Постанова

від 05.12.2018 по справі 905/854/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. Справа № 905/854/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді: при секретарі судового засідання за участю представників сторін від позивача від відповідачаЧернота Л.Ф. Радіонова О.О., Пушай В.І. Телеснюк І.В. Богослав Д.О. (Чмир Д.О.) наказ №3к про призначення на посаду директора від 04.02.2014 р. (свідоцтво про зміну імені Серія НОМЕР_1 від 07.07.2016 р., Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Мусін П.С. директор на підставі наказу №01-к від 03.01.2018 р., розпорядження селищного голови Миронівської селищної ради №5-ОС від 02.01.2018 р. "Про призначення на посаду директора унітарного комунального підприємства "Мирком" розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мирком-1", смт. Миронівський, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 року (повний текст складено 17.09.2018 року) у справі№905/854/18 (суддя -Зекунов Е.В.) за позовом доПриватного підприємства "Мирком-1", смт. Миронівський, Донецька область Комунального унітарного підприємства "Мирком" Миронівської селищної ради, смт. Миронівський, Донецька область про в судовому засіданні був присутній вілний слухачстягнення 338 498,49 грн. ОСОБА_7 - секретар Миронівської селищної ради, посвідчення №2 б/д

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Приватне підприємство Мирком - 1 , смт. Миронівський, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального унітарного підприємства Мирком Миронівської селищної ради, смт. Миронівський, Донецька область про стягнення збитків за невиконання грошових зобов'язань по договору, інфляційних та трьох відсотків річних у загальному розмірі 338 498,49 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2018 року (повний текст складено 17.09.2018 року) у справі № 905/854/18 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Мирком - 1 , смт. Миронівський, Донецька область до Комунального унітарного підприємства Мирком Миронівської селищної ради, смт. Миронівський, Донецька область про стягнення 338 498,49 грн. - відмовлено повністю.

Рішення мотивоване, зокрема з тих підстав, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості з відшкодування витрат пов'язаних з управлінням об'єктом благоустрою, не надавав суду доказів отримання письмової згоди на відшкодування таких витрат, отримання якої передбачено Договором, як не довів і наявності у позивача суб'єктивного права на отримання від відповідача боргу, та порушення відповідачем умов договору № 32 від 31.10.2012 чи додаткової угоди від 15.05.2015 р. При цьому суд зазначив, що зі змісту складеного сторонами акту звірки розрахунків від 01.06.2015, вбачається, що заборгованість яка зафіксована у ньому зазначена як заборгованість населення за житлово-комунальні послуги (кв.плати) за період з 01.01.2015 р. по 31.05.2015 р. та даних про заборгованість з відшкодування витрат пов'язаних з управлінням об'єктом благоустрою, акт звірки не містить. Акт не є належним і допустимим доказом виникнення у відповідача обов'язку з оплати зазначених в ньому сум без врахування порядку та умов договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство Мирком-1 , смт. Миронівський, Донецька область звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 04.10.2018, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 у справі №905/854/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, зокрема про те, що господарський суд першої інстанції на порушення вимог ч. 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не прийняв як такі, що визнаються сторонами та не потребують доказування, зафіксовані в підписаному сторонами акті звірки обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за договором від 31.10.2012 р.№ 32 з оплати наданих послуг та відшкодування витрат позивача за період з 01.01.2015 р. по 31.05.2015 р. в сумі 521806 грн. та не враховано, що здійснення відповідачем оплат в рахунок погашення цієї заборгованості також підтверджує, що відповідач визнавав її та погашав частинами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Мирком-1 , смт. Миронівський, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 року (повний текст складено 17.09.2018 року) по справі № 905/854/18 та встановлено відповідачу строк до 14.11.2018 включно для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.

