Рішення

від 12.09.2018 по справі 927/284/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/284/18

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/284/18

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк ОСОБА_3

вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133

б-р Дружби народів, 38, м. Київ, 01014

до відповідача: Приватного підприємства Фірма ОСОБА_4

вул. Жабинського, 1Б, офіс 207, м. Чернігів, 14017

про стягнення 99636 грн 31 коп.

За участю:

представник позивача: не прибув

представник відповідача: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 15.05.2018 представник, ОСОБА_5, довіреність №б/н від 13.06.2018, представник

У судовому засіданні 12.09.2018 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ОСОБА_1 акціонерним товариством Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк ОСОБА_3 подано позов до Приватного підприємства Фірма ОСОБА_4 про стягнення 99636,31 грн боргу за кредитним договором №1124844300 від 07.11.2007, а саме: 94636,31 грн заборгованості за відсотками та 5000,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, внаслідок чого наявна заборгованість за кредитним договором №1124844300 від 07.11.2007 (без врахування основної суми заборгованості стягнутої судом) у сумі 99636,31 грн, розрахунок за процентами, штрафами за період з 14.03.2015 по 13.03.2018 (включно).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

02.05.2018 від позивача надійшла заява вих. №02.3-2328 від 27.04.2018 про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 99636,31 грн, яка складається з 94636,31 грн заборгованості за відсотками та 5000,00 грн штрафу, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку при викладенні своїх позовних вимог та ціни позову. Відповідно до ухвали від 16.05.2018 суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду, справа розглядається з її урахуванням.

11.05.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 08.05.2018, в якому проти позовних вимог заперечує, та просить відмовити в їх задоволенні. Відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2014 у справі №927/1539/13, яке набрало законної сили 01.12.2014, позовні вимоги АТ Дельта Банк задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 271515,20грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 178421,22грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 11,07грн, пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 165,18грн, судовий збір у сумі 9004,23грн. Що 28.11.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №48066158) на підставі його фактичного виконання. Відповідач вважає, що станом на 28.11.2016 всі договірні відносини по кредитному договору №11248443000 від 07.11.2007 припинено, а направивши відповідачу претензію про дострокову сплату заборгованості позивач змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором. Зокрема, відповідач зазначає, що оскільки строк виконання зобов'язання настав в грудні 2012, то посилання на графік погашення і на строк виконання зобов'язання до 06.11.2018 являється безпідставним. Відповідач вважає, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитом також являється безпідставним, оскільки зміна в односторонньому порядку позивачем строку виконання кредитного договору у відповідності до п. 5.5, 11.1 договору призвело до анулювання графіка погашення, а отже і порядку нарахування процентів. Окрім того, відповідач вказує, що розрахунки, складені позивачем не відповідають нормам законодавства та умовам договору, відповідач наводить свій розрахунок процентів за період з 14.03.2015 по 31.03.2015. В поданому відзиві відповідач зазначає, що нарахування заборгованості розпочато з 14.03.2015, поза межами строку позовної давності, яку позивач просить застосувати за період з 14.03.2015 по 23.04.2015. Відповідач, враховуючи, що правовідносини між сторонами припинені проведенням повного належного виконання рішення суду, закінченням виконавчого провадження 24.11.2016, вважає, що стягнення штрафів після визначеної дати являється неправомірним. Суд долучив поданий відзив до матеріалів справи.

За клопотанням позивача, який навів перелік судів, де необхідно забезпечити проведення відеоконференції, та з врахуванням даних сайту Бронювання систем відеоконференцзв'язку (https://vr.court.gov.ua/) щодо наявності вільних майданчиків для проведення відеоконференції, розгляд справи, призначений на 16.05.2018, згідно з ухвалою від 14.05.2018 постановлено проводити в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Печерському районному суду м. Києва (провулок Хрестовий, 4, м. Київ).

З технічних причин, судове засідання 16.05.2018 в режимі відеоконференції не відбулося, оскільки Печерський районний суд м. Києва не виходив на зв'язок та не відповідав на виклики Господарського суду Чернігівської області для з'єднання з метою проведення відеоконференції, про що Господарським судом Чернігівської області складено ОСОБА_4 № 3-18 від 16.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2018 судове засідання відкладено на 30.05.2018. Ухвала направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.

