Постанова

від 21.01.2019 по справі 803/1810/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3675/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Димарчук Т.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку о 14 год 06 хв 13 вересня 2018 року, повне судове рішення складено 18 вересня 2018 року, у справі №803/1810/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Горохівської районної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування наказу, розпорядження, скасування державної реєстрації земельних ділянок, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2017 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Горохівської районної державної адміністрації, просив, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.02.2018, визнати протиправним та скасувати наказ від 19.05.2016 ГУ Держгеокадастру у Волинській області про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель членам СФГ Лінчинського В.П. та розпорядження №291 від 18.08.2016 Горохівської районної державної адміністрації Волинської області; скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, що належать членам СФН Лінчинського В.П. на підставі Державного акта на право постійного користування серії НОМЕР_1, за переліченими кадастровими номерами; стягнути з ГУ Держгеокадастру у Волинській області завдану матеріальну шкоду в розмірі 14175 грн., та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року замінено неналежного позивача ОСОБА_3 на належного - Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 19 травня 2016 року №3-1937/15-16-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , визнано протиправним та скасовано розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 18 серпня 2016 року №291 Про затвердження проекту приватизації земель , визнано протиправними та скасовано державну реєстрацію земельних ділянок, наданих для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 на праві державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, за наступними кадастровими номерами: НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8; НОМЕР_9. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, Селянське (фермерське) господарство Лінчинський Володимир Петрович подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позов в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що видача дозволу ГУ Держгеокадастру у Волинській області на розроблення проекту приватизації землі зумовила розроблення відповідного проекту та завдала позивачу шкоди в розмірі 14175 грн. Скаржник вказує, що зважаючи на протиправність дій ГУ Держгеокадастру у Волинській області та причинний зв'язок між незаконними діями відповідача та спричиненою шкодою, необхідно стягнути з ГУ Держгеокадастру у Волинській області завдану позивачу майнову шкоду.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області подало відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що позивач не є особою, якій завдано збитків, кошти сплачені ним добровільно на підставі договору. Крім того, зазначає, що 12000 грн. сплачено за розробку восьми проектів відведення земельної ділянки, дозволи на розробку яких ГУ Держгеокадастру у Волинській області не надавалась.

В судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, позивач та Горохівська районна державна адміністрація в судове засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилається скаржник, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає частково.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 14.04.2016 ОСОБА_3 як голова фермерського господарства СФГ Лінчинського В.П. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з заявою, просив розглянути можливість щодо надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель, які перебувають в користуванні СФГ Лінчинського В.П. на підставі державного акта НОМЕР_1, зареєстрованого за №51 від 21.09.2001, між членами фермерського господарства у розмірі середньої частки паю для надання у власність для ведення фермерського господарства на території Вільхівської сільської ради Горохівського району у межах норм безоплатної приватизації (а.с.7).

Наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 19.05.2016 членам СФГ Лінчинського В.П. надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення фермерського господарства, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 (а.с.8).

05.06.2016 між СФГ Лінчинського В.П. в особі керівника ОСОБА_3 (Замовник) та ПП ОСОБА_4 (Виконавець) укладено Договір №666 про розробку науково-технічної продукції, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення науково-технічної продукції, розробку проекту землеустрою та проекту приватизації земельної ділянки територія Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. За виготовлену науково-технічну продукцію Замовник перераховує Виконавцю 14150 грн (а.с.49-50).

18.08.2016 Горохівська РДА винесла розпорядження №291 Про затвердження проекту приватизації земель переданих в користування СФГ Лінчинського В.П. для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області (а.с.9).

Як зазначено у позовній заяві, з'ясувавши, що наданий дозвіл на розроблення проекту приватизації земель суперечить чинному законодавству, а сам проект приватизації як вид документації відсутній в національній кадастровій системі, позивач звернувся в суд за захистом порушених прав та відшкодуванням завданої шкоди, зокрема, понесених матеріальних витрат пов'язаних з виготовленням проекту приватизації.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Наведена вище норма КАС України передбачає можливість заявлення позивачем вимоги про відшкодування шкоди в одному адміністративному позові виключно з вимогами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким таку шкоду було заподіяно.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під шкодою у розумінні вищенаведених норм права слід розуміти матеріальну шкоду, що виражається у зменшенні майна позивача в результаті порушення належного йому майнового права та втрати матеріальних цінностей на які останній вправі був розраховувати.

Необхідною підставою для відшкодування майнової шкоди державою є: 1) факт неправомірної дії (бездіяльності) державного органу та/чи прийняття таким протиправного рішення; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв'язок між першим та другим елементами.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2018 року (справа №2а-0770/814/12).

З матеріалів справи встановлено, що Договір про розробку науково-технічної продукції №666 від 05.06.2016 укладено після винесення та на виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 16.05.2016 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Відповідно до рахунку №666 від 15.08.2016 СФГ Лінчинського В.П. сплатило ПП ОСОБА_4 на підставі договору №666 від 05.06.2016 14175 грн., з яких: проект приватизації (1 шт.) - 1500 грн., проект відведення земельної ділянки (8 шт.)- 12000 грн. та обмінний файл XML - 675 грн. (а.с.48).

Вартість виконаних робіт та факт оплати таких СФГ Лінчинського В.П. відповідачами під сумнів не ставиться, представником ГУ Держгеокадастру у Волинській області в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечувалось.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що законодавець не ототожнює поняття проект приватизації та проект відведення земельної ділянки , визначає різних суб'єктів звернення із заявою про надання дозволів на розроблення таких та встановлює окремі порядки розробки і затвердження як щодо проекту приватизації, так і щодо проекту відведення земельної ділянки.

Статтею 25 Закону України Про землеустрій №858-IV від 22 травня 2003 року встановлено, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою віднесено, зокрема, проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (п. г ч.2) та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (п. ґ ч.2).

Рішенням суду першої інстанції встановлена протиправність наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 19 травня 2016 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою так як на підставі аналізу норм законодавства та обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку, що належною документацією із землеустрою на яку необхідно було надати дозвіл членам селянського (фермерського) господарства Лінчинського В.П. є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок. В цій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржувалось.

В основу обґрунтування позовних вимог позивачем також наведено відмінності між проектом приватизації та проектом відведення земельної ділянки .

Разом з тим, суд першої інстанції помилково залишив поза увагою той факт, що поняття збитки та шкода не є тотожними і співвідносяться як ціле й частина: будь-які збитки є шкодою, у той час як не всяка шкода є збитками. Поняття збитки за своїм об'ємом, юридичним значенням вужче від поняття шкода , оскільки включає в себе тільки реальні збитки і упущену вигоду, а відшкодовуються збитки, як правило, за наявності майнових відносин і в грошовому виразі. Під шкодою , окрім іншого, слід розуміти будь-які збитки, завдані особі: як внаслідок правопорушення, так і внаслідок правомірних дій третіх осіб, власних дій чи подій. Отже, поняття шкода , за змістом є ширшим, ніж поняття збитки .

За таких обставин, виходячи із принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, за доведеності факту протиправності винесення ГУ Держгеокадастру у Волинській області наказу від 19 травня 2016 року №3-1937/15-16-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що понесені позивачем матеріальні витрати у вигляді оплати робіт за виготовлення проекту приватизації - 1500 грн. та оплати вартості обмінного файлу XML - 675 грн. перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірними діями ГУ Держгеокадастру у Волинській області, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підставі для відшкодування позивачу матеріальної шкоди в цій частині.

В межах даної адміністративної справи 2175 грн. оплачених позивачем за виготовлення проекту приватизації та обмінний файл XML є саме матеріальною шкодою завданою внаслідок винесення протиправного Наказу від 19 травня 2016 року №3-1937/15-16-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , а не понесеними позивачем збитками, і така шкода підлягає відшкодуванню.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає підставними аргументи відповідача, що 12000 грн., сплачених за розроблення восьми проектів відведення земельної ділянки, не є шкодою, заподіяної протиправним рішенням суб'єкта владних повноважень, так як дозволи на розробку таких ГУ Держгеокадастру у Волинській області не надавалась.

Оскільки учасники справи не оскаржують постанову суду в частині задоволення позову, а тому в силу приписів ст.308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову щодо стягнення з ГУ Держгеокадастру у Волинській області завданої матеріальної шкоди в розмірі 2175 грн., не відповідають обставинам справи, такі зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до положень статті 139 КАС України та часткового задоволення судом апеляційної інстанції адміністративного позову майнового характеру в частині стягнення з ГУ Держгеокадастру у Волинській області завданої матеріальної шкоди в розмірі 2175 грн. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича 360 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №4 від 11.10.2018.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі №803/1810/17 скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення матеріальної шкоди та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича 2175 грн. (дві тисячі сто сімдесят п'ять гривень) матеріальної шкоди.

В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі №803/1810/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Селянського (фермерського) господарства Лінчинського Володимира Петровича 360 грн. (триста шістдесят гривень) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №4 від 11.10.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 23.01.2019