Рішення

від 13.09.2018 по справі 905/854/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.2018 Справа № 905/854/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства Мирком - 1 до Комунального унітарного підприємства Мирком Миронівської селищної ради про стягнення 338 498,49 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (директор);

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року Приватне підприємство Мирком - 1 звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального унітарного підприємства Мирком Миронівської селищної ради про стягнення збитків за невиконання грошових зобов'язань по договору, інфляційних та трьох відсотків річних у загальному розмірі 338 498,49 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що між ПП Мирком -1 та КП Мирком був укладений договір № 32 від 31.10.2012 про управління комплексом житлових будинків. На підставі додаткової угоди до вказаного договору від 15.05.2015, вищезазначений договір був достроково розірваний, та між позивачем та відповідачем був складений акт звірки розрахунків, згідно до якого заборгованість КП Мирком перед ПП Мирком-1 на дату звірки становила 521806,61 грн. З каси КП Мирком позивачу було видано з червня 2015 року по жовтень 2015 року 238 506 грн. 86 коп. і за 2016 рік сплачено ще 30000,00 гривень. У зв'язку з частково оплатою відповідачем, та керуючись нормами ст. ст. 625 ЦК України, ст. 22, 191 Господарського кодексу України позивач просив стягнути з Комунального унітарного підприємства Мирком суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних у загальному розмірі 338 498,49 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.05.2018р. (суддя Матюхін В.О.) відкрите провадження у справі №905/854/18, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.06.2018р., відповідачу встановлено строк для подання відзиву до 11.06.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2018 відкладено розгляд справи на 26.07.2018.

04.07.2018 на адресу господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради до Приватного підприємства "Мирком-1" про визнання недійсним акту звірки розрахунків та стягнення боргу у сумі 340726,86 грн.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 05.07.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Матюхіна В.І. та наявністю підстав, що може мати наслідком порушення строків на вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018 головуючим суддею по даній справі призначено суддю Зекунова Е.В.

Ухвалою від 06.07.2018 прийнято до провадження справу № 905/854/18 та призначено підготовче засідання на 26.07.2018.

У своєму відзиві на позовну заяву, відповідач факт укладення з позивачем договору №32 від 31.10.2012 року, яким замовник КУП "Мирком" передав управителю ПП "Мирком- 1" право надавати послуги з управління житловим фондом для забезпечення його функціонування, підтвердив, але позов не визнав з посиланням на наступне:

- укладаючи додаткову угоду до договору № 32 від 31.12.2012 року про припинення повноважень ПП "Мирком- 1" і повернення житлового фонду КП "Мирком" сторони мали намір укласти договір уступки права вимоги від споживачів погашення заборгованості по оплаті комунальних послуг, проте договір уступки укладено не було. Разом з додатковою угодою був складений акт звірки розрахунків, який підписали директор КП "Мирком" ОСОБА_2 і директор ПП "Мирком- 1" ОСОБА_3 та засвідчили своїми підписами бухгалтер ПП "Мирком- 1" ОСОБА_4 і бухгалтер КУП "Мирком" ОСОБА_5, яка головним бухгалтером підприємства не була, обов'язки не виконувала і право підпису від КУП "Мирком" не мала, оскільки призначена на цю посаду тільки в червні 2015 року згідно наказу 85-к від 02.06.2015 року. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником ПП "Мирком- 1" є гр. ОСОБА_6, підписантом, а керівником ПП "Мирком- 1" є ОСОБА_1. З червень 2015 по жовтень 2015 року директор КП "Мирком" передає позивачеві кошти у сумі 238506,86 гривень, незважаючи на те, що ніяких даних по зменшення заборгованості населення перед постачальником послуг не має. Надалі, протягом травня-червня 2016 року з каси КП "Мирком" видаються ще 30 000.00 гривень. На даний час, по факту незаконного виведення коштів з рахунків КП "Мирком" в період часу з 01.06.2015 по 01.06.2016 прокуратурою та національною поліцією проводиться перевірка. У зв'язку з наведеним відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що причиною розірвання договору № 32 від 31.10.2012 була відмова Миронівської селищної ради встановити економічно обґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги, що підтверджуються листами ПП Мирком-1 на адресу Миронівської селищної ради. Оскільки заборгованість відповідача підтверджується складеним актом звірки розрахунків, то у позивача виникло право вимагати від КП Мирком відшкодування збитків, які складаються з плати за управління будинків та витрат, пов'язаних з управління ними.

16.07.2018 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що відповідно до п.1 додаткової угоди до договору № 32 від 31.12.2012, причиною розірвання договору було припинення діяльності управителя. ПП Мирком - 1 повернув житловий фонд замовнику. Але, зазначену додаткову угоду не було погоджено з місцевим головою. Відповідач не визнає наявність заборгованості, оскільки заборгованість виникла під час управління управителем до моменту розірвання договору, а згідно умов договору № 32, управитель, ПП Мирком-1 має отримувати на поточний рахунок плату від мешканців за надання житлово-комунальних послуг. Крім того, відповідач зазначає, що між ним та позивачем не було укладено договору цесії, як то прописано у п.3 договору № 32 від 31.10.2012, згідно з яким управитель (ПП Мирком-1 ) укладає з замовником (КП Мирком ) договір уступки права вимагити від споживачів погашення заборгованості по оплаті за отримані комунальні послуги (договір цесії).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ :

31.10.2012 Комунальне підприємство Мирком (замовник) та Приватне підприємство Мирком 1 (управитель) уклали договір № 32 про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - Договір) (а.с.11- 15).

Відповідно до п. 1.1. цього Договору Управитель зобов'язується передати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю нараховувати плату за житлово-комунальні послуги, згідно затвердженого тарифу, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

За умовами договору Управитель має право, зокрема, отримувати плату за виконання своїх обов'язків, а також кошти для відшкодування здійснених ним витрат управління об'єктом за умови отримання відповідної письмової згоди замовника (п.7.8 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2015 (п. 14 Договору).

15 травня 2015 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 32 від 31.10.2012 про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, відповідно до якої позивач (управитель) та Комунальне унітарне підприємство Мирком (замовник, відповідач по справі) домовились про наступне (а.с.15):

- у зв'язку з припинення діяльності Управителя, достроково розірвати договір № 32 від 31.10.2012;

- Управитель повертає в управління та для обслуговування будинки, а замовник приймає їх по акту прийомки-передачі, якій підписується сторонами;

- Одночасно з актом прийомки-передачі житлових будинків Управитель укладає з Замовником договір уступки права вимагати від споживачів погашення заборгованості по оплаті за отримані комунальні послуги (договір цесії) та передати Замовнику всі документи, які обґрунтовують заборгованість споживачів.

Ця угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами, тобто з 01.06.2015.

Актом звірки розрахунків, складеним за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 сторони погодили, що загальна сума заборгованості КП Мирком перед ПП Мирком 1 складає 521806,61 грн. (а.с.16).

19.02.2018 позивачем направлено претензію відповідачу з вимогою сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у загальному розмірі 436203 грн. В тексті претензії зазначено, що відповідачем у 2015-2016 роках заборгованість частково поверталась. Залишок основного боргу на 01.02.2018 склав 321806,61 грн.

У відповіді на претензію КУП Мирком (відповідач по справі) зазначив, що видача грошових коштів в 2015-2016 роках відбувалась незаконно, оскільки грошові кошти з каси відповідача (КУП Мирком ) видавались на той час директором, ОСОБА_2, яка є матір'ю директора ПП Мирком-1 (позивача) ОСОБА_1 У зв'язку з чим, пропонували повернути не законно видані кошти у розмірі 268506, 86 грн.

Вважаючи, що у позивача виникло право на відшкодування збитків, які складаються з плати та витрат, пов'язаних з управлінням будинками, він звернувся до суду з даним позовом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 32 про управління комплексом житлових будинків від 31.10.2012 є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, обов'язок замовника оплати за надані послуги повинен бути встановлений договором.

Позивач обґрунтовує позов, зокрема, тим, що між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки розрахунків від 01.06.2015 і це є, на думку позивача, безумовною підставою для стягнення коштів.

Проте, відповідно до умов Договору № 32 від 31.10.2012 управитель (позивач) зобов'язується надати замовникові послуги з управління будинком, та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, а замовник (відповідач) надає право управителю нараховувати плату за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника (п.1.1.).

Пунктом 7.8. договору встановлено, що управитель має право, зокрема, отримувати плату за виконання своїх обов'язків, а також кошти для відшкодування здійснених ним витрат управління об'єктом за умови отримання відповідної письмової згоди замовника.

Тобто, за умовами договору, у позивача наявне право нараховувати та отримувати від населення плату за житлово-комунальні послуги та право на отримання від відповідача відшкодування за понесенні ним витрати, пов'язані з управлінням об'єктом благоустрою.

Дослідивши зміст складеного акту звірки розрахунків від 01.06.2015, судом встановлено, що заборгованість яка зафіксована у ньому є заборгованістю населення за житлово-комунальні послуги (кв.плати) за період з 01.01.2015 по 31.05.2015.

Даних про заборгованість з відшкодування витрат пов'язаних з управлінням об'єктом благоустрою, акт звірки не містить.

Відповідно до умов укладеної 15.05.2015 Додаткової угоди до Договору № 32 від 31.10.2012 одночасно з актом прийомки-передачі житлових будинків Управитель укладає з Замовником договір уступки права вимагати від споживачів погашення заборгованості по оплаті за отримані комунальні послуги (договір цесії).

Цесія - похідне від основного зобов'язання, що зазнало широкого застосування у сучасному діловому обігу; правочин, на підставі якого відбувається передача права вимоги (до боржника) від первісного кредитора (цедента) до нового кредитора (цесіонарія). Операція відступлення права вимоги є одним з поширених способів вирішення проблем, пов'язаних з погашенням заборгованості. Цивільний Кодекс України (визначає відступлення права вимоги - одним із способів заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, згідно до ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Статтею 513 цього Кодексу встановлена форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні, за змістом якої правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, укладення договору цесії між сторонами, є необхідної умовою для виникнення у позивача (нового кредитора) права на отримання від споживачів заборгованості (яка виникла перед первісним кредитором) по оплаті за отримані комунальні послуги відображені в акті звірки розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.2015.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі по тексту - ГКУ), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При укладенні договору про відступленням права вимоги - операції з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору, сторони за своїм волевиявленням можуть передбачити попередню або наступну компенсацію вартості такого боргу кредитору, або взагалі відступити право вимоги без такої компенсації.

Доказів укладення між ПП Мирком-1 та КУП Мирком договору уступки права вимагати від споживачів погашення заборгованості по оплаті за отримані комунальні послуги (договору цесії) матеріали справи не містять, отже не вирішено й питання компенсації вартості боргу відображеного в Акті звірки розрахунків від 31.05.2015.

Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування витрат пов'язаних з управлінням об'єктом благоустрою позивач не довів та не надавав суду доказів отримання письмової згоди на відшкодування таких витрат.

Сам по собі акт звірки розрахунків в розумінні ст. 76 ГПК України не є належним і допустимим доказом виникнення у відповідача обов'язку з його оплати без врахування порядку та умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням приписів ст. 76 ГПК України , ст.ст. 526 , 901 , 903 ЦК України , умов п. 1.1, 7.8 договору № 32 від 31.10.2012, та додаткової угоди до договору від 15.05.2015, суд дійшов висновку, що наявний у справі акти звірки розрахунків від 31.05.2015 та факт добровільної сплата відповідачем частини боргу, не можуть вважатися належними і допустимими доказами виникнення у позивача права на стягнення з відповідача заборгованості населення за комунальні послуги.

У відповідності до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

Сутність розглянутого спору у справі №905/1739/17 полягає у доведенні ПП Мирком-1 факту порушення Підприємством Мирком умов договору № 32 від 31.10.2012 про управління комплексом житлових будинків та правомірності нарахування боргу у загальному розмірі 338 498,49 грн. за таке порушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 32 від 31.10.2012 та додаткової угоди від 15.05.2015 КП Мирком мав погасити підприємству Мирком-1 заборгованість відображену в акті звірки розрахунків від 31.05.2015.

З вищеописаних підстав суд дійшов до висновку, що ПП Мирком-1 належними та допустимими доказами не довів наявності у Позивача захищуваного суб'єктивного права на отримання від відповідача боргу, як не довів і порушення Відповідачем умов договору № 32 від 31.10.2012 чи додаткової угоди від 15.05.2015.

Таким чином, відсутність та недоведеність цих елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову ПП Мирком - 1 до КП Мирком про стягнення збитків за невиконання грошових зобов'язань по договору, інфляційних та трьох відсотків річних на загальну суму 338 498,49 грн.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому суд відмовляє у задоволенні позову ПП Мирком - 1 до КП Мирком про стягнення 338 498,49 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства Мирком - 1 (84791, Бахмутський район, смт. Миронівський, вул.. Театральна, 5-а, код ЄДРПОУ 38028897) до Комунального унітарного підприємства Мирком Миронівської селищної ради (84791, Бахмутський район, смт. Миронівський, вул.. Театральна, 5-а, код ЄДРПОУ 33225282) про стягнення 338 498,49 грн. - відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 5077 грн. 48 коп. залишити за Приватним підприємством Мирком - 1 (ЄДРПОУ 38028897).

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 13 вересня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2018 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов