Рішення

від 18.09.2018 по справі 349/673/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. справа № 349/673/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгородянської сільської ради про зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

08.05.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Гринчишин Ігор Ярославович, первинно звернувся до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області із адміністративним позовом до Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення другої сесії сьомого скликання Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 про часткову відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розміром у межах 2,0 га.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2018 дана адміністративна справа передана на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

29.06.2018 адміністративна справа №349/673/18 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, однак у зв'язку із недостатньою кількістю суддів для розподілу справи, такий розподіл не відбувся, що підтверджується протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2018.

04.07.2018 дана адміністративна справа згідно автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду розподілена судді Кафарському В.В.

05.07.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Підгородянської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом, серед іншого, надання (долучення) заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Представник позивача 18.07.2018 частково усунув недоліки позовної заяви, як наслідок, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Підгородянської сільської ради про зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розміром у межах 2,0 га, а позовну заяву ОСОБА_1 до Підгородянської сільської ради в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення другої сесії сьомого скликання Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 про часткову відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства - повернуто позивачу.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог законодавства, не надає позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у межах 2,0 га.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 02.08.2018 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від 30.07.2018 за №126/02-30, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення даного адміністративного позову. Так, відповідачем зазначено, що на виконання розпорядження КМУ №898 рішенням другої сесії сьомого скликання Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 за №7-2/2015 погоджено виділення землі в урочищі Крегулешня орієнтовною площею 9,0 га із земель запасу сільської ради, за межами населеного пункту. З цієї земельної ділянки по мірі надходження заяв надавалися погодження учасникам бойових дій на виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства усім в однакових розмірах 0,65 га (одним з яких є позивач), що відповідає соціальній справедливості серед учасників бойових дій і співпало із середнім розміром земельного паю по Підгородянській сільській раді. Так, позивачу рішенням другої сесії сьомого скликання Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 за №19-2/2015 погоджено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі 0,65 га в урочищі Крегулешня з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства. Також відповідачем підкреслено, що на даний час немає вільних земель запасу, за рахунок яких можна збільшити розмір наданих земельних ділянок. Інші землі запасу обтяжені довготривалими договорами оренди, а також не відповідає їх місце розташування прийнятим генеральним планом населених пунктів. За таких обставин, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 59).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником антитерористичної операції (учасником бойових дій), що підтверджується копією посвідчення, виданого 22.06.2012 (а.с. 14).

28.09.2015 позивач звернувся із заявою до Підгородянської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Руда Підгородянської сільської ради (а.с. 15).

Рішенням другої сесії сьомого скликання Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 за №19-2/2015 позивачу погоджено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі 0,65 га в урочищі Крегулешня з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 17).

26.01.2018 позивач звернувся із заявою до Підгородянської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 1,99 га на території Підгородянської сільської ради (а.с. 40).

За наслідком розгляду вказаного звернення, 23.02.2018 відповідачем надано відповідь №40/02-30, якою позивачу повідомлено, що питання відносно надання заявнику земельної ділянки як учаснику АТО розглянуто рішенням сесії №19-2/2015 від 25.12.2015 (а.с. 18).

01.03.2018 позивач звернувся із заявою до Підгородянської сільської ради про надання інформації щодо земельних ділянок державної і комунальної власності, що розташовані на території Підгородянської сільської ради, із зазначенням користувачів земельних ділянок, їх розмірів та фактичного місця розташування. Також просив надати інформацію про всі наявні вільні земельні ділянки (а.с. 47).

За наслідком розгляду вказаного звернення, 12.03.2018 відповідачем надано відповідь №57/02-30, якою позивачу повідомлено про використання земель державної і комунальної власності, що розташовані на території Підгородянської сільської ради, із зазначенням користувачів земельних ділянок, їх розмірів, фактичного місця розташування та терміну користування користувачами даних земельних ділянок. Так, в листі зазначено, що:

- ТзОВ Альфа 11,1332 га урочище Крегулешня - 49 років;

- ТзОВ Альфа 10,4082 га урочище Крегулешня - 49 років;

- ФГ Луковище 28,8 га урочище Довге, коло магазину - 15 років;

- ФГ Стечак 11,6463 га урочище За костятином - 7 років;

- ТзОВ Росан-Агро 18,9381 га урочище Горішнє поле - 49 років;

- ТзОВ Росан-Агро 13,54 га урочище Коло ферми - 7 років;

- ФГ Клемпоуз 10,0 га урочище Долинки - тимчасова щорічна оренда землі, що згідно генплану відведені під забудову.

Також в листі №57/02-30 від 12.03.2018 повідомлено про вільну площу в урочищі Кругулешня орієнтовною площею 9 га, яка згідно рішення сесії сільської ради виділена для учасників АТО та для учасників бойових дій, а земель, термін оренди яких закінчився або закінчується в 2018-2019 роках на території сільської ради немає (а.с. 19).

Вважаючи вказані листи-відповіді відповідача відмовою у виділенні позивачу земельної ділянки та не погоджуючись з такою відмовою, представник позивача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України).

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, відповідно до розпорядження КМУ від 19.08.2015 за №898-р Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками , з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування зобов'язано визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Даним розпорядженням рекомендовано органам місцевого самоврядування: розміщувати на власних офіційних веб-сайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; надавати в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідну інформацію Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Так, судом встановлено, що на виконання вказаного розпорядження, відповідачем рішенням другої сесії сьомого скликання Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 за №7-2/2015 погоджено виділення землі в урочищі Крегулешня орієнтовною площею 9,0 га із земель запасу сільської ради, за межами населеного пункту.

Також суд встановив, що позивач скористався своїм правом та відповідно до його заяви від 28.09.2015, відповідачем рішенням другої сесії сьомого скликання Підгородянської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 за №19-2/2015 погоджено позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі 0,65 га в урочищі Крегулешня з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, оцінюючи позицію сторони відповідача, викладену в листі-відповіді від 23.02.2018, суд зазначає про те, що позивач своє право згідно положень ст. 118 ЗК України частково реалізував ще у 2015 році.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II наголосив на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

При цьому, Суд вказав, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , n. 50, Series A N 98).

В той же час, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) відмітив, що особливу важливість має принцип належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови , заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі , заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, погодивши виділення землі в урочищі Крегулешня орієнтовною площею 9,0 га із земель запасу сільської ради, за межами населеного пункту та вирішивши виділяти земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства усім в однакових розмірах 0,65 га (одним з яких є позивач), діяв правомірно та відповідно до принципу належного урядування забезпечуючи справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав осіб (учасників бойових дій).

За таких обставин, оскільки рішенням відповідача від 25.12.2015 за №19-2/2015 погоджено позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розмірі 0,65 га, то він вже не має право звертатись до відповідача з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 1,99 га, адже згідно приписів ст. 118 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з наступного.

Як вже неодноразово зазначалось вище, відповідний суб'єкт владних повноважень за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Як наслідок, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого, зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган. А отже, з цих підстав та враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розміром у межах 2,0 га не підлягає задоволенню.

Щодо заяви позивача від 01.03.2018, в якій ОСОБА_1 просив надати інформацію щодо земельних ділянок державної і комунальної власності, що розташовані на території Підгородянської сільської ради, із зазначенням користувачів земельних ділянок, їх розмірів та фактичного місця розташування та інформацію про всі наявні вільні земельні ділянки, то суд встановив, що відповідач з дотриманням процедури розгляду відповідного звернення, 12.03.2018 надав відповідь листом за №57/02-30, в якому повідомив позивачу інформацію про використання земель державної та комунальної власності на території Підгородянської сільської ради (а.с. 19).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частинами 1-2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень довів, що діяв у межах повноважень, наданих законодавством.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Підгородянської сільської ради (вул. Франка, 15, с. Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77023, код ЄДРПОУ 04355007) про зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.