Рішення

від 04.09.2018 по справі 927/446/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Чернігів Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Менської місцевої прокуратури , вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область,15600, в інтересах держави в особі Корюківської районної державної адміністрації , вул. Шевченка, 60, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

до першого відповідача ОСОБА_1 селищної ради Корюківського району Чернігівської області, вул. Миру, 1, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область, 15331

до другого відповідача ОСОБА_2 підприємства "Благоустрій" ОСОБА_1 селищної ради, вул. Миру, 1, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область, 15331

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від першого відповідача: не прибув;

від другого відповідача: не прибув;

за участю: ОСОБА_3, прокурор відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення №043955 від 16.08.2016;

встановив:

Заступником керівника Менської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особіКорюківської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 селищної ради Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_2 підприємства "Благоустрій" ОСОБА_1 селищної ради про:

1. Визнання недійсним та скасування рішення 13 сесії 7 скликання ОСОБА_1 селищної ради від 08.08.2016 "Про взяття під охорону спадкового майна та передачу в управління спадщини не успадковані земельні ділянки (земельні частки паї) з додатками до нього.

2. Визнання недійсним договору на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16, укладеного між ОСОБА_1 селищною радою та комунальним підприємством "Благоустрій" з додатками до нього.

3. Зобов'язання комунального підприємства "Благоустрій" (вул. Миру, 1, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська обл., 15331, ідентифікаційний код 39699205) повернути земельні ділянки площею 330,18 га, з них рілля - 265,2 га, сіножаті - 45,75 га, пасовища - 19,23 га.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішення 13 сесії 7 скликання ОСОБА_1 селищної ради від 08.08.2016 прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, а договір на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16, укладений на виконання даного рішення, не відповідає положенням цивільного законодавства щодо договорів на управління спадщиною.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі №927/446/18, підготовче засідання призначено на 24.07.2018, 14:30.

Підготовче судове засідання відкладалось на 07.08.2018, про що зазначено у протоколі судового засідання від 24.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2018 закрито відкрито загальне позовне провадження у справі №927/446/18, підготовче засідання призначено на 24.07.2018, 14:30.

У підготовче засідання 24.07.2018 прибув повноважний представник прокуратури.

Представник позивача та відповідачів у підготовче судове засідання не прибули, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання за їх юридичними адресами ухвали господарського суду.

Від позивача на адресу суду надійшов лист №01-16/1399 від 16.07.2018 про розгляд справи без участі повноважного представника за наявними у справі матеріалами.

Від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву №04-03/707 від 16.07.2018, у якому позовні вимоги визнає у повному обсязі. Відповідачем у відзиві зазначено, що рішення 13 сесії 7 скликання ОСОБА_1 селищної ради від 08.08.2016 Про взяття під охорону спадкового майна та передачу в управління спадщини не успадковані земельні ділянки (паї) прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 1285 Цивільного кодексу України та Порядку вчинення нотаріальних дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012. Стосовно договору на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16, то він укладений з порушенням норм ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (у договорі не відображена інформація про власників ділянок земельних (паїв) та дату їх смерті), спадкові справи за земельними ділянками відсутні. На час укладання спірного договору не визначались кадастрові ділянки, меж та внесення інформації до Державного земельного кадастру.

Також від першого відповідача надійшло клопотання №04-03/719 від 23.07.2018 , у якому він просить врахувати його майновий стан та зменшити розмір належних до стягнення судових витрат, пов?язаних з розглядом справи у зв?язку з визнанням відповдіаче позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Від першого відповідача надійшла заява №04-03/720 від 23.07.2018 про розгляд справи буз участі повноважного представника.

Від другого відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 23.07.2018, відповідно до якого Комунальне підприємство "Благоустрій" ОСОБА_1 селищної ради позовні вимоги в частині повернення земельних ділянок визнає у повному обсязі та просить суд врахувати майновий стан другого відповідача при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у справи.

24.04.2018 відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва у підготовчому засіданні до 07.08.2018.

У судовому засіданні 07.08.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №927/446/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2018, явка представників учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась.

У судове засідання 04.09.2018 прибув представник прокуратури.

Представник позивача та відповідачів у судове засідання не прибули, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання за їх юридичними адресами ухвали господарського суду від 07.08.2018.

Від першого відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

08.08.2016 ОСОБА_1 селищною радою 13 сесією 7 скликання прийнято рішення Про взяття під охорону спадкового майна та передачу в управління спадщини не успадковані земельні ділянки (земельні частки(паї) від 08.08.2016 (а.с. 35).

Відповідно до п. 1 вищезазначеного рішення селищна рада вирішила, з метою збереження та використання спадкового майна право на переоформлення якого не використали потенційні спадкоємці, взяти під охорону земельні ділянки сільськогосподарського призначення (земельні частки (паї), які потребують утримання до прийняття спадщини (додаток № 1).

Пунктом 2 рішення ОСОБА_1 селищному голові (ОСОБА_4О.) доручено укласти угоду про управління спадщиною з ОСОБА_2 підприємством Благоустрій ОСОБА_1 селищної ради для збереження та обробітку земельних ділянок: не витребувані земельні частки (паї) площею 330,18 га, з них: рілля - 265,2 га, сіножаті - 45,75 га, пасовища - 19,23 га.

На виконання рішення від 08.08.2016 між ОСОБА_1 селищною радою та ОСОБА_2 підприємством Благоустрій укладено договір на управління спадщиною №01/16 від 09.08.2016, у відповідності з умовами пункту 1.1 якого установник управляння (ОСОБА_1 селищна рада, перший відповідач у справі) передає, а управитель (КП Благоустрій , другий відповідач у справі) примає в управління земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які залишені після смерті громадян - власників даних земельних діялнок (паїв), що не прийняті спадкоємцями і не можуть бути визнані відумерлою спадщиною та потребують утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання їх в належному стані, перелік яких зазаначений у додатку №1 та у який вносяться зміни для відображення зменшення або збільшення земельних ділянок (а.с. 36-38).

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що управитель зобов?язаний здійснювати управління майном в інтересах спадкоємців померлого. Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на майно до управителя.

До договору сторони уклади додаток №1 (схема розташування земельних ділянок) та додаток № 2 -перелік земельних ділянок (невитребуваних земельних часток (паїв) ПСП Червоний маяк на території ОСОБА_1 селищної ради) (а.с. 39-42).

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які залишені після смерті громадян - власників даних земельних діялнок (паїв), що не прийняті спадкоємцями і не можуть бути визнані відумерлою спадщиною та портебують утримання, загальною площею 330,18 га., перелік яких зазначено у додатках №1 та №2 до договору на управління спадщиною №01/16 від 09.08.2016 та які знаходяться на території ОСОБА_1 селищної ради і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, передані установником управлянні (ОСОБА_1 селищна рада, перший відповідач у справі) управителю (КП Благоустрій , другий відповідач у справі) за актом приймання-передачі від 09.08.2016 (а.с. 43).

Листом №10-25-0.201-27/117-18 від 16.01.2018 Міжрайонного управління у Корюківському та Сновському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надана інформація про те, що спірні земельні частки (паї), які передані відповідно до договору на управління спадщиною №01/16 від 09.08.2016, знаходяться за межами населеного пункту смт. Холми, на території ОСОБА_1 селищної ради Корюківського району Чернігівської області. Більшість земельних ділянок (паїв) знаходяться у приватній власності громадян. Деякі земельні ділянки (паї), де відсутні власники - фізичні особи, передані як невитребувані земельні частки (паї) Корюківською районною державною адміністрацією в оренду ПСП Червоний мак у 2017 році. Загальна вартість земельних ділянок становить 5178926 грн. 28 коп., з них рілля - 4716805 грн. 32 коп., сіножаті - 368771 грн. 20 коп., пасовища - 93349 грн. 76 коп. (а.с. 25).

Як зазначає позивач, станом на день прийняття спірного рішення повноваженнями щодо розпорядження земельними частками (паями), які знаходяться за межами населеного пункту смт. Холми, наділена Корюківська райдержадміністрація, а не ОСОБА_1 селищна рада.

Відповідно до таблиці, яка є додатком до листа №10-25-0.201-27/117-18 від 16.01.2018, у січні-лютому 2017 року Корюківською РДА передано в оренду земельні частки (паї), на які не оформлено право власності громадянами, Приватному сільськогосподарському підприємству Червоний маяк . (а.с. 26-29). Також у додатку до відповіді вищезазначеного листа зазначено перелік осіб (власників, фізичні особи), які у законному порядку зареєстрували право власності на земельні частки (паї) (а.с.30-34).

Позивач вказує, що спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 селищною радою (першим відповідачем) ОСОБА_2 підприємству Благоустрій (другому відповідачу) не зважаючи на те, що деякі земельні ділянки (сіножаті, пасовища, рілля) -паї № 38, 87, 112, 149, 154, 156, 159, 160, 163, 164, 165, 167, 168, 169, 188, 190,209, 396,397,401,438, 439,441, 442,443, 444,445, 446,449, 478,487,488, 489,490, 492,493,494,495, 503,505, 506,507, 509,510, 618,619,620,621,622, 623,624, 625,626,627,628, 629,630, 631,632, 636,637, 638,639, 641,642,643, 649,648, 689,835,193,203, 204,205, 206,280, 284,285, 270,271, 272,274, 277, 483, 455, 218-2, 542, 573, 608, 653, перебувають у власності громадян, а окремі з них власниками передані в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Вазані обставини відповідачем у справі не спростовані.

Відповідно до інформації Корюківської районної державної нотаріальної контори №01/16 від 23.01.2018 та інформації ОСОБА_1 селищної ради № 62 від 24.01.2018, де вказано, що при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні спірного договору не виконано передумов, передбачених п.9.3глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, відсутній акт опису спадкового майна, у договорі відсутня інформація про власників земельних ділянок (паїв) та дату їх смерті, спадкові справи по земельним ділянкам (паям) не заводились, оспорюваний договір на управління спадщиною в Книзі обліку договорів на управління спадщиною не реєструвався (а.с. 49,52-53).

Листом № 37.6/62/15.9 від 24.01.2018 Корюківський районний відділ державної реєстації актів цивільного стану надав позивачу інформацію про дату смерті окремих спадкодавців - власників земельних ділянок (паїв) (зі списку власників паїв, наведених у додатку №2 до договору на управління спадщиною) (а.с. 50-51).

За доводами позивача, вищезазначені обставини виключають належність вказаних земельних ділянок до категорії невитребуваних земельних часток (паїв), а тому ОСОБА_1 селищна рада прийняла рішення з перевищенням своїх владних повноважень, рішення 13 сесії 7 скликання ОСОБА_1 селищної ради від 08.08.2016 прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, договір на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16, укладений на виконання даного рішення, не відповідає положенням цивільного законодавства щодо договорів на управління спадщиною. Корюківською РДА на сьогоднішній день заходів до попередження незаконного надання спірних земельних ділянок не вжито.

Першим відповідачем позовні вимоги визнані у повному обсязі, що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Другим відповідачем позовні вимоги в частині повернення земельних ділянок визнано у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповіднодо ч. 1ст. 76Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцієюі законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В свою чергу, частинами 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 08.08.2016 Про взяття під охорону спадкового майна та передачу в управління спадщини не успадковані земельні ділянки (земельні частки(паї) ОСОБА_1 селищна рада доручила ОСОБА_1 селищному головіукласти угоду про управління спадщиною з ОСОБА_2 підприємством Благоустрій ОСОБА_1 селищної ради для збереження та обробітку земельних ділянок: не витребувані земельні частки (паї) площею 330,18 га, з них: рілля - 265,2 га, сіножаті - 45,75 га, пасовища - 19,23 га.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами доведено факт укладення між ОСОБА_1 селищною радою та ОСОБА_2 підприємством Благоустрій договору на управління спадщиною №01/16 від 09.08.2016.

Також доведеним є факт пердачі ОСОБА_1 селищною радою за актом приймання-передачі від 09.08.2016 ОСОБА_2 підприємству Благоустрій земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які залишені після смерті громадян - власників даних земельних діялнок (паїв), що не прийняті спадкоємцями і не можуть бути визнані відумерлою спадщиною та портебують утримання, загальною площею 330,18 га., перелік яких зазначено у додатках №1 та №2 до договору на управління спадщиною №01/16 від 09.08.2016 та які знаходяться на території ОСОБА_1 селищної ради та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Матеріалами справи підтверджено, що невитребувані земельні ділянки, які передано ОСОБА_2 підприємству Благоустрій в управління за спірним рішенням на підставі договору на управління спадщиною №01/16 від 09.08.2016, знаходяться за межами населеного пунку смт. Холми Корюківського району Чернігівської області, що підтверджено наданою у листі №10-25-0.201-27/117-18 від 16.01.2018 Міжрайонного управління у Корюківському та Сновському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області інформацією.

Крім того, відповідано до інформації вищевказаного листа загальна вартість земельних ділянок становить 5178926,28 грн., з них рілля - 4716805,32 грн.,сіножаті - 368771,20 грн., пасовища - 93349,76 грн.

Таким чином, станом на день прийняття спірного рішення, повноваженнями щодо розпорядження земельними частками (паями), які знаходяться за межами населеного пункту смт. Холми наділена Корюківська райдержадміністрація, а не ОСОБА_1 селищна рада.

З огляду на викладене веще, ОСОБА_1 селищною радою прийнято рішення Про взяття під охорону спадкового майна та передачу в управління спадщини не успадковані земельні ділянки (земельні частки (паї) від 08.08.2016 поза межами своєї компетенції, всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 5, 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд погоджується із доводами прокурора, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси держави в особі Корюківської районної державної адміністрації, яка відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є органом державної влади, який у спірних правовідносинах уповноважений розпоряджатися нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, розташованими за межами населеного пункту.

Згідно із ч. 1 ст. 79, ч. 1, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди зeмeльнoп ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із пунктом 16 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державного акта на право власності.

Як встановлено судом, станом на дату прийняття спірного рішення, а саме 08.08.2016, у деяких земельних часток (паїв), які передані ОСОБА_1 селищною радою (першим відповідачем) ОСОБА_2 підприємству Благоустрій (другому відповідачу), є власники - фізичні особи, які в законному порядку зареєстрували право власності на них, а окремі з них власниками передані в оренду іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено додатком до відповіді міжрайонного управлінням у Корюківському та Сновському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 10-25-0.201- 27/117-18 від 16.01.2018.

З огляду на встановлені обставини виключається належність вказаних земельних ділянок до категорії невитребуваних земельних часток (паїв).

Таким чином, оскаржуване рішення прийняте у порушення Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ч. 3 ст. 122, ст. 125 Земельного кодексу України.

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Згідно із ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З урахуванням вищевикладеного вище, враховуючи визнання першим відповідачем позовних вимог у повному обсязі, ОСОБА_1 селищна рада прийняла рішення з перевищенням своїх владних повноважень, а тому позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення 13 сесії 7 скликання ОСОБА_1 селищної ради від 08.08.2016 "Про взяття під охорону спадкового майна та передачу в управління спадщини не успадковані земельні ділянки (земельні частки паї) з додатками до нього є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16, укладеного між ОСОБА_1 селищною радою та комунальним підприємством "Благоустрій" з додатками до нього суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1285 Цивільного кодексу України установником управління у договорі управління спадщиною можуть виступати: спадкоємці; виконавець заповіту; нотаріус: відповідний орган місцевого самоврядування (в населених пунктах, де немає нотаріусів).

При цьому орган місцевого самоврядування при вчиненні дій, спрямованих на охорону спадкового майна повинен керуватися тими ж положеннями, що й нотаріус, а саме Порядком вчинення нотаріальних дій, який затверджено наказом Міністра юстиції України №296/5 від 22.02.2012.

Главою 9 Порядку Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна ( далі- Порядок) вказано, що охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що у оскаржуваному договорі не враховано вказані вимоги щодо строків охорони спадкового майна, що підтверджується інформацією Корюківського районного відділу державної реєстації актів цивільного стану № 37.6/62/15.9 від 24.01.2018 про дату смерті окремих спадкодавців - власниківземельних ділянок (паїв) (зі списку власників паїв, наведених у додатку №2 до договору на управління спадщиною).

При цьому п.2.2 Глави 9 цього Порядку передбачено перелік підготовчих дій нотаріуса перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, а саме: визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження; перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру. Якщо спадкова справа не заведена, нотаріус реєструє заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна також і в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ, заводить спадкову справу і реєструє її у Спадковому реєстрі; з'ясовує, чи були вжиті попередні заходи щодо збереження спадкового майна; повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме, зокрема, шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі; про проведення опису майна спадкодавця нотаріус повідомляє житлово-експлуатаційні органи, а в разі необхідності - органи внутрішніх справ та інших заінтересованих осіб (кредитора); якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, нотаріус повинен повідомити відповідний орган місцевого самоврядування; вживає заходів для залучення до участі в проведенні опису майна свідків (не менше двох). Свідками можуть бути будь-які незаінтересовані особи з повною цивільною дієздатністю.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 сільською радою при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні договору на управління спадщиною не виконано передумов, передбачених п.2.2 Глави 9 Порядку, що підтверджено наданою у листах інформацією Корюківської районної державної нотаріальної контори №01/16 від 23.01.2018 та ОСОБА_1 селищної ради № 62 від 24.01.2018.