В судове засідання 30.05.2018 прибули уповноважені представники позивача та відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 30.05.2018, за усним клопотанням представника позивача, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву до 14.06.2018 до 12:00 год, встановивши позивачу строк для надання відповіді на відзив до 04.06.2018. Суд постановив позивачу одночасно надіслати (надати) відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, а докази такого направлення надати суду до початку судового засідання, а відповідачу - строк до 12.06.2018 для подачі заперечень на відповідь на відзив, одночасно надіслати (надати) позивачу копію заперечень, а докази такого направлення надати суду до початку судового засідання. Сторони були повідомлені, що засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: проспект Миру 20, м. Чернігів, зал судових засідань № 307.

Уповноважений представник позивача в судове засідання 14.06.2018 не прибув, відповідь на відзив від позивача не надходила. Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 30.05.2018 та розпискою представника позивача. Позивач про причини неявки у судове засідання уповноваженого представника не повідомив.

Уповноважені представники відповідача прибули в судове засідання 14.06.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2018 зупинено провадження у справі №927/284/18 за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк ОСОБА_3 до Приватного підприємства Фірма ОСОБА_4 про стягнення 99636,31 грн до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_6 Палатою Верховного Суду справи №310/11534/13-ц.

27.08.2018 на адресу суду від Приватного підприємства Фірма ОСОБА_4 надійшло клопотання б/н, б/д, в якому відповідач просить поновити провадження у справі та відмовити позивачу в задоволенні його позову в зв'язку з тим, що йому більше не належить право вимоги за кредитним договором №11248443000 від 07.11.2007 (він став неналежним позивачем).

У поданому клопотанні відповідач посилається на те, що позивач повідомив листом від 26.06.2018, що відступив право вимоги за кредитним договором №11248443000 від 07.11.2007 та вказав, що новим кредитором є ОСОБА_7 та всі платежі за договором здійснювати за реквізитами нового кредитора. До вказаного клопотання відповідачем додано копію листа вих.№4805/3 від 28.06.2018, адресованого йому за підписами первісного кредитора/продавця ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк та нового кредитора/покупця ОСОБА_7. У поданому листі останні повідомляють, що 26.06.2018 між первісним кредитором/продавцем та новим кредитором /покупцем було укладено договір №650/К купівлі-продажу майнових прав, за яким первісний кредитор/продавець 26.06.2018 відступив право вимоги до приватного підприємства Фірма АЛВО , код за ЄДРПОУ 22830647, за кредитним договором №11248443000 від 07.11.2007 з додатками/додатковими угодами до нього, договором іпотеки №30007Z420 від 07.11.2007, кредитним договором №30005К87 (10134713000) від 13.10.2005, з додатками/додатковими угодами до нього, іпотечним договором №30005Z83 від 13.10.2005 з додатками/додатковими угодами до нього, укладеними з ОСОБА_1 акціонерним товариством УкрСиббанк , право вимоги за яким перейшло до АТ Дельта Банк , код ЄДРПОУ 21666051 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним №2949, 2950. Окрім того, у листі повідомляються реквізити нового кредитора/ покупця ОСОБА_7.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2018 поновлено провадження у справі № 927/284/18, судове засідання призначено на 12 вересня 2018. Крім того, даною ухвалою зобов'язано позивача, в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України, надати суду у строк до 11.09.2018 договір №650/К від 26.06.2018 купівлі-продажу майнових прав, укладений між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_7 з усіма додатками та додатковими угодами до нього, докази відступлення права вимоги до приватного підприємства Фірма АЛВО за кредитним договором №1124844300 від 07.11.2007 ОСОБА_7; мотивоване письмове пояснення стосовно позиції відповідача, викладеної у клопотанні ( клопотанні про поновлення провадження у справі) направленому 23.08.2018 позивачу, щодо відмови позивачу у задоволенні його позову у зв'язку з тим, що йому не належить право вимоги за кредитним договором №11248443000 від 07.11.2007 (він став неналежним позивачем).

Уповноважений представник позивача в призначене судове засідання 12.09.2018 не прибув.

Ухвала суду від 05.09.2018 направлена на адреси позивача: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133 та б-р Дружби народів, 38, м. Київ, 01014, які зазначені в позовній заяві.

12.09.2018 судом вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем за адресою вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133, ухвали суду від 05.09.2018 за штрихкодовим ідентифікатором 1400040946294. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400040946294 станом на 07.09.2018 знаходиться в місці виконання операції Київ14.

12.09.2018 судом вчинені дії щодо перевірки отримання позивачем за адресою: б-р Дружби народів, 38, м. Київ, 01014, ухвали суду від 05.09.2018 за штрихкодовим ідентифікатором 1400041058333. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ Укрпошта , відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400041058333 станом на 07.09.2018 знаходиться в місці виконання операції Київ14.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зауважує, що позивачем не повідомлялося про зміну свого місцезнаходження.

Згідно із п.1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення позивача про час, дату та місце судового засідання.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейським судом з прав людини зроблено, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд зауважує, що приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу у суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи.

За приписами ч.1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено статтею 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.

Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника.

Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт, розподільчий баланс. Під час вирішення питання про правонаступництво слід з'ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не подано суду доказів вчинення дій у період з 26.06.2018 (тобто з дати укладення договору купівлі-продажу майнових прав між ПАТ Дельта Банк та ОСОБА_7) та на вимогу ухвали суду від 05.09.2018 доказів відступлення права вимоги до приватного підприємства Фірма АЛВО за кредитним договором №1124844300 від 07.11.2007 ОСОБА_7, договору купівлі-продажу майнових прав від 26.06.2018 №650/К, отже у суду відсутні правові підстави для заміни позивача його правонаступником у порядку, передбаченому ст.52 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, рішення приймається за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін під час розгляду справи по суті господарський суд встановив:

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

07.11.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та Приватним підприємством Фірма АЛВО (позичальник) укладено кредитний договір №11248443000, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 320000,00 грн в порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. кредитного договору).

Згідно з п. 1.2. кредитного договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 07.11.2007. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до договору), якщо тільки не застосовується іншим термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11, 7.4. договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок №3739111248443 в АКІБ УкрСиббанк . Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок банку.

Відповідно до п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору за використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процента ставка в розмірі 15,00 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 22,5% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.

Пунктом 1.3.4 кредитного договору сторони домовились, що нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, методом факт/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пп. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2, та /або пп. 1.3.3, 9.2 договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Відповідно до п. 5.5. кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем, та/або поручителем, та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, кредитор має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором у порядку, визначеному розділом 11 договору.

Позивачем до матеріалів справи додано додаток №1 Графік погашення кредиту до кредитного договору, у якому йдеться посилання на кредитний договір №11180622000 від 07.11.2007.

Додаток №1 Графік погашення кредиту з посиланням на кредитний договір №11248443000 від 07.11.2007 сторонами до матеріалів справи не додано.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечив щодо даних наведених у додатку № 1 Графік погашення кредиту , наданого позивачем до позовної заяви як додаток до кредитного договору №11248443000 від 07.11.2007.

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

За приписами ч. 3 ст.6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Позивачем подані роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень: рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.201 у справі №927/1539/13 (www.reyestr.court.gov.ua/Review/36863914) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 у справі №927/1539/13 (www.reyestr.court.gov.ua/Review/41910292).

Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/1539/13 за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк до Приватного підприємства Фірма АЛВО за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства УкрСиббанк про стягнення 461328,32грн від 28.01.2014, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014, встановлено, зокрема, укладення 07.11.2007 кредитного договору №11248443000, який є підставою позовних вимог в справі №927/284/18, надання позичальнику кредиту в сумі 320000грн підтверджується меморіальним ордером №0609236948 від 07.11.2007.

Обставини встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/1539/13 від 28.01.2014 стосовно отримання Приватним підприємством Фірма ОСОБА_4 кредиту та наявності заборгованості за кредитним договором №11248443000 від 07.11.2007, є у відповідності до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальними обставинами і повторного доведення в межах розгляду даної справи ці обставини не потребують.

Рішенням у справі №927/1539/13 від 28.01.2014 встановлено, що 08.12.2011р. між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ ОСОБА_2 банк укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Відповідно до цього Договору продавець (ПАТ УкрСиббанк ) погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві (ПАТ Дельта Банк ), а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі. Права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття. Також вказаним рішенням суду встановлено, що відповідно Додатку №1 до договору купівлі-продажу, третьою особою були передані позивачеві права вимоги по кредитному договору №11248443000 від 07.11.2007. Окрім того, 06.04.2012 позивачем та третьою особою підписаний акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами.

Згідно з п.п. а п. 2.3 договору права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця, та, з урахуванням інших зобов'язань продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.

Відповідно до частини В перелік замінених прав вимоги за кредитами , продавець передав а покупець прийняв право вимоги за кредитним договором №11248443000 від 07.11.2007.

