Постанова

від 08.08.2012 по справі 2а-9063/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2012 року № 2а-9063/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Ващинця I.I.,

представника відповідача -Приходька О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Олімпійський" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2012 p. №№ 0000022302, 0000032302, 0000012309/0, 0000022309/0, прийнятих відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на землю, екологічного податку та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав і законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

В ході перевірки було встановлено, що позивач, у періоді, що перевірявся, не отримував свідоцтва платника ПДВ, відповідно декларації з податку на додану вартість до відповідача не подавав та податок на додану вартість не сплачував. В той же час, згідно наданих для перевірки документів (акти виконаних робіт, прибуткові касові ордери розшифровки валових доходів довільної форми), встановлено, що позивач здійснював власними та залученими силами, операції з поставки послуг членам кооперативу, за рахунок їх членських та пайових внесків, пов'язаних з експлуатацією та будівництвом індивідуальних автомобільних гаражів (боксів), загальна сума від здійснення яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно, а саме, в серпні 2010 року перевищила 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), проте платником податку на додану вартість не зареєструвався, відповідно декларацій з податку на додану вартість до відповідача не подавав. Перевіркою своєчасності подання податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено їх неподання за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року.

Перевіркою також було встановлено, що позивач користується земельною ділянкою для стоянки автомобілів по вул. Гайовій, 14 на підставі Рішення Київської міської ради народних депутатів від 02.04.1979 p. № 419/10 "Про відведення земельної ділянки під будівництво багатоярусної стоянки для автомобілів, що знаходяться в особливому користуванні громадян по вул. Гайовій" (згідно даних земельного кадастру площа земельної ділянки за кадастровим № 72:285:005 становить 44 223,21 кв.м.). На підставі рішення Київської міської ради від 26.07.07 р. № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення" та Витягу з технічної документації № Ю-26689/2009 від 20.08.2009 р. проведено грошову оцінку земельних ділянок, де зазначено, що земельна ділянка по вул. Гайовій,14 відноситься до 134 економіко-планувальної зони, базова вартість 1 кв.м. землі становить 478,39 грн./кв.м, коефіцієнт на функціональне використання землі 1,0; локальний коефіцієнт 0,97. Листом від 10.01.2008 p. № 14-22-6/55 Державного Агентства земельних ресурсів України повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2008 р. індексовано на коефіцієнт 1,028. Листом від 09.01.2009 p. № 14-22-6/87 Державного Агентства земельних ресурсів України повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2009 р. індексовано на коефіцієнт 1,152. Листом від 11.01.2010 р. № 641/22/6-10 Державного комітету України по земельним ресурсам повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2010 р. індексовано на коефіцієнт 1,059.

Позивачем було укладено договір від 01.01.2003 р. про надання в оренду нерухомого майна СПД Починкові, яке складається з двох частин, розташованих на території кооперативу: нежитлового приміщення на загальній площі 800,0 кв.м. та приміщення, розташованого в адміністративному корпусі 43,0 кв.м. з метою їх пристосування m використання при здійсненні підприємницької діяльності. Згідно повідомлення про відмову від Договору оренди укладеного 01.01.2003 р. договір розірвано з 07.02.2011 р.

Також позивачем було укладено договір оренди від 10.03.2011 р. № 10/03 з ФОП Філатовим на тимчасове надання в користування наступне майно: авто майстерня, яка розташована на території ГБК, загальною площею 300,0 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності по ремонту автомобілів. Акт прийому-передачі від 15.03.2011 р.

Згідно Рішення Київської міської Ради від 27.04.2000 р. № 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" та рішення Київської міської ради від 26.07.07 р. № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення" коефіцієнт функціонального використання 2,5 (землі комерційного використання).

