Рішення

від 04.09.2018 по справі 808/387/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року (об 11 год. 16 хв.)Справа № 808/387/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В..

представника позивача Сілецького Ю.І.,

представника відповідача Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧА БАГАТОПРОФІЛЬНА КОМПАНІЯ АРТЕМІЯ

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2017 №0013591406 (форма Р )

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧА БАГАТОПРОФІЛЬНА КОМПАНІЯ АРТЕМІЯ (далі - ТОВ ВБК АРТЕМІЯ , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача №0013591406 (форма Р ) від 13.10.2017.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставами винесення податковим органом оскаржуваного рішення став факт винесення вироку по кримінальній справі, що була порушена відносна керівника підприємства-контрагента позивача за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (Фіктивне підприємництво). Вказує, що ознайомившись з вказаним вироком по кримінальній справі №201/533/16-к від 24.02.2016 відносно керівника ТОВ ТД Купалинка Україна має всі підстави стверджувати, що викладені у вироку факти порушення керівником зазначеного підприємства чинного законодавства не мають відношення до фінансово-господарських взаємовідношень вказаних підприємств з нашим підприємством. Вважає, що фактично проведена господарська операція із належним чином оформленими документами з суб'єктами господарювання, які займаються фіктивним підприємством, не свідчить про її безтоварність та не може за аналогією визнаватись фіктивною. Лише доведення податковим органом та встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, на думку позивача, може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, при цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а можуть ґрунтуватись лише на належних та допустимих доказах. Щодо посилань контролюючого органу на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яким керівник названого підприємства-контрагента визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України зауважує, що господарсько-фінансові взаємовідносини позивача з ТОВ ТД Купалинка Україна в ході вищенаведених кримінальних проваджень не досліджувалися та у вказаних вироках правової оцінки їм надано не було. Звертає увагу суду, що зауважень до податкових та видаткових накладних, як й до інших документів первинного бухгалтерського обліку позивача по взаємовідносинам із контрагентами у контролюючого органу не було. За таких обставин, з урахуванням наявності в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ ТД Купалинка Україна , вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська не може бути взятий судом до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаним контрагентом. Ураховуючи викладене, вважає, що сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності, характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності ТОВ ВБК АРТЕМІЯ та її основним видам, в результаті здійснення господарських операцій, на виконання наведених вище правочинів, мали місце зміни у структурі активів та пасивів позивача та отримана економічна вигода, у зв'язку із чим вважає спірне податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та просить суд скасувати його.

Ухвалою судді від 05.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 05 березня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 21.02.2018 надав до суду відзив (вх. №5909), у якому пояснює, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ ВБК АРТЕМІЯ за серпень 2014 рік здійснювало фінансово-господарські операції з придбання товару у ТОВ ТД Купалинка Україна на підставі первинних документів на загальну суму 186 092,80 грн. Вказує, що договір на поставку товару до перевірки не надано, наданими до перевірки товарно-транспортними накладними неможливо підтвердити транспортування товару, оскільки зазначено лише місто завантаження та місто розвантаження, що унеможливлює встановити конкретне місце навантаження та розвантаження, що свідчить про невідповідність наданих первинних документів фактичним обставинам здійснення господарської операції, отже, про нереальність операції з постачання та транспортування вказаного вантажу. Окрім того, від Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано довідку від 30.09.2014 за №209/22-4/38304405 Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ТД Купалинка Україна (код за ЄДРПОУ 38304405) щодо документального підтвердження господарських відносин із підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, їх реальності та повноти відображення в обліку , згідно якої не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій. Так, звіркою встановлено, що згідно із вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/533/16-к, номер провадження 1-кп/201/94/2016 від 24.02.2016, притягнуто до відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. З урахуванням вищезазначеного, встановлено не підтвердження факту здійснення ТОВ ТД Купалинка Україна , операцій з реалізації товарів (робіт, послуг). Тобто, такі товари не постачалися та були відображені тільки на паперових носіях. Таким чином, в первинних документах, виписаних ТОВ ТД Купалинка Україна на адресу ТОВ ВБК АРТЕМІЯ зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв'язку з чим, вони (видаткові накладні, податкові накладні) не мають юридичної сили первинних документів. Таким чином, в ході перевірки ТОВ ВБК АРТЕМІЯ встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27 914,00 грн. Виходячи з вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

02 березня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №7052), у якій додатково зазначає, що платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни у разі, якщо платниками податків були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Посилається на приписи ч. 2 ст. 61 Конституції України та вказує, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не може залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує. Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама по собі не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановлені реальність або нереальність господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідно до ухвали суду від 05.03.2018 витребувано у Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська належним чином завірену копію вироку по справі №201/533/16-к провадження 1-кп/201/94/2016 стосовно посадових осіб ТОВ ТД Купалинка Україна (ЄДРПОУ 38304405) із зазначенням набрання законної сили, продовжено строк підготовчого провадження та відкладене підготовче провадження на 29 березня 2018 року.

