Ухвала

від 14.09.2018 по справі 754/15616/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

14 вересня 2018 року м. Київ№ 754/15616/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 через законного представника ОСОБА_2 доСпеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов, Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва провизнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 з позовом до Спеціалізованої школи І-ІІ ступеня №247, Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва з вимогами:

- визнати неправомірною бездіяльність спеціалізованої школи І-III ступеня №247 м. Києва відносно відсутності з боку керівництва вказаного навчального закладу прийняття належного рішення щодо забезпечення належного захисту здоров'я, життя ОСОБА_1 з 13 червня 2016 року по 09 листопада 2017 року;

- визнати неправомірними дії та бездіяльність Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва щодо прийняття рішення на розгляд, складання та відсутності належного оформлення з боку працівника вказаного відповідача адміністративного протоколу Серія АА 972485 від 15 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2.

Ухвалою судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження по адміністративному позову ОСОБА_1 через законного представника ОСОБА_2 до Спеціалізованої школи І-ІІ ступеня №247 м. Києва, Деснянського Управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення судді мотивовано непідсудністю даного спору адміністративному суду, оскільки одна із вимог заявлена до Спеціалізованої школи І-ІІ ступеня №247 м. Києва, яка не є суб'єктом владних повноважень. При цьому, у відповідності до положень процесуального законодавства, не допускається об'єднання в одне провадження декількох позовних вимог, розгляд яких здійснюється за різними видами судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 через законного представника ОСОБА_2 - задоволено; ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року - скасовано та передано справу на розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції визнав передчасним викладений в ухвалі Деснянського районного суду міста Києва висновок про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було з'ясовано чи здійснює у спірних правовідносинах Спеціалізована школа I-II ступеня №247 міста Києва згідно її установчих документів, Статуту чи Положення, владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі й на виконання делегованих повноважень, чи має вона статус суб'єкта владних повноважень.

За висновком Київського апеляційного адміністративного суду, у спірних правовідносинах підлягає дослідженню правовий статус Спеціалізованої школи I-II ступеня №247 міста Києва щодо здійснення останньою владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

09 лютого 2018 року Деснянським районним судом міста Києва ухвалено передати адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Спеціалізованої школи І-ІІ ступеня № 247, Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року - без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2017 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №754/15616/17 та вказану справу 23 квітня 2018 року передано на розгляд судді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу №754/15616/17, а позовну заяву ОСОБА_1 через законного представника ОСОБА_2 залишено без руху із встановленням позивачу терміну на усунення виявлених судом недоліків.

21 травня 2018 року на виконання вимог ухвали суду позивач через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі. Серед наданих на виконання вимог суду документів, позивач подав позовну заяву, в якій прохальну частину виклав в іншій редакції:

- визнати неправомірною бездіяльність спеціалізованої школи І-ІІ ступня №247 м. Києва щодо відсутності забезпечення належного захисту здоров'я, життя ОСОБА_1 з 13 червня 2017 року по 09 листопада 2017 року та у подальшому;

- стягнути з спеціалізованої школи І-ІІ ступня №247 м. Києва на користь ОСОБА_1 грошові суми у розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) гривня 40 копійок щодо відшкодування майнової шкоди, а також, 5 000 (п'ять тисяч) гривень щодо відшкодування моральної або немайнової шкоди, що завдано малолітньої дитині бездіяльністю вказаного навчального закладу у період часу з 13 червня 2017 року по 09 листопада 2017 року;

- зобов'язати спеціалізовану школу І-ІІ ступня №247 м. Києва перерахувати грошову суму щодо відшкодування шкоди ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 або законного представника малолітньої дитини у місячний термін з часу набрання судового рішення законної сили;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва щодо прийняття рішення на розгляд, складання та відсутності належного оформлення протоколу Серія АА 972485 про правопорушення від 15 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2. .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

27 серпня 2018 року від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи з викликом сторін і за правилами загального позовного провадження. Дане клопотання мотивоване тим, що зміст позовної заяви ОСОБА_2 належним чином вказує, що розгляд справи має суспільний інтерес .

Розглянувши матеріали справи та вищевказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

При вирішенні питання щодо необхідності проведення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, судом враховується наявність в матеріалах справи письмово викладеної відповідачем-1 Спеціалізованою школою - І-ІІІ ступня №247 м. Києва позиції та документів, про необхідність дослідження яких у даному провадженні наголошував суд апеляційної інстанції.

Відтак, врахувавши зміст клопотання позивача, матеріалів справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження за участю сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

27 серпня 2018 року від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій останнім викладені позовні вимоги, в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 14 вересня 2018 року, з урахуванням положень частини 1 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено ОСОБА_2 у задоволені заяви про вступ у адміністративну справу №754/15616/17 в якості третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із письмово викладеними позиціями учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом її розгляду є оскаржувана бездіяльність спеціалізованої школи І-ІІ ступня №247 м. Києва щодо відсутності забезпечення належного захисту здоров'я, життя ОСОБА_1 з 13 червня 2017 року, відшкодування майнової та моральної шкоди, а також - дії і бездіяльність Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва при прийнятті, складенні та належного оформлення адміністративного протоколу Серія АА 972485 від 15 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2.

При цьому, судом встановлено, що, хоча ОСОБА_2 і визначає в якості відповідача Спеціалізовану школу І-ІІ ступенів №247 , фактично вимоги пред'явлені саме до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов .

В частині вимог, заявлених до Спеціалізованої школи І-III ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов ОСОБА_2 мотивує свій позов тим, що 13 червня 2017 року під час перебування ОСОБА_1, 2009 року народження, учня Спеціалізованої школи І-III ступеня №247 м. Києва з 01 вересня 2016 року, у таборі іноземної мови, мама іншого учня навчального закладу завдала тілесні ушкодження ОСОБА_1 у присутності педагогів вихователів. 15 вересня 2017 року під час перебування ОСОБА_1 в Спеціалізованій школі №247, батько іншого учня зазначеного навчального закладу завдав ОСОБА_1 тілесні ушкодження також у присутності педагогів вихователів. 09 листопада 2017 року у 2-Б класі цієї ж школи вчитель фізкультури навмисно штовхнув ОСОБА_1 який вдарився обличчям об стілець та зазнав тілесні ушкодження. Наведені обставини, на переконання ОСОБА_2, свідчать про допущення директором Спеціалізованої школи І-III ступеня №247 м. Києва, а також діями і бездіяльністю педагогічного складу щодо незабезпечення охорони життя та здоров'я ОСОБА_1

Надаючи оцінку наведеним в обґрунтування позову обставинам, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15 (провадження №11-192апп18) вказує на те, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Отже, при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Згідно із визначенням, викладеним у пункті 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, в пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу в цій же редакції, суб'єкт владних повноважень визначається як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства , в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів зазначається, що для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, розуміють будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не відносяться до законодавчих повноважень та повноважень здійснювати правосуддя.

У листі Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року №3.2.-2005 зазначено, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне (Постанова Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, Статутом комунального закладу Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов Деснянського району міста Києва (код ЄДРПОУ 03598788), затвердженим розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 лютого 2016 року за №94 у новій редакції, визначено, що школа є правонаступником спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням російської мови Деснянського району міста Києва відповідно до рішення Київської міської ради від 24.09.2015 №18/1921 Про зміну типу на найменування деяких навчальних закладів, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва . Школа знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та підпорядковується Управлінню освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Школа є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установі банку та в Управлінні Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва, гербову печатку, штамп, ідентифікаційний код, емблему, атрибутику, інші реквізити.

Головною метою школи є: забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти; забезпечення особистісної орієнтації освіти, диференціації змісту навчання шляхом поглибленого та профільного вивчення окремих дисциплін програми загальної середньої освіти; створення належних оптимальних умов для навчання обдарованої молоді, її повноцінного розвитку шляхом надання можливості здобувати знання понад обов'язковий загальноосвітній рівень, розкриття та сприяння реалізації індивідуальних творчих здібностей і обдарувань.

Головними завданнями школи є: забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти; забезпечення інтеграції основної та додаткової освіти учнів; вирішення проблеми неуспішності в навчанні та профілактики бездоглядності й безпритульності дітей та підлітків; створення умов для самовираження та самовизначення кожного конкретного учня, які сприяють розвитку цілеспрямованості до безперервної самоосвіти протягом усього активного життя людини; виховання громадянина України; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій та звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй; формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення; виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина; розвиток особистості учня, його здібностей та обдарувань, наукового світогляду; реалізація права учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань; виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів; створення умов для оволодіння системою наукових знань про природу, людину, суспільство; забезпечення соціального захисту дитини, сприяння встановленню рівного доступу до повноцінної освіти різних категорій учнів, відповідно до їх індивідуальних нахилів, потреб, інтересів; створення умов для поглибленого вивчення російської та іноземних мов.

Школа несе відповідальність перед собою, суспільством та державою за: безпечні умови освітньої діяльності; дотримання державних стандартів освіти; дотримання договірних зобов'язань з іншими суб'єктами освітньої, наукової, виробничої діяльності, у тому числі зобов'язання за міжнародними угодами; дотримання фінансової дисципліни.

Школа реалізує різноманітні освітні програми (основні і додаткові), які включають основну, середню (базову), середню (повну) загальну освіту та додаткову.

Зарахування учнів до школи здійснюється на конкурсній основі, за наказом директора на підставі заяви батьків, або осіб, які їх замінюють, копії свідоцтва про народження дитини, медичної довідки встановленого зразка, особової справи (крім дітей, які вступають до першого класу), документу про відповідний рівень освіти (10-11 (12) клас).

Керівництво школою здійснює директор.

Директор школи: здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового кваліфікаційного рівня працівників; організовує навчально-виховний процес; забезпечує контроль за виконанням навчальних планів і програм, якість знань, умінь та навичок учнів; відповідає за дотримання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, за якість і ефективність роботи педагогічного колективу; створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі, проведення виховної роботи; забезпечує дотримання вимог щодо охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, вимог техніки безпеки; розпоряджається в установленому порядку майном закладу та його коштами; підтримує ініціативи щодо вдосконалення системи навчання та виховання заохочення творчих пошуків, дослідно-експериментальної роботи педагогів; сприяє залученню діячів науки, культури, членів творчих спілок, працівники підприємств, установ, організацій до навчально-виховного процесу, керівництв; учнівськими об'єднаннями за інтересами; забезпечує реалізацію права учнів на захист від будь-яких форм фізичного або психічного насильства; вживає заходів до запобігання вживанню учнями алкоголю, наркотиків; контролює організацію харчування і медичного обслуговування учнів; видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження і контролює їх виконання; щороку звітує про свою роботу на загальних зборах колективу.

Отже, у відповідності до своїх статутних положень, Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов є комунальним закладом, діяльність якого спрямовується на забезпечення належних умов для отримання учнями основної, середної (базової), середньої (повної) загальної освіти та додаткової.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України Про освіту від 5 вересня 2017 року №2145-VIII.

Відповідно до частин першої - другої статті 22 Закону України Про освіту юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця).

Заклад освіти як суб'єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів: бюджетна установа; неприбутковий заклад освіти; прибутковий заклад освіти.

Відповідно до статті 52 вказаного Закону учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Згідно частин першої - третьої статті 58 наведеного Закону педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють особи, які працюють на посадах педагогічних працівників.

На посади педагогічних працівників приймаються особи, фізичний і психічний стан яких дозволяє здійснювати педагогічну діяльність та які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, що відповідає встановленим законодавством, зокрема професійним стандартом (за наявності), кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, фактично, підставою виникнення спірних правовідносин стало, зокрема, невжиття директором школи і її вчителями заходів щодо створення безпечних умов для навчання ОСОБА_1 і допущення завдання батьками учнів і викладачем цієї школи тілесних ушкоджень ОСОБА_1

У даному випадку Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов не виступає у статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій і не наділена можливістю владно керувати поведінкою особи, а є закладом освіти.

Таким чином, специфіка правовідносин визначає, що відповідач - Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов, в даному випадку, виступає не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, а як суб'єкт, на якого, чинним законодавством покладено, зокрема, функції зі збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини; формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду; виконання вимог базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту; у процесі реалізації чого, останній зобов'язаний забезпечити, у тому числі, належні умови зі збереження життя та здоров'я учнів у процесі навчальної діяльності.

Тобто, між позивачем та Спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов існує спір, який має приватно-правовий характер, що, в свою чергу, виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки законодавцем для оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого спору визначено інший порядок судового оскарження, а саме: цивільного судочинства.

Так, завданням цивільного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно частини 1 статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Враховуючи, що в силу приписів статті 201 Цивільного кодексу України, життя, здоров'я та безпека людини є особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством, та яке є, відповідно до Конституції України, найвищою соціальною цінністю, водночас спірні правовідносини, в розрізі незабезпечення безпеки життя і здоров'я учня закладу освіти, щодо яких подано позов до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов, мають наслідком, в подальшому, відшкодуванню шкоди здоров'ю та врегульовані низкою законодавчих актів, а саме: Законами України Про дошкільну освіту , Про охорону дитинства , Про охорону праці , Положенням про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України №563 від 01 січня 2001року із змінами і доповненнями (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №1669 від 26 грудня 2017 року.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, позовна вимога щодо визнання неправомірною бездіяльності Спеціалізованої школи І-III ступеня №247 м. Києва відносно відсутності з боку керівництва вказаного навчального закладу прийняття належного рішення щодо забезпечення належного захисту здоров'я, життя ОСОБА_1 з 13 червня 2016 року підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з &?є;…&?ю; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?о;…&?е; . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).

Таким чином, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом (належним судом) у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлюється, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд вважає за доцільне, з урахуванням положень частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити право позивача в наведеній частині на звернення за захистом своїх прав до загального суду для розгляду спору в порядку цивільного судочинства при вирішенні спору щодо захисту порушених немайнових прав.

Крім того, суд наголошує, що у відповідності до частин 5, 6 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Щодо вимоги ОСОБА_2 визнати протиправними дії та бездіяльність Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва щодо прийняття рішення на розгляд, складання та відсутності належного оформлення протоколу Серія АА 972485 про правопорушення від 15 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, у відповідності до статті 245 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі по тексту - КУпАП України) є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 254 КУпАП України встановлюється, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 КУпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги позивача спрямовані саме на визнання протиправними дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.

Одночасно суд вважає за доцільне зазначити, що згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року, за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2, за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 51,00 грн.

При цьому, як вбачається з мотивувальної частини судового рішення, ОСОБА_2 у суді зазначив про те, що у матеріалах справи відсутні дані про те, що він ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а сам протокол не відповідає вимогам КпАП України та Інструкції, оскільки у ньому не зазначено, в чому полягає вина саме ОСОБА_2, а вказано тільки про вчинення дій малолітнім ОСОБА_1. Вважає протокол незаконним, а тому просить провадження у даній справі закрити .

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 травня 2018 року постанову Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року скасовано і закрито провадження.

Наведене засвідчує, що доводи ОСОБА_2 щодо неправомірності дій працівників Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва щодо прийняття рішення на розгляд, складання та відсутності належного оформлення протоколу Серія АА 972485 про правопорушення від 15 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2, були предметом дослідження при розгляді матеріалів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, провадження в даній адміністративній справі в наведеній частині також підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, п.1 ч.1 ст.238, ч.2 ст.239, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №826/11257/17 за позовом ОСОБА_1 через законного представника ОСОБА_2 до Спеціалізованої школи І-ІІ ступеня №247, Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Роз'яснити позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства в частині його вимог до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №247 з поглибленим вивченням іноземних мов.

Попередити позивача, що повторне звернення до адміністративного до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська