Постанова

від 17.09.2018 по справі 542/147/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 542/147/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року (повний текст складено 04.04.2018 року, м.Полтава, головуючий суддя І інстанції Слободянюк Н.І.) по справі № 542/147/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати пільгу щодо безоплатного користування житлом з опаленням та освітленням за минулий 2017 рік, як пенсіонеру, який раніше працював педагогічним працівником.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та його дружина раніше працювали педагогічними працівниками у селищі міського типу і проживають у ньому, а відповідно до ч.4 ст.57 Закону України "Про освіту" мають право на пільгу на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм, оскільки середньомісячний сукупний дохід їх сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищив величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Однак, відповідачем було відмовлено у наданні такої пільги з посиланням на те, що середньомісячний сукупний дохід перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, в розмірі 2240,00 грн. (а.с.1-3)

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року по справі № 542/147/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (а.с.55-57)

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову. (а.с.73-77)

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішенння суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював у Новосанжарському навчально-виховному комплексі на посаді вчителя фізики та астрономії з 25 серпня 1971 року по 09 вересня 2009 року. (а.с.13, 50)

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради №405 від 01.02.2018 року, і це не заперечується апелянтом, місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, - та до складу його сім'ї входить дружина - ОСОБА_2. (а.с.8, 19, 75)

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП) з 01.01.2006 року за статусом "дитина війни" та з 28.10.2009 року "сільський педагог на пенсії". (а.с.8, 10, 12, 30, 50)

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що дружина позивача - ОСОБА_2 - також перебуває на обліку в ЄДАРП за статусом "дитина війни" та з 01.11.2013 року "сільський педагог на пенсії". (а.с.8, 10-11, 32, 51)

Відповідно до довідок Кобеляцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.01.2018 року №102/03 та №112/03 щомісяця протягом 2016 року позивач отримував пенсію у сумі 2285,28 грн, а його дружина - у сумі 1817,30 грн (а.с.17-18)

У зв'язку з тим, що розмір доходу позивача - ОСОБА_1 - перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу який дає право на податкову соціальну пільгу (з 01.01.2017 року - 2240 грн.) 8-12) відповідачем було відмовлено в наданні пільг.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що приписами Законів України "Про освіту" від 23.05.1991 року №1060 (чинний до 28.09.2017 року) та від 05.09.2017 року №2145 (чинний з 28.09.2017 року), Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 389, встановлено державні гарантії педагогічним працівникам. Так, нормами даних нормативно-правових актів передбачено, що пільга на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм надається громадянину за умови, що середньомісячний сукупний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що до розрахунку середньомісячного сукупного доходу береться не лише дохід пільговика, а і його дружини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із абз.1 ч.4 ст.57 Закону України від 23.05.1991 року № 1060-XII Про освіту (далі - Закон №1060) (чинний до 28.09.2017 року) педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у абз.1 ч.3 ст.57 Закону України від 05.09.2017 року №2145-VIII Про освіту (далі - Закон №2145) (чинний з 28.09.2017 року).

Механізму реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - Порядок №389).

Положеннями пункту 2 Порядку № 389 визначено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами України, в тому числі, "Про освіту" (пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у них), "Про соціальний захист дітей війни" (далі - пільговики).

Відповідно до п.3 Порядку №389 пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Згідно із абз.1 п.4 даного Порялку до членів сім'ї пільговика під час надання пільг належать особи, на яких згідно із законодавчими актами, зазначеними у пункті 2 Порядку, поширюються пільги: дружина (чоловік); їх неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням пільговика та проживає разом з ним.

Колегія суддів звертає увагу, що як в довідці Новосанжарського навчально-виховного комплексу Новосанжарської районної ради Полтавської області від 08.10.2009 року №21, виданій позивачу ОСОБА_1, так і в довідці Відділу освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області від 31.10.2013 року №03-15/2102, виданій дружині позивача ОСОБА_2, вказано про наявність відповідних пільг як пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними працівниками у сільській місцевості, лише осіб, яким такі довідки видано, і не вказано про осіб, які є членами сімей. (а.с.50-51)

Довідкою Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради №405 від 01.02.2018 року, і це не заперечується апелянтом, підтверджується, що до складу сім'ї позивача ОСОБА_1 належить його дружина ОСОБА_2, з якою вони проживають за однією адресою, що додатково свідчить про їх спільне проживання та ведення ними спільного побуту. (а.с.19)

При цьому, як на позивача, так і на його дружину поширюється дія положень пунктів 2 та 4 Порядку №389.

Відповідно до абз.1 п.5 Порядку №389 до сукупного доходу сім'ї пільговика включаються нараховані: 1) пенсія; 2) заробітна плата; 3) грошове забезпечення; 4) стипендія; 5) соціальна допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми власності); 6) доходи від підприємницької діяльності; 7) допомога по безробіттю та інші виплати, що здійснюються фондами соціального страхування.

Згідно із абз.1 п.10 Порялку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом дванадцяти місяців з місяця визначення відповідного права.

Матеріалами справи підтверджується, , що протягом 2016 року та січня-червня 2017 року позивач отримував пенсію щомісячно у розмірі 2285,28 грн., а його дружина - у розмірі 1817,30 грн. (а.с.15-18, 48)

З огляду на це, середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців складає 2051,29 грн.

Відповідно до п.п.1 п.4 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Положеннями ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року у розмірі 1600,00 грн.

Таким чином, податкова соціальна пільга на 2017 рік становить 2240,00 грн.

Отже, середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величину податкової соціальної пільги на 2017 рік.

З огляду на вказане, позивач, як пенсіонер, який раніше працював педагогічним працівником у сільській місцевості і селищах міського типу і проживає у них, має право на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм, тому є правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на зазначені пільги.

Щодо доводів відповідача про застосування приписів Порядку забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини п'ятої статті 29 Закону України "Про культуру", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України від 13.09.2006 року № 341/651/619/769 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2006 року за № 1193/13067, (далі - Порядок №341/651/619/769) колегія суддів відмічає наступне.

Рішенням Конституційного суду України від 03.10.1997 року №4-зп визначено, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

З огляду на вказане та враховуючи пріорітетність норм законів над наказами різних міністерств, першочерговому застосуванню підлягають норми Законів №1060, №2145 та Порядку № 389, а в частині, яка їм не суперечить норми Порядку №341/651/619/769.

Щодо доводів апелянта про відсутність у нього повноважень щодо надання відповідних пільг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.6 Порядку №389 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) одержують від територіальних органів Пенсійного фонду України за результатами обміну електронними базами даних відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 15, ст. 814) інформацію про суми пенсійних виплат і факт працевлаштування пільговиків та членів їх сімей, відомості про яких містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

Згідно із п.9 Порядку №389 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення з урахуванням отриманої інформації, зазначеної у пунктах 6 - 8 цього Порядку, визначають не пізніше вересня 2015 р., у подальшому - протягом десяти днів з дня отримання такої інформації середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного члена сім'ї пільговика за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім'ї.

Положеннями абз.2 п.10 Порядку №389 передбачено, що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подає щомісяця до 25 числа житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним (житловим) кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, організаціям, що надають житлово-комунальні послуги, операторам (провайдерам) телекомунікацій, газо- та електропостачальникам, постачальникам твердого палива (далі - підприємства) списки пільговиків, які мають право на отримання пільг, надає в установленому порядку пільги готівкою для придбання твердого палива і скрапленого газу, а також видає пільговикам довідки для отримання інших видів пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо), відповідно до законодавства.

Відповідно до п.11 Порядку №389 підприємства надають у встановленому порядку протягом дванадцяти місяців пільги пільговикам, зазначеним у списках.

Після закінчення дванадцяти місяців структурний підрозділ з питань соціального захисту населення визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 цього Порядку.

Згідно із п.12 Поряку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.

У разі зменшення доходу сім'ї пільговик має право звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для визначення права на отримання пільг з місяця звернення.

У разі зміни величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення самостійно визначає право пільговика, до сукупного доходу сім'ї якого входять лише пенсії та соціальна допомога і сім'я якого складається лише з непрацездатних осіб, на отримання пільг відповідно до пункту 9 цього Порядку без звернення пільговика.

Відтак, саме відповідач - Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області - визначає право пільговика на отримання пільг на відповідний період та подає відповідні списки пільговиків підприємствам, які надають житлово-комунальні послуги, а в окремих випадках, самостійно безпосередньо надає пільги чи видає відповідні довідки.

При цьому, чинним законодавством покладено обов'язок на відповідача відслідковувати зміну величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговика, до сукупного доходу сім'ї якого входять лише пенсії та соціальна допомога і сім'я якого складається лише з непрацездатних осіб, та самостійно визначати право такого пільговика на отримання пільг без його звернення.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволенння апеляційної скарги відповідача та скасування судового рішення - відсутні..

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від від 04.04.2018 року по справі № 542/147/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року .

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) М.М. Яковенко М.І. Старосуд