Згідно п. 2.3 Глави 9 Порядку встановлено, що вжиття заходів щодо охорони спадкового майна здійснюється нотаріусом після отримання документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів.

Згідно п. 9.1 Глави 9 Порядку вказано, що якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з'ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту на підставі заяви заінтересованої особи укладає договір на управління спадщиною з цією особою.

Відповідно до п.9.3 та п. 9.4 Глави 9 Порядку інформація про укладення договору на управління спадщиною заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною. При укладанні зазначеного договору нотаріус зобов'язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа.

Судом встановлено та визнано першим відповідачем у справі, що у договорі на управління спадщиною не виконано передумов, передбачених п.9.3глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, оскільки відсутній акт опису спадкового майна, відсутня інформація про власників земельних ділянок (паїв) та дату їх смерті, спадкові справи по земельним ділянкам (паям) не заводились, оспорюваний договір на управління спадщиною в Книзі обліку договорів на управління спадщиною не реєструвався, що підтверджується інформації Корюківської районної державної нотаріальної контори за №01/16 від 23.01.2018 та інформації ОСОБА_1 селищної ради № 62 від 24.01.2018 (а.с. 49,52-53).

Таким чином, спірний договір не відповідає положенням цивільного законодавства щодо договорів на управління спадщиною.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вищенаведене свідчить про наявність достатніх підстав для визнання судом договору на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16 недійсним, внаслідок його невідповідності актам цивільного законодавства і порушення цивільних прав та інтересів держави.

За таких обставин позовна вимога про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16 є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи факт визнання недійсним укладеного між відповідачами договору на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16, визнання ОСОБА_2 підприємством "Благоустрій" позовної вимоги щодо повернення земельних ділянок, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов?язання ОСОБА_2 підприємства "Благоустрій" повернути земельні ділянки площею 330,18 га, з них рілля - 265,2 га, сіножаті - 45,75 га, пасовища - 19,23 га. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки під час судового розгляду справи прокурором було доведено належними та допустимими доказами порушення суб'єктивного права позивача в інтересах якого заявлено позов, відтак, наявні правові підстави для захисту цього права у судовому порядку та задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено судом, відповідачами у справі до початку розгляду справи по суті відповідно до поданих відзивів на позовну заяву позовні вимоги визнано у повному обсязі.

Враховуючи сплату судового збору прокуратурою Чернігівської області та визнання першим відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, прокуратурі Чернігівської області підлягає поверненню з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжним дорученням №1270 від 01.06.2018 на суму 3524 грн. 00 коп., що складає 2643 грн. 00 коп. Решту судового збору у сумі 2643 грн. 00 коп. - солідарно покласти на відповідачів у справі, з вини яких виник спір.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення 13 сесії 7 скликання ОСОБА_1 селищної ради від 08.08.2016 "Про взяття під охорону спадкового майна та передачу в управління спадщини не успадковані земельні ділянки (земельні частки паї) з додатками до нього.

3. Визнати недійсним договір на управління спадщиною від 09.08.2016 №01/16, укладеного між ОСОБА_1 селищною радою та комунальним підприємством "Благоустрій" з додатками до нього.

4. Зобов'язати Комунальне підприємство "Благоустрій" (вул. Миру, 1, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область,15331, ідентифікаційний код 39699205) повернути земельні ділянки площею 330,18 га, з них рілля - 265,2 га, сіножаті - 45,75 га, пасовища - 19,23 га.

5. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 сільської ради Корюківського району Чернігівської області, вул. Миру, 1, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область, 15331, код 04412596 та ОСОБА_2 підприємства "Благоустрій" ОСОБА_1 селищної ради, вул. Миру, 1, смт. Холми, Корюківський район, Чернігівська область, 15331, код 39699205 на користь прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114), 5286 грн. 00 коп. судового збору.

6. Згіднозі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний 17.09.2018 .

Суддя Демидова М.О.