Постанова

від 12.09.2018 по справі 629/2930/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 629/2930/17

провадження № 22-ц/790/3523/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Колтунової А.І., Маміної О.В.

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач: ТОВ Компанія БОТіК

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2

третя особа: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БОТіК до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна,

з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БОТіК на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області, постановлене 22 березня 2018 року, під головуванням судді Попова О.Г., в залі суду в м. Лозова,

В С Т А Н О В И В :

Директор ТОВ Компанія БОТіК ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ТОВ Компанія БОТіК займається сільськогосподарською діяльністю на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області з травня 2013 року, орендує земельні ділянки (паї). На полі знаходиться земельна ділянка НОМЕР_1 розмірами 4,8454 га, кадастровий номер НОМЕР_2 яка належить ОСОБА_2 12.02.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, однак 01.03.2013 року ТОВ Компанія БОТіК уклало з ОСОБА_3 договір обміну земельних ділянок терміном на 5 (п'ять) років з метою найбільш ефективного та зручного використання земельних ділянок, з метою недопущення порушення сівозміни, які склалися на підприємстві. ТОВ Компанія БОТіК надало ОСОБА_3 земельну ділянку № 282 розміром 4,8454 га, яка розташована на території Садівської сільської ради, а ОСОБА_3 надав товариству земельну ділянку НОМЕР_1 розміром 4,8454 га, яка належить ОСОБА_2 На початку травня 2014 року на вказаному полі було засіяно насіння соняшнику, компанія понесла затрати на проведення сільськогосподарських робіт, за власний рахунок було проведено ряд агрономічних робіт з посіву соняшника на полі № 4.8 єдиним масивом загальним розміром 153,7 га, де без встановлених межових знаків на місцевості, розташована і земельна ділянка ОСОБА_2 03.09.2014 року працівниками підприємства, які виїхали на поле для проведення збору врожаю, було виявлено відсутність посівів розміром 7,8 га. На місці з'ясувалось, що соняшник таємно скошений, в зв'язку з чим було подано заяву до поліції. Звіркою розташування викошеної ділянки було встановлено, що викос соняшника був проведений на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 та частково на іншій земельній ділянці. 18.12.2014 року кримінально провадження закрито та запропоновано звернутися до суду з позовом про стягнення суми понесених збитків.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 на користь ТОВ Компанія БОТіК вартість безпідставно набутого майна - насіння соняшника у кількості 31,34 тонни на суму 324369,00 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 4865,53 грн.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 березня 2018 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БОТіК до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна - насіння соняшника у кількості 31,34 тонни на суму 324369,00 грн. - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач самовільно використовував земельні ділянки, які належать відповідачу ОСОБА_2 та суду не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідачем заподіяно матеріальну шкоду позивачу в розмірі 324369,00 грн. внаслідок самовільного збору врожаю соняшника з земельної ділянки, яка не перебувала в оренді у Товариства на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

В апеляційній скарзі ТОВ Компанія БОТіК просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що в судових засіданнях були встановлені факти, що відповідачі своїми протиправними діями спричини ТОВ Компанії Ботік збитки. В ході розгляду справи було встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існували договірні відносини щодо оренди земельної ділянки, відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення договірних відносин, тобто станом на 2009 рік, договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України) Договір оренди землі не визнаний судом недійним, у встановленому законом порядку не був розірваний , дане питання сторонами не ініціювалося і такі позовні вимоги позивачем не заявлялися. Також посилається на те, що судом не було надано оцінки тому, що окрім земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 було зібрано врожай соняшника і частково на земельній ділянці - кадастровий номер : НОМЕР_3 площею 2,9546 га, яка перебуває у користуванні ТОВ Компанії Ботік на підставі договору оренди землі та належні докази чого були надані до позовної заяви. Судом не надано належної оцінки тому, що власник вправі витребувувати своє майно від особи, у якої на момент подання позову воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у ОСОБА_3 та у ТОВ Компанії Ботік відсутні правові підстави для користування земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2

ОСОБА_1 надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Відзив мотивований тим, що договори, на які посилається апелянт, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо оренди земельної ділянки та обміну земельних ділянок державну реєстрацію не проходили. А відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договору оренди, волевиявлення сторін договору оренди починає діяти лише після державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності на землю належить земельна ділянка(пай), кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,8454 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Садівської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії Р1 № 691687, виданого 28.03.2002 року Садівською сільською радою Харківської області (а.с.13-14, 15, 16).

В матеріалах справи міститься договір оренди землі від 12.02.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строком на 10 років, який не пройшов відповідну державну реєстрацію (10-12).

Крім того, існує договір обміну земельних ділянок від 01.03.2013 року, укладений між ТОВ Компанія БОТіК в особі директора ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_3, в якому зазначено про обмін орендованими земельними ділянками № 282 та НОМЕР_1, що розташовані на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, для найбільш ефективного та зручного використання земельних ділянок, з метою недопущення порушення сівозміни, які склалися на підприємствах, терміном на 5 років, даний договір також не пройшов відповідну державну реєстрацію.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав розрахунок витрат на посів соняшника по ТОВ БОТіК за 2014 рік по Садівській сільській раді, а саме витрати по земельній ділянці площею 7,8 га, на якій було здійснено викос соняшника (а.с.20)

Згідно наявного в матеріалах справи акту обстеження поля номер 4.8 Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області від 03.09.2014 року, у результаті огляду було виявлено, що посів соняшника сорту Армоні на полі № 4.8 площею приблизно 7,8 га знищено. Комісією зроблені попередні висновки, що посіви соняшника скошено невідомими особами. Відповідно до карти поля № 4.8 до акту огляду посівів соняшника від 03.09.2014 року встановлено, що посіви соняшника скошені на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 4,8454 га та НОМЕР_3 площею 2,9546 га (а.с.37,38-40).

З цього приводу директор ТОВ Компанія БОТіК звернувся з заявою до поліції, було розпочате досудове розслідування, але кримінальне провадження було закрито з тієї підстави, що спір носить цивільно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом статей 18, 20 цього Закону в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року № 2777 цс 16, на яку посилається заявник.

Згідно з пунктом 41 договору оренди від 12 лютого 2009 року цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто після державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З договору вбачається, що вказаний договір не було зареєстровано в Лозівському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по Земельних ресурсах . (а.с 12)

Згідно з ч. 8 ст. 8 Закону України Про оренду землі орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 надавав згоду на суборенду (обмін) земельними ділянками.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ Компанія БОТіК користувалася зазначеною земельною ділянкою, належною ОСОБА_2 на свій ризик.

З матеріалів справи вбачається, що позов було пред'явлено в тому числі і на підставі ст. 1212 ЦК України. Позивач вважає, що відповідачі самовільно зібрали належний йому врожай, таким чином незаконно збагатилися за його рахунок.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином, навіть якщо договір сторонами укладено у формі, яка не відповідає вимогам закону, це не свідчить про те, що він не є укладеним. Разом з тим, правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично ще не укладеного договору.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Згідно правового висновку Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122 цс 14, стаття 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Отже правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані ст. 212 ЗК України, тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України колегія суддів не вбачає.

Суд першої інстанції належним чином дослідив подані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що ТОВ Компанія БОТіК користувалося земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_2 без належної правової підстави. Оскільки спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку позивачу у користування не передавалась, тому в силу статті 212 ЗК України право на відшкодування збитків відсутнє.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме відповідачі зібрали врожай із сусідньої земельної ділянки.

Посилання представника позивача на постанову про закриття кримінального провадження від 18.12.2014 року не спростовують висновків суду, оскільки в ході кримінального провадження ОСОБА_1 визнавав лише той факт, що скосив насіння соняшника із земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 Факт покосу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 насіння соняшника на інших земельних ділянках зазначеною постановою не встановлено.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія БОТіК залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

О.В. Маміна