13.11.2018 до канцелярії суду від Комунального унітарного підприємства Мирком Миронівської селищної ради, смт. Миронівський, Донецька область надійшов відзив №563 від 09.11.2018 на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Мирком-1 , смт. Миронівський, Донецька область до Комунального унітарного підприємства Мирком Миронівської селищної ради, смт. Миронівський, Донецька область.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зубченко І.В. на момент вирішення питання про призначення справи №905/854/18 до розгляду, розпорядженням керівника Східного апеляційного господарського суду №905/854/18 від 14.11.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/854/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді: Пушай В.І., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 р. у справі №905/854/18 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства Мирком-1 , смт. Миронівський, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 року у справі № 905/854/18 призначено на 05.12.2018 р. о 14:00 год.

У судовому засіданні 05.12.2018 р. директор ПП Мирком (позивач) наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 у справі №905/854/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Директор Комунального унітарного підприємства Мирком Миронівської селищної ради (відповідач) у судовому засіданні 05.12.2018 р. заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, встановлено наступне.

31.10.2012 р. Комунальне підприємство Мирком (замовник) та Приватне підприємство Мирком 1 (управитель) уклали договір №32 про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - Договір) (а.с.11- 15).

Відповідно до п. 1.1. цього Договору Управитель зобов'язується передати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю нараховувати плату за житлово-комунальні послуги, згідно із затвердженим тарифом, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

За умовами Договору Управитель має право, зокрема, отримувати плату за виконання своїх обов'язків, а також кошти для відшкодування здійснених ним витрат управління об'єктом за умови отримання відповідної письмової згоди замовника (абз. 8 п.7 Договору).

Також, відповідно до абз. 7 п. 7 Договору, Управитель має право отримувати на поточний рахунок плату від мешканців об`єкта за надані житлово-комунальні послуги.

Управитель має право від свого імені укладати правочини, необхідні для дотримання правил управління будинком, з урахуванням обмежень, встановлених цим Договором, визначати виконавців окремих житлово-комунальних послуг, укладати в установленому порядку договори з виробниками, виконавцями житлово-комунальних послуг, мешканцями об`єкта і контролювати виконання умов таких договорів, згідно абз. 1. 5 п. 7 Договору.

Відповідно до абз. 11 п.6 Договору, Управитель зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку в установленому законодавством порядку.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2015, згідно пункту 14 Договору.

У подальшому, 15 травня 2015 року сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 32 від 31.10.2012 року про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, відповідно до якої позивач (управитель) та Комунальне унітарне підприємство Мирком (замовник, відповідач по справі) домовились про наступне (а.с.15):

- у зв'язку з припинення діяльності Управителя, достроково розірвати договір № 32 від 31.10.2012;

- Управитель повертає в управління та для обслуговування будинки, а замовник приймає їх по акту прийомки-передачі, якій підписується сторонами;

- Одночасно з актом прийомки-передачі житлових будинків Управитель укладає з Замовником договір уступки права вимагати від споживачів погашення заборгованості по оплаті за отримані комунальні послуги (договір цесії) та передати Замовнику всі документи, які обґрунтовують заборгованість споживачів.

Ця угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами, тобто з 01.06.2015 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач має перед ним заборгованість за договором від 31.10.2012 р. № 32 про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд в сумі 253229,75 грн. на яку нараховано 16720,25 грн. 3%річних та 68478,49 грн. інфляційних.

Таким чином, загальна сума грошових коштів, яку просить стягнути позивач (спірна сума) складає 338498,49 грн.

Вищезазначену суму 338498,49 гривень позивач обґрунтовує як різницю між зазначеною в складеному сторонами за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року акті звірки розрахунків (а.с. 16) загальною сумою заборгованості КП Мирком перед ПП Мирком-1 в розмірі 521806,61 грн. та сплаченими відповідачем в рахунок оплати зазначеної заборгованості грошовими коштами у період до 01.05.2015 року, червня 2015 року по жовтень 2015 року в сумі 238506 грн. та у 2016 році 30 000 грн.(загальна сума різниці склала 253299,75 грн.=521806,61 грн. -238506 грн.- 30000 грн.), на яку за період прострочення з 01.07.2016 року по 30.04.2018 р. нараховано 3% річних в сумі 16720,25 грн. та індекс інфляції в сумі 68478,49 грн.

Таким чином, спірна сума 338498,49 грн. складається із 253299,75 грн. боргу та нарахованих на нього 16720,25 грн. 3% річних та 68478,49 грн. інфляційних, що відображено позивачем в розрахунку суми боргу станом на 01.05.2018 р. (а.с. 26).

При цьому позивач, зокрема у відповіді на відзив на позов (а.с. 87-89) зазначив, що сума основного боргу - 253229,75 грн. складається з оплати наданих позивачем послуг за Договором, а також коштів для відшкодування здійснених ним відповідно до Договору витрат на управління об'єктом.

Із матеріалів справи вбачається, що актом звірки розрахунків, складеним за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 рік сторони погодили, що загальна сума заборгованості КП Мирком перед ПП Мирком 1 складає 521806,61 грн. (а.с.16).

19.02.2018 позивачем направлено претензію відповідачу з вимогою сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у загальному розмірі 436203 грн. В тексті претензії зазначено, що відповідчем у 2015-2016 роках заборгованість частково поверталась. Залишок основного боргу на 01.02.2018 склав 321806,61 грн. (а.с.18).

У відповіді на претензію КУП Мирком (відповідач по справі) зазначив, що видача грошових коштів в 2015-2016 роках відбувалась незаконно, оскільки грошові кошти з каси відповідача (КУП Мирком ) видавались на той час директором, ОСОБА_8., яка є матір'ю директора ПП Мирком-1 (позивача) ОСОБА_9., у зв'язку з чим, пропонували повернути незаконно видані кошти у розмірі 268506, 86 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача із позовом у даній справі про стягнення спірної суми, яка, як зазначено вище, складається з відповідних сум плати за Договором та витрат, пов'язаних з управлінням будинками за Договором як основного боргу та нарахованих на такий борг інфляційних та 3% річних.

Як зазначено вище, в обґрунтування свого висновку про відмову в позові, господарський суд першої інстанції послався на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з управлінням об'єктом благоустрою, не надавав суду доказів отримання письмової згоди на відшкодування таких витрат, отримання якої передбачено абз. 8 п 7. Договору.

Зазначені висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів зроблено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, яким надано належну оцінку.

Приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано,що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 2 статті 237 господарського процесуального кодексу України, при ухвалені рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Як зазначено вище, предметом позову у даній справі позивачем визначено стягнення суми збитків у розмірі 338498,49 грн., яка складається із заборгованості за договором від 31.10.2012 р. № 32 про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд в сумі 253229,75 грн. та нарахованих на неї 16720,25 грн. 3%річних та 68478,49 грн. інфляційних.

При цьому, заборгованість в сумі 253229,75 грн. позивачем визначена як сума боргу з оплати наданих позивачем послуг за Договором та коштів на відшкодування здійснених ним відповідно до Договору витрат на управління об'єктом та визнання як збитки.

Проте, яку частину з цієї суми складає заборгованість з оплати послуг, а яку - з відшкодування витрат позивача, останній не навів ані в позовній заяві, ані в розрахунку суми позову чи в інших документах. Такі суми, як і загальна сума боргу не вбачаються із наявних у матеріалах справи доказів. Зокрема, в матеріалах справи відсутні акт наданих позивачем послуг (виконаних робіт) з якого можливо було б визначити відповідну суму.

При цьому, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції,позивач не надавав доказів отримання письмової згоди відповідача на відшкодування своїх витрат за Договором, отримання якої передбачено абз. 8 п 7. Договору.

Наявність заборгованості за Договором позивач обґрунтовує підписанням сторонами 31.05.2015 р. (тобто за день до розірвання Договору)акту звірки розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 31.05.2015 р.(а.с. 16), в якому сторонами зазначено, що загальна сума заборгованості КП Мирком перед ПП. Мирком становить 521806,61 грн.