За результатами перевірки встановлено заниження податку на землю в сумі 15809,28 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачу згідно актів виконаних робіт ДП "Фірма "Альтфатер Київ" надавало послуги з вивезення твердих побутових відходів. В той же час, у відповідності до п.240.1. ст.240 Податкового Кодексу України позивач є платником екологічного податку з 01.01.2011 p., отже повинен нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення відходів. Розрахунки екологічного податку до відповідача позивачем не надавались.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2011 р. № 14207/23-02/21594914, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: пп.2.3.1. п.2.3. ст.2, пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124 085,00 грн., в т.ч.: за вересень 2010 року на суму 10 286,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 10 512,00 грн., за листопад 2010 року на суму 9 262,00 грн., за грудень 2010 року на суму 8 131,00 грн., за січень 2011 року на суму 7218,00 грн., за лютий 2011 року на суму 9 473,00 грн., за березень 2011 року на суму 18 012,00 грн., за квітень 2011 року на суму 9 123,00 грн., за травень 2011 року на суму 9 162,00 грн., червень 2011 року на суму 10 837,00 грн., за липень 2011 року на суму 7 129,00 грн., за серпень 2011 року на суму 6 813,00 грн., за вересень 2011 року на суму 8 127,00 грн.; пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп.49.18.1. п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України, щодо неподання декларацій з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року; ст.14 Закону України "Про плату за землю", п.286.2. ст.286, п.287.3. ст.287 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на землю в сумі 15 809,28 грн., в тому числі: за 2009 рік на 7 458,99 грн., за 2010 рік на 7 898,75 грн., за 2011 рік на 451,54 грн.; п.249.1. ст.249, п.250.1. ст.250 Податкового Кодексу України щодо неподання розрахунку екологічного податку за І-ІІІ квартали 2011 року в сумі 179,43 грн., а саме: за I кв.2011 року - 41,29 грн., за II кв. 2011 року - 51,52 грн., за III кв. 2011 року - 86,62 грн.; пп.4.2.12. п.4.2. ст.4, пп.8.1.2. п.8.1. ст.8, пп.19.2.а) Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо заниження податку на суму 798,78 грн. (у 2008 році на 101,70 грн., у 2009 році на 403,83 грн., у 2010 році на 293,25 грн.) та в частині несвоєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб у грудні 2008 року, у січні 2009 року, з липня по жовтень 2009 року; п.3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого), на користь платника податку, і сум утриманого з них податку", в частині не включення у податковий розрахунок з IV кв. 2008 року по III кв. 2010 року всіх виплат фізичним особам -не працівникам підприємства.

На підставі акта перевірки від 14.12.2011 р. № 14207/23-02/21594914, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.01.2012 p. №№ 0000022302, 0000032302, 0000012309/0, 0000022309/0, якими позивачу, відповідно: збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124 085,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15066,00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 210,00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю в розмірі 15 809,28 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 846,30 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку в розмірі 179,43 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 531,66 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Згідно п.2.3.1. п.2.3. ст.2 зазначеного закону, обов'язковій реєстрації як платник

податку підлягає особа у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання) (п.9.3. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп.7.3.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Таким чином, враховуючи, що позивач здійснював власними та залученими силами, операції з поставки послуг членам кооперативу, пов'язаних з експлуатацією та будівництвом індивідуальних автомобільних гаражів (боксів), загальна сума від здійснення яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців (серпень 2010 року) сукупно перевищила 300 000,00 грн., суд погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету.

Відповідно до пп.16.1.3., пп.16.1.4. п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1. ст.46 Кодексу).

Відповідно до пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених пп. "г" пп.4.2.2 п. 4.2, а також п.4.3 цієї статті.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених пп."г" пп.4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним (пп.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Аналогічні норми закріплені й у ст.ст. 49, 54 Податкового кодексу України.

Пунктом 109.2. статті 109 Кодексу визначено, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп.54.3.1. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зокрема, у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Згідно пп.17.1.1. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.120.1. ст.120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, враховуючи, що позивач за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року не подавав податкових декларацій з ПДВ, суд погоджується з позицією відповідача щодо застосування до позивача відповідних штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст.1 Закон України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст.7 зазначеного закону, податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку

яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ст.14 Закон України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Аналогічні норми закріплені у ст.ст.269-290 Податкового кодексу України.

При розрахунках податку за землю позивачем було допущено його заниження, що було встановлено відповідачем під час перевірки, отже суд погоджується з висновками відповідача щодо донарахування податку на землю на суму заниження та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно пп.14.1.223. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Відповідно до п.240.1. ст.240 Податкового кодексу України, платником екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Згідно пп.242.1.3. п.242.1. ст.242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких

відходів.

Відповідно до п.249.1. ст.249, п.250.1. ст.250 Податкового кодексу України, суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені п.240.2 ст.240 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені

пп.241.2.1 п.241.2 ст.241 цього Кодексу). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Перевіркою було встановлено, що позивач є платником екологічного податку, в той же час, ним не були подані відповідачу розрахунки екологічного податку, що свідчить про порушення ним чітко визначених законодавчих норм. Таким чином, суд погоджується з відповідачем щодо донарахування позивачу суми екологічного податку та відповідних штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Обслуговуючому гаражно-будівельному кооперативу "Олімпійський" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 14.08.12 р.

Суддя Є.В. Аблов