Постанова

від 18.09.2018 по справі 2а/1570/9239/2011

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №2а/1570/9239/2011

адміністративне провадження №К/9901/9563/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року у складі судді Цховребової М.Г., Катаєвої Е.В., Іванова Е.А. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у складі суддів Димерлія О.О., Романішина В.Л., Єщенка О.В. у справі №2а/1570/9239/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алаказай до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

07 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Алаказай (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення податкового органу від 14 жовтня 2011 року № 0000471520, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 1446329 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

03 січня 2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року, позов Товариства задоволено повністю, визнано нечинним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 14 жовтня 2011 року № 0000471520, з мотивів того, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2 квартал 2011 року, позивач правомірно не врахував висновки акту попередньої перевірки від 13 травня 2011 року, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 31 травня 2011 року №0000221520 Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 12 077 378 грн., з огляду на неузгодженість сум, зазначених у такому податковому повідомленні-рішенні.

23 березня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на правомірність винесеного ним податкового повідомлення - рішення, обумовлене тим, що позивач не мав права відносити значення у розмірі 6288386 грн. у рядок 06.6 декларації з податку на прибуток підприємства за податковий квартал 2 кварталу 2011 року, оскільки вказана сума вже була зменшена податковим органом, при цьому жодного аргументу стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права касаційною скаргою не наведено.

21 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 24 березня 2015 року, та витребувано справу №2а/1570/9239/2011 із Одеського окружного адміністративного суду.

24 червня 2016 року справа №2а/1570/9239/2011 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

Заперечення або відзив від Товариства на касаційну скаргу податкового органу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

25 січня 2018 року справа №2а/1570/9239/2011 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/9563/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31432553, є платником податків, перебуває на податковому обліку податкового органу.

30 вересня 2011 року податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з податку на прибуток за другий квартал 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки №388/15-2/31432563/83 (далі - акт перевірки), на підставі якого, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, керівником податкового органу 14 жовтня 2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000471520, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 1 446329 грн., за наслідками встановлення його заниження та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Судами попередніх інстанцій установлені істотні фактичні обставини справи, які впливають на вирішення справи по суті.

05 серпня 2011 року Товариством до податкового подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, відповідно до рядку 06.6 якої від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) складає 6288386 грн.

07 вересня 2011 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, відповідно до рядку 06.6 якої від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) складає 9864547 грн.

Склад податкового правопорушення за позицією податкового органу полягає у порушенні позивачем положень пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року, аналіз положень цього підпункту в системному аналізі з нормами цього кодексу встановлених підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 та пункту 46.1 статті 46 полягають в тому, що позивач, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року повинен був врахувати висновки акту перевірки від 13 травня 2011 року №203/15-2/31432553/34, за результатами якого податковим повідомленням-рішенням від 31 травня 2011 року №0000221520 Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 12 077 378 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що податкове повідомлення - рішення від 31 травня 2011 року №0000221520, прийняте на підставі акту перевірки від 13 травня 2011 року №203/15-2/31432553/34, оскаржено позивачем до суду, визначені ним грошові зобов'язання не набули статусу узгоджених, відповідно до приписів пункту 56.1 та пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, зокрема за якою при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку при розрахунку податкових зобов'язань наступного податкового звітного періоду до моменту її узгодження, внаслідок чого вимоги податкового органу про зобов'язання позивача відображати неузгоджену суму грошового зобов'язання, визначену податковим повідомленням-рішенням від 31 травня 2011 року №0000221520 у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, є безпідставним.

Доводи податкового органу спростовуються тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі №2а/1570/4254/11 задоволено позов Товариства та скасовано податкове повідомлення - рішення від 31 травня 2011 року №0000221520. Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року в цій частині залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року у цій справі.

Суд вважає, що висновок податкового органу про те, що заниження об'єкту оподаткування позивачем в ІІ кварталі 2011 року в сумі 6 288 386 грн., має місце внаслідок арифметичних та методологічних помилок є безпідставним, з огляду на не встановлення актом перевірки таких порушень.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкового правопорушення покладеного податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі №2а/1570/9239/2011 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер