Постанова

від 13.09.2018 по справі 607/13497/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4766/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Онишкевича Т.В.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Ромазан В.В., час ухвалення судового рішення 15 год 25 хв у м. Тернополі, повне судове рішення виготовлено 07 травня 2018 року) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комбінат Будіндустрія Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільбуд ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (далі - Управління) щодо відмови йому у встановленні статусу учасника війни та зобов'язати Тернопільську міську комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни (далі - Комісія) встановити йому відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту такий статус.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2018 адміністративний позов було задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для справи, неправильне застосовування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2018 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч.2 ст.13 Закону України Про боротьбу з тероризмом рішення про залучення до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій (далі - АТО) у районі їх проведення та використання сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом приймає керівник Антитерористичного центру (далі - АТЦ) або особа, яка його заміщує, перший заступник чи заступник керівника АТЦ. При цьому, залучення до АТО передбачає підпорядкування відповідних сил та засобів (інших осіб, що залучаються до АТО), а також виконання ними не тільки своїх службових обов'язків, а також завдань, безпосередньо пов'язаних з проведенням заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Таким чином, апелянт вказує, що виконання своїх службових обов'язків хоча і в районі проведення АТО, але не пов'язаних із заходами з протидії терористичній діяльності, які координуються ОШУ АТО, не може бути підставою для залучення до АТО. Оскільки у позивача відсутні усі необхідні документи про безпосереднє залучення його до виконання завдань АТО в районах її проведення, тому Управління листом №0153/13.5 від 03.10.2017 правомірно повідомило позивача за результатами розгляду його заяви від 02.10.2017 про відсутність підстав для встановлення йому статусу учасника війни.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує, що має право на встановлення статусу учасника війни, оскільки його було залучено до виконання завдань АТО в районах її проведення, перебував безпосередньо в районах АТО у період її проведення, а саме у Луганській області. У зв'язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 02.10.2017 звернувся до Управління із заявою про надання йому статусу учасника війни, як особі, яка будучи працівником підприємства брала участь у будівництві інженерних споруд в районі проведення АТО, тобто брав участь в забезпеченні проведення АТО.

Листом Управління №3153/13.5 від 03.10.2017 позивача було повідомлено про відсутність підстав для встановлення статусу учасника війни у зв'язку з відсутністю документа про безпосереднє залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення (витягу з наказу керівника АТЦ при СБУ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач брав безпосередню участь у забезпеченні проведення АТО, перебуваючи безпосередньо в районах АТО в період її проведення, а саме брав участь у будівництві фортифікаційних споруд у м.Попасне Попаснянського району Луганської області з 21.07.2015 по 04.08.2015. Відтак, в Управління були відсутні підстави для відмови у наданні позивачу статусу учасника війни.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно ч.6 ст.4 Закону України Про боротьбу з тероризмом № 638-IV від 20.03.2003, до участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог цього Закону й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою. Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України № 291-VIII від 07.04.2015, з метою впорядкування кола осіб, які беручи безпосередню участь в антитерористичній операції, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечення належного рівня соціального захисту та гарантій цих осіб, статтю 9 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII від 22.10.1993 доповнено пунктом 13 відповідно до якого учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання статусу учасника війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №739 від 23.09.2015 Питання надання статусу учасника війни деяким особам на комісії, утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 458 від 26.04.1996 Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту покладено розгляд питань про встановлення статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення.

Згідно п.2 вказаної Постанови, підставою для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення), а також інші документи, видані державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що містять відомості про безпосередню участь працівника в забезпеченні виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів і розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

В такій редакції п.2 викладено постановою Кабінету Міністрів України №414 від 14.06.2017, тоді як на час прийняття рішення міської комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни №106 від 10.06.2016 та рішення обласної комісії №9 від 16.12.2016, на які покликається Управління у листах-відповідях на заяви позивача, п.2 постанови Кабінету Міністрів України №739 від 23.09.2015 встановлювалось, що підставою для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України), а також документи про направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

Таким чином, з метою уникнення спірних питань під час встановлення відповідними комісіями статусу учасника війни, Кабінет Міністрів України уточнив та розширив перелік документів, необхідних для встановлення статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення.

Як встановлено зі змісту листів-відповідей, відзиву на адміністративний позов та апеляційної скарги, позивачу відмовлено у встановленні статусу учасника війни у зв'язку з відсутністю документа про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема, витягу з наказу керівника АТЦ при СБУ.

Судом першої інстанції вірно враховано та підтверджується матеріалами справи, що наказом директора комбінату Будіндустрія ТзОВ Тернопільбуд № 49-к від 20.07.2015, на виконання листа голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 01.1510/19.18 від 10.04.2015 Щодо надання допомоги для будівництва фортифікаційних споруд у Попаснянському районі Луганської області ОСОБА_2 було направлено у відрядження як водія транспортних засобів в м. Попасне на 15 календарних днів з 21.07.2015 по 04.08.2015.

З відміток на посвідченні про відрядження № 3 видно, що позивач перебував у такому відрядженні у м. Попасне з 23.07.2015 по 02.08.2015.

Разом з тим, як зазначено у долученому до матеріалів справи листі Кабінету Міністрів України №1623/0/2-16 від 28.10.2016 будівництво інженерних споруд за замовленням Тернопільської облдержадміністрації у Попаснянському районі Луганської області з метою зміцнення обороноздатності держави, здійснювалось підрядними будівельними організаціями. Після успішного завершення будівництва частині працівників, які брали безпосередню участь у будівництві та забезпечували будівництво на місці, оформлено витяг з наказу керівника сектору С про прибуття і вибуття, на підставі якого вони отримали статус учасника війни. Документи стосовно будівельників, які працювали на завершальній стадії будівництва були сформовані підрядними організаціями пізніше, після розформування сектор С , внаслідок чого для частини працівників не оформлено відповідного наказу про прибуття та вибуття.

В листі Тернопільської облдержадміністрації № 02-808/16-20 від 21.02.2017 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 107 від 18.03.2015 Деякі питання забезпечення у 2015 році будівництва інженерних спору з метою зміцнення обороноздатності держави за замовленням обласної державної адміністрації збудовано чотири фортифікаційній споруди. Будівництво вказаних об'єктів здійснювалось підрядними будівельними організаціями, серед яких ТзОВ Тернопільбуд . У період будівництва обласна державна адміністрація не зверталась до АТЦ при СБУ та штабу АТО з клопотаннями про залучення конкретних осіб до виконання завдань АТО в районах її проведення, пов'язаних з будівництвом, оскільки необхідність оформлення документів для надання статусу учасників війни працівникам, які залучались та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення АТО, виникла після завершення будівництва та повернення усіх будівельників на місця постійної дислокації. Після завершення будівництва, за результатами розгляду звернення будівельників обласна державна адміністрація зверталась до штабу АТЦ при СБУ з клопотання про включення осіб, у тому числі ОСОБА_2, до наказу керівника АТЦ при СБУ.

З архівної довідки галузевого державного архіву Міністерства оборони України №25 від 09.03.2017 убачається, що з 16.12.2015 сектор С розформований. На зберіганні в архіві знаходяться накази керівника сектору С . Для надання інформації, чи включенні в наказ сектора С особи зазначені у запиті, у тому числі позивач, необхідно вказати номер наказу та дату.

Крім цього, допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які безпосередньо доставляли працівників ТзОВ Тернопільбуд , у тому числі позивача, в м.Попасне для будівництва інженерних споруд, підтвердили ту обставину, що ОСОБА_2 у період липня-серпня 2015 року перебував в м. Попасне Луганської області, брав безпосередню участю у будівництві фортифікаційних споруд у м. Попасне Попаснянського району Луганської області, з метою зміцнення обороноздатності держави.

Разом з тим, вказані особи отримали статус учасника війни.

З урахуванням встановлених судом обставин та наведених вище норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданими позивачем документами підтверджено факт його перебування в зоні проведення АТО, а також участь в забезпеченні виконання завдань АТО в районах її проведення.

Віднесення вказаного населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО відповідачами під сумнів не ставиться.

Щодо аргументу апелянта про те, що рішення про залучення до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення та використання сил та засобів суб'єктів боротьби з тероризмом приймає керівник АТЦ або особа, яка його заміщує, перший заступник чи заступник керівника АТЦ та покликання на ч.2 ст.13 Закону України Про боротьбу з тероризмом , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтю 13 Закону України Про боротьбу з тероризмом доповнено частиною 2 у зв'язку з необхідністю надання керівникові АТЦ більшого обсягу повноважень на залучення та використання зазначених сил і засобів з метою здійснення забезпечення повномасштабного проведення антитерористичної операції.

Відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , постанов Кабінету Міністрів України № 458 від 26.04.1996 Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни , № 739 від 23.09.2015 Питання надання статусу учасника війни деяким особам , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 995 від 21.10.2015 було затверджено Положення про комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, пунктом 4 якого передбачено, що комісія зобов'язана уважно вивчити документи, заслухати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів і громадських організацій, дослідити інші докази, надати допомогу громадянам у розшуку документів, інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни, та в 10-денний термін з дня подання документів прийняти відповідне рішення, про що інформувати громадянина.

Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Положення, підставою для встановлення комісією статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, відповідно до п.13 ч.1 ст.9 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України), а також документи про направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Тернопільська міська комісія для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не була позбавлена можливості уважно вивчити документи, а за необхідності надати позивачу допомогу у розшуку документів, інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни.

З долучених до матеріалів справи документів встановлено, що незважаючи на факт безпосередньої участі позивача у забезпеченні проведення АТО, надати витяг з наказу керівника АТЦ при СБУ неможливо з об'єктивних причин.

Водночас, відсутність такого документа, на переконання суду апеляційної інстанції, за сукупності встановлених обставин не може бути самостійним доказом на спростування факту залучення позивача до АТО, виконання ним завдань, безпосередньо пов'язаних з проведенням заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, забезпечення безпеки населення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявна в суб'єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.

Згідно з положеннями ст.2 КАС України, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Відтак, належним способом захисту інтересів позивача з метою відновлення порушених прав у даному випадку є зобов'язання Тернопільської міської комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни встановити позивачу відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту статус учасника війни.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене вище, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності дій відповідачів щодо відмови позивачу у наданні статусу учасника війни та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність судового рішення не впливають.

Керуючись ст.ст.229, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2018 року по справі № 607/13497/17 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 17.09.2018.