Рішення

від 13.09.2018 по справі 803/1810/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1810/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гуцалюк І.О.,

представників позивача Лінчинського В.П., Чечелюка О.Ю.,

представника відповідача Хитрик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Горохівської районної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування наказу, розпорядження, скасування державної реєстрації земельних ділянок, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Лінчинський Володимир Петрович звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач-1), Горохівської районної державної адміністрації (далі Горохівська РДА, відповідач-2) про визнання протиправним і скасування наказу від 19 травня 2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; визнання протиправним і скасування розпорядження від 18 серпня 2016 року № 291 "Про затвердження проекту приватизації земель"; скасування кадастрових номерів, які зазначені у витягах з Державного земельного кадастру; стягнення з відповідача-1 завданої матеріальної шкоди в розмірі 14 175 грн. та моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14.04.2016 Лінчинський В.П. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель, які перебувають в користуванні СФГ Лінчинського В.П. на підставі державного акта НОМЕР_1 зареєстрованого за № 51 від 21.09.2001 між членами фермерського господарства у розмірі середньої частки паю для надання у власність для ведення фермерського господарства на території Вільхівської сільської ради Горохівського району у межах норм безоплатної приватизації.

19.05.2016 відповідачем-1 надано дозвіл членам СФГ Лінчинського В.П. на розроблення проекту приватизації земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення фермерського господарства.

18.08.2016 Горохівська РДА винесла розпорядження № 291 про затвердження проекту приватизації земель переданих в користування СФГ Лінчинського В.П. для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Вільхівської сільської ради Горохівськог району Волинської області.

15.06.2017 ГУ Держгеокадастру у Волинській області надано відповідь членам СФГ Лінчинського В.П. про те, що земельні ділянки зазначені в проекті приватизації земель переданих в користування СФГ Лінчинського В.П. були зареєстровані на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також було зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства не надавався. У зв'язку з цим, рекомендовано було звернутися до кадастрового реєстратора щодо уточнення у витязі з Державного земельного кадастру, зокрема інформації про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельних ділянок.

21.06.2017 відповідач-1 повідомив Лінчинському В.П., що уточнити дані в витягах з державного земельного кадастру, що видані членам фермерського господарства, а саме інформацію про документацію із землеустрою неможливо, оскільки в національній кадастровій системі відсутній такий вид документації, як проект приватизації земель. Таким чином, відповіддю від 21.06.2017 відповідач 1 визнав незаконність своїх дій, внаслідок яких Лінчинський В.П. не може оформити право власності на земельні ділянки, що зазначені в державному акті серії НОМЕР_1 на право постійного користування зареєстрованого за № 51 від 21.09.2001.

З'ясувавши, що наданий дозвіл на розроблення проекту приватизації земель суперечить чинному законодавству, а сам проект приватизації земель як вид документації відсутній в національній кадастровій системі, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та відшкодування завданої шкоди такими діями відповідача-1.

Позивач вказує, що відповідно до ч.4 ст. 118 ЗК України дозвіл на розробку проекту приватизації земель надається лише підприємствам, установам та організаціям. Статтею 25 Закону України Про землеустрій , серед іншого встановлені такі види документації із землеустрою, як проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, та організацій та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Тому, належною документацією із землеустрою, на яку необхідно було надати дозвіл членам селянського (фермерського) господарства Лінчинського В.П. є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З огляду на наведене, Горохівська РДА повинна була затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, але аж ніяк не проект приватизації земель.

Незаконними є також дії державного кадастрового реєстратора, які полягають у тому, що земельним ділянкам, які перебувають у постійному користуванні Лінчинського В.П. були присвоєні кадастрові номери на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що підтверджується відповідними витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Зокрема, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, серед іншого, надається оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки. Проте, проекту відведення земельних ділянок не існує, а позивачем подавався проект приватизації земельних ділянок. Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок є незаконною.

Видача дозволу відповідачем-1 на розроблення проекту приватизації земель потягло за собою розроблення відповідного проекту, у зв'язку з чим позивач зазнав матеріальних втрат у розмірі 14175 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Моральна шкода Лінчинському В.П. полягає у тому, що незаконні дії відповідачів спричинили душевні страждання позивача, які виникли у зв'язку з тим, що всі матеріальні затрати, затрати часу та зусиль виявились марними.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 лютого 2018 року замінено неналежного позивача Лінчинського Володимира Петровича на належного - Селянське (фермерське) господарство Лінчинського Володимира Петровича (далі СФГ Лінчинського В.П. ).

У судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги та просили визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 19 травня 2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; визнати протиправним і скасувати розпорядження Горохівської РДА від 18 серпня 2016 року № 291 "Про затвердження проекту приватизації земель"; скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, що належать членам СФГ Лінчинського В.П. на підставі Державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 за наступними кадастровими номерами: НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9; стягнути з відповідача-1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 14175,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. (а.с. 124)

Уточнені позовні вимоги просили задовольнити з мотивів та підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру у Волинській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала та зазначила, що ні Земельним кодексом України, ні Законом України Про фермерське господарство , ні іншими нормативно-правовими актами не визначено чіткого порядку розпаювання земель фермерського господарства, тому приватизація земель фермерського господарства його членами здійснюється за аналогією в порядку, передбаченому для приватизації земель працівниками державних та комунальних підприємств, установ та організацій. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до статей 15-1, 32, 118, 122 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийнято наказ від 19.05.2016 № 3-1937/15-16-СГ, яким надано дозвіл членам СФГ Лінчинського В.П. на розроблення проекту приватизації земель. В подальшому, розпорядженням Горохівської РДА від 18.08.2016 № 291 затверджено проект приватизації земель, переданих в користування СФГ Лінчинського В.П. для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Щодо незаконної, на думку позивача, реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, то саме державний кадастровий реєстратор, серед іншого, здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових осіб і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок забороняється. Разом з тим, відповідно до ч.6 ст.16 Закону України Про державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Щодо стягнення матеріальної шкоди зазначила, що відповідно до рахунку №666 від 05.08.2016, який виданий на підставі договору про розробку науково-технічної продукції від 05.06.2016 СФГ Лінчинського В.П. оплачено за проект приватизації 1500 грн., за 8 проектів відведення земельної ділянки - 12000 грн., за обмінний файл ХМL - 675 грн. Таким чином, за проект приватизації земель позивачем сплачено лише 1500 грн., решта суми у розмірі 12000 грн. сплачено за розробку восьми проектів відведення земельних ділянок, дозволи на які ГУ Держгеокадастру у Волинській області не надавались. Крім того, позивачем не надано доказів заподіяння відповідачем-1, внаслідок видачі оспорюваного наказу, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними (а.с. 73-78).

В судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області просила відмовити у задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача-2 Горохівської РДА у відзиві на позовну заяву просить відмовити у її задоволенні, оскільки Лінчинським В.П. 16.08.2016 було подано відповідну заяву до райдержадміністрації про затвердження проекту приватизації земель, наданих йому у користування та сам проект приватизації, який оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, тому в Горохівської РДА не було законних підстав відмовити у клопотанні. Просив розглядати дану справу без участі Горохівської РДА (а.с. 116-117)

Суд, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача (вступне слово), перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

14.04.2016 Лінчинський В.П. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель, які перебувають в користуванні СФГ Лінчинського В.П. на підставі державного акта НОМЕР_1 зареєстрованого за № 51 від 21.09.2001 між членами фермерського господарства у розмірі середньої частки паю для надання у власність для ведення фермерського господарства на території Вільхівської сільської ради Горохівського району у межах норм безоплатної приватизації (а.с.7)

З довідки сільського голови від 18.02.2016 вбачається, що Вільхівська сільська рада погодила розпаювання фермерського господарства СФГ Лінчинського В.П. земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІІ- ВЛ № 000548, площею 30 га між членами фермерського гоподарства у розмірі земельної частки (паю) (а.с. 81).

19.05.2016 наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області надано дозвіл членам СФГ Лінчинського В.П. на розроблення проекту приватизації земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення фермерського господарства, які перебувають у постійному користуванні Лінчинського В.П. на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ВЛ (а.с.8)

18.08.2016 Горохівська РДА винесла розпорядження № 291 Про затвердження проекту приватизації земель переданих в користування СФГ Лінчинського В.П. для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області (а.с. 291).

Згідно договору про розробку науково-технічної продукції № 666 від 05.06.2016 укладеного між СФГ Лінчинського В.П. (замовник) в особі керівника Лінчинського В.П. та ПП ОСОБА_4 (виконавець) виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення науково-технічної продукції, розробка проекту землеустрою та проекту приватизації земельної ділянки територія Вільхівської сільської ради Горохівського району, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи (а.с.49).

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які зазначені в проекті приватизації земель переданих в користування СФГ Лінчинського В.П. були зареєстровані 28.09.2016 на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45).

На звернення членів СФГ Лінчинського В.П. до відповідача-1 з проханням затвердити проект приватизації земель переданих в користування СФГ Лінчинського В.П. для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Вільхівської сільської ради, 15.06.2017 ГУ Держгеокадастру у Волинській області надало відповідь членам СФГ Лінчинського В.П. про те, що земельні ділянки зазначені в проекті приватизації земель переданих в користування СФГ Лінчинського В.П. були зареєстровані на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також було зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства не надавався. У зв'язку з цим, рекомендовано було звернутися до кадастрового реєстратора щодо уточнення у витязі з Державного земельного кадастру, зокрема інформації про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельних ділянок (а.с. 20-23).

21.06.2017 ГУ Держгеокадастру у Волинській області повідомлено голову СФГ Лінчинського В.П. (на його звернення), що уточнити дані в витягах з державного земельного кадастру, що видані членам фермерського господарства, а саме інформацію про документацію із землеустрою неможливо, оскільки в національній кадастровій системі відсутній такий вид документації, як проект приватизації земель (а.с. 19).

Не маючи змоги оформити право власності на земельні ділянки, що зазначені в державному акті серії НОМЕР_1 на право постійного користування зареєстрованого за № 51 від 21.09.2001, внаслідок помилок відповідачів, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст. 2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту а ч. 3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 ст.1 Закону України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року N 973-IV ( далі Закон України N 973-IV) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 12 Закону України N 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ч.1-3 Закону України Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю)(ч.2 ст. 13 Закону України N 973-IV )

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Вищезазначені положення Закону України Про фермерське господарство відповідають положенням статтей 31, 32 ЗК України.

Згідно з ч.ч. 1-7 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

З вищенаведеного слідує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 122 ЗК України).

У свою чергу, дозвіл на розробку проекту приватизації земель надається підприємствам, установам та організаціям згідно частини 4 цієї ж статті.

Статтею 25 Закону України Про землеустрій № 858-IV від 22 травня 2003 року встановлено, серед іншого, такі види документації із землеустрою як проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З огляду на наведені норми законодавства, належною документацією із землеустрою на яку необхідно було надати дозвіл членам селянського (фермерського) господарства Лінчинського В.П. є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Суд також звертає увагу, що листом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.06.2017 повідомлено голову СФГ Лінчинського В.П. (на його звернення), що в національній кадастровій системі відсутній такий вид документації, як проект приватизації земель (а.с. 19).

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 19 травня 2016 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" є протиправним, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Є також протиправним розпорядження Горохівської РДА від 18 серпня 2016 року №291 "Про затвердження проекту приватизації земель" з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 4 статті 186 ЗК України встановлено, що проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб'єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджуються районними державними адміністраціями.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що районними державними адміністраціями затверджуються проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, однак СФГ Лінчинського В.П. не є державним сільськогосподарським підприємством, а є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Відтак, розпорядження відповідача-2 від 18.08.2016 № 291 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначені у Законі України Про державний земельний кадастр N 3613-VI від 07 липня 2011 року.

Згідно з статтею 1 Закону України N 3613-VI від 07 липня 2011 року державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах, зокрема, як об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі та внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України N 3613-VI від 07 липня 2011 року державний кадастровий реєстратор :здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Згідно з ч.2-4 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

З вищенаведеного слідує, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору позивач повинен був подати, серед інших документів, оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, а державний кадастровий реєстратор повинен був перевірити відповідність поданих документів вимогам законодавства.

З витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, слідує, що відділом Держгеокадастру у Горохівському районі зареєстровано земельні ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (05.05.2016 ФОП ОСОБА_4К, а.с. 27, 30, 33, 36, 39, 42, 45), проте, відповідач-1 не надавав дозвіл членам СФГ Лінчинського на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а дозвіл надавався на розроблення проекту приватизації земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення фермерського господарства, які перебувають у постійному користуванні Лінчинського В.П.

Відтак, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, не перевірив відповідність поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до ч.5 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Частиною 6 вказаною статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч.9 вищевказаної статті).

Згідно з ч.2 ст. 39 Закону України Про державний земельний кадастр дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Оскільки, державний кадастровий реєстратор, не перевірив відповідність документів вимогам законодавства і зареєстрував земельні ділянки на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (дозвіл на який у позивача відсутній), то суд дійшов висновку, що державна реєстрація земельних ділянок за кадастровими номерами: НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9 проведена протиправно, а отже підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу також на ту обставину, що відповідач-1 у відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні, не зміг пояснити, чому державний кадастровий реєстратор провів державну реєстрацію земельних ділянок на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (дозвіл на розроблення яких у позивача був відсутній).

Додатковою підставою для скасування державної реєстрації земельних ділянок є ч.10 ст. 24 Закону України N 3613-VI від 07 липня 2011 року, якою встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація земельних ділянок відбулася 28.09.2016. Станом на день розгляду справи (13.09.2018) речове право на земельні ділянки заявниками (членами СФГ Лінчинського В.П. ) не зареєстроване, що не оспорюється представниками сторін. За таких умов, державний кадастровий реєстратор зобов'язаний був скасувати державну реєстрацію земельних ділянок.

Що стосується вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то вони не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Так, згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, даними правовими нормами встановлено, що державою підлягає до відшкодування шкода, яка завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадової або службової особи.

Враховуючи вищевказане, предметом доказування є належним чином доведені факти незаконності дій органу державної влади чи його посадової особи, заподіяння шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди.

Як встановлено статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Наведений перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Так, з матеріалів справи вбачається, що СФГ Лінчинського В.П. в особі керівника Лінчинського В.П. (замовник) та ПП Юзвик Тамара Кирилівна (виконавець) 05.06.2016 уклали договір про розробку науково-технічної продукції за № 666, згідно якого виконавець зобов'язується виконати проектно-вишукувальні роботи з розроблення науково-технічної продукції, розробка проекту землеустрою та проекту приватизації земельної ділянки територія Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з пунктом 2 вищевказаного договору за виготовлену науково-технічну продукцію, розробка проекту землеустрою та проекту приватизації земельної ділянки територія Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області, замовник перераховує виконавцю 14150 грн. 00 коп. (а.с. 49)

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на вищезазначене, відповідно до суб'єктного і об'єктного складу правовідносин, які є предметом даного судового розгляду, позивач не є особою, якій завдано збитків. При цьому, суд виходить з того, що сплачені позивачем на користь приватного підприємця ОСОБА_4 кошти у розмірі 14175,00 грн. не є витратами, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, або витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), або упущеною вигодою. Вказані кошти сплачені позивачем добровільно за домовленістю між сторонами та підставі договору №666 від 05.06.2016 за виконану ПП ОСОБА_4 (виконавцем) роботу.

Крім того, суд погоджується з твердженням відповідача-1 відносно того, що згідно рахунку №666 від 15.08.2016 позивачем кошти у розмірі 12000 грн. сплачені за вісім проектів відведення земельних ділянок (на які Управлінням Держгеокадастру у Волинській області дозвіл не надавався) і лише 1500 грн. за проект приватизації земель (а.с. 48).

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області матеріальної шкоди у розмірі 14 175, 00 грн. до задоволення не підлягає.

Як роз'яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У пункті 9 цієї ж постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Однак, позивачем не доведено факту та не надано доказів відносно заподіяння немайнової (моральної) шкоди селянському (фермерському) господарству саме як юридичній особі, як то приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 моральної шкоди у розмірі 3000 грн. до задоволення не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачі належними та допустимими доказами не довели правомірність оскаржуваного наказу, розпорядження та дій, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Тому, на користь СФГ Лінчинського В.П. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Волинській області слід стягнути судовий збір у розмірі 1280,00 грн., а за рахунок бюджетних асигнувань Горохівської районної державної адміністрації - 640,00 грн., (пропорційно до задоволених позовних вимог). Судові витрати у розмірі 640, 00 грн. слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 19 травня 2016 року №3-1937/15-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 18 серпня 2016 року № 291 "Про затвердження проекту приватизації земель".

Визнати протиправними та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, наданих для ведення селянського (фермерського) господарства Лінчинському В.П. на праві державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, за наступними кадастровими номерами: НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича (45723, Волинська область, Горохівський район, село Вільхівка, код ЄДРПОУ 31602908) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) судовий збір у розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Присудити на користь Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича (45723, Волинська область, Горохівський район, село Вільхівка, код ЄДРПОУ 31602908) за рахунок бюджетних асигнувань Горохівської районної державної адміністрації (45700, Волинська область, м. Горохів, вул. Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 04051365) судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18 вересня 2018 року.

Суддя Т.М. Димарчук