На виконання ухвали про витребування доказів 28 березня 2018 року надійшла копія вироку Жовтневого районного суду від 24.02.2016 по кримінальній справі №201/533/15-к у відношенні ОСОБА_3.

Відповідно до ухвали від 29.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 24 травня 2018 року.

24 травня 2018 року продовжений процесуальний строк визначений ухвалою суду від 29.03.2018 до 26 червня 2018 року.

26 червня 2018 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 26 червня 2018 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 25 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 25.07.2018 зупинено провадження у справі на час необхідний сторонам для примирення до 04 вересня 2018 року.

04 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ ВБК АРТЕМІЯ (код ЄДРПОУ 37708156) є юридичною особою, яка зареєстрована 20.06.2011, основний вид економічної діяльності 26.52 Механічне оброблення металевих виробів, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 04.09.2017 по 05.09.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі наказу від 04.09.2017 №2304 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТД Купалинка Україна за серпень 2014 року та податку на прибуток за 2014 рік при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТД Купалинка Україна у серпні 2014 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 07.09.2017 №493/08-01-14-06/37708156 (далі - Акт).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення, зокрема, п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, що діяла в 2014 році, порядку заповнення декларації затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1213 від 28.09.2011 підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 27 914,00 грн.

В основу цього висновку покладені висновки щодо не підтвердження документально реальності здійснення господарських відносин з ТОВ ТД Купалинка Україна за перевіряємий період. Договір на поставку товару до перевірки не надано, наданими до перевірки товарно-транспортними накладними неможливо підтвердити транспортування товару, оскільки зазначено лише місто завантаження та місто розвантаження, що унеможливлює встановити конкретне місце навантаження та розвантаження. Від Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано довідку від 30.09.2014 за №209/22-4/38304405 Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ТД Купалинка Україна щодо документального підтвердження господарських відносин із підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, їх реальності та повноти відображення в обліку , згідно якої не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій, у т.ч. з позивачем. Згідно із вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/533/16-к, номер провадження 1-кп/201/94/2016 від 24.02.2016 (набув сили 26.03.2016) притягнуто до відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Враховуючи викладене, на думку відповідача, фактично мала місце реалізація товару та послуг, джерело походження яких не встановлене. Наявність факту реалізації ТОВ ВБК АРТЕМІЯ є свідченням набуття останнього у власність (безоплатне отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Враховуючи викладене, укладені угоди та такі, що виконувались протягом перевіряє мого періоду - від ТОВ ТД Купалинка Україна до ТОВ ВБК АРТЕМІЯ не спричиняють реального настання правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування у постачальника ТОВ ТД Купалинка Україна за перевіряємий період, які підпадають під визначення ст. 22, 185 Податкового кодексу України. Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 13.10.2017 №0013591406, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34 892,50 грн., у тому числі за основним платежем 27 914,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 978,50 грн., яке позивачем отримано 20 жовтня 2017 року поштою.

Не погодившись із указаним рішенням позивач здійснив його адміністративне оскарження, проте відповідним рішеннями Державної фіскальної служби України від 27.12.2017 №31660/6/99-99-11-01-01-25 скарга ТОВ ВБК АРТЕМІЯ залишена без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Вважаючи указане рішення протиправним позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно із п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується, як передбачено п. 138.6 ст.138 ПК України, відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

При цьому, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує визначено постачальником вартість товару при обчисленні суми податку на прибуток, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження реальності фінансових правовідносин з ТОВ ТД Купалинка Україна по придбанню у серпні 2014 року товару без укладення договору позивачем надано суду видані продавцем видаткові накладні від 04.08.2014 №ВH-040814-1, від 06.08.2014 №ВН-060814-1, від 11.08.2014 №ВН110814-1, від 12.08.2014 №ВН-120814-1, рахунки-фактури від 04.08.2014 №СФ-040814-1, від 06.08.2014 №СФ-060814-1, від 11.08.2014 №СФ-110814-1, а також податкові накладні від 04.08.2014 №140, від 06.08.2014 №141, від 11.08.2014 №142, від 12.08.2014 №143, складеними ТОВ ТД Купалинка Україна , які з боку контрагента позивача підписано ОСОБА_3 Крім того, суду надані товарно-транспортні накладні від 04.08.2014 №0408-1, від 06.08.2014 №0608-1, від 11.08.2014 №1108-1, від 12.08.2014 №1208-1, платіжні доручення №228 від 12.08.2014 на суму 45 660,00 грн., від 14.08.2014 №234 на суму 7 692,00 грн., від 18.08.2014 №253 на суму 61 312,80 грн., від 27.08.2014 №273 на суму 71 428,00 грн., виписки по банківському рахунку позивача, докази реалізації продукції, придбаної у вищевказаного контрагенту її кінцевому споживачу (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товару тощо), вказані документи також були надані позивачем до перевірки та відображені у відповідному Акті.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відповідач в акті перевірки посилається на ознаки нездійснення вищевказаної господарських операцій та фіктивності контрагента позивача як суб'єкта господарювання - ТОВ ТД Купалинка Україна , і свої твердження підтверджує вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2016 по кримінальній справі №201/533/15-к у відношенні ОСОБА_3, яка набрала законної сили.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ту обставину, що вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2016 по кримінальній справі №201/533/15-к не містить посилань на незаконно здійснені ТОВ ТД Купалинка Україна операції з позивачем, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, за приписами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи містять вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/533/16-к, номер провадження 1-кп/201/94/2016 від 24.02.2016 (набув сили 26.03.2016), в мотивувальній частині якої було встановлено, що 25 червня 2014 року ОСОБА_3, в районі Історичного музею біля вул. Олесі Гончара у м. Дніпропетровську, за невстановлених обставин, де за попередньою домовленістю проходила її зустріч із невстановленою особою, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що зареєстрований на її прізвище суб`єкт підприємницької діяльності буде використовуватись невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності, підписала документи ТОВ ТД Купиалинка Україна : протокол загальних зборів №4 від 24 червня 2014 року, статут від 25 червня 2014 року, наказ №20/06-к від 25 червня 2014 року про призначення себе директором, та інші документи, необхідні для перереєстрації підприємства, і відповідно до яких вона виступила засновником (власником) і службовою особою цього підприємства, та отримала за це грошову винагороду. Після чого, разом з невстановленою особою, 25 червня 2014 року, в приміщенні приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Софійченко Н.А., підписала попередньо виготовлений невстановленою особою статут ТОВ ТД Купиалинка Україна як засновник і директор даного підприємства, про що приватним нотаріусом здійснено відповідний запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №1255, відповідно до якого вона виступила одноособовим засновником і власником цього підприємства. Підписання ОСОБА_3 статуту та інших документів, надало юридичних підстав Реєстраційній службі Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 27 червня 2014 року провести державну перереєстрацію ТОВ ТД Купалинка Україна (код 38304405), як суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), у формі товариства з обмеженою відповідальністю за реєстраційним №13391050010010030, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02 липня 2014 року Тобто, ОСОБА_3 достовірно було відомо, що вона відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства України й статуту підприємства повинна і зобов'язана знати про достовірність даних, вказаних у статутних і реєстраційних документах ТОВ ТД Купалинка Україна , та вести фінансово-господарську діяльність даного підприємства. Вищезазначені дії ОСОБА_3, які виразились у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ ТД Купалинка Україна (код 38304405) з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. З моменту підписання документів про призначення себе на посаду директора ТОВ ТД Купалинка Україна (код 38304405) ОСОБА_3 фактично у діяльності товариства участі не брала, розрахунковими рахунками товариства не користувалась, а також не залучала з цією метою будь-яких фізичних осіб. Вказані дії зазначеної особи кваліфіковані за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво.

Відповідно до частини першої статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Таким чином, наявність у даному випадку судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - вироку суду, яким встановлено що з моменту підписання документів про призначення себе на посаду директора ТОВ ТД Купалинка Україна ОСОБА_3 фактично у діяльності товариства участі не брала, розрахунковими документами товариства не користувалась, а також не залучала з цією метою будь-яких інших фізичних осіб. Умисні дії ОСОБА_3, які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за ч. 1 ст. 205 КК України.

Як слідує з матеріалів справи, господарська операція по придбанню товару позивачем у контрагента мала місце в серпні 2014 року, саме в період, охоплений вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/533/16-к, номер провадження 1-кп/201/94/2016 від 24.02.2016.

Слід зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

А відтак з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника позивача згідно з вироком суду (копію якого долучено до матеріалів справи) суд вважає, що встановлені вказаним вироком обставини свідчать про відсутність реального характеру поставок між ТОВ ВБК АРТЕМІЯ та ТОВ ТД Купалинка Україна . Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, а тому податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу донараховано суму податку на прибуток приватних підприємств.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого розпорядження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧА БАГАТОПРОФІЛЬНА КОМПАНІЯ АРТЕМІЯ (місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Крива бухта, буд. 1, оф. 7, код ЄПРПОУ 37708156) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2017 №0013591406 (форма Р ) відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2018.

Суддя І.В. Батрак