Постанова

від 29.08.2018 по справі 814/2075/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2075/17

Категорія: 8.3.3

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову від 30 листопада 2017 року, ухвалену Миколаївським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Птичкіної В.В., повний текст якої складений 05 грудня 2017 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Экспресс-Авто до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафної санкції та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Экспресс-Авто звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 № 00033541401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 257 852 грн. за основним платежем та 128 926 грн. за штрафними санкціями в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 255 944 грн. за основним платежем та 127 972 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 № 00033561401 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2017 року на 6 999 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 № 00033531401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 231 грн. за основним платежем та 1 615,50 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 № 00033551406 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО в сумі 20 000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 03.10.2017 №0016861307 про застосування штрафної санкції за ненарахування єдиного внеску в сумі 5 388,65 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 03.10.2017 № Ю-44 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 10 777,29 грн.

Постановою від 30 листопада 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при ухваленні постанови у справі дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відсутність факту придбання товару/послуг за наявності формально оформлених первинних бухгалтерських документів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

ТОВ Экспресс-Авто надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також на відсутність обґрунтувань вимог апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеною з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної фахівцями Головного управління ДФС у Миколаївській області документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Экспресс-Авто , складений акт №1252/14-29-14-01/31946015 від 19.09.2017 року, в якому встановлені порушення вимог:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України, внаслідок чого занижена сума податку на прибуток на 3 231 грн. (в тому числі за 2016 рік - на 1 939 грн., за 2017 рік - на 1 292 грн.);

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижена сума податку на додану вартість на 260 018 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2017 року на 6 999 грн.;

- підпункту 1 пункту 2 статті 6, частини першої статті 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , внаслідок чого занижена сума єдиного внеску, що підлягає перерахуванню до бюджету на 10 777,29 грн.;

- пункту 2.11 глави 2, пункту 3.1, пункту 3.2 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (надалі - Положення №637), - проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів відповідного платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, що додаються до звітів про використання коштів як на відрядження, так і на інші потреби, на загальну суму 20 000 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, 02.10.2017 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00033531401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 846,50 грн., з яких 3 231 грн. - основний платіж, 1 615,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №00033541401 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 386 778 грн., з яких 257 852 грн. - основний платіж, 128 926 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №00033561401 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за червень 2017 року на 6 999 грн.;

- №00033551406 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 20 000 грн.

Також, 03.10.2017 року Головне управління ДФС у Миколаївській області склало вимогу №Ю-44, якою повідомило ТОВ Экспресс-Авто про обов'язок погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 10 777,29грн.

Рішенням №0016861307 від 03.10.2017 року застосована штрафна санкція за своєчасно не нарахований єдиний внесок в сумі 5 388,65грн.

На думку позивача вищевказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, що стало підставою його звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржені рішення прийняті передчасно без урахування усіх обставин, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкового повідомлення-рішення №00033531401 від 02.10.2017 року, є висновок контролюючого органу про порушення ТОВ Экспресс-Авто вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній в період проведення спірних господарських операції) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктами 138.1, 138.2, 138.3.2, статті 138 ПК України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін "невиробничі основні засоби" означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Суд апеляційної інстанції встановив, що підставою для такого висновку, послугувало включення товариством з обмеженою відповідальністю Экспресс-Авто у лютому, березні 2016 року до складу витрат сум амортизаційних відрахувань нарахованих на вартість придбаного пілону, монтажних робіт, що на думку податкового органу не використовується платником податку у господарській діяльності.

У підтвердження реальності вищевказаної господарської операції, а також використання обладнання (пілону) у господарській діяльності платник податку надав договір підряду №2016/02-4 від 24.02.2016 року з додатками №1,2,3, акт здачі прийняття робіт №33-03/30, схема (креслення) пілону, наказ від 30.03.2016 року № 10/1 про введення пілону в експлуатацію (т. 1 а.с. 109-125).

Дослідивши вище перелічені документи, суд апеляційної інстанції встановив, що придбання та використання вказаного обладнання у господарській діяльності платника податку підтверджено належним чином оформленими бухгалтерськими документами, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність включення позивачем до складу витрат відповідні амортизаційні відрахування.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність на момент перевірки встановленого платником податку обладнання (пілону) не може спростувати факт його використання до проведення відповідної перевірки, а отже вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №00033531401 від 02.10.2017 року є обґрунтованою.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №00033541401 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 386 778 грн. та №00033561401 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за червень 2017 року на 6 999 грн. став висновок податкового органу про порушення ТОВ Экспресс-Авто вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 ст. 198 ПК України).

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 200.1., 200.2. 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення за ТО Экспресс-Авто вищевказаних порушень, є висновок податкового органу про укладення позивачем в період, який перевірявся, договорів купівлі-продажу автошин з ТОВ Таєрс Асістанс , які не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Підставою для такого висновку, є не надання ТОВ Экспресс-Авто до перевірки сертифікатів відповідності, посвідчень якості, інших документів, які б підтверджували якість та походження товару, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, інших документів на підтвердження факту перевезення товару.

У підтвердження реальності господарських правовідносин позивач надав договори купівлі-продажу від 02.04.2012 року, від 26.08.2015 року, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні та сертифікати ПрАТ ЄВРОКАР , згідно яких ТОВ Экспресс-Авто мало статус офіційного сертифікованого дилера в сфері сервісного обслуговування продукції марки ? KODA на території України (т. 2, арк. 177, 184, 189, 196, 205, 209, 218, 225, 230, 236, 242, 246, 251, 259, 268, 277, 285, 289, т. 3, арк. 8, 14, 22, 25, 30, 38, 46, 49, 54, 60, 73, 83, т. 2, арк. 48-50).

За таких обставин апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що неподання платником податків сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції, оскільки останні не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Відсутність документів на підтвердження факту перевезення товару, спростовується здійсненням такого перевезення продавцем товару.

Враховуючи, що сертифікати відповідності не є первинними бухгалтерськими документами, та оскільки перевезення товару здійснювалось за рахунок продавця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованого включення вказаних операції до податкового кредиту.

Також, суд першої інстанції встановив, що в період, який перевірявся, ТОВ Экспресс-Авто уклало з ТОВ ЄВРОКАР угоду про надання консультаційних послуг пошукової системи сервісу (т. 1, арк. 147-154).

Згідно з пунктом 1.2 угоди, консультаційні послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобілів з використанням електронної інформаційно-пошукової системи полягають у наданні Товариству інформаційних даних (що містяться у підсистемах за переліком). Сторони угоди передбачили, що розрахунки за надання консультаційних послуг мають здійснюватися шляхом перерахування Товариством щомісяця абонентської плати, а підтвердженням факту надання консультаційних послуг є акти про надання послуг (пункти 5.1 та 5.2 відповідно).

За період вересень 2014 року - червень 2017 року ТОВ Экспресс-Авто сплатило за консультаційні послуги 420 000 грн., в тому числі ПДВ - 70 000 грн.

На підтвердження вищевказаної господарської операцій ТОВ Экспресс-Авто надало до перевірки відповідні договори, акти приймання передачі, податкові накладні, платіжні документи.

Однак, для сумніву у реальності вказаних господарських операцій є ненадання ТОВ Экспресс-Авто до перевірки первинних бухгалтерських документів з конкретною інформацією щодо сутності, виду та обсягу послуг.

Водночас, перевіривши наявні в матеріалах справи документи, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що надані до перевірки первинні документи (в тому числі акти приймання-передачі наданих послуг) є належними та допустимими доказами у підтвердження факту здійснення господарської операції.

Також, в акті перевірки зазначено, що у січні 2016 року ТОВ Экспресс-Авто придбало у ТОВ ЄВРОКАР автомобіль вартістю 943 837 грн., в тому числі ПДВ - 157 306,16 грн. З урахуванням факту часткової попередньої оплати, частину ПДВ (14 333,33 грн.) було включено до податкового кредиту вересня 2015 року, решту (142 972,83 грн.) - до податкового кредиту січня 2016 року.

У податкових накладних № 263 від 29.09.2015 та № 11 від 06.01.2016 (т. 3, арк. 111, 112 відповідно) вказаний код товару згідно з УКТ ЗЕД - 8703231910. Однак при оформленні продажу цього автомобіля фізичній особі ТОВ Экспресс-Авто зазначило у податкових накладних №233 від 25.09.2015 та №46 від 06.01.2016 року інший код товару згідно з УКТ ЗЕД - 8703321900 у зв'язку з чим контролюючий орган вважає податкові накладні №263 та №11 дефективними, що свідчить про порушення ТОВ Экспресс-Авто пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України і завищення податкового кредиту на загальну суму 157 306,16 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені податковим органом порушення є безпідставними, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, помилка у коді товару УКТ ЗЕД не є підставою для позбавлення платника податку права віднесення відповідної суми до податкового кредиту.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що оскільки вказані накладні зареєстровані в ЄРПН, висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту є необґрунтованими, а отже є правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №00033541401 та №00033561401 підлягають скасуванню.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу, які стосуються порушення ТОВ Экспресс-Авто вимог підпункту 1 пункту 2 статті 6, частини першої статті 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , внаслідок не відображення виплаченої працівникам у грудні 2016 року нецільової благодійної допомоги у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок. Суд першої інстанції правильно застосував пункт 14 Розділу 1 Постанови КМУ від 22 грудня 2010 року N1170, відповідно до якого з виплаченої працівникам матеріальної допомоги разового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нараховується.

Враховуючи, що застосування штрафної санкції з єдиного внеску є наслідком встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Экспресс-Авто щодо визнання протиправними та скасування вимоги від 03.10.2017 року №Ю-44 та рішення від 03.10.2017 №0016861307.

З приводу встановленого ТОВ Экспресс-Авто порушення вимог пункту 2.11 глави 2, пункти 3.1, 3.2 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 року, з причин відсутності у платника податків фіскальних чеків РРО, що підтверджують факт використання виданих під звіт готівкових коштів, апеляційний суд також вважає їх необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні звіти про використання коштів, квитанції до прибуткового ордеру, які є належними доказами, що підтверджують факт використання виданих ТОВ Экспресс-Авто під звіт готівкових коштів (т.3 а.с.162-165).

Отже і в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 року №00033551406 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-10, 72-77, 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст. 327-329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Коваль М.П. Кравець О.О.