Постанова

від 18.09.2018 по справі 826/1959/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1959/16 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМКОНТ до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 лютого 2015 року № 0000322205.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та здійснено порушення вимог процесуального права, оскільки, на переконання відповідача, не надано вірної правової оцінки обставинам справи, а висновок зроблено виходячи лише з документального оформлення господарських операцій без врахування фактичних обставин справи.

У поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог. Позивач зазначає, що судом першої інстанції на підставі усіх поданих документів було об'єктивно та обґрунтовано зазначено про помилковість тверджень відповідача, оскільки реальність господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується належним чином оформленими документами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що в період з 03 лютого 2015 року по 09 лютого 2015 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ремконт з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 09 лютого 2015 року № 65/26-57-22-04-10/31779471, яким встановлено порушення ТОВ Ремконт п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 264 500 грн.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року № 0000322205, яким ТОВ Ремконт збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 330 625 грн., з яких 264 500 грн. - за основним платежем та 66125 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30 червня 2015 року № 13527/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14 лютого 2015 року № 0000322205 та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи таке рішення протиправними і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять документи, підтверджуючі проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві під час проведення перевірки зроблений висновок про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП Ватман-08 з підстав відсутності факту реального здійснення господарської операції.

Водночас, для спростування висновків контролюючого органу та підтвердження реального характеру вчинюваних з ПП Ватман-08 фінансово-господарських правовідносин позивачем надано до суду копії первинних документів, з яких вбачається, що 04 серпня 2014 року між ТОВ Ремконт , як покупцем, та ПП Ватман-08 , як постачальником, укладено договір поставки № 09-1/14, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість. Товар складається з комплектів, найменування, кількість, ціна (вартість) якого зазначена в рахунках-фактурах.

02.09.2014 між сторонами договору підписана додаткова угода, згідно якої пункт 3.2 договору викладено в наступній редакції: Транспортні витрати проводяться за рахунок коштів покупця або постачальника за долученням третіх осіб.

Як вбачається з видаткових накладних від 06 жовтня 2014 року № РН-0000029, від 06 жовтня 2014 року № РН-0000030, від 06 жовтня 2014 року № РН-0000028, від 29 жовтня 2014 року № РН-0000033, від 29 жовтня 2014 року № РН-0000035, від 29 жовтня 2014 року № РН-0000034, від 29 жовтня 2014 року № РН-0000036, від 29 жовтня 2014 року № РН-0000037 ТОВ Ремконт придбало у ПП Ватман-08 товар на загальну суму 1 587 000,35 грн., згідно рахунків-фактур від 06 жовтня 2014 року № СФ-0000026, № СФ-0000031, № СФ-0000027, від 28 жовтня 2014 року № СФ-0000033, від 29 жовтня 2014 року № СФ-0000035, № РН-0000034, № СФ-0000036 та № СФ-0000037.

На виконання умов договору ПП Ватман-08 виписало на користь позивача податкові накладні: від 06 жовтня 2014 року № 2 на загальну суму 58 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 666,67 грн.; від 06 жовтня 2014 року № 3 на загальну суму 600 000,35 грн., в тому числі ПДВ - 100 000,06 грн.; від 06 жовтня 2014 року № 4 на загальну суму 34 000 грн., в тому числі ПДВ - 5 666,67 грн.; від 28 жовтня 2014 року № 6 на загальну суму 180 000,70 грн., в тому числі ПДВ - 30 000,12 грн.; від 29 жовтня 2014 року № 8 на загальну суму 232 000 грн., в тому числі ПДВ - 38 666,67 грн.; від 29жовтня 2014 року № 7 на загальну суму 183 000 грн., в тому числі ПДВ - 30 500 грн.; від 29 жовтня 2014 року № 9 на загальну суму 180 000 грн., в тому числі ПДВ - 30 000 грн.; від 29 жовтня 2014 року № 10 на загальну суму 120 000 грн., в тому числі ПДВ - 20 000 грн.

Позивачем сплачені кошти за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 297 від 06 жовтня 2014 року, № 296 від 06 жовтня 2014 року, № 142 від 13 жовтня 2014 року, № 155 від 28 жовтня 2014 року, № 385 від 04 листопада 2014 року, № 400 від 10 листопада 2014 року, № 392 від 06 листопада 2014 року, № 398 від 10 листопада 2014 року, № 399 від 10 листопада 2014 року, від 24 листопада 2014 року № 458.

На підтвердження здійснення перевезення товару придбаного у ПП Ватман-08 позивачем надано копію договору про надання транспортних послуг від 01 липня 2014 року № 01/07-14, укладеного між ТОВ Орфей , як виконавцем, та ТОВ Ремконт , як замовником. Також позивачем надано подорожні листи службового легкового автомобіля від 06 жовтня 2014 року, 07 жовтня 2014 року, 29 жовтня 2014 року, 30 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року, 03 листопада 2014 року, 04 листопада 2014 року, 05 листопада 2014 року та 06 листопада 2014 року, з яких вбачається перевезення товару, згідно видаткових накладних.

З пояснень представник позивача вбачається, що придбаний у ПП Ватман-08 товар використано під час виконання ТОВ Ремконт зобов'язань по виконанню робіт з добудови та введення в експлуатацію об'єкту Реконструкція існуючої 3-поверхової будівлі з прибудовою та надбудовою під будівлю банку Хрещатик за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Європейський, 4-а , згідно укладеного з ПАТ Комерційний банк Хрещатик договору генерального підряду на капітальне будівництво № 38 від 28 липня 2014 року.

На підтвердження своєї позиції позивачем надано копії договору генерального підряду на капітальне будівництво № 38 від 28 липня 2014 року, підсумкових відомостей ресурсів за вересень, жовтень 2014 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень 2014 року.

Також позивачем надано докази на підтвердження придбання товару у ПП Ватман-08 в серпні 2014 року та грудні 2014 року та подальшого його використання під час виконання робіт: Реконструкція покрівлі ДНЗ Сонечко по вулиці Гайдая, 7, в селі Гореничі, Києво-Святошинського району Київської області (договір укладений між Гореницькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Ремконт від 01 серпня 2014 року № 16) та виконання робіт: Капітальний ремонт приміщень (в тому числі групових приміщень, туалету, портомийки групи № 14) ДНЗ № 678 за адресою: Волго-Донська, 77 у Дарницькому районі м. Києва (договір укладений між Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю Ремконт від 289 від 15 грудня 2014 року).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за результатами зустрічної звірки проведеної в ході планової ревізії сільського бюджету та фінансово-господарської діяльності Гореницької сільської ради за період з 01 березня 2012 року по 01 липня 2015 року Києво-Святошинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією складено довідку зустрічної звірки в ТОВ Ремконт щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків проведених з Гореницькою сільською радою за період 01 березня 2012 року по 01 липня 2015 року.

Для підтвердження реального здійснення ПП Ватман-08 господарської діяльності позивачем надано до суду фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва ПП Ватман-08 від 05 лютого 2014 року та від 01 січня 2015 року, податкові декларацію з податку на додану вартість за період листопад 2013 року - грудень 2014 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 3711, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 205, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 6811, оборотно-сальдову відомість по рахунку: 361 ПП Ватман-08 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2016 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем для дослідження суду документи підтверджують реальне здійснення правочинів позивача з його контрагентом ПП Ватман-08 .

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищевказаними документами, а також не наведено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та ПП Ватман-08 . Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2018 року.