Проте, у відповідних графах Акту щодо складових частин зазначеної заборгованості серед документів, на підставі якої її нараховано не зазначено спірний договір №32 від 31.10.2012 р. чи Додаткову угода до нього, а зазначено списки перерахованої квартплати за іншими договорами, а саме: №34/12 від 01.12.2012 р., № 3 від 01.01.2012 р. та зведену відомість по квартплаті на 01.06.2015 р.

Натомість в Акті звірки окремо від зазначеної таблиці щодо загальної визнаної сторонами заборгованості в сумі 521806 грн., міститься посилання на те, що саме за даними позивача - ПП Мирком загальна сума заборгованості за спірним договором №32 від 31.10.2012 р. складає 453152,61 грн., без зазначення про узгодження цієї суми сторонами та відомостей щодо складових такої суми.

Таким чином, щодо загальної суми заборгованості в сумі 521806,61 грн., визнаної сторонами в Акті, яку позивач взяв за основу при визначенні суми позову, зазначений Акт звірки не містить відомостей про її нарахування саме за спірним Договором.Натомість відомості щодо заборгованості за спірним договором № 32 від 31.10.2012 р. в акті зазначено окремо від загальної визнаної сторонами суми заборгованості, з посиланням лише на дані позивача та без зазначення складових такої заборгованості.

При цьому, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, зазначена в Акті як визнана сторонами заборгованість в сумі 521806,61 грн. визначена як заборгованість населення за житлово-комунальні послуги (кв.плати) за період з 01.01.2015 по 31.05.2015р., в той час як предметом спору у даній справі є заборгованість за спірним Договором з оплати послуг позивача та відшкодування його витрат за Договором.

Умовами Договору діференційовані оплата послуг позивача, відшкодування його витрат за Договором (абз 8 п. 7 Договору) та отримання на поточний рахунок плати від мешканців об`єкта(населення) за надані житлово-комунальні послуги.(абз. 7 п. 7 Догвоору).

Отримання на поточний рахунок плати від мешканців об`єкта(населення) за надані житлово-комунальні послуги не здійснюється як оплата виключно послуг позивача або на відшкодування його витрат за Договором.За змістом Договору, зазначені грошові кошти з оплати наданих як позивачем, так і іншими виконавцями та виробниками житлово-комунальних послуг, позивач має право отримувати за Договором для виконання своїх обов`язків управителя, в тому числі з метою розрахунків із відповідними виробниками, виконавцями відповідних житлово-комунальних послуг, з якими він за умовами Договору обов`язково укладає відповідні договори на житлово-комунальні послуги, необхідні для забезпечення належної експлуатації та утримання будинку(абз. 11 п.6, абз. 1 п. 7 Договору).

Відповідно, після розірвання спірного Договору Додатковою угодою 01.06.2015 р., позивач вже не є Управителем об`єкта та не має права на отримання відповідних коштів, призначених для розрахунків з виробниками та виконавцями житлово-комунальних послуг.

Виходячи з наведеного, Акт звірки, на який посилається позивач в обґрунтування позову не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом наявності у відповідача спірної суми заборгованості за Договором, оскільки він не містить відомостей щодо цієї заборгованості.

Інших доказів наявності спірної заборгованості та розрахунку збитків позивач не надав та матеріали справи не містять.

Зокрема, довідки відповідача від 15.02.2018 р. № 110 (а.с. 24) та від 15.02.2018 р. №109 (а.с. 25) містять відомості лише про видачу директором відповідача директору позивача грошових коштів в травні 2016 року в сумі 10 000 грн., в червні 2016 р. в сумі 20 000 грн. та в період з червня 2015 р. по жовтень 2015 року частинами на загальну суму 238506,86 грн., та в них взагалі не зазначено, на якій підставі видано зазначені грошові кошти та про наявність будь-якої заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в позові за його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за розподіляються відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції від 15.12.2017р.), Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мирком-1", смт. Миронівський, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 р. (повний текст 17.09.2018 р.) по справі №905/854/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2018 р. (повний текст 17.09.2018 р.) по справі №905/854/18 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Східний апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 05.12.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2018 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя О.О. Радіонова

Суддя В.І. Пушай