Постанова

від 12.09.2018 по справі 906/1062/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Справа № 906/1062/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Вох В.С.

за участю представників сторін:

позивача: Васяновича В.В., Чернюк А.В. ( пред., дов. у справі)

відповідача: не з"явився

третя особа: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 30.05.18р. суддею Лозинською І.В. о 17:38 у м.Житомирі, повний текст складено 04.06.18р.

у справі № 906/1062/17

за позовом Управління транспорту і зв'язку Житомирської міської ради (м. Житомир)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Іваницька Т.В." (м. Житомир)

про стягнення 2 550,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.05.2018 року у справі № 906/1062/17 (суддя Лозинська І.В.) у позові Управління транспорту і зв'язку Житомирської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" Житомирської міської ради до Приватного підприємства "Іваницька Т.В." про стягнення 2 550,00 грн. відмовлено.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд керувався положеннями ч.1,2 ст. 908 Цивільного кодексу України, ч.6 ст. 306 Господарського кодексу України, ст. 7,37,41 Закону України "Про автомобільний транспорт" , ст. ст. 610, 920 Цивільного кодексу України , ч.3,ч.7 ст. 133-1, ст. 229 Кодексу України про адміністративне правопорушення та прийшов до висновку, що безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян та відхилення від визначеного розкладу руху транспортного засобу, є порушення вимог діючого законодавства України та договірних зобов"язань.

Накладення штрафів на водіїв транспортних засобів, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі, за безпідставну відмову від передбаченого законом пільгового перевезення громадян покладено на територіальні органи Укртрансбезпеки.

Разом з тим, суд, оцінивши надані учасниками справи докази дійшов висновку, що ні Положенням про Управління транспорту і зв'язку Житомирської міської ради, затвердженим рішенням Житомирської міської ради від 21.12.2016 №496 (а. с. 110-115), ні Кодексом України про адміністративні правопорушення, не передбачено право позивача щодо накладення штрафів на перевізників за відмову від передбаченого законом пільгового перевезення громадян та відхилення від визначених розкладів руху автобусів.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Управління транспорту і зв'язку Житомирської міської ради звернулось з апеляційною скаргою,у якій зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ряд законодавчих норм. Так, зауважує, що пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування", контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.

Таким чином, аналіз вищевказаних нормативно-правових показує, що право перевірок перевізників та виконання ними договірна зобов'язань мають не лише органи державної виконавчої влади, і виконавчий орган міської ради, який уповноважений проводити конкурс визначати переможців та в подальшому контролювати виконання ними своїх функцій.

Управління транспорту і зв"язку Житомирської міської ради уповноважене при виявленні порушень виконання умов договорів про організацію перевезень пасажирів складати відповідні акти із зазначенням порушень та за підписами членів комісії.

Апелянт вважає, що він діяв в межах чинного законодавства, а тому вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 30.05.2018 року у даній справі необхідно скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає їх безпідставними .

На думку відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідач у відзиві наголошує, що матеріали справи не містять належних доказів , які визначені, які підставі проведення позивачем перевірок, до матеріалів справи не додано та в актах про виявлені порушення не наведено. Наявні в матеріалах справи акти також не містять посилань на первинні вихідні дані , які б вказували на об"єктивність зафіксованих у них даних.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у Управління відсутня компетенція та повноваження накладення штрафів та перевізників за відмову від передбаченого законом пільгового перевезення громадян та відхилення від визначених розкладів руху автобусів, оскільки відповідною Постановою КМУ від 11.02.2015 року № 103 та ст.229 КУпАП визначено, що такі повноваження належать органам державної служби України з безпеки на транспортні.

Просить залишити апеляційну скаргу Управління транспорту і зв"язку Житомирської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2018 року у справі № 906/1062/17 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання з"явились представники апелянта, які повністю підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Просили рішення господарського суду Житомирської області від 30.05.2018 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, третя особа в судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр поштових відправлень, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача, третьої особи.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників апелянта, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2017 року між Управлінням транспорту і зв'язку Житомирської міської ради (організатор/позивач) та Приватним підприємством "Іваницька Т.В." (перевізник/ відповідач) укладено договір № 61/Т/25 (6-10) про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - договір) (а. с. 8-12).

Відповідно до п. 1.1 договору організатор надає право перевізнику здійснювати перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 25 "Саєнка-Корбутівка" згідно з договором та додатком до договору, а перевізник бере на себе зобов'язання надавати транспортні послуги з перевезення пасажирів на умовах, передбачених чинним законодавством та цим договором, використовуючи автобуси, зазначені у Додатку до Договору, який є невід'ємною його частиною.

За п. 2.1.2 договору організатор погоджує перевізнику розклад руху автобусів на маршруті.

Пунктом 2.1.7 договору сторони погодили, що організатор має право вимагати від перевізника надання необхідної інформації та подання звітності.

Обов'язки перевізника сторони визначили у пункті 2.2 договору.

Так, п.п 2.2.3.11 передбачено обов'язок перевізника забезпечувати виконання затверджених організатором розкладів руху автобусів.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 18.10.2017 до договору перевізник зобов'язався за власний рахунок здійснювати перевезення пільгових категорій пасажирів, які мають право на пільговий проїзд з 10:00 до 16:00 (а. с. 15).

Підпунктом 2.2.3.17 договору перевізник зобов'язався сплачувати фінансові санкції у разі порушення ним умов Договору в порядку, визначеному організатором.

Згідно з п.п. 2.2.5 договору перевізник зобов'язаний повідомляти організатора про не можливість виконання перевезень через несприятливі погодні та дорожні умови, інші обставини, що унеможливлюють виконання перевезень не пізніше ніж протягом однієї робочої години з моменту настання таких обставин, шляхом направлення факсограми або телефонограми.

Перевізник зобов'язаний сам виконувати, зобов'язати водіїв та інших працівників виконувати вимоги представників організатора, які стосуються перевірки виконання перевізником умов Договору та усунення виявлених недоліків (п.п. 2.2.8 договору).відповід п.п. 2.2.14 договору, перевізник взяв на себе обов'язок до початку здійснення перевезень на маршруті по даному Договору обладнати всі автобуси засобами GPS-моніторингу (трекери), забезпечувати належну експлуатацію та постійну роботу встановлених засобів GPS-моніторингу, а також їх ремонт, модернізацію та заміну.

Перевізник зобов'язався надати доступ для забезпечення постійної, цілодобової, безперебійної передачі даних про стан руху транспортних засобів та даних системи АСОП Організатору та/або уповноваженому ним "Диспетчерському пункту", який має відповідне програмне забезпечення для прийняття, обробки даних (п.п.2.2.15 договору).

Згідно п.п. 2.2.19 договору, перевізник зобов'язаний забезпечувати чітке дотримання водіями визначеного маршруту графіків руху на маршруті у відповідності до затвердженого паспорту маршруту. Відхилення по часу на контрольних точках (зупинках) не може перевищувати п'яти хвилин.

У п. 3.2 договору передбачено право організатора здійснювати контроль та перевірки дотримання перевізником умов договору, в т.ч. із залученням представників контролюючих органів, міських служб, інших уповноважених організатором осіб.

Приписами п. 5.8 договору встановлено, що контроль за виконанням умов Договору здійснюється безпосередньо організатором та/або визначеними організатором особами у порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно п. 5.13 договору, підставою для проведення позачергової перевірки можуть бути скарги та звернення громадян, факти порушень або неналежного надання послуг з перевезення пасажирів, викладених у ЗМІ та соціальних мережах тощо.

Перевірки дотримання умов договору здійснюється організатором:

- у місцях зберігання транспортних засобів перевізника та їх випуску на маршрут (власних або орендованих виробничо-технічних базах); на маршруті; безпосередньо у транспортних засобах під час здійснення перевезень пасажирів; за допомогою автоматизованої системи GPS-моніторингу; іншими доцільними методами (п. 5.15).

Згідно п. 5.17 договору під час здійснення перевірки перевізник (уповноважені представники) має право знайомитись з наказом про перевірку, робити з нього копію, бути присутнім при проведені перевірки, давати пояснення по суті перевірки, підписати або відмовитись від підписання Акту, про що робиться відповідний запис в Акті. Не підписаний перевізником Акт перевірки вважається дійсним і зберігає юридичну силу.

У разі незгоди з Актом перевірки перевізник може оскаржити його у десятиденний термін з моменту його складання (п. 5.19 договору).

За приписами п. 10.1 договору, в разі порушення перевізником умов Договору, до нього можуть бути застосовані фінансові санкції.

Підставою для сплати фінансових санкцій є акт перевірки, у якому зазначені порушення умов договору (п. 10.2).

Фінансові санкції застосовуються у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за кожне порушення умов договору (п. 10.5 договору).

Відповідно до п. 8 Положення про Управління транспорту і зв'язку Житомирської міської ради (далі - Положення), затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 21.12.2016 № 496, визначено, що позивач має право проводити відповідно до законодавства перевірку роботи суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів різними видами транспорту із залученням представників органів контролю у сфері автомобільного транспорту ( а. с. 110 - 115).

Розпорядженням міського голови від 01.06.2017 № 423 "Про затвердження складу рейдової групи з контролю за дотриманням договорів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Житомира", яким з метою забезпечення дотримання вимог надання послуг з перевезення пасажирів у міському пасажирському транспорті загального користування створено рейдову групу щодо контролю за дотриманням договорів на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Житомира; затверджено акт про порушення умов договору на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Житомира. Координація роботи рейдової групи та узагальнення інформації щодо виконання розпорядження покладено на Управління транспорту і зв'язку Житомирської міської ради (а. с. 100, 101).

Наказом Управління транспорту і зв'язку від 22.06.2017 №19 "Про здійснення позапланових перевірок за дотриманням автоперевізниками умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування" зобов'язано посадових осіб позивача у складі рейдової групи протягом червня - серпня 2017 р. здійснювати контроль за виконанням умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міських маршрутах загального користування (а. с. 102),

Крім того, дорученням заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради від 31.08.2017 №114/Д (а. с. 104) зобов'язано рейдову групу протягом вересня 2017 здійснювати позапланові перевірки автоперевізників м. Житомира на предмет виконання ними умов договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування та правил перевезення пасажирів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, на підставі договору та на виконання вказаних документів проведено позапланові перевірки щодо виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Отже, за результатами позапланових перевірок фахівцями позивача складено такі акти:

1) № 36 від 04.09.2017, відповідно до якого згідно з інформацією КП "МІЦ" міської ради (Диспетчерського пункту), рейдовою групою зафіксовано, що ПП "Іваницька Т.В." з 01.08.2017 по 29.08.2017 не забезпечено (а. с.17):

- виконання затверджених організатором розкладів руху автобусів;

- чітке дотримання водіями визначеного маршруту графіків руху на маршруті у відповідності до затвердженого паспорту маршруту;

- постійна, безперебійна передача даних від GPS-трекера до "Диспетчерського пункту" про рух транспортних засобів;

2) № 43 від 12.10.2017, відповідно до якого ПП "Іваницька Т.В." не забезпечується перевезення пільгових категорій громадян; зазначено, що перевізник для ознайомлення з актом не з'явився (а. с. 18 на звороті);

3) № 74 від 18.10.2017, згідно з яким ПП "Іваницька Т.В." не забезпечується перевезення пільгових категорій громадян; зазначено, що перевізник для ознайомлення з актом не з'явився (а. с.19 на звороті).

Про виявлені порушення були складені акти позапланових перевірок, відповідачу надсилались відповідні повідомлення щодо сплати 850,00 грн. штрафу на підставі п.10.5 договору (а. с. 16,18,19).

В свою чергу, Позивач не сплатив зазначені вище штрафи, у зв"язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення загальної суми штрафу в розмірі 2550,00 грн. за виявлені порушення.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати такі положення чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 61/Т/25(6-10) про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до ч. 6 ст. 306 ГК України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Зокрема, відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України " Про автомобільний транспорт" .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Предметом спору в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення штрафу в загальному розмірі 2550,00 грн. за порушення умов укладеного між сторонами договору.

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Свої вимоги позивач ґрунтує на актах №36 від 04.09.2017, №43 від 12.10.2017, №74 від 18.10.2017, складених за результатами позапланової перевірки перевізника (відповідача) (а.с. 17,18, 19 зворот).

Акт - це офіційний документ, який підтверджує факти, події, вчинки, пов'язані з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб.

Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання, є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов"язковий характер для суб"єктів цих відносин.

Дослідивши зміст актів про допущені перевізником порушення під час виконання умов договору, суд приходить до висновку, що дані акти є неповними та не містять необхідної інформації про беззаперечні факти, докази та посилання на первинні вихідні дані, які б вказували, що відповідачем дійсно порушено умови договору в частині дотримання розкладів руху автобусів, відмови в перевезенні пільгової категорії громадян. В актах перевірки не міститься ідентифікуючих ознак, які б вказували на те, що порушення умов договору було вчинено відповідачем, а саме: відсутні дані про марку та реєстраційний номер транспортного засобу, прізвище водія, номер та назва маршруту, місце та час вчинення порушення.

За приписами статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про автомобільний транспорт" пасажир зобов'язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга.

Разом з тим, в актах перевірки, складених позивачем, відсутні відомості про те, яким пасажирам та яких пільгових категорій було відмовлено у безоплатному проїзді, та чи мали пасажири відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга.

Крім того, у п. 5.15 договору сторонами визначено місця, де може бути здійснена організатором перевірка дотримання перевізником умов договору.

Проте акти, на яких позивач ґрунтує свої вимоги, не містять інформації про те, де здійснювались позапланові перевірки.

Так, Акт №36 ґрунтується виключно на вищевказаному загальному звіті КП "МІЦ", який не можна розцінювати, як належний доказ зафіксованого в акті порушення.

Акти №№ 43, 74, відповідно до яких рейдовою групою було зафіксовано, що перевізником ПП "Іваницька Т.В." не забезпечується перевезення пільгових категорій громадян не містять інформації щодо особи водіїв, якими вчинено порушення; щодо особи, якій було відмовлено у пільговому проїзді (прізвище, ім'я, по-батькові, посвідчення, яке надає право на пільговий проїзд), час, місце порушення, державні номери транспортного засобу.

Зокрема, у договорі визначено місця та спосіб здійснення організатором перевірки дотримання умов договору перевізником, натомість акти таких даних не відображають.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів направлення актів про порушення умов договору відповідачу. Копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи та Реєстр поштових відправлень від Управління транспорту і зв'язку Житомирської міської ради, не є належними та допустимими докази направлення на адресу відповідача актів про перевірку, оскільки зі змісту останніх не вбачається, які саме документи направлялися на адресу ПП "Іваницька Т.В.".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин , оскільки позивачем не доведено належними , достовірними і допустимими доказами факту порушення відповідачем умов договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування , відсутні підстави для задоволення позову.

Разом з тим, не вірними є висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини відповідача, встановленої у формі не дотримання вимог законодавства та договірних зобов'язань, оскільки він зроблений з посиланням на неналежні та недопустимі докази(акти перевірки ,які не містять усієї необхідної інформації).

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що накладення штрафів на водіїв транспортних засобів, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі, за безпідставну відмову від передбаченого законом пільгового перевезення громадян покладено на територіальні органи Укртрансбезпеки, проте звертає увагу , що у даному випадку правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору № 61/Т/25 (6-10) про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, яким визначено обов язки перевізника, за невиконання яких передбачені фінансові санкції у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за кожне порушення умов договору (п. 10.5 договору).

Враховуючи , що суд відмовляє в позові з підстав не доведення належними , достовірними і допустимими доказами факту порушення відповідачем умов договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, неправомірними є висновки суду першої інстанції про покладання на винну сторону (у даному випадку ПП Іваницька Т.В. ) судових витрат у вигляді 1600 грн. судового збору .

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч.4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції навів власне мотивування щодо відмови в задоволенні позовних вимог, рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2018 року підлягає зміні , в мотивувальній та резолютивній його частині .

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління транспорту і зв"язку Житомирської міської Ради задовільнити частково .

Змінити мотивувальну і резолютивну частину рішення господарського суду Житомирської області від 30 травня 2018 року у справі № 906/1062/17,виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції :

В позові відмовити .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Врховоного суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови .

Повний текст постанови складений "17" вересня 2018 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.