Постанова

від 18.09.2018 по справі 814/565/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №814/565/15

адміністративне провадження №К/9901/9450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Варварівський зерновий комплекс на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року у складі судді Желєзного І.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у складі суддів Стас Л.В., Турецької І.О., Косцової І.П., у справі №814/565/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Варварівський зерновий комплекс до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

25 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Варварівський зерновий комплекс (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 11 березня 2013 року № 0002392220, яким позивачу збільшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток у розмірі 2 248514 грн. за перший квартал 2011 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово. Судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду, прийняті в порядку нового розгляду проведеного за ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2015 року, якою констатована неповнота встановлення обставин зі спору, а саме не досліджено реальність та товарність господарських операцій в межах виконання Товариством договору від 2011 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Зерноторгопт про поставу гречки врожаю 2010 року.

17 квітня 2015 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року Товариству в задоволенні позову відмовлено, з мотивів ненадання позивачем на вимогу суду першої інстанції первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі та ін.) на підтвердження реальності господарських операцій поставки товару (гречки).

27 липня 2015 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить безпідставне визнання податковим органом в акті перевірки укладеної між Товариством та його контрагентом нікчемним правочину, чим спростовує висновки податкового органу про порушення ним вимог статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України при укладені договору поставки від 24 березня 2011 року та посилається на результати дослідження господарських операцій між тими самими учасниками за тим самим договором в адміністративній справі №2а-8166/11/1470, що на його думку виключає необхідність дослідження первинних документів у цій справі.

14 вересня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення недоліків касаційної скарги наведених в ухвалі цього суду від 29 липня 2015 року та витребувано справу №814/565/15 із Миколаївського окружного адміністративного суду.

Заперечення або відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства до Суду не надавались, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

08 лютого 2016 року справа №814/565/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа №814/565/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/9450/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36954806, перебуває на податковому обліку з 04 лютого 2010 року.

Податковим органом у січні 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Зерноторгопт за березень 2011 року та контрагентами - покупцями, результати якої викладені в акті перевірки від 23 січня 2013 року №43/22-200/36954806 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 11 березня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0002392220, згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, яким на підставі акту перевірки, за порушення Товариством підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22 травня 1997 року №283/97-ВР та відповідно до пункту 7 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток за перший квартал 2011 року у сумі 2248514 грн.

Склад податкового правопорушення полягає за позицією податкового органу у тому, що позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування неправомірно віднесено частку передоплати за товар (гречка 2010 року) за І квартал 2011 року в сумі 2248514,00 грн. по операціях з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Зерноторгопт, серед іншого з підстав не надання позивачем первинних документів на підтвердження господарських операцій з поставки гречки урожаю 2010 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися з системного аналізу пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який вказує, що підставою включення до валових витрат сум витрат платника податків, сплачених в вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються для подальшого використання у власній господарській діяльності, є здійснення господарської операції, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 березня 2011 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Зерноторгопт , яке не звітує до податкового органу з другого кварталу 2011 року та не має умов для здійснення господарської діяльності по вирощуванню сільгоспкультур або посередницької діяльності для їх поставки, укладено договір поставки №1, за умовами якого Товариство зобов'язувалося передати у власність позивачу гречку врожаю 2010 року у кількості 650т., а позивач зобов'язувався сплатити за товар шляхом передоплати, строк поставки товару (гречки врожаю 2010 року) за яким первісно визначений до 31 грудня 2011 року, а пізніше відповідно до укладеної додаткової угоди від 01 квітня 2011 року продовжений до 31 грудня 2014 року. Товариством на виконання умов цього договору зробило в І кварталі 2011 року передплату контрагенту-постачальнику в безготівковій формі на загальну суму 5 400 000,00грн., що посвідчується долученими до матеріалів справи виписками по рахунку, засвідченими банком (том 1 арк. справи 38-39).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що поставка гречки на виконання умов договору поставки контрагентом позивача не здійснювалася, внаслідок чого є безпідставним вимагати від Товариства надання первинних документів з поставки товару.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств зазначалось, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу (валові витрати), як сума будь-яких витрат платника податків зокрема у грошовій формі пов'язані з придбанням (виготовленням) зокрема товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналіз наведених норм доводить, що правове навантаження слова придбаваються безпідставно ототожнено податковим органом та судами попередніх інстанцій із словом придбано . Саме доведення факту придбання вимагалося від позивача впродовж судового розгляду справи.

Суд зазначає, що оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин правила ведення податкового обліку, щодо дати збільшення валових витрат, які у цій частині врегульовані пунктом 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпунктом 11.2.1 якого встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У межах спірних відносин першою із подій є списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, яке встановлено судами та підтверджено долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими виписками банку, що доводить правомірність формування валових витрат Товариством у першому кварталі 2011 року та як наслідок протиправність спірного податкового повідомлення - рішення.

Висновки суддів попередніх інстанцій про те, що документи, якими позивач намагався підтвердити спірні валові витрати, а саме договори, та банківські виписки, є такими, що беззаперечно не підтверджують законність витрат, оскільки не є достатніми, є хибними.

Суд зазначає, що вимагання у позивача відповідних первинних документів на підтвердження поставки товару, як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , за умов невиконання поставки є помилковим. У межах спірних відносин це не впливає на правильність формування позивачем витрат оскільки витрати сформовані за першою подією, якою є попередня оплата.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин не застосовані положення підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , які підлягають застосуванню, що в розумінні частин першої та третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України доводить неправильне застосування норм матеріального права та є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Варварівський зерновий комплекс задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі №814/565/15 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Варварівський зерновий комплекс до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2013 року № 0002392220, яким позивачу збільшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток у розмірі 2 248514 грн. за перший квартал 2011 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 11 березня 2013 року № 0002392220.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер