниць; затверджено нову організаційну структуру управління, відповідно до якої в складі апарату Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області передбачена посада спеціаліста-юриста.

Управлінням агропромислового розвитку Городенківської РДА в Івано-Франківській області 10.02.2017 на виконання вищевказаного розпорядження голови Городенківської РДА від 21.01.2017 за №26 прийнято наказ №2а від 10.02.2017 року "Про попередження працівників у зв'язку з ліквідацією відділів та запропонування посад", відповідно до якого, керуючись пунктом 1 статті 40 КЗпП України, попереджено працівників, в тому числі ОСОБА_1, про можливе вивільнення у зв'язку з ліквідацією відділів та запропоновано у новоствореному апараті УАПР нові посади. Зокрема, ОСОБА_1 була запропонована посада спеціаліста-юриста апарату управління агропромислового розвитку.

Встановлено, що із змістом наказів зазначених наказів ОСОБА_1 ознайомлена, проте відмовилась від підпису про їх ознайомлення, що підтверджується актом від 07.04.2017.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (п.п. 1-3 статті 49-2 КЗпП України)

Отже, згідно норм чинного законодавства про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Водночас законодавством не встановлено форми та порядку попередження про наступне звільнення працівника.

Також, слід зазначити, що відповідно до норм чинного трудового законодавства при вивільненні працівнику повинна бути запропонована робота за відповідною професією (спеціальністю) і лишепри відсутності такої роботи - інша робота, що є на підприємстві, в установі, організації.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що трудове законодавство не містить заборони щодо попередження про наступне вивільнення працівників, які перебувають у відпустках. Також, законодавство не визначає максимальної тривалості строку попередження працівників про наступне вивільнення.

Зазначене узгоджується із наданими Міністерством соціальної політики роз'яснень у листі від 26.03.2015 за №182/06/187-15, згідно яких обмежень щодо попереджень про наступне вивільнення жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку трудовим законодавством не встановлено. Законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Водночас у разі виникнення трудових спорів власник повинен мати докази, що працівника було повідомлено про відповідне скорочення за два місяці.

Тобто, трудовим законодавством визначено право роботодавця на попередження працівників, які перебувають у відпустках, про можливе вивільнення на підставі визначених п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України передумов та відповідно до ст.49-2 КЗпП України обов'язок роботодавця запропонуваим іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином в межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини дотримання відповідачем зазначених вимог трудового законодавства.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Судом встановлено, що правову оцінку правомірності проведеної реорганізації та зміни істотних умов праці осіб вже надано у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 у справі №809/835/17, яка набрала законної сили 21.09.2017 згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду (а.с. 47-51), тому відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області наказом від 04.07.2016 №10 на виконання розпорядження голови Городенківської РДА від 04.07.2016 №201 повідомлено ОСОБА_1 наказом про можливе вивільнення у зв язку з реорганізацією із одночасним пропонуванням ОСОБА_1 посади спеціаліста-юриста відділу організації виробництва продукції рослинництва, економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення і правової роботи, однак даний працівник не надала згоду на перевід на вказану посаду.

Крім того, відповідачем на виконання розпорядження голови Городенківської РДА від 21.07.2017 №26 наказом від 10.02.2017 №2а попереджено ОСОБА_1 про можливе вивільнення у зв язку з ліквідацією відділів та запропоновано їй посаду спеціаліста-юриста апарату управління агропромислового розвитку, згоду на перевідення на цю посаду позивач не надала.

Тобто відповідачем вчинялись дії, спрямовані на забезпечення гарантій трудових прав ОСОБА_1, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Водночас позивача у зв'язку з проведенням реорганізацієї УАПР Городенківської РДА в Івано-Франківській області звільнено не було та за нею зберігалось робоче місце, що також підтверджується зазначеними наказами від 04.07.2016 №10 та від 10.02.2017 №2а.

Водночас, новостворена посада спеціаліста-юриста апарату управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області зберігалася за ОСОБА_1 та залишалася незаповненою до виходу її з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Окрім того, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 у справі №809/825/17 була дана правова оцінка діям управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області. Так, судом встановлено, що дії відповідача відповідають вимогам норм КЗпП України та були спрямовані на забезпечення гарантій трудових прав ОСОБА_1, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дана постанова набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (а.с. 30-37).

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що позивач була обізнана з наказами про зміну істотних умов праці та запропонування їй переводу на посаду спеціаліста-юриста ще у травні 2017, які були скеровані відповідачем на адресу позивача, та протягом 60 календарних днів не подавала жодних заяв про відмову від переведення.

16.01.2018 позивач подала заяву, в якій вона просить перервати надану їй відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і дозволити приступити до виконання своїх обов`язків із 01.02.2018 (а.с. 24, 94).

Тобто при подачі заяви про надання їй дозволу приступити до виконання своїх обов`язків позивач знала, що на час написання заяви є вакантною посада спеціаліста-юриста апарату управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області.

В день виходу ОСОБА_1 на роботу (згідно поданої заяви - 01.02.2018) відповідачем було скликано збори трудового колективу та запропоновано позивачу приступити до виконання обов`язків спеціаліста-юриста апарату УАПР Городенківської РДА згідно поданої заяви від 16.01.2018. Оскільки ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої посади, написавши заяву про відмову від надання згоди, начальником УАПР позивачу було зачитано вимоги ст. 83 Закону України "Про державну службу",

Так, відповідно до цієї статті у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов державна служба припиняється на підставі письмової заяви особи про звільнення її у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 Закону України "Про державну службу").

Однак позивач відмовилася від написання заяви про звільнення на підставі п.6 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу". Натомість ОСОБА_1 подано заяву про звільнення у зв`язку із скороченням посади, яку вона займала до відпустки по догляду за дитиною, оскільки вважала що її посада скорочена.

У зв'язку з наведеним відповідачем складенено акт про ненадання ОСОБА_1 згоди на переведення, який підписаний усіма членами трудового колективу відповідача (а.с. 27, 28).

На підставі наведеного, 01.02.2018 начальником управління агропромислового розвитку Городенківської райдержадміністрації видано наказ №3 від 01.02.2018 "ОСОБА_1", зі змісту якого слідує, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 виявила бажання перервати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, яка надана згідно наказу від 15.06.2016 №5 із 01.02.2018 та відмовилася від надання згоди на перевід із посади головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності управління на посаду спеціаліста-юриста апарату управління у зв`язку із зміною істотних умов продовження, проходження державної служби, про які була належно повідомлена листом від 11.05.2017 за №155/01-19, що надісланий рекомендованою кореспонденцією з описом вкладених документів, та відмовилася від написання заяви про звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83, про що складено акт від 01.02.2018, керуючись статтею 43, пунктом 6 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 звільнено із посади головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності управління на посаду спеціаліста-юриста апарату управління агропромислового розвитку райдержадміністрації із 01.02.2018 згідно пункту 6 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" у зв`язку незгодою на продовження проходження державної служби із зміненими істотними умовами (а.с. 29).

Відносини, що виникають у зв"язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).

У відповідності до статті 43 Закону підставами для зміни істотних умов державної служби є: ліквідація або реорганізація державного органу; зменшення фонду оплати праці державного органу; скорочення чисельності або штату працівників у зв"язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов"язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб"єкта призначення (п.1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII).

Згідно із ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов"язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічна правова позиція також була висловлена Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року (справа №803/58/16), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Крім того, пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів надано роз"яснення, що при розгляді спорів про звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України суди зобов"язані з"ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Слід зазначити, що відповідно до ст.179 КЗпП України та ст. 18 Закону України Про відпустки після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На період відпустки для догляду за дитиною за працівником зберігається місце роботи (посада) та виплачується допомога відповідно до законодавства (ст.2 Закону України Про відпустки ).

Колегією суддів встановлено, що наказом Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області №5 від 15.06.2016 ОСОБА_1 на підставі статті 18 Закону України Про відпустки надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, п.2 якого зазначено, що ОСОБА_1 приступити до виконання своїх посадових обов'язків 12.04.2019.

16.01.2018 позивач виявила бажання приступити до виконання своїх обов'язків з 01.02.2018, про що подала заяву.

Натомість наказом №3 Про ОСОБА_1 , який видано 01.02.2018 , ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області, тобто у період перебування позивача у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Слід зазначити, що на підставі отриманої заяви відповідачем не було видано наказу про припинення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку даного працівника Управління та про допуск працівника до виконання посадових обов'язків.

За приписами частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.

Аналогічна правова позиція також була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року (справа №805/708/16-а).

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що наказ відповідача Про ОСОБА_1 від 01.02.2018 є протиправним, оскільки ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваного наказу перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного, відповідачем наказу щодо дострокового її повернення з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку видано не було, відтак на ОСОБА_1 поширюються передбачені статтею 184 Кодексу законів про працю України гарантії щодо заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей.

Наведені обставини в своїй сукупності під час прийняття судового рішення залишились поза увагою суду першої інстанції. що має наслідком його скасування.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року 100.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з п.2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до ч.3 ст.179 КзПП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України Про відпустки фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку провадиться з коштів державного соціального страхування.

Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини визначено Порядком призначення і виплати державної допомоги сім ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751.

Згідно з даним Порядком призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника.

Відповідно до п.10 Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Колегією суддів встановлено, на час винесення оскаржуваного наказу ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплата за цей період допомоги відповідно до законодавства здійснюється органами праці та соціального захисту населення, відповідно у цей період заробітна плата відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась. Відтак колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за час вимущеного прогулу є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність УАПР РДА щодо невнесення до 01.02.2018 запису в трудову в трудову книжку ОСОБА_1 про дострокове припинення відпустки наданої з 16.06.2016 по 12.04.2019 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та про допуск до роботи на посаду головного спеціаліста-юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності УАПР РДА, оскільки здійснення записів про надання та переривання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до трудової книжки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України N58 від 29.07.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за №110, не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №809/359/18 - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області про скасування наказу, стягнення заробітньої плати за час вимушеного прогулу та зобов"язання до вчинення дій задовольнити частково.

Скасувати Наказ Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області Про ОСОБА_1 №3 від 01.02.2018.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області з 01 лютого 2018 року.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста, юриста відділу економічного аналізу, фінансово-кредитного та технічного забезпечення, правової роботи та відносин власності Управління агропромислового розвитку Городенківської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області підлягає до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. О. Большакова В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 14.09.2018.