Постанова

від 26.12.2018 по справі 911/1046/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. Справа№ 911/1046/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Цибульський Р.М.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка"

на рішення Господарського суду Київської області

від 03.09.2018 (повний текст рішення складено 14.09.2018)

у справі №911/1046/18 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім

"Богуславська сільгосптехніка"

до Управління фінансів

Миронівської районної державної адміністрації

про стягнення 13 840, 06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Управління фінансів Миронівської районної державної адміністрації про стягнення 13 840, 06 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №6 про закупівлю товарів від 02.01.2018, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 13 840, 06 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Управління фінансів Миронівської районної державної на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" 11 024, 94 грн. основного боргу та 1 403, 60 грн. судового збору, в решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка") звернувся до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 - змінити, виключивши з тексту рішення мотивування: "Водночас, суд зазначає, що встановлений позивачем самостійно тариф у розмірі 2 044, 31 грн. за 1 Гкал теплової енергії не підлягає застосуванню при розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії, оскільки при встановленні зазначеного тарифу ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка" було порушено приписи статті 20 Закону України "Про теплопостачання" щодо дотримання терміну в 30 календарних днів для отримання відповіді про погодження тарифу, у зв'язку з чим вартість спожитого відповідачем тепла в період з 10.02.2018 по 19.02.2018 має визначатися, виходячи із затвердженого у встановленому порядку тарифу в розмірі 1 811, 88 грн., який діяв до 23.05.2018.", скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог, змінити в цій частині на задоволення позовних вимог повністю, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13 840, 06 грн., судовий збір в сумі 1 762, 00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15 000, 00 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права. Також скаржник зазначив, що висновки суду в судовому рішенні взагалі нічим не обґрунтовані, жодними документами у справі не підкріплені, та навіть навпаки, спростовуються як доказами у справі так і поясненнями відповідача.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Згідно п. 8 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 передана до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1046/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2018. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

03.12.2018 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

03.12.2018 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" (теплопостачальна організація) та Управлінням фінансів Миронівської державної адміністрації (споживач) було укладено договір №6 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого за даним договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання надавати споживачеві послугу, зазначену в п. 1.2 договору, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити таку послугу в порядку та строки згідно з цим договором.

У відповідності з п. 1.2 договору найменування послуг - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код згідно ДК 016-2010:35.30.1) в обсягах ____ Гкал. Послуги за цим договором передбачають поставку теплової енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу теплової енергії. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Згідно з пп. 5.1.2 п. 5.1 договору теплопостачальна організація має право у будь-який час перевіряти стан роботи приладів обліку, теплоспоживального обладнання споживача та знімати покази.

При відсутності приладів обліку, або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом відповідно до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні". У разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеного за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу пропорційно загальної займаної площі (теплового навантаження) (п. п. 6.5, 6.6 договору).

Згідно з п. 7.1 договору ціна за 1 Гкал до 09.02.2018 включно становить 1 811, 88 грн., з 10.02.2018 1 Гкал становить 2 044, 31 грн. Загальна сума договору становить 10 300, 00 грн.

Ціна цього договору може бути змінена у разі зміни ціни на біопаливо лушпиння соняшнику, ціна якого залежить від зміни курсу іноземної валюти, зміною регульованих цін на електроенергію, зміною ціни на паливо-мастильні матеріали та інше. (п. 7.2 договору).

Розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків). (п. 7.4 договору).

Згідно п 7.7 договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу у відповідному місяці, за бажанням сторін договору, оформляється актом приймання-передачі теплової енергії в якому визначаються фактичні обсяги спожитої теплової енергії.

В платіжних дорученнях Споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за даним договором, теплопостачальника організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. (п. 7.8 договору).

Факт приймання-передачі теплової енергії, поставленої у відповідному місяці, підтверджується виставленим рахунком на оплату теплової енергії, який надсилається (та/або надається) теплопостачальною організацією споживачу, за відсутності будь-яких письмових заперечень зі сторони споживача на протязі 3-х календарних днів, з моменту отримання такого рахунку (п. 7.9 договору).

Згідно з п. 11.1 договору, даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє з 01.01.2018 до 19.02.2018, а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до повного погашення заборгованості.

Припинення договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати боргу за спожиту теплову енергію. Згідно з п. 11.5 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний опалювальний сезон, якщо за місяць до закінчення строку його (договору) дії, про припинення договору не буде заявлено однією із сторін, а п. 11.6 договору передбачено, що дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівля на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на мету затверджено в установленому порядку (п. п. 11.3., 11.5. договору).

Додатком №3 до договору №6 від 02.01.2018 визначено, що загальна площа опалюваних позивачем приміщень відповідача за адресою: м. Миронівка, вул. Соборності, 58, складає 174 м. кв.

Як слідує з матеріалів справи, прилад обліку теплової енергії встановлено перед будівлею місцезнаходження відповідача за адресою: м. Миронівка, вул. Соборності, 58 (додаток №2 до договору №6 від 02.01.2018).

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначив, що 22.12.2017 Головою Держенергоефективності були затверджені середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, серед яких середньозважений тариф для Київської області склав 1 443, 40 грн. за 1 Гкал, у зв'язку з чим 12.01.2018 позивач звернувся до Миронівської міської ради із заявою щодо встановлення/коригування тарифів, в якій на підставі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" просив затвердити тариф на рівні, запропонованому Держенергоефективністю, в наступному розмірі (з ПДВ): виробництво - 1 483, 02 грн. за 1 Гкал, постачання - 41, 29 грн. за 1 Гкал, транспортування - 520, 00 грн. за 1 Гкал. Загальний тариф з трьома складовими - 2 044, 31 грн. за 1 Гкал.

Не отримавши від міської ради вмотивованої відмови у встановленні вказаного тарифу протягом 30 календарних днів, керуючись ст. 20 ЗУ "Про теплопостачання", позивач наказом №8 від 05.02.2018 встановив (затвердив) тариф за принципом мовчазної згоди (2 044, 31 грн. за 1 Гкал).

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість за спожиту теплову енергію в період з 01.01.2018 по 19.02.2018 становить 13 840, 06 грн. 31.01.2018 між позивачем та відповідачем було підписано акт надання послуг №11, у відповідності до якого за січень 2018 постачання теплової енергії відповідача склало 4,131 Гкал на суму 7 484, 88 грн. Подачу теплоносія до відповідача було завершено 19.02.2018 з показанням лічильника 614,43 МВт. При цьому, показник лічильника станом на 01.02.2018 відповідав 567,59 Мвт. Показник лічильника станом на 09.02.2018 становив 591,12 Мвт.

Тобто, різниця в показниках лічильника теплової енергії, який встановлений перед будинком №58 по вул. Соборності в м. Миронівка Київської області, за період з 01.02.2018 по 09.02.2018 становила: 591,12 МВт - 567,59 МВт, коефіцієнт переводу 0,8598, що дорівнює 20,2311 Гкал; за період з 10.02.2018 по 19.02.2018 становила: 614,43 МВт - 591,12 МВт, коефіцієнт переводу 0,8598, що дорівнює 20,0419 Гкал. Споживання теплової енергії із розрахунку на 1 кв. м. за період несплати відповідачем з 01.02.2018 по 09.02.2018 становить 20,2311 Гкал/2125,4 м.кв.=0,0095187 Гкал/м.кв. Споживання теплової енергії відповідачем за період несплати з 01.02.2018 по 09.02.2018 склало 174м.кв.*0,0095187=1,656 Гкал.

Згідно пункту 7.1. договору ціна за 1 Гкал до 09.02.2018 включно становить 1 811, 88 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.02.2018 по 09.02.2018 становить 1,656Гкал*1 811, 88 грн. =3000,47 гривень. Споживання теплової енергії із розрахунку на 1 кв. м. за період несплати відповідачем з 10.02.2018 по 19.02.2018 становить 20,0419 Гкал/2125,4 м.кв.=0,0094298 Гкал/м.кв. Споживання теплової енергії відповідачем за період з 10.02.2018 по 19.02.2018 склало 174 м. кв.*0,0094298=1,641 Гкал.

Згідно п. 7.1. договору ціна за 1 Гкал з 10.02.2018 становить 2 044, 31 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за період з 10.02.2018 по 19.02.2018 становить 1,641 Гкал*2 044, 31 грн. =3 354, 71 грн.

Таким чином, як вбачається із розрахунку позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за теплову енергію за період споживання з 01.01.2018 по 19.02.2018 склала 7 484, 88 грн. +3 000, 47 грн. +3 354, 71 грн. =13 840, 06 грн.

Предметом позову є вимога про стягнення 13 840, 06 грн. боргу за поставлену теплове енергію за період з 01.01.2018 по 19.02.2018.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з приписами ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Поряд з цим, згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільний кодекс України).

Стосовно тарифу, за яким має здійснюватися вказана оплата, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті. Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується з прийнятим судовим рішенням в частині, яка не задоволена, зокрема, судом першої інстанції зменшено розмір стягуваної суми, посилаючись на необґрунтованість висновку суду першої інстанції, а саме "Водночас, суд зазначає, що встановлений позивачем самостійно тариф у розмірі 2 044, 31 грн. за 1 Гкал теплової енергії не підлягає застосуванню при розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії, оскільки при встановленні зазначеного тарифу ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка" було порушено приписи статті 20 Закону України "Про теплопостачання" щодо дотримання терміну в 30 календарних днів для отримання відповіді про погодження тарифу, у зв'язку з чим вартість спожитого відповідачем тепла в період з 10.02.2018 по 19.02.2018 має визначатися, виходячи із затвердженого у встановленому порядку тарифу в розмірі 1 811, 88 грн., який діяв до 23.05.2018."

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення/коригування тарифу 12.01.2018 (копія заяви №3 від 11.01.2018 з відміткою про дату надходження документа до органу місцевого самоврядування), та попри отриманій відповіді Миронівської міської ради Київської області щодо встановлення/коригування тарифу від 31.01.2018 №02-38/386, яка містить вмотивовану відмову з рекомендацією щодо звернення позивача до Миронівської районної ради Київської області та КПТМ Миронівкатепломережа для узгодження всіх складових тарифу та прийняття відповідного рішення, видав власний наказ від 05.02.2018 №8.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач прийняв наказ від 05.02.2018 №8 про встановлення тарифу не дотримавшись встановленого Законом 30-ти денного терміну від дати подання заяви про встановлення/корегування тарифу, керуючись на думку позивача, мовчазною згодою , що є порушенням Закону України Про теплопостачання .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, щодо того, що встановлений позивачем самостійно тариф у розмірі 2 044, 31 грн. за 1 Гкал теплової енергії не підлягає застосуванню при розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії, оскільки при встановленні зазначеного тарифу ТОВ ТД "Богуславська сільгосптехніка" було порушено приписи статті 20 Закону України "Про теплопостачання" щодо дотримання терміну в 30 календарних днів для отримання відповіді про погодження тарифу, у зв'язку з чим вартість спожитого відповідачем тепла в період з 10.02.2018 по 19.02.2018 має визначатися, виходячи із затвердженого у встановленому порядку тарифу в розмірі 1 811, 88 грн., який діяв до 23.05.2018.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що 31.01.2018 між відповідачем та позивачем було підписано акт надання послуг №11 від 31.01.2018, яким узгоджено кількість поставленої теплової енергії у кількості 4,131 Гкал на суму 7 484, 88 грн. (постачання теплової енергії за січень 2018 року).

20.02.2018 між відповідачем та позивачем було підписано акт на надання послуг №35 від 20.02.2018, яким узгоджено кількість поставленої теплової енергії у кількості 1,7433 Гкал на суму 3 540, 06 грн. (постачання теплової енергії з 01.02.2018 по 19.02.2018). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками як позивача, так і відповідача. Загальна сума відповідних рахунків на оплату становить 11 024, 94 грн.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються, водночас, відповідач в своїх письмових поясненнях зазначив, що долучений позивачем до матеріалів справи акт №35 від 20.02.2018 на суму 6 355, 18 грн. є недійсним.

В матеріалах справи наявний акт надання послуг №35, наданий відповідачем, відповідно до якого вбачається, що 20.02.2018 між позивачем та відповідачем було підписано акт надання послуг №35 яким узгоджено кількість наданого теплоносія у розмірі 1,7433 Гкал на суму 3 540, 06 грн.

Наданий позивачем акт №35 від 20.02.2018 на суму 6 355, 18 грн., за тими ж вихідними даними та нумерацією, не приймається судом як доказ так, як не скріплений печаткою і не підписаний зі сторони відповідача.

Відповідно до п. 7.6 договору розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати споживачем вартості спожитої теплової енергії протягом 25-ти діб після пред'явлення теплопостачальною організацією рахунку на оплату або підписання сторонами акта приймання-передавання теплової енергії за звітний період.

Водночас позивач подав до суду копію листа про погашення заборгованості від 23.04.2018 №92 на підтвердження направлення відповідачу актів наданих послуг за лютий 2018 року.

Вказаний документ не приймається колегією суддів як доказ, що підтверджує направлення акта приймання-передавання теплової енергії, оскільки з поданих документів неможливо встановити, який саме акт за лютий 2018 року було надіслано відповідачу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок з оплати за актом №35 від 20.02.2018 на суму 6 355, 18 грн. не настав, так як, пунктом 7.6 договору визначено, що розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати споживачем вартості спожитої теплової енергії протягом 25-ти діб після пред'явлення теплопостачальною організацією рахунку на оплату або підписання сторонами акта приймання-передавання теплової енергії.

Враховуючи викладене, колегія суддів приймає до уваги акт надання послуг №35 від 20.02.2018 (постачання теплової енергії з 01.02.2018 по 19.02.2018 у кількості 1,7433 Гкал) у розмірі 3 540, 06 грн., наданий відповідачем, оскільки акт підписаний та скріплений печаткою позивача та відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у ньому вартості, кількості та якості наданих позивачем послуг.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №6 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти складає 7 484, 88 грн. (за актом надання послуг №11 від 31.01.2018) + 3 540, 06 грн. (за актом надання послуг №35 від 20.02.2018) = 11 024, 94 грн.

Щодо тверджень скаржника щодо невирішеного питання судом першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В статті 124 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Також колегія суддів зазначає, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи документального підтвердження витрат на правничу допомогу та розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла висновку, про необґрунтованість даного твердження скаржника щодо невирішеного питання судом про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та відхиляє його.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні рішення від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 місцевим господарським судом було дотримано норм процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника (Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка").

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Богуславська сільгосптехніка" на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2018 у справі №911/1046/18 без змін.

3. Матеріали справи №911/1046/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.Ф. Калатай

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 26.12.2018