Рішення

від 03.09.2018 по справі 911/1046/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа № 911/1046/18

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка"

(адреса: 08800, Київська обл., Миронівський р-н, Автодорога Київ-Знам'янка, 111 кілометр+200 метрів, код 36215146)

до Управління фінансів Миронівської районної державної адміністрації

(адреса: 08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 58, код 02318166)

про стягнення 13840,06 гривень

за участю представників:

позивача - Симончук О.М.;

відповідача - Роговий В.І., Савелюк М.А.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління фінансів Миронівської районної державної адміністрації про стягнення 13840,06 гривень заборгованості за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 6 про закупівлю товарів від 02.01.2018, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 13840,06 гривень заборгованості за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05.07.2018.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

03.07.2018 через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те що, між позивачем та відповідачем був укладений договір №6 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти від 17.04.2018. Загальна сума договору становить 10300,00 гривень. 20.02.2018 між позивачем та відповідачем було підписано акт надання послуг №35 яким узгоджено кількість наданого теплоносія у розмірі 1,7433 Гкал на суму 3540,06 гривень. Зазначає, що наданий позивачем у позовній заяві акт №35 від 20.02.2018 на суму 6355,18 гривень є недійсним. Також відповідач зазначив, що позивач безпідставно, на свій розсуд встановив тариф на опалення у розмірі 2044,31 гривень за 1 Гкал, що був на той час не затвердженим. Діючий на той час тариф був встановлений рішенням виконавчого комітету Миронівської міської ради 08.09.2016 р. № 309 і складав 1811,88 гривень за 1 Гкал, і змінено вказаний тариф було тільки 23.05.2018 рішенням виконавчого комітету Миронівської міської ради № 119. З огляду на викладене, відповідач вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.07.2018 через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що договір №6 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти було укладено саме 02.01.2018, а аж ніяк не 17.04.2018, як стверджує відповідач, адже фактичні послуги з постачання теплової енергії були прийняти відповідачем у січні 2018 року. Щодо заяви відповідача з приводу безпідставного встановлення позивачем нового тарифу у розмірі 2044,31 гривень позивач зазначив, що відповідно до п. 7.1. договору №6 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти ціна за 1 Гкал до 09.02.2018 включно становить 1811,88 гривень, з 10.02.2018 ціна за 1 Гкал становить 2044,31 гривень. Щодо встановлення тарифів позивач зазначив, що 12.01.2018 він звернувся до Миронівської міської ради із заявою щодо встановлення/коригування тарифів, в якій за приписами ст. 20 ЗУ "Про теплопостачання" просив затвердити тариф на рівні запропонованому Держенергоефективністю в наступному розмірі (з ПДВ): виробництво - 1483,02 гривень за 1 Гкал, постачання - 41,29 гривень за 1 Гкал, транспортування - 520,00 гривень за 1 Гкал. Загальний тариф з трьома складовими - 2044,31 гривень за 1 Гкал. Не отримавши вмотивовану відмову у його встановленні протягом 30 календарних днів, керуючись ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", позивач наказом № 8 від 05.02.2018 встановив (затвердив) вказаний тариф за принципом мовчазної згоди.

27.07.2018 через канцелярію суду представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, в якому надав додаткові пояснення щодо дати договору №6 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти. Щодо спожитої теплової енергії, що поставляється за узгодженими в договорі тарифом, відповідач зазначив, що тарифи встановлюються не положеннями договору, а рішенням органу місцевого самоврядування. Тому тариф у договорі, ціна договору та розрахунки по договору проводяться виключно відповідно до затверджених органом місцевого самоврядування тарифів, що і зазначено в п.п. 7.4. договору. Щодо пояснень по встановленню тарифів позивача як суб'єкта господарської діяльності, відповідач зазначив, що позивач подав заяву до органу місцевого самоврядування 11.01.2018 та не дотримуючись 30-ти денного терміну згідно чинного законодавства 05.02.2018 (на 25-й день) власним наказом, встановив тариф у розмірі 2044,31 гривень. Відповідь Миронівської міської ради Київської області щодо встановлення/коригування тарифу від 31.01.2018 №02-38/386 містить вмотивовану відмову та рекомендацію щодо звернення позивача до Миронівської районної ради Київської області та КПТМ Миронівкатепломережа для узгодження всіх складових тарифу та прийняття відповідного рішення. Зазначив, що позивач ніяким чином не повідомив відповідача про зміну тарифу, як того вимагає п.п. 5.2.4 договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2018.

У судовому засіданні 30.08.2018 було оголошено перерву у справі до 03.09.2018.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

02.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" (теплопостачальна організація) та Управлінням фінансів Миронівської державної адміністрації (споживач) було укладено договір №6 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого за даним договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання надавати споживачеві послугу, зазначену в п. 1.2 договору, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити таку послугу в порядку та строки згідно з цим договором.

У відповідності з п. 1.2 договору найменування послуг - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код згідно ДК 016-2010:35.30.1) в обсягах ____ Гкал. Послуги за цим договором передбачають поставку теплової енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу теплової енергії. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Згідно з пп. 5.1.2 п. 5.1 договору теплопостачальна організація має право у будь-який час перевіряти стан роботи приладів обліку, теплоспоживального обладнання споживача та знімати покази.

При відсутності приладів обліку, або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом відповідно до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні". У разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеного за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно загальної займаної площі (теплового навантаження) (п.п. 6.5, 6.6 договору).

Згідно з п. 7.1 договору ціна за 1 Гкал до 09.02.2018 включно становить 1811,88 гривень, з 10.02.2018 1 Гкал становить 2044,31 гривень. Загальна сума договору становить 10300,00 гривень. Ціна цього договору може бути змінена у разі зміни ціни на біопаливо лушпиння соняшнику, ціна якого залежить від зміни курсу іноземної валюти, зміною регульованих цін на електроенергію, зміною ціни на паливо-мастильні матеріали та ін., що буде передбачено додатковими угодами. Розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків). Приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу у відповідному місяці, за бажанням сторін договору, оформляється актом приймання-передачі теплової енергії в якому визначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії. В платіжному доручення споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за даним договором, тепло постачальника організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Факт приймання-передачі теплової енергії, поставленої у відповідному місяці, підтверджується виставленим рахунком на оплату теплової енергії, який надсилається (та/або надається) теплопостачальною організацією споживачу, за відсутності будь-яких письмових заперечень зі сторони споживача на протязі 3-х календарних днів, з моменту отримання такого рахунку (п. п. 7.1., 7.2, 7.4, 7.7., 7.8, 7.9 договору).

Згідно з п. 11.1 договору, даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє з 01.01.2018 до 19.02.2018, а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до повного погашення заборгованості.

Припинення договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати боргу за спожиту теплову енергію. Згідно з п. 11.5 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний опалювальний сезон, якщо за місяць до закінчення строку його (договору) дії, про припинення договору не буде заявлено однією із сторін, а п. 11.6 договору передбачено, що дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівля на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на мету затверджено в установленому порядку (п.п. 11.3., 11.5. договору).

Додатком № 3 до договору № 6 від 02.01.2018 визначено, що загальна площа опалюваних позивачем приміщень відповідача за адресою: м. Миронівка, вул. Соборності, 58, складає 174 м.кв.

Як слідує з матеріалів справи, прилад обліку теплової енергії встановлено перед будівлею місцезнаходження відповідача за адресою: м. Миронівка, вул. Соборності, 58 (додаток № 2 до договору № 6 від 02.01.2018).

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що 22.12.2017 Головою Держенергоефективності були затверджені середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, серед яких середньозважений тариф для Київської області склав 1443,40 грн. за 1 Гкал, у зв'язку з чим 12.01.2018 позивач звернувся до Миронівської міської ради із заявою щодо встановлення/коригування тарифів, в якій на підставі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" просив затвердити тариф на рівні, запропонованому Держенергоефективністю, в наступному розмірі (з ПДВ): виробництво - 1483,02 грн. за 1 Гкал, постачання - 41,29 грн. за 1 Гкал, транспортування - 520,00 грн. за 1 Гкал. Загальний тариф з трьома складовими - 2044,31 грн. за 1 Гкал. Не отримавши від міської ради вмотивованої відмови у встановленні вказаного тарифу протягом 30 календарних днів, керуючись ст. 20 ЗУ "Про теплопостачання", позивач наказом № 8 від 05.02.2018 р. встановив (затвердив) тариф за принципом мовчазної згоди (2044,31 грн. за 1 Гкал).

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість за спожиту теплову енергію в період з 01.01.2018 по 19.02.2018 становить 13840,06 гривень. 31.01.2018 між позивачем та відповідачем було підписано акт надання послуг №11, у відповідності до якого за січень 2018 постачання теплової енергії відповідача склало 4,131 Гкал на суму 7484,88 гривень. Подачу теплоносія до відповідача було завершено 19.02.2018 з показанням лічильника 614,43 МВт. При цьому, показник лічильника станом на 01.02.2018 відповідав 567,59 Мвт. Показник лічильника станом на 09.02.2018 становив 591,12 Мвт. Тобто, різниця в показниках лічильника теплової енергії, який встановлений перед будинком №58 по вул. Соборності в м. Миронівка Київської області, за період з 01.02.2018 по 09.02.2018 становила: 591,12 МВт - 567,59 МВт, коефіцієнт переводу 0,8598, що дорівнює 20,2311 Гкал; за період з 10.02.2018 по 19.02.2018 становила: 614,43 МВт - 591,12 МВт, коефіцієнт переводу 0,8598, що дорівнює 20,0419 Гкал. Споживання теплової енергії із розрахунку на 1 кв.м. за період неоплати відповідачем з 01.02.2018 по 09.02.2018 становить 20,2311 Гкал/2125,4 м.кв.=0,0095187 Гкал/м.кв. Споживання теплової енергії відповідачем за період неоплати з 01.02.2018 по 09.02.2018 склало 174м.кв.*0,0095187=1,656 Гкал. Згідно пункту 7.1. договору ціна за 1 Гкал до 09.02.2018 включно становить 1811,88 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.02.2018 по 09.02.2018 становить 1,656Гкал*1811,88 гривень=3000,47 гривень. Споживання теплової енергії із розрахунку на 1 кв.м. за період неоплати відповідачем з 10.02.2018 по 19.02.2018 становить 20,0419 Гкал/2125,4 м.кв.=0,0094298 Гкал/м.кв. Споживання теплової енергії відповідачем за період з 10.02.2018 по 19.02.2018 склало 174 м.кв.*0,0094298=1,641 Гкал. Згідно п. 7.1. договору ціна за 1 Гкал з 10.02.2018 становить 2044,31 гривень. Заборгованість відповідача перед позивачм за період з 10.02.2018 по 19.02.2018 становить 1,641 Гкал*2044,31 гривень=3354,71 гривень. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за теплову енергію за період споживання з 01.01.2018 по 19.02.2018 склала 7484,88 гривень+3000,47 гривень+3354,71 гривень=13840,06 гривень

Предметом позову є вимога про стягнення 13840,06 гривень боргу за поставлену теплове енергію за період з 01.01.2018 по 19.02.2018.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Кодексу).

За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з приписами ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Поряд з цим, згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Стосовно тарифу, за яким має здійснюватися вказана оплата, слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті. Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

Водночас, суд зазначає, що встановлений позивачем самостійно тариф у розмірі 2044,31 гривень за 1 Гкал теплової енергії не підлягає застосуванню при розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії, оскільки при встановленні зазначеного тарифу ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка" було порушено приписи статті 20 Закону України "Про теплопостачання" щодо дотримання терміну в 30 календарних днів для отримання відповіді про погодження тарифу, у зв'язку з чим вартість спожитого відповідачем тепла в період з 10.02.2018 по 19.02.2018 має визначатися, виходячи із затвердженого у встановленому порядку тарифу в розмірі 1811,88 гривень, який діяв до 23.05.2018.

Матеріали справи свідчать про те, що 31.01.2018 між відповідачем та позивачем було підписано акт надання послуг №11 від 31.01.2018, яким узгоджено кількість поставленої теплової енергії у кількості 4,131 Гкал на суму 7484,88 гривень (постачання теплової енергії за січень 2018 року). 20.02.2018 між відповідачем та позивачем було підписано акт на надання послуг №35 від 20.02.2018, яким узгоджено кількість поставленої теплової енергії у кількості 1,7433 Гкал на суму 3540,06 гривень (постачання теплової енергіз з 01.02.2018 по 19.02.2018). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками як позивача, так і відповідача. Загальна сума відповідних рахунків на оплату становить 11024,94 гривень.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються, водночас, відповідач зазначив, що долучений позивачем до по матеріалів справи акт №35 від 20.02.2018 на суму 6355,18 є недійсним.

Оглянувши в судовому засіданні акти надання послуг №35, суд встановив, що 20.02.2018 між позивачем та відповідачем було підписано акт надання послуг №35 яким узгоджено кількість наданого теплоносія у розмірі 1,7433 Гкал на суму 3540,06 гривень. Наданий позивачем акт №35 від 20.02.2018 на суму 6355,18 гривень, за тими ж вихідними даними та нумерацією, не скріплений печаткою і не підписаний зі сторони відповідача.

Відповідно до п. 7.6 договору розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати споживачем вартості спожитої теплової енергії протягом 25-ти діб після пред'явлення теплопостачальною організацією рахунку на оплату або підписання сторонами акта приймання-передавання теплової енергії за звітний період.

Позивач подав до суду копію листа про погашення заборгованості від 23.04.2018 №92 на підтвердження направлення відповідачу актів наданих послуг за лютий 2018 року.

Вказаний документ не приймається судом як доказ, що підтверджує направлення акта приймання-передавання теплової енергії, оскільки з поданих документів неможливо встановити, який саме акт за лютий 2018 року було надіслано відповідачу.

Таким чином, обов'язок з оплати за актом №35 від 20.02.2018 на суму 6355,18 гривень не настав, так як, пунктом 7.6 договору визначено, що розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати споживачем вартості спожитої теплової енергії протягом 25-ти діб після пред'явлення теплопостачальною організацією рахунку на оплату або підписання сторонами акта приймання-передавання теплової енергії.

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги акт надання послуг №35 від 20.02.2018 (постачання теплової енергії з 01.02.2018 по 19.02.2018 у кількості 1,7433 Гкал) у розмірі 3540,06 гривень, наданий відповідачем, оскільки акт підписаний та скріплений печаткою позивача та відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у ньому вартості, кількості та якості наданих позивачем послуг.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, загальна сума заборговано відповідача перед позивачем за договором №6 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти складає 7484,88 гривень (за актом надання послуг №11 від 31.01.2018) + 3540,06 гривень (за актом надання послуг №35 від 20.02.2018) = 11024,94 гривень.

Судовий сбір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Управління фінансів Миронівської районної державної адміністрації (адреса: 08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 58, код 02318166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" (адреса: 08800, Київська обл., Миронівський р-н, Автодорога Київ-Знам'янка, 111 кілометр+200 метрів, код 36215146) 11024,94 гривень основного боргу та 1403,60 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.09.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак