Постанова

від 13.09.2018 по справі 381/312/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/312/18 Головуючий у І інстанції Соловей Г. В. Провадження № 22-ц/780/3172/18 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О. Категорія 1 13.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2018 року Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі: Удовиченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення права на частку у майні, що перебуває у спільній частковій власності, зі стягненням відповідної грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що їй на праві власності належать 5/8 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Інші 3/8 частини вищевказаного домоволодіння належать на праві власності відповідачам по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, по 1/8 частині кожній, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, який був чоловіком позивача.

Домоволодіння складається з будинку загальною площею 59,3 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м., та земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, площею 0,1177 га.

Порядок користування між співвласниками не встановлювався, питання про виділ частки в натурі не ставилося, оскільки частка кожного із відповідачів у праві власності на будинок складає 7,4 кв.м. загальної площі та 4,4 кв.м. житлової площі. Крім того, відповідачі проживають у Харківській області і ніколи не проживали у спірному домоволодінні.

Оскільки спільне володіння і користування майном є неможливим, при цьому припинення права відповідачів на їхні частки у спільному майні не завдасть істотної шкоди їхнім інтересам, позивач, яка попередньо внесла на депозитний рахунок суду вартість часток відповідачів у праві власності на домоволодіння у сумі 91 006 грн. (згідно висновків про експертну грошову оцінку земельної ділянки та будинку), просила суд ухвалити рішення про припинення права спільної часткової власності кожного із відповідачів на належні їм частки у праві власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, по 1/8 частині у кожної, із стягненням на їхню користь грошової компенсації за належні їм частки у розмірі 91 006 грн., та визнання за нею, ОСОБА_2, права власності на 3/8 частини будинку та земельної ділянки площею 0,1177 га за вищевказаною адресою.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подала на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3, яка діє від свого імені та від імені відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, з доводами апеляційної скарги позивача не погодилась та просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позивач ОСОБА_2 та її представник в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених в ній підстав.

Відповідач ОСОБА_3 в апеляційному суді проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 5/8 частин земельної ділянки площею 0,1177 га та розташованого на ній житлового будинку загальною площею 59,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Зокрема, 1/2 частина будинку та земельної ділянки належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право власності, виданих 16 січня 2018 року державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області Бігіч С.Ю. (а.с.24-26), та 1/8 частина - на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 16 січня 2018 року державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області Бігіч С.Ю. (а.с.27-30).

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як спадкоємці першої черги за законом після померлого ОСОБА_6, набули право власності на 3/8 частини земельної ділянки площею 0,1177 га та розташованого на ній житлового будинку загальною площею 59,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, по 1/8 частині кожна, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 23 лютого 2018 року державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області Бігіч С.Ю. (а.с.105-110).

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

За правилами статті 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1)частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2)річ є неподільною;

3)спільне володіння і користування майном є неможливим;

4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім ї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідачі набули права на частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами та частини земельної ділянки без визначення конкретного порядку користування приміщеннями в жилому будинку та без визначення порядку користування земельною ділянкою.

В якості підстави для задоволення своїх вимог про припинення прав відповідачів на їхні частки у спільному майні, позивач посилалась на п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, зазначаючи, що частки відповідачів у праві власності є незначними і не можуть бути виділені в натурі, а також, що спільне володіння та користування майном у неї із відповідачами неможливе, і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів та членам їх сімей.

Однак, відповідно до ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Позивачем під час розгляду справи суду не надано доказів, які б відповідали критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, та підтверджували би той факт, що частки відповідачів у праві власності на будинок та земельну ділянку не можуть бути виділені в натурі, а також доказів того, що спільне володіння та користування майном у вигляді спірного будинку та земельної ділянки сторонами неможливе, що виключає застосування положень ст. 365 ЦК України та, відповідно, припинення права власності відповідачів на частку у спільному майні із стягненням на їхню користь грошової компенсації в зв'язку із відсутністю визначених для цього законом підстав.

Оскільки позивачем не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні її позову.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: