Постанова

від 10.09.2018 по справі 910/23064/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23064/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Пількова К.М. і Погребняка В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова О.Б. (далі - Уповноважена особа ФГВФО)

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 (колегія суддів: Буравльов С.І. (головуючий), судді Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.)

за позовом Уповноваженої особи ФГВФО

до товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Поінт" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Еден Груп",

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Уповноважена особа ФГВФО звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договорів: відступлення права від 06.05.2015 № 1/5-15; відступлення прав за договорами іпотеки від 07.05.2015 № 1596; відступлення прав за договором іпотеки від 07.05.2015 № 1595.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (суддя Чебикіна С.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Уповноважена особа ФГВФО оскаржила зазначене рішення господарського суду міста Києва в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 апеляційну скаргу Уповноваженої особи ФГВФО залишено без руху та надано скаржникові десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення наявних недоліків (надана можливість подати докази належної сплати судового збору, а також зазначити інші підстави, якщо такі є, для поновлення строку на апеляційне оскарження).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи ФГВФО зі справи з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: судом апеляційної інстанції вчинені усі необхідні дії для належного повідомлення Уповноваженої особи ФГВФО про залишення апеляційної скарги без руху; 22.06.2018 на адресу Київського апеляційного господарського суду повернуто поштове відправлення з відміткою - "за зазначеною адресою не проживає (адресат не розшуканий)"; названа ухвала Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.06.2018 та перебуває у вільному доступі; скаржник не усунув недоліків, наведених у згаданій ухвалі суду від 19.06.2018, та не скористався наданою можливістю для зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Уповноважена особа ФГВФО, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції конституційного права на розгляд апеляційної скарги, просить зазначену ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 скасувати і передати справу для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з доводами Уповноваженої особи ФГВФО, викладеними в касаційній скарзі: публічне акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - Укрпошта) належним чином не вжило заходів щодо вручення ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 про залишення апеляційної скарги Уповноваженої особи ФГВФО без руху; скаржник ознайомився з текстом цієї ухвали лише 17.07.2018.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Еден Груп" надійшли письмові заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі, в яких воно просило відмовити у відкритті касаційного провадження, посилаючись на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що:

- апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повний текст рішення складено 26.04.2018 та направлено сторонам 27.04.2017) Уповноваженою особою ФГВФО подано лише 08.06.2018, тобто зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження;

- при зверненні з апеляційною скаргою Уповноваженою особою ФГВФО було порушено питання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення було отримано 04.05.2018 і до моменту спливу зазначеного процесуального строку у скаржника не було можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги;

- ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 апеляційну скаргу Уповноваженої особи ФГВФО залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме: надана можливість протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати докази належної сплати судового збору, а також вказати інші підстави для поновлення строку з огляду на те, що обставини, зазначені в клопотанні про поновлення строку, є неповажними;

- зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції направлено Уповноваженій особі ФГВФО 19.06.2018, про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на п'ятому аркуші цієї ухвали, на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в самій апеляційній скарзі: 03057, місто Київ, проспект Перемоги, 52/2, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

22.06.2018 на адресу Київського апеляційного господарського суду повернуто поштове відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "за зазначеною адресою не проживає (адресат не розшуканий)".

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.06.2018 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74750899), а тому Уповноважена особа ФГВФО мала можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже, Уповноважена особа ФГВФО не була позбавлена об'єктивної можливості дізнатися про рух поданої нею апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими їй процесуальними правами не скористалася, недоліків апеляційної скарги щодо подання заяви про зазначення інших підстав для поновлення строку не виконала.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ураховуючи наведене, судом апеляційної інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення Уповноваженої особи ФГВФО про вчинення відповідних процесуальних дій, а оскільки скаржник не виконав вказівок суду у встановлений строк, то у суду апеляційної інстанції було достатньо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали суду від 19.06.2018, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, який з достатньою повнотою аргументував підстави відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 зі справи № 910/23064/17 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова О.Б. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя К. Пільков

Суддя В. Погребняк