Постанова

від 18.09.2018 по справі 179/1775/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3724/18 Справа № 179/1775/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П.,Свистунової О.В.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Олександрівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права спільної сумісної власності , -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Олександрівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права спільної сумісної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 1964 року, він і ОСОБА_5, почали проживати разом однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. Реєструвати шлюб не поспішали, оскільки у цьому не було потреби. З цього ж часу вони проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить його реєстрація місця проживання за даною адресою з 24 листопада 1980 року, що належав ОСОБА_5 на праві власності на будинок. За час проживання однією сім'єю він та ОСОБА_5 придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його співмешканка ОСОБА_5 Після її смерті залишилася спадщина, що складається із житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 6,930 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Він та померла ОСОБА_5 з 1964 року по день смерті ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Позивач дізнався, що його дружина склала заповіт на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21серпня 2017 року встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, із ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року дійсно постійно спільно сумісно проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років до часу відкриття спадщини. На підставі викладеного, просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 6,930 га, розташовану на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Олександрівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права спільної сумісної власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 13 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

На підставі ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦПК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місця реєстрації проживання померлого за довідкою органів реєстрації. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений для цього законодавством, тобто шестимісячний строк. Своїми діями спадкоємець перериває для себе строк для прийняття спадщини і стає власником майна. Якщо спадкодавець подав заяву про відмову від спадщини у встановлений для цього строк, вважається, що він відмовився від спадщини.

З матеріалів справи вбачається, за життя ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 18 вересня 1991 року належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с.Олександрівка, вул. Набережна, буд. 8 Магдалинівського району Дніпропетровської області, який розташований на земельній ділянці Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а.с.7).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 07 лютого 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №3362, земельна ділянка площею 6,930 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належала ОСОБА_5 (а.с.116).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла (а.с.83).

Після її смерті залишилася спадщина, що складається із житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, який розташований по вул. Набережна, 8 в с.Олександрівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, та земельна ділянка площею 6,930 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя, 27 вересня 2005 року, ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, запис в реєстрі №72, в якому розпорядилася своїм майном наступним чином: земельну ділянку площею 6,930 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 07 лютого 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №3362 заповіла ОСОБА_3; житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_4 (а.с.89, 90).

З довідок виконкому Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 та разом з нею проживав співмешканець ОСОБА_2 по день смерті ОСОБА_5 та залишається проживати за вказаною адресою (а.с.91).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2017 року у справі №179/841/17 у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи Олександрівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Магдалинівська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, було задоволено заяву ОСОБА_2 Встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, із ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, дійсно постійно спільно сумісно проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років до часу відкриття спадщини (а.с.10).

Таким чином, відповідно до ст. 1264 ЦК України, ОСОБА_2 відноситься до кола спадкоємців четвертої черги після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, з якою він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років до часу відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи №223/2016, заведеної після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.65-67).

Листом №1236/02-14 від 15 листопада 2016 року державний нотаріус Магдалинівська державна нотаріальна контора ОСОБА_7 відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що є спадкоємці за заповітом (а.с.93).

27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6,930 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а.с.117).

В п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року роз'яснено, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка

хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_5 за життя залишила заповіт на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та враховуючи, що позивач ОСОБА_2 не є вдівцем після смерті ОСОБА_5, а відноситься до кола спадкоємців четвертої черги після смерті ОСОБА_5, з якою він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років до часу відкриття спадщини, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частини спадкового майна - жилого будинку та земельної ділянки після смерті ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу по день смерті з ОСОБА_5, а тому має право на 1/2 частину у спадщині за законом, з урахуванням викладений обставин справи, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді