Постанова

від 17.09.2018 по справі 910/5754/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Справа№ 910/5754/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Суліма В.В.

секретар судового засідання : Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 17.09.2018

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Готельний Комплекс "Курорт Еліт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 про зупинення провадження

у справі № 910/5754/18 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Готельний Комплекс "Курорт Еліт"

до Фонду державного майна України

про визнання відсутнім та припинення права, скасування державної реєстрації,

за участі Прокуратури Одеської області,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 Приватне підприємство "Готельний Комплекс "Курорт Еліт" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фонду державного майна України про визнання відсутнім та припинення права, скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2017 між Затокінською селищною радою Білгород-Дністровської ради Одеської області та Приватним підприємством "ГК "Курорт Еліт" укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6914 га, яка розташована в Одеській області, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157. Однак, як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав, за державою в особі Фонду зареєстровано право власності на базу відпочинку "Зорі Тирасполя", загальною площею 1677,9 кв.м, яка складається з різних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 19, тобто за адресою місцезнаходження земельної ділянки, належної на праві власності позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 зупинено провадження у справі №910/5754/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/10/18.

Обґрунтовуючи ухвалу про зупинення провадження у справі №910/5754/18 суд першої інстанції зазначив, що, оскільки саме в межах справи Господарського суду Одеської області №916/10/18 буде розглянуто питання наявності у Приватного підприємства "Готельний Комплекс "Курорт Еліт" об'єктивного цивільного права, тобто безпосередньо договору, як підставу виникнення права власності позивача на спірну земельну ділянку, тому суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи №910/5754/18 до вирішення спору у справі №916/10/18.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство "Готельний Комплекс "Курорт Еліт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що обставинами, які є предметом розгляду у даній справі та підлягають доведенню, є наявність або відсутність бази відпочинку Зорі Тирасполя як об'єкта матеріального світу, а тому, на думку позивача, дійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки не може вплинути на вказані обставини. Також, звернув увагу, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки ухвалу прийнято без виходу в нарадчу кімнату та без надання можливості позивачу в письмовій формі подати свої заперечення.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві зазначив, що ухвалу суду про зупинення провадження у справі прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без порушень вказаних норм, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає та ухвалу суду слід залишити без змін. Вказав, що у разі задоволення позовних вимог Фонду державного майна України в рамках справи №916/10/18 у Приватного підприємства "Готельний Комплекс "Курорт Еліт" будуть відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у справі №910/5754/18 та підстави для звернення до суду з метою поновлення порушених майнових прав.

Також, заперечуючи проти апеляційної скарги, заступник прокуратура Одеської області у своєму відзиві вказав, що у разі припинення права власності Приватного підприємства "Готельний Комплекс "Курорт Еліт" на зазначену земельну ділянку шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.06.2017, у вказаного суб'єкта господарювання не буде законних підстав для звернення до суду з позовними вимогами стосовно усунення перешкод в реалізації ним прав, притаманних йому, як власнику земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 справу №910/5754/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Шаптала Є.Ю. та Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Готельний Комплекс "Курорт Еліт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі № 910/5754/18 та призначено до розгляду 03.09.2018.

Розпорядженням №09.1-08/2629/18 від 03.09.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці з 27.08.2018 по 14.09.2018, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5754/18.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Готельний Комплекс "Курорт Еліт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі № 910/5754/18 до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Гончаров С.А. та Сулім В.В. та повідомлено учасників справи про розгляд справи 17.09.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2018 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та передати справу для подальшого розляду до Господарського суду міста Києва.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2018 заперечував проти апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтовною. Просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Прокурор міста Києва у судовому засіданні 17.09.2018 заперечував проти апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтовною. Просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Частина 1 ст. 271 ГПК України визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у січні 2018 року Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору.

Позовна заява Фонду державного майна України обгрунтована незаконністю рішення 02.06.2017 № 357 та договору купівлі-продажу, за якими Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області передано у власність Приватному підприємству "Готельний комплекс "Курорт Еліт" шляхом продажу земельної ділянки із земель, що перебувають у віданні Затоківської селищної ради, загальною площею 0, 6914 га забудованих земель, в тому числі за земельними угіддями, гектарів, а саме: відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, що розташовані в Одеській області, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, № 19, кадастровий номер 5110300000:02:019:0157. Вказана земельна ділянка є державною власністю та на цій земельній ділянці розташована база відпочинку "Зорі Тирасполя", яка є державною власністю, про що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.05.2017 № 35115434 внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №20328673, а належність майна бази відпочинку "Зорі Тирасполя" до державної власності встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2015 у справі № 916/2773/15 та залишеним без змін постановами апеляційного та касаційного суду. Отже, позивач, пославшись на норми Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, просив визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 02.06.2017 № 357 та визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного 08.06.2017 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Приватним підприємством "Готельний комплекс "Курорт Еліт", який зареєстровано в реєстрі за № 1367.

В свою чергу, звертаючись з позовом у справі № 910/5754/18 про визнання відсутнім права власності на базу відпочинку "Зорі Тирасполю" та припинення права власності, яке зареєстроване за державою в особі Фонду державного майна України, Приватне підприємство "Готельний комплекс "Курорт Еліт" посилається на спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений 08.06.2017 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Приватним підприємством "Готельний комплекс "Курорт Еліт", який зареєстровано в реєстрі за №1367, як на підставу виникнення у позивача права власності на земельну ділянку.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість розгляду справи №910/5754/18 до вирішення спору у справі №916/10/18, оскільки саме в межах справи Господарського суду Одеської області №916/10/18 розглядається питання наявності у Приватного підприємства "Готельний комплекс "Курорт Еліт" об'єктивного цивільного права, а саме договору, як підставу виникнення права власності позивача на спірну земельну ділянку. Оскільки вимоги позивача у справі №910/5754/18 грунтуються на правочині (купівлі-продажу), тому колегія суддів приходить до висновку, що це є підставою для зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.

Відносно посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в частині ненадання представнику позивача можливості подати свої заперечення в письмовій формі на клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Згідно з ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Колегія суддів, дослідивши протокол судового засідання та ухвалу від 10.07.2018 встановила, що представник позивача в судовому засіданні 10.07.2018 не був позбавлений змагальної форми господарського процесу та процесуального права на подання пояснень, оскільки він надавав усні міркування та пояснення стосовно клопотання про зупинення провадження у справі.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що заслухавши усні пояснення та заперечення учасників судового процесу, суд вирішив про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Щодо посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в частині прийняття ухвали без виходу в нарадчу кімнату, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тобто, в цьому випадку, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали про зупинення провадження у справі, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми чинного законодавства, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 227, 229, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Готельний Комплекс "Курорт Еліт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі № 910/5754/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі № 910/5754/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство "Готельний Комплекс "Курорт Еліт".

4. Матеріали справи №910/5754/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.09.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді С.А. Гончаров

В.В. Сулім