Рішення

від 19.09.2018 по справі 826/10424/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2018 року № 826/10424/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аман Арго

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлено-рішень,

За участю представників:

позивача - Наконечного О.В.,

відповідача - Кравченко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Аман Агро звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2017 року № 212615121821, № 202615121821.

Ухвалою суду від 31 серпня 2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

У зв'язку із виконанням позивачем вимог ухвали суду від 31 серпня 2017 року, ухвалою суду від 21 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10424/17 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 листопада 2017 року.

30 листопада 2017 року оголошено перерву в судовому засіданні до 08 лютого 2018 року.

У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному розгляд справи відкладено до 22 березня 2018 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі обґрунтовуючи тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість та встановлено порушення вимог податкового законодавства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято 12 червня 2017 року податкові повідомлення-рішення № 212615121821 та № 202615121821 з якими позивач не погоджується, вважає їх протиправними та просить скасувати.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що жодних порушень чинного законодавства під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ним допущено не було.

У відповідному судовому засіданні протокольної ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку спрощеного провадження (без виклику сторін).

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

08 лютого 2017 року ТОВ Аман Агро за самостійним рішенням контролюючого органу анульовано свідоцтво платника ПДВ від 01 грудня 2015 року № 200239139 з індивідуальним податковим номером 400514026553.

Однак, 20 березня 2017 року товариством з обмеженою відповідальністю Аман Агро подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року. Вказану декларацію було складено на підставі фактично здійснених господарських операцій з контрагентами за результатами яких були виписані та зареєстровані податкові накладні на відповідні суми з урахуванням вимог податкового законодавства, встановленими для регулювання наслідків анулювання реєстрації платника ПДВ.

Додатком № 4 до податкової декларації платником податків подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Відповідно до витягу щодо суми податку, на яку платник податку мав право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних становила 1 082 249,71 гривень.

За фактом здійснення господарської діяльності протягом січня-лютого 2017 року (до моменту анулювання реєстрації) товариство отримувало заповнені належним чином податкові накладні від своїх контрагентів. Окрім того, ТОВ Аман Агро як отримувачем товарів/послуг фактично сплатив контрагентам суму податку на додану вартість, включену до вартості товарів/послуг, яка заявлена до відшкодування.

Однак, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю Аман Агро за лютий 2017 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено 19 квітня 2017 року акт перевірки № 148/26-15-12-15/40051401.

ТОВ Аман Агро протягом 12 послідовних податкових місяців (січень-грудень 2016 року) подано податкові декларації з ПДВ про відсутність діяльності, у зв'язку з чим 08 лютого 2017 року за самостійним рішенням контролюючого органу анульовано свідоцтво платника ПДВ від 01 грудня 2015 року № 200239139 з індивідуальним податковим номером 400514026553, що належало вказаному платнику.

За даними реєстру операцій ПДВ Єдиного реєстру податкових накладних по ТОВ Аман Агро відповідно до пункту 200-1.8 статті 200-1 Податкового кодексу України проведено операцію Занулення ліміту на суму 1 265 814,84 гривень.

За даними реєстру операцій по рахунках ПДВ Єдиного реєстру податкових накладних по ТОВ Аман Агро відповідно до абзацу б пункту 200-4 статті 200 Податкового кодексу України, 20 березня 2017 року відсутня операція Реєстрація суми податку, заявленої платником по відшкодуванню по податковій декларації від 20 березня 2017 року № 9044997369 у розмірі 493 361,00 гривень.

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 184.6, 184.7 статті 184, пункту 186.1 статті 186, пункту 200.1 абзацу б , пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), а також підпункту 2 пункту 3 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань за лютий 2017 року на суму 903 871,00 гривень, чим завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 903 871,00 гривень, в результаті чого платником завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 493 361,00 гривень та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 410 510,00 гривень.

Вказані обставини стали підставою для прийняття контролюючим органом 12 червня 2017 року податкових повідомлень-рішень:

№ 212615121821 про завищення від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 410510,00 гривень;

№ 202615121821 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 493 361,00 гривень з нарахованими штрафними санкціями в сумі 123 340,25 гривень.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями товариством подано у порядку адміністративного оскарження скаргу до Державної фіскальної служби України.

Однак Державною фіскальною службою України прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги.

Податковим органом, на думку позивача, не враховано що товари/послуги сума податку по яких заявлена до бюджетного відшкодування, була використана в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності товариства. Правомірність заявлення суми до бюджетного відшкодування підтверджується зареєстрованими податковими накладними, фактичною сплатою суми податку контрагентам, використанням придбаних товарів у господарській діяльності, до дати анулювання. та відповідає нормам податкового законодавства, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим повідомленням-рішенням є письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконання яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Відповідно до пункту 184.5 статті 185 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації (пункт 184.6 статті 184 ПК України).

Згідно з пунктом 184.7 статті 184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200-1.8 статті 200-1 ПК України після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 201.2 статті 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Судом встановлено, що не заперечується позивачем, що ТОВ Аман Агро протягом 12 послідовних податкових місяців (січень-грудень 2016 року) подано податкові декларації з ПДВ про відсутність діяльності. Вказані обставини стали підставою для прийняття 08 лютого 2017 року контролюючим органом самостійного рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ від 01 грудня 2015 року № 200239139 з індивідуальним податковим номером 400514026553, що належало вказаному платнику.

За даними реєстру операцій ПДВ Єдиного реєстру податкових накладних по ТОВ Аман Агро відповідно до пункту 200-1.8 статті 200-1 Податкового кодексу України проведено операцію Занулення ліміту на суму 1 265 814,84 гривень.

За таких обставин, контролюючий орган дійшов правомірного висновку про порушення позивачем вимог пунктів 184.6, 184.7 статті 184, пункту 186.1 статті 186, пункту 200.1 абзацу б , пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Вказані обставини стали підставою доля винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Жодних порушень діючого законодавства під час прийняття 12 червня 2017 року податкових повідомлень-рішень № 212615121821, № 202615121821 відповідачем не було допущено. Позивачем під час судового розгляду не було доведено суду протилежного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується нормами частини першої статті 139 КАС України, згідно з якою відшкодуванню або оплаті підлягають витрати позивача, який не є суб'єктом владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат також відсутні.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Аман Арго (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, 15А, н/п 18, код ЄДРПОУ 40051401, засоби зв'язку: (050) 388-52-70) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, засоби зв'язку: (044) 461-77-57, електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлено-рішень.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда