Рішення

від 14.09.2018 по справі 908/1406/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/97/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2018 Справа № 908/1406/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Соловйова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К , юридична адреса - 02139, м. Київ, вул. Братиславська, б. 11; фактична адреса - 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, б. 1-В

до відповідача Дочірнього підприємства Ремстройснаб , 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б. 11, оф. 113

про стягнення заборгованості,

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

19.07.2018 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К до відповідача Дочірнього підприємства Ремстройснаб про стягнення заборгованості в сумі 25 487,19 грн, що складається з суми основного боргу 18 235,35 грн, суми інфляційних нарахувань в розмірі 5952,14 грн, суми 3% річних 1299,70 грн.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018 автоматичний розподіл не відбувся, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду О.І. Вознесенської № П-365/18 від 23.07.2018 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 справу № 908/1406/18 передано для розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 25.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1406/18, присвоєно справі номер провадження 15/97/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 21.08.2018.

Ухвалою суду від 21.08.2018 у зв'язку з неявкою сторін розгляд підготовчого провадження відкладався на 04.09.2018.

Хвалою суду від 04.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1406/18 до судового розгляду по суті на 14.09.2018.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати поставленої за період 22.02.2016 - 03.03.2016, отриманого від позивача товару, що підтверджується видатковими накладними, у зв'язку з чим винила заборгованість у сумі 18 235,35 грн. Обґрунтовуючи позов посилався на ст. ст. 526, 625, 692 Цивільного кодексу України. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2018 не з'явився, надіслав заяву № 328 від 06.09.2018 про розгляд справи без участі позивача у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання у зазначено дату та час.

Представник відповідача в судові засідання 21.08.2018, 04.09.2018 та 14.09.2018 не з'явився. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Таким чином, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 14.09.2018 судом прийнято рішення у справі.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг . У зв'язку з неявкою сторін, в судовому засіданні 14.09.2018 звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювався.

В судому засіданні 14.09.2018 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Епіцентр К на підставі укладання спрощеним способом договорів купівлі-продажу (поставки) товару, відповідно до видаткових накладних та довіреностей, в період з 22.02.2016 по 03.03.2016 передало Дочірньому підприємству Ремстройснаб товар на суму 18 235,35 грн.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме поставка товару підтверджується видатковими накладними: № Рнк/Z1-003849 від 23.02.2016 на суму 4751,61 грн, № Рнк/Z1-0004591 від 03.03.2016 на суму 3604,50 грн, № Рнк/Z1-0004592 від 03.03.2016 на суму 3853,23 грн, № Рнк/Z1-0004593 від 03.03.2016 на суму 2789,10 грн, № Рнк/Z1-0004594 від 03.03.2016 на суму 2921,91 грн, № Рнк/Z1-0004609 від 03.03.2016 на суму 315,00 грн.

Відповідач зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив.

У зв'язку з відсутністю оплати за отриманий товар, 10.03.2017 відповідачу була направлена претензія № 34 від 09.03.2017 з вимогою сплатити заборгованість, 15.03.2017 претензія відповідачем була отримана, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Претензії залишені відповідачем без реагування, борг без оплати.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 235,35 грн.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 с. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містить і стаття 207 Цивільного кодексу України.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено судом, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт поставки та факт отримання відповідачем обумовленого вище товару. Доказів повернення товару відповідачем з будь-яких причин матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи та фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки на адресу відповідача товару на суму 18 235,35 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати коштів за поставлений товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача коштів в розмірі 18 235,35 грн.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1299,70 грн за з загальний період прострочення з 04.03.2016 по 19.07.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 5952,14 грн за період березень 2016 - червень 2018.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок суд визнав не обґрунтованим, оскільки позивачем безпідставно визначена дата настання прострочення виконання грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги той факт, що сторонами чітко не визначений строк оплати отриманого товару, суд вважає за доцільне застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, нормами якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять претензію № 34 від 09.03.2017, в якій позивач встановив строк для добровільного погашення відповідачем суми боргу (терміново). Оскільки зазначена претензія отримана відповідачем 15.03.2017, то відповідно строк прострочення оплати починається з 22.03.2017, що не було взято позивачем до уваги під час розрахунку.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період з березень 2016 по червень 2018, суд зазначає про неправильність та невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Перерахувавши заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню: 3 % річних в сумі 725,42 грн за період 22.03.2016 по 19.07.2018 та інфляційних втрат в розмірі 2576,17 грн за період квітень 2017 - червень 2018, у зв'язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем.

У стягнення інфляційних втрат в розмірі 3375,97 грн та 3% річних в розмірі 574,28 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 202, 222, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Ремстройснаб , 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б. 11, оф. 1130; ідентифікаційний код 399872108292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К (юридична адреса - 02139, м. Київ, вул. Братиславська, б. 11; фактична адреса - 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, б. 1-В; ідентифікаційний код 32490244) суму основного боргу в розмірі 18 235,35 грн (вісімнадцять тисяч двісті тридцять п'ять гривень 35 коп.), 3% річних у розмірі 725,42 грн (сімсот двадцять п'ять гривень 42 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 2576,17 грн (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість гривень 17 коп.), судовий збір у розмірі 1528,61 грн (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім гривень 61 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 574,28 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 3375,97 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 19 вересня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов