Постанова

від 18.09.2018 по справі 818/460/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №818/460/16

адміністративне провадження №К/9901/10151/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/460/16

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "СКС-Консалд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Сумського окружного адміністративного суду, прийняту 23 червня 2016 року у складі судді Гелета С.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 22 серпня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Бенедик А.П., суддів Філатова Ю.М., Калиновського В.А.,

в с т а н о в и в :

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Консалд", в якому просило стягнути адміністративного-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2015 році 19360,46 грн. та пеню в сумі 40,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскільки у 2015 році відповідачем в порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19360,46 грн. Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку не було сплачено суму санкцій, то вона підлягає стягненню на підставі рішення суду. Також, через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 40,65 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "СКС Консалд" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2174,73 грн. адміністративно-господарських санкцій та 4,56 грн. пені.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ПІ, середньооблікова кількість працівників на підприємстві складає 11 осіб, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0,33 особи. Кількість інвалідів, які повинні працювати на створених для них місцях - 1 особа. Фонд оплати штатних працівників складає 38720,91 грн. за рік, тобто сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів складає 19360,46 грн.

Враховуючи, що відповідач не в повному обсязі виконав вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", на думку позивача останній повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника, в розмірі 19360,46 грн. Крім того, через затримку сплати адміністративно-господарських санкцій, підприємству нарахована пеня у розмірі 40,65 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав вимоги частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо інформування державної служби зайнятості про необхідність організації працевлаштування інвалідів у період з 01 травня 2015 року по 11 червня 2015 року, а тому за вказаний період підприємство повинно сплатити 2174,73 грн. адміністративно-господарських санкцій та 4,56 грн. пені.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у даній справі та задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних потреб реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як встановлено, згідно наказу ТОВ "СКС Консалд" від 13 листопада 2014 року № 69 к, на роботу прийнято ОСОБА_2, яка відповідно до посвідчення від 14 травня 2007 року серія НОМЕР_1 є інвалідом третьої групи. Наказом від 30 квітня 2015 року № 23 к, ОСОБА_2 звільнена за власним бажанням.

Таким чином, з 13 листопада 2014 року по 30 квітня 2015 року в ТОВ "СКС Консалд" була працевлаштована особа з обмеженими можливостями, тобто до травня 2015 року відповідачем виконано норматив працевлаштування інвалідів.

Тобто протягом 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії на ТОВ "СКС Консалд" (з 01 травня 2015 року), відповідач повинен був подати до центру зайнятості звіт форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням можливості працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Згідно копії листа Сумського міського центру зайнятості від 21.04.2016 року № 04/1063, протягом 2015 року відповідач не надавав до центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН .

При цьому наказом від 11 червня 2015 року № 53к з 11 червня 2015 року затверджено штатний розклад ТОВ "СКС Консалд", відповідно до якого на підприємстві працює один працівник - директор підприємства.

Таким чином, з моменту виникнення на ТОВ "СКС Консалд" вакансії - 30 квітня 2015 року (звільнення ОСОБА_2), до 11 червня 2015 року (моменту затвердження нового штатного розпису), відповідач повинен був надавати до центу зайнятості звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням можливості працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо невиконання відповідачем вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з приводу інформування державної служби зайнятості про необхідність організації працевлаштування інвалідів з часу відкриття вакансії по 11 червня 2015 року (41 день).

На підставі викладеного, враховуючи що відповідач не виконав вимог частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з приводу інформування державної служби зайнятості про необхідність організації працевлаштування інвалідів з 01 травня 2015 року по 11 червня 2015 року, за вказаний період ТОВ "СКС Консалд" повинно сплатити 2174,73 грн. адміністративно-господарських санкцій (19360,46 грн./365днів)*41 день).

Враховуючи суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2174,73 грн. та кількість днів прострочення - 3 дні, відповідач, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинен сплатити пеню в розмірі 4,56 грн. (2174,73*0,07%)*3 дні).

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог лише в частині стягнення з ТОВ "СКС Консалд" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2174,73 грн. адміністративно-господарських санкцій та 4,56 грн. пені.

В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими в зв'язку з відсутністю в діях відповідача порушень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні частини позовних вимог.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Суди ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі № 818/460/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду