Рішення

від 11.09.2018 по справі 910/5245/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2018Справа № 910/5245/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства ПРОЗОРРО

до Державного підприємства Редакція журналу Економіка України

про стягнення 19451,60 грн.,

за участі представників :

від позивача - Токарчук А.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Чепурний О.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Державне підприємство ПРОЗОРРО звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Редакція журналу Економіка України про стягнення 19451,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю послуг за державні кошти №1т/12 від 27.04.2012 належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань в частині оплати наданих позивачем послуг друку періодичних видань відповідача, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 19451,60 грн., яку просить стягнути позивач.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.05.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.05.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 01.06.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 28.05.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2018 постановлено здійснювати розгляд справи №910/5245/18 за позовом Державного підприємства ПРОЗОРРО до Державного підприємства Редакція журналу Економіка України про стягнення 19451,60 грн. за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Відповідач протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов на подав,разом з тим, 23.05.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, разом з тим, заперечив проти задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем пропущено визначений чинним законодавством строк позовної давності, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2012 між Державним підприємством Зовнішторгвида України , правонаступником якого є Державне підприємство ПРОЗОРРО (позивач, постачальник) та Державного підприємства Редакція журналу Економіка України (відповідач, покупець) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №1т/12, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується у 2012 році надати покупцю послуги з друку періодичного видання - журнал Економіка України , а покупець прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна договору встановлюється в національній валюті України. Ціна цього договору становить 177800 грн. у тому числі ПДВ 20% - 29633,33 грн.

Згідно з п.4.1 Договору, розрахунки провадяться шляхом поетапної оплати покупцем наданих послуг.

Покупець здійснює оплату за цим договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з актом надання послуг та рахунком у 10-денний строк з дня отримання цих документів (п.4.2 Договору).

За умовами п.п.5.1-5.3 Договору, строк поставки товару протягом 10 робочих днів з дня подання письмової заявки покупцем. Місце надання послуг - м. Київ, вул. Воровського, 22. Термін надання послуг - протягом 2012 року.

Відповідно до п.6.1 Договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) сплачувати поставлені послуги.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачеві послуги на суму 20451,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг №46923 від 24.12.2012 та №44614 від 07.12.2012. Вказані акти підписані уповноваженим представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Пороте, як стверджує позивач, відповідачем належним чином не виконано умови укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 19451,60 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст.902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання послуг позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з тим, враховуючи подання Державним підприємством Редакція журналу Економіка України заяви про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтями 261, 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій актів надання послуг №44614 та №46923, останні були підписані сторонами 07.12.2012 та 24.12.2012 відповідно. В той же час, за умовами п.4.2 Договору Покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з актом надання послуг та рахунком у 10-денний строк з дня отримання цих документів.

Таким чином, позивач був обізнаний про порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати наданих послуг за актом наданих послуг №44614 починаючи з 18.12.2012 та за актом №46923 починаючи з 04.01.2013.

Таким чином за вказаними актами надання послуг строк позовної давності сплив 18.12.2015 та 04.01.2016 відповідно.

Разом з тим, як вбачається з відбитку календарного штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду міста Києва, позивачем подано до суду вказану позовну заяву 26.04.2018, тобто з пропуском строків позовної давності, визначених ст.258 Цивільного кодексу України.

В той же час, твердження позивача про переривання строків позовної давності судом відхиляються з огляду на їх безпідставність.

Так з матеріалів справи вбачається, що між сторонами велося листування з приводу наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, а саме, 07.10.2013 позивач звернувся до відповідача із претензією №206/4929/09 в якій повідомив відповідача про наявність у 2012-2013 роках заборгованості за укладеними між сторонами договорами, зокрема і за спірним договором, в загальному розмірі 87401,33 грн. та вимагав від відповідача оплати вказаної заборгованості в найкоротші терміни.

10.10.2014 та 22.10.2015 позивач повторно звертався до відповідача із Претензіями №206/4948/08 та №206/3131/09 в яких повідомив відповідача про наявність заборгованості в розмірі 20738,60 грн. та вимагав від відповідача оплати вказаної заборгованості в найкоротші терміни.

Листом №59 від 11.11.2015 відповідач повідомив позивача про зміну керівництва Державного підприємства Редакція журналу Економіка України та просив позивача надати акт звіряння взаєморозрахунків для подальшого звіряння та вирішення питання щодо сплати боргу.

31.11.2017 позивач повторно звернувся до відповідача із Претензією №206/3581/03 в якій повідомив відповідача про наявність заборгованості в розмірі 20738,60 грн. та вимагав від відповідача оплати вказаної заборгованості в найкоротші терміни.

Листом №201 від 29.11.2017 відповідач повідомив позивача про те, що станом на 01.11.2017 у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем та просив позивача надати підтверджуючі первинні документи, на підтвердження факту наявності заборгованості в розмірі 20738,60 грн.

Листом №204 від 01.12.2017 відповідач повідомив позивача про те, що у 2015 році відбулась зміна керівництва відповідача та наразі, за даними бухгалтерського обліку підприємства, заборгованість в розмірі 20738,60 грн. перед позивачем не обліковується. У зв'язку з викладеним відповідач просив позивача надати завірені копії актів надання послуг №46923 від 24.12.2012, №44614 від 07.12.2012 та №27202 від 11.12.2013 та акти звірки взаєморозрахунків за 2012 та 2013 роки.

В подальшому, Листом №217 від 20.12.2017 відповідач повідомив позивача, що в наданих дублікатах актів надання послуг не зазначено періодів надання послуг та вказані акти не підписані замовником, а відтак вказані документи не підтверджують факту надання послуг та не можуть слугувати підставою для здійснення господарських операцій. Також відповідач повідомив позивача про те, що станом на грудень 2017 року заборгованість перед позивачем за відповідачем не обліковується.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Проте із зазначених вище листів вбачається, що відповідачем не вчинялись жодні дії щодо визнання боргу перед позивачем.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 18.09.2018

Суддя Я.В. Маринченко