Рішення

від 04.09.2018 по справі 918/342/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/342/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання В'юненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Транс"

до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення заборгованості та неустойки за поставлений товар

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : Татарин В.В. (дов. № 25/04-18 від 25.04.2018 р.)

Після повернення суду із нарадчої кімнати, уповноважений представник відповідача Татарин В.В. не з'явився на проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

29.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Транс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості та неустойки за поставлений товар.

Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки, за яким позивач передав відповідачу товар, а відповідач в свою чергу не виконав в повній мірі зобов'язання взяті за договором в частині повного та вчасного розрахунку за отриманий товар. Через невиконання зобов'язань за договором позивач нарахував для відповідача пеню, річні згідно договору та інфляційні втрати.

30 липня 2018 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність позову, наголошував, що нарахування 25 % річних як неустойки є неправомірними та такими які не передбачені чинним законодавствомУкраїнии, також зазначав що нарахований розмір пені єнепомірноо великим, а тому просив суд зменшити суму пені на 50 %, крім того зазначив, що судовий збір сплачений позивачем є значним, оскільки з урахуванням часткових проплат сума позову становить понад двісті тисяч, за які судовий збір складає 3 547 грн. 60 коп., тому просить суд відмовити позивачу у стягненні з відповідача судового збору у розмірі 18 563 грн. 48 коп.

У судовому засіданні 04 вересня 2018 року представник відповідача наполягав на безпідставності позову, просив суд в його задоволити частково з урахуванням зазначеного у відзиві на позовну заяву.

Заяви та клопотання у справі

29.05.2018 року через відділ канцелярії позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору, в якому останній просив суд відстрочити судовий збір до прийняття рішення по справі враховуючи майновий стан останнього.

11.06.2018 року через відділ канцелярії суду позивачем в додатках до клопотання долучено до матеріалів справи докази сплати судового збору.

02.07.2018 року через відділ канцелярії позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 136 007 грн. 28 коп. пені, 100 499 грн. 41 коп. 25 процентів річних та 22 111 грн. 08 коп. судового збору.

Розглянувши зазначену заяву про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог) судом встановлено, що остання не містить підпису уповноваженої особи позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 46 крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч.5 ст.174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи зазначене, суд застосовує вищезазначені положення статті 174 ГПК України в даному випадку і залишає без розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки остання не містить підпису представника позивача, а тому розглядає позовні вимоги в редакції позовної заяви.

30 липня 2018 року через відділ канцелярії відповідачем подано відзив на позовну заяву, в яком останній просить суд в задоволенні позову відмовити, вказує на ту обставину що основний борг оплачено в повному обсязі, а нараховані 25 % річних є неправомірними, просить суд зменшити розмір пені на 50 %, а також відмовити у стягнення з відповідача судового збору в розмірі 18 563 грн. 48 коп.

13 серпня 2018 року через відділ канцелярії позивачем подано заперечення на відзив, в якому останній просить суд не враховувати твердження відповідача, як таких які безпідставні, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 червня 2018 року відкрито провадження у справі 918/342/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16 липня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 липня 2018 року відкладено підготовче засідання на 06 серпня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 серпня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 04 вересня 2018 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

20 вересня 2017 року між ТОВ "РЕСУРС ТРАНС" (надалі - "Позивач") та Приватним Підприємством "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (надалі - "Відповідач") було укладено Договір поставки вугільної продукції № 2009/3 (надалі - Договір), згідно умов якого Позивач взяв на себе обов'язок поставити вугільну продукцію (в подальшому - Товар), а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити в асортименті, кількості та якості, що зазначена у відповідній специфікації, що являється додаткам до вказаного Договору.

Відповідно до умов Договору та Специфікації № 6/02 від 17 січня 2018 року, Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано вугільну продукцію марки "АО 25-50" загальним об'ємом 273,8 тон на загальну суму 1 766 010,00 (один мільйон сімсот шістдесят шість тисяч десять гривень 00 копійок) грн. з ПДВ.

Згідно умов Специфікації №6/02 від 17 січня 2018 року, оплата поставленого Товару здійснюється Покупцем на користь Постачальника в наступному порядку: сума в розмірі 50% від вартості поставленого товару здійснюється протягом 1 (одного) банківського дня з моменту доставки Товару на ст. Горохів Львівської з.д.; сума в розмірі 50% від вартості поставленого товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту доставки Товару на ст. Горохів Львівської з.д.

Відповідно до залізничної накладної перевізника ПАТ "Українська залізниця", Позивач поставив на залізничну станцію Горохів Львівської залізничної дороги Товар загальною масою 273,8 тон 09 лютого 2018 року у відповідності до вимог Договору та Специфікації до нього.

З зазначених доказів та умов договору, суд вбачає, що Товар має бути оплачений в порядку та сумі: 883 005 грн. 00 коп., що становить 50% від суми поставки, до 11 лютого 2018 року (1 день з моменту поставки Товару на ст. Горохів Львівської з.д. відповідно до Специфікації). та 883 005 грн. 00 коп., що становить 50% від суми поставки, до 12 квітня 2018 року (30 днів з моменту поставки Товару на ст. Горохів Львівської з.д. відповідно до Специфікації).

В свою чергу Відповідач з порушенням передбачених Договором та Специфікації умов та строків, сплатив на користь Позивача суму, що становить 439890,00 (чотириста тридцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто гривень 00 копійок) грн. наступними платежами: 09 лютого 2018 р. = 237600,00 грн., 20 березня 2018 р. = 202290,00 грн.

16 квітня 2018 року Позивача направив на адресу Відповідача претензію № 1604/1-РТ в якій просив суд сплатити заборгованість в сумі 1 326 120 грн. 00 коп. до 30 квітня 2018 року.

Матеріали справи містять відповідь на претензію позивача, в якій відповідач зазначає, що сплатить заборгованість в найкоротші строки.

Отже, матеріалами справи стверджено, що сума боргу за Договором поставки та Специфікації до нього становила 1 326 120,00 (один мільйон триста двадцять шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок) грн.

Також, матеріали справи містять два платіжні доручення: від 04 червня 2018 року №3938 на суму 326 120 грн. 00 коп. та від 19 червня 2018 року №1007 на суму 1 000 000 грн. 00 коп.

Отже, матеріали справи містять докази, з яких вбачається, що основна сума боргу сплачена в повному обсязі.

Докази відхилені судом

Докази надані сторонами для суду не відхилялися.

Оцінка аргументів сторін і висновок суду

Позивач просив суд в редакції позовної заяви стягнути з відповідача 1 326 120 грн. 00 коп. основної суми боргу за неоплачений товар.

З матеріалів справи суд вбачає, що 04 червня 2018 року відповідачем було сплачено 326 120 грн. 00 коп. основної суми боргу, а ухвала суду щодо порушення провадження у справі винесена 13 червня 2018 року.

Крім того, 19 червня 2018 року відповідачем сплачено 1 000 000 грн. 00 коп. основного боргу.

Суд зазначає, що відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Наведене узгоджується із п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" .

Оскільки, заявлена позивачем до стягнення сума боргу в частині 326 120 грн. 00 коп. сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі (до 13 червня 2018 року), то позовні вимоги позивача задоволенню в цій частині не підлягають.

Відтак суд відмовляє в позові в частині стягнення 326 120 грн. 00 коп. основної суми боргу.

Щодо сплаченої суми в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., суд вбачає, що остання сплачена після порушення провадження у справі (19 червня 2018 року), а тому позов в цій частині підлягає закриттю.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 25 % річних в сумі 62 976 грн. 40 коп.

Згідно умов п. 5.3. Договору поставки, у разі якщо Покупець прострочить оплату Товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов' язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% річних від простроченої суми.

У відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд відмовити в задоволенні 25 % річних, як такі які неправомірні і до стягнення не підлягають.

Разом з тим суд зазначає, у відповідності до статті 625 ЦК України сторонам надано право збільшити розмір річних з 3 процентів на будь який, який погодять сторони.

Суд констатує, що позивач і відповідач підписавши договір погодили збільшений розмір річних процентів до 25 % річних.

Щодо посилань відповідача на те, що 25 % річних є штрафними санкціями, суд не погоджується з такими, оскільки як зазначалося вище, це є річними процентами, які передбачені ст. 625 ЦК України

Зазначена стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (див. напр., постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок 25 % річних, суд встановив, що останній здійснений арифметично вірно, визначені вірні періоди нарахування, а тому позов в частині стягнення 62 976 грн. 40 коп. 25 процентів річних, обґрунтований, відповідачем не спростований, а тому в цій частині позов задовольняє.

Також, позивач просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача 84 975 грн. 98 коп. пені.

Відповідно до п. 5.2. Договору передбачено, що при порушенні строків оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язання, від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок встановив, що останній здійснений арифметично вірно, відповідно до норм чинного законодавства, за вірні періоди, а тому пеня в сумі 84 975 грн. 98 коп. є правомірною та підлягає до стягнення, а позов в цій частині до задоволення.

Щодо посилань відповідача на зменшення розміру пені на 50 %, зазначає наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: а) якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; б) за наявності інших обставин, що мають істотне значення. ЦК не містить переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації.

Судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" із змінами та доповненнями).

Господарський кодекс України (ст. 233) визначає в якості обставин, які беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони. В останньому випадку сторона, що звертається з клопотанням, повинна доводити наявність підстав для зменшення неустойки.

Суд констатує, що розмір заявленої пені не перевищує стягуваної суми, (суму основного боргу), також враховано що суду не надано доказів поважності пропуску строків визначених договором на оплату, відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 %.

Джерела права й акти їх застосування

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до п.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд констатує, що відповідач порушив права позивача невиконавши належним чином та в строки умови договору в частині розрахунку за отриманий товар. Отже право позивача підлягає відновленню шляхом стягнення суми відповідних сум боргу.

Судові витрати

Згідно частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

По справі в якості судових витрат заявлено оплату судового збору в розмірі 22 111 грн. 09 коп.

Як було зазначено вище, суд відмовив в частині стягнення 326 120 грн. 00 коп., а тому судовий збір в сумі 4 891 грн. 80 коп. залишається за позивачем.

Крім того, судом було закрито провадження у справі в частині стягнення 1 000 000 грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, суд роз'яснює позивачу, що останній праві звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в розмірі 15 000 грн. 00 коп. у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 1 000 000 грн. 00 коп.

З урахуванням зазначеного до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2 219 грн. 28 коп. судових витрат.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного Підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (35112, Рівненська область, Млинівський район, село Ярославичі, ідентифікаційний код 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ТРАНС" (02140, Київська область, місто Київ, вулиця Лариса Руденко, 6-А, офіс 515, ідентифікаційний код 41085447) суму пені 84 975 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч 98 копійок) грн. 98 коп., 25 процентів річних в сумі 62 976 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) 40 коп. та 2 219 (дві тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 28 коп. судових витрат.

3. Відмовити Приватному Підприємству "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (35112, Рівненська область, Млинівський район, село Ярославичі, ідентифікаційний код 30132761) в стягненні 326 120 (триста двадцять шість тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. основної суми боргу.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Приватного Підприємства "АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС" (35112, Рівненська область, Млинівський район, село Ярославичі, ідентифікаційний код 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС ТРАНС" (02140, Київська область, місто Київ, вулиця Лариса Руденко, 6-А, офіс 515, ідентифікаційний код 41085447) 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. основної суми боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2018 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-а, оф. 515);

3 - відповідачу рекомендованим (35112, Рівненська обл., Млинівський р-н., с. Ярославичі).