У рішенні від 28.01.2014 у справі №927/1539/13 вказано, що у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, позивач направив на адресу відповідача претензію від 27.11.2012 вих. № 02.1-6198 з пропозицією сплатити заборгованість. Претензія одержана відповідачем, на що вказує відповідь на її вимоги від 18.02.2013.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень ст. 630 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У п.11.1 кредитного договору №1124844300 від 07.11.2007 встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст.525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п.2.3, 5.3., 5.5., 5.6., 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав , а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги позичальнику.

Рішенням у справі №927/1539/13 від 28.01.2014 встановлено наявність заборгованості по кредиту та присуджено до стягнення з приватного підприємства Фірма АЛВО на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк у зв'язку з невиконанням кредитного договору №1124844300 (з кінцевою датою повернення 320000,00грн кредиту 06.11.2018) заборгованість за кредитом в сумі 271515,20грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 178421,22грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 110,07грн, пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 165,18грн, а також судовий збір у сумі 9004,23грн.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, вищенаведені факти, вважаються встановленими і не потребують повторного доказування.

У відповідності до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із змісту судових рішень у справі №927/1539/13 позивач скористався правом дострокового повернення кредиту відповідачем, стягнувши з останнього заборгованість за кредитом у сумі 271515,20грн.

Позивач стверджує, що в рамках виконавчого провадження ВП №48066158, що перебувало на виконанні Новозаводського ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області, державним виконавцем стягнуто з відповідача в повному обсязі заборгованість по виконавчому документу та 28.11.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідач вказані обставини не заперечує.

Як свідчить наведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та виписки банку по особовим рахункам відповідача за період з 09.11.2015 по 28.11.2016, копії яких додані до матеріалів справи, ПП Фірма АЛВО сплатило на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області №927/1539/13 та постанови ВДВС №48066158/6, зокрема, 271515,20 грн в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Банк 12.04.2018, що вбачається з корінця поштового відправлення Укрпошта Експрес на конверті, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за нарахованими процентами та штрафними санкціями в сумі 99636,31 грн, що виникла за період з 14.03.2015 по 13.03.2018.

З наведеного позивачем розрахунку процентів, доданого до позовної заяви, вбачається, що фактичне нарахування процентів проведено позивачем за період з 14.03.2015 по 23.11.2016 із застосуванням даних Графіка погашення кредиту .

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повергнення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк .

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Бруманеску проти Румунії дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, який викладений, зокрема, у постановах ОСОБА_6 Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, у яких суд прийшов до висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як зазначила ОСОБА_6 Верховного Суду, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 14.03.2015 по 24.11.2016, застосовуючи ставки у розмірі 15% річних та 22,5% річних, оскільки банком було змінено встановлений у договорі строк виконання зобов'язання шляхом направлення боржнику письмової вимоги від 27.11.2012.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 94636,31грн задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя ст. 549 Цивільного кодексу України).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наведено позивачем розрахунку, останнім нараховано та пред'явлено до стягнення 5000,00 грн штрафу станом на 30.10.2017 за не виконання п.4.3 договору з посиланням на п. 7.6 договору.

Пунктом 7.6 договору сторони погодили, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 611 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі, й за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пп. 4.3, 4.4, 4.5, 4.7 цього договору. Розмір зазначеної у цьому пункті договору неустойки встановлюється рівним 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення позичальником п. 4.3. договору, щодо самостійного надання до 30 числа першого місяця наступного за звітним кварталом фінансових документів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем 28.11.2016 заборгованості за кредитним договором від 07.11.2007 № 11248443000, враховуючи зміну позивачем строку основного зобов'язання, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн штрафу нарахованого 30.10.2017, з огляду на відсутність у відповідача зобов'язання щодо надання фінансових документів позивачу у 3 кварталі 2017 року.

Щодо клопотання, заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву про застосування позовної давності, суд зазначає наступне, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Проаналізувавши матеріали справи, подані сторонами докази, суд доходить висновку, що клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність порушення права та інтересу позивача за захистом якого він звернувся до суду.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, та доходить висновку, про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк ОСОБА_3 до Приватного підприємства Фірма ОСОБА_4 про стягнення 94636 грн 31 коп. заборгованості за відсотками та 5000 грн 00 коп. штрафу відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 17.09.2018.

Суддя Н.Ю.Книш