Рішення

від 14.09.2018 по справі 279/2044/18

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2044/18

Провадження № 2/279/1138/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2018 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу № 279/2044/18 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконкому Ковалівської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ковалі Коростенського району помер її батько ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина за законом у вигляді 1/4 частини житлового будинку №8 з надвірними будівлями, розташованого по вул. Чкалова в с.Ковалі, Коростенського району Житомирської області. Вказаний житловий будинок належав батьку ОСОБА_2, матері ОСОБА_3 та їй - ОСОБА_6 на підставі рішення Коростенського районного суду від 09.01.1978 року яким було виділено у власність 1/4 частина майна колгоспного двору з приводу якої порушено спір. Спадкодавцем першої черги за законом на належну частину спадкового майна була дружина спадкодавця ОСОБА_3, яка фактична прийняла спадщину, однак не отримавши свідоцтво на спадщину за законом, померла ІНФОРМАЦІЯ_3. На даний час вона є єдиним спадкоємцем на зазначене спадкове майно, оскільки її брат ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 За життя останній не заявляв будь-яких прав на дане спадкове майно. У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори де за її заявою було відкрито спадкову справу. При зверненні до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримала відмову, яка мотивована відсутністю документів, що посвідчує право власності на житловий будинок. Рішенням суду просить встановити факт прийняття матір'ю ОСОБА_3 спадщини після смерті батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнати за нею ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у виді 2/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Сторони повідомили про розгляд справи у їх відсутності.

В наданій суду заяві представник відповідача зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

За таких обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 61 рік в с. Ковалі Коростенського району Житомирської області помер ОСОБА_2, який перебував у шлюбі зі ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивач є спадкоємцем останньої по заповіту, посвідченого секретарем виконкому Ковалівської сільської ради народних депутатів 10.03.1999 року. Дані про те, що даний заповіт був змінений або скасований в справі відсутні.

З свідоцтва про шлюб слідує, що ОСОБА_6 23.10.1982 року уклала шлюб з ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7.

Частиною 1 ст. 1268 , ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З листа Коростенської районної державної нотаріальної контори Житомирської області від 30.05.2018 року №719/16/02-14 слідує, що після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі заяви доньки ОСОБА_1 по праву наданому рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.01.2014 року ( справа №279/8390/13-ц ) , 24.03.014 року заведено спадкову справу №67/2014 та 07.10.2016 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 Після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкова справа не заводилась, спадкоємці з заявами про прийняття спадщини ( відмову від спадщини) не звертались.

З рішення суду від 09.01.1978 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про виділ майна колгоспного двору слідує, що на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 виділено 3/4 частки майна колгоспного двору вартістю в 2571 75 рублів, що в натурі складається з хати, корови, швейної машинки, шафи, 2 ліжок, 2 столів, 2 стільців, шлаку ( 10 машин, ІІ рулонів толі). ОСОБА_2 виділено 1/4 частину майна, вартістю в 857 руб, що складається в натурі з сараю та 56 листів шифера.

Отже, вказаним рішенням проведено поділ колгоспного двору, з виділенням кожному його частки.

Будинок, з приводу якого порушено спір було виділено ОСОБА_3, позивачу у справі та ОСОБА_5.

ОСОБА_2 будинок не виділявся, до 1/4 частки останнього було виділено сарай, отже посилання позивача на те, що останній мав право на 1/4 частину будинку АДРЕСА_3 є необгрунтованими та спростовуються наданими доказами.

Про поділ колгоспного двору було внесено відповідний запис до погосподарської книги, що стверджується довідкою Ковалівської сільської ради від 30.03.2018 року.

Отже, з виділенням кожному члену колгоспного двору його певної частки, будинок АДРЕСА_3 втратив статус майна колгоспного двору і питання щодо його спадкування підлягає вирішенню з застосуванням норм, якими регулюються правила спадкування.

З рішення суду від 09.01.1978 року слідує про належність спадкодавцю позивача права власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_3 Житомирської області.

З довідки КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради №88 від 17.04.2018 року слідує, що державна реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_3 Житомирської області станом на 29.12.2012 року не проводилась. Інвентаризація будинку проводилась Коростенським МБТІ 02.04.2018 року.

На час розгляду справи можливість державної реєстрації права власності за спадкодавцем втрачена, що перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права.

З роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у інформаційному листі від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" слідує, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи те, що позивачем надано суду копію листа нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на належну спадкодавцю позивача частину житлового будинку АДРЕСА_3 Житомирської області і надано роз'яснення щодо підстав відмови, чим позивач підтвердила неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату на вказане спадкове майно, тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

Позовні вимоги щодо встановлення факту прийняття ОСОБА_3 спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , належності останньому 1/4 частки будинку АДРЕСА_3 Житомирської області та визнання за позивачем права власності на 2/4 частини вказаного будинку належними, достатніми та допустимими доказами не підтверджено, отже є необгрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.4, 12, 19, 141, 247, 200, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1217, 1223, 1268, 1269, 1296 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування",

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_4 Житомирської області в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

В частині вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_3 спадщини за законом після смерті ОСОБА_2, визнання права власності на 2/4 частини будинку АДРЕСА_5 відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 НОМЕР_1).

Відповідач: територіальна громада в особі виконавчого комітету Ковалівської сільської ради (місцезнаходження: 11583, с. Ковалі, вул.Шевченка, 9, Коростенський район, Житомирська обл., ЄДРПОУ 04347410).

Суддя: