Постанова

від 11.09.2018 по справі 910/3430/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа № 910/3430/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

представників:

від позивача - Сергійчук М.С.,

від відповідача - Унінець І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арно спорт"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.05.2018 (повне рішення складено 12.06.2018, суддя Літвінова М.Є.)

у справі №910/3430/18

за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" в інтересах компанії Performing Right Society, Limited (PRS)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арно спорт"

про стягнення 37230,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Організація) в інтересах компанії Performing Right Society, Limited (PRS) звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арно спорт" (далі - ТОВ "Арно спорт", відповідач) 37230,00 грн. компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єктів авторського права - публічним виконанням музичного твору: "Purple Rain" (виконавець Chew Fu feat. Steve Clisby (Prince), автор музики та слів Prince), без відповідного дозволу правовласників та без виплати авторської винагороди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/3430/18 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арно спорт" на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" в інтересах PRS компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 16 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 757,24 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва віл 30.05.2018, постановити нове, яким у частковому задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3430/18 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2018.

У відповідності до ч. 10 ст. 32 ГПК України та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 для розгляду справи № 910/3430/18, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Хрипуна О.О., сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Верховець А.А., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/3430/18 по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Верховець А.А., Остапенко О.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018.

22.08.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.09.2018 відповідно до ст. 216 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Організація є організацією колективного управління відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003.

Відповідно до Угоди користувачів ІРІ, укладеної Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори SUISA (як адміністратором системи ІРІ) та Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав (як користувач), SUISA надав користувачеві доступ до системи ІРІ.

Система ІРІ - це міжнародна база даних та інформаційна система, яка є підсистемою Загальної інформаційної системи (CIS), в якій містяться дані щодо правовласників авторських майнових прав на музичні твори, передані в колективне управління авторсько-правовим організаціям - членам CISAC.

09.06.2006 Організацією та PRS було укладено договір про взаємне представництво інтересів (далі - Договір від 09.06.2006), за умовами якого:

- PRS надає Організації невиключне право видавати на території, на якій діє остання, необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність і т.п.), як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і наберуть чинності під час дії Договору від 09.06.2006 (пункт 1 статті 1 Договору від 09.06.2006);

- кожна із договірних сторін надає в розпорядження іншої всю необхідну документацію для того, щоб остання могла обґрунтувати роялті, за збір яких вона відповідає згідно з Договором від 09.06.2006, а також для надання можливості подавати будь-які позови та вживати інших заходів (пункт 1 статті 4 Договору від 09.06.2006);

- Договір від 09.06.2006 вступає в силу з 01.06.2006 та відповідно до положень статті 14 діє до 31.12.2007, якщо тільки його не буде припинено будь-якою із сторін повідомленням рекомендованим листом до закінчення цього періоду (пункт 1 статті 13 Договору від 09.06.2006).

01.11.2007 сторони уклали додаткову угоду до Договору від 09.06.2006, якою було внесено зміни до статті 13, а саме: за умови дотримання положень статті 14 Договір від 09.06.2006 продовжує діяти до тих пір, поки його не буде припинено яким-небудь із товариств шляхом надсилання письмового повідомлення не менше ніж за три місяці.

PRS - це юридична особа Великобританії, яка заснована в 1914 році (зареєстрована 06.03.1914 та знаходиться за адресою: 29-33 Berners Street, London WT 3 AB, United Kingdom) групою музичних видавців з метою захисту авторського права і надання допомоги у забезпеченні отримання доходів для композиторів, авторів і музичних видавців.

Вказана юридична особа має право видавати ліцензії на використання музичних творів, у тому числі на публічне виконання.

Тобто, на підставі одержаних повноважень за вказаними договорами, статті 4 ГПК України, статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) до Організації перейшло право на звернення за захистом порушених майнових авторських прав PRS.

За твердженням Організації, 13.07.2017 ТОВ "Арно спорт" в приміщенні магазину "Nike" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 30/1 здійснило бездоговірне (без надання відповідного дозволу) публічне виконання твору, майнові авторські права на які знаходяться в колективному управлінні Організації, а саме музичного твору "Purple Rain" (виконавець Chew Fu feat. Steve Clisby (Prince), автор музики та слів Prince) (далі - спірний твір).

Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Організації в інтересах PRS компенсації в сумі 37230,00 грн. у зв'язку з порушенням майнових авторських прав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Слід зазначити, що з огляду на приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

З виписок із системи IPI про приналежність автора до членів іноземної авторсько-правової організації, яка управляє майновими правами авторів на колективній основі, вбачається, що правовласником спірного твору є PRS.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач набув майнові авторські права на спірний твір та став суб'єктами авторського права в розумінні Закону, а Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на спірні музичні твори на території України.

Відповідно до статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Як підтверджено матеріалами справи, 13.07.2017 ТОВ "Арно спорт" в приміщенні магазину "Nike" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 30/1 здійснило бездоговірне (без надання відповідного дозволу) публічне виконання спірного музичного твору, майнові авторські права на які належать PRS та знаходяться в колективному управлінні Організації.

Вказані обставини підтверджуються актом від 23.06.2015, складений представником Організації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в присутності громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у м. Києві на підставі наказу про проведення фіксації від 12.07.2017 та постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", якою надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Фіксація здійснювалась з використанням відеокамери Sony HDR-AS20 на карту пам'яті Goodram № 1646 HS 39616.

Таким чином, належними та достатніми доказами підтверджуються фактичні обставини щодо використання музичного твору Purple rain в приміщенні магазину "Nike" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 30/1 (в якому здійснює господарську діяльністю ТОВ " Арно спорт") шляхом публічного виконання для фонового озвучення приміщення магазину за допомогою наявних в приміщенні технічних засобів.

При цьому, якість відеозапису та безперервна зйомка виключають можливість монтажу, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності проведення експертного дослідження відеозапису з метою підтвердження встановлених вище обставин справи.

Заперечуючи проти позову та в основу доводів апеляційної скарги відповідач вказав, що правомірно використовував музичні твори у своїй господарській діяльності, що підтверджує Договором № 01/2014 від 27.12.2013, укладеним між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент ділівері сервіс", Договором доручення № 01-14/12/2015/КДС від 14.12.2015, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент ділівері сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арно спорт".

27.12.2013 Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент ділівері сервіс" було укладено договір № 01/2014.

14.12.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Арно спорт" (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент ділівері сервіс" (КДС) було укладено договір доручення № 01-14/12/2015/КДС, відповідно до якого:

- довіритель даним приєднується до усіх правочинів, як вже укладених КДС, так і тих, що можуть бути укладені від його імені КДС у майбутньому, у такий спосіб надаючи відповідне уповноваження КДС на укладення від імені Довірителя таких правочинів, виконання їх умов, їх подальшу зміну та/або припинення, положеннями яких забезпечуєтьсяврегулювання усіх питань правомірності використання першим обєктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару та інших об'єктів авторського права у погоджених згідно із умовами договору закладах довірителя. Вказане схвалення обмежується Довірителем погодженим сторонами у цьому договорі розміром сум винагороди (роялті), які Довіритель сплачує через КДС на користь суб'єктів майнових прав за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами договору закладах Довірителя та за використання Довірителем бази ліцензованого контенту (п. 1.1. договору доручення);

- КДС згідно із умовами договору набуває виключних прав представляти Довірителя у відносинах із суб'єктами (та їх представниками) майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що використовуються Довірителем (п. 2.1. договору доручення);

- протягом строку дії договору видані на підставі укладених КДС від імені Довірителя правочинів невиключні ліцензії є чинними. Договір набирає чинності з 01.07.2015 року і діє по 31.12.2020 року (п. 6.1. договору доручення).

Також, сторонами було укладено додаток № 1 та додаток № 2 до договору доручення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 13.12.2016 Договір № 01/2014 від 27.12.2013, укладений між Організацією та ТОВ "Контент ділівері сервіс" є припиненим в силу п. 5.3. та 5.4. Договору, що підтверджується листом Організації від 15.11.2016 № 04.03/3437 до КДС про розірвання договору.

За вказаних обставин, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що починаючи з 13.12.2016 відповідач у своїй господарській діяльності використовував музичні твори без відповідного договору суб'єкта авторського права чи організації колективного управління, що є порушенням вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права", а відтак підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги щодо правомірного використання об'єктів авторського права.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, саме ТОВ "Арно спорт", яке здійснює господарську діяльність у відповідному магазині, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

За вказаних обставин, на думку колегії суддів, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано публічне виконання спірного музичного твору.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Згідно з частинами другою - третьою статті 17 Закону:

- якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом;

- автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Тобто, за змістом вказаних норм законодавства, публічне виконання або публічне сповіщення аудіовізуального твору може відбуватись, а автор не може заперечувати проти цього, лише за умов отримання організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, від автора використаного твору відповідних майнових прав.

Тобто, відповідач мав право здійснити публічне виконання спірного твору лише за умов укладання відповідних ліцензійних договорів із правовласниками або відповідною організацією колективного управління, в управлінні якої знаходяться майнові авторські права.

Втім, матеріали справи не містять докази на підтвердження набуття майнових прав відповідачем.

Тобто, відповідач здійснив використання шляхом публічного виконання спірного музичного твору без згоди правоволодільця, тим самим порушивши авторські права.

Матеріалами справи підтверджується, що виключні майнові авторські права на спірні музичні твори належать позивачу, в свою чергу відповідач не надав доказів укладення угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання такого твору, тобто використання відповідачем спірного музичного твору відбулося без дозволу правовласників та без сплати авторської винагороди.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Організацією у зверненні до господарського суду з даним позовом визначено компенсацію в сумі: 37230 грн. (3723 грн. * 10 мінімальних розмірів заробітної плати) за виконання музичного твору "Purple Rain", на користь PRS, виходячи з того, що мінімальна заробітна плата складає 3723 грн., а сума компенсації - 10 мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів вважає, що у визначенні розміру такої компенсації слід виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень.

Виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 600 грн.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що предметом позову є стягнення компенсації за порушення відповідачем авторських прав на один твір, при цьому, відповідач не мав наміру здійснювати порушення авторських прав, оскільки укладав договір із КДС, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати компенсації у мінімальному розмірі 10 мінімальних заробітних плат (16000,00 грн.) буде вважатись достатнім та співрозмірним.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

У частині третій та четвертій статті 48 Закону зазначено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення компенсації на користь Організації в інтересах позивача в сумі 16000,00 грн.

В порушення ст. 76 ГПК України відповідач не надав беззаперечних доказів на підтвердження доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у даній справі не вбачається.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді належить покласти на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арно спорт".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арно спорт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі № 910/3430/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.09.2018.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

А.А. Верховець