Постанова

від 11.09.2018 по справі 814/2360/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р. м. ОдесаСправа № 814/2360/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Кучмій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Первомайський молочноконсервний комбінат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство "Первомайський молочноконсервний комбінат" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 серпня 2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентами СФГ ЛЮБАВА-1 ТОВ ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ , ТОВ ГАЗКОМІНВЕСТ , ТОВ ТД ЧОРМЕТРЕМОНТ , ТОВ РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У. не мали реального характеру та не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені формально та жодним чином не спростовують висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

При цьому, у вказаних контрагентів відсутня необхідна кількість трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення господарських операцій, зазначених у наданих товариством документах.

Крім того, податковим органом встановлено, що позивачем безпідставно занижено показники своєї податкової звітності на суму своєї кредиторської заборгованості по ТОВ Дельфін-2005 , так як така заборгованість є безнадійною, а також безпідставно нараховано витрати у вигляді штрафів, пені, інфляції, у зв'язку з простроченими кредиторськими зобов'язаннями на підставі оприлюдненого оголошення про банкрутство.

При цьому, податковим органом наголошено, що встановлений під час проведеної перевірки позивача факт не оприбуткування готівки у день її надходження підтверджується наявними записами в книгах КОРО.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МКК з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2017 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2017 року, за наслідком якої 02 серпня 2017 року складено акт № 980/14-29-14-05/00418107.

При цьому, проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:

1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, на загальну суму 4 036 814,00 грн.;

2) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 8 482 693,00 грн.;

3) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на загальну суму 16 602 046,00 грн.;

4) ст. 1 ЗУ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , що призвело до перевищення законодавчо встановленого терміну надходження виручки без отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку: за контрактом від 28 лютого 2016 року № 28/02 з BALMERONIA ENTERPRISES Ltd. Кіпр; за контрактом від 26 березня 2015 року № 3749 з ALLSEEDS SWITZERLAND S.A. Швейцарія;

5) п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, що призвело до не оприбуткування готівкових коштів у день їх одержання у книгах обліку розрахункових операцій;

6) п. 51.1 ст. 51 та пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України щодо неповідомлення контролюючого органу про суми виплаченого доходу фізичній особі на протязі І, ІІ, ІІІ кв. 2015 року, повідомлення не в повному обсязі про суми виплаченого доходу фізичним особам відповідно договорів оренди транспортних засобів на протязі І, ІІІ та ІV кв. 2015 року;

7) абз. 4 п. 5, п. 8 ст. 8 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо не нарахування та неутримання єдиного соціального внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за договором цивільно-правового характеру на протязі лютого-липня 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 18 серпня 2017 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1) № НОМЕР_1, яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, у сумі 216 852,53 грн.;

2) № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з ПДВ, на загальну суму 24 903 069,00 грн. (16 602 046,00 грн. за основним платежем та 8 301 023,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

3) № НОМЕР_3, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік, у сумі 6 451 217,00 грн., а також за І квартал 2017 року, у сумі 2 031 476,00 грн.;

4) № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток, у сумі 4 036 814,00 грн.;

5) № НОМЕР_5, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО, у сумі 2 046 045,35 грн.

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № НОМЕР_1.

Так, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, в межах поданої податковим органом апеляційної скарги не оскаржується вищевказаний висновок суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції виключно в частині правомірності задоволення решти позовних вимог.

В даному випадку, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України (в редакції від 01 січня 2015 року) - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача у перевіряємий період, зокрема, вплинули його господарські операції з контрагентами СФГ ЛЮБАВА-1 , ТОВ ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ , ТОВ ГАЗКОМІНВЕСТ , ТОВ ТД ЧОРМЕТРЕМОНТ , ТОВ РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У. , які на думку контролюючого органу не мали реального характеру.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог, надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання товарів (отримання послуг) від зазначених контрагентів.

В даному випадку, між ПАТ ПМК (в особі покупця) та СФГ ЛЮБАВА-1 (в особі постачальника) укладено договір № 4-2015 від 20 квітня 2015 року (а.с. 148, т. 1) та договір № 5-2015 від 27 травня 2015 року (а.с. 159, т. 1).

Згідно умов укладених договорів СФГ ЛЮБАВА-1 зобов'язалося передати у власність ПАТ Первомайський молочноконсервний комбінат соняшник, тоді як останній зобов'язується його прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання укладених договорів у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: специфікацій до договорів, якими визначено ціну, кількість та якість соняшника (а.с. 151-158, а.с. 163 т. 1), видаткові накладні (а.с.164-211 т.1), рахунки на оплату (а.с. 211-222 т.1), платіжні доручення (а.с. 223-250 т. 1, а.с. 1-14 т. 2), товарно-транспорті накладні (а.с. 15-250 т.2, а.с. 1-80 т.3).

Також, у перевіряємий період між ПАТ ПМК (в особі покупця) та ТОВ ГАЗКОМІНВЕСТ (в особі постачальника, відповідно до ліцензії на постачання природного газу за нерегульованими тарифами АЕ № 287902 від 11 лютого 2014 року) укладено договір на постачання природного газу № 2904-13/2014 від 29 квітня 2014 року (а.с. 93-98 т.3).

Згідно умов укладеного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити природній газ.

При цьому, до вказаних договорів укладено додаткові угоди (а.с. 99-107 т. 3), якими коригувались обсяги постачання та ціна природного газу.

В свою чергу, за отриманий газ товариством здійснено розрахунки відповідно до платіжних доручень (а.с. 108-138 т. 3).

Також, у перевіряємий період між ПАТ ПМК (в особі покупця) та ТОВ ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ (в особі постачальника) укладено договір № 609 від 28 січня 2015 року (а.с.139-141 т. 3).

Згідно умов укладеного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, тоді як останній зобов'язується його прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії наступних первинних бухгалтерських документів: видаткові накладні (а.с.143-147 т.3), платіжні доручення (а.с. 148-150 т.3).

Також, у перевіряємий період між ПАТ ПМК (в особі замовника) та ТОВ РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У. (в особі виконавця) укладено договір про торгівельне співробітництва № У4270 від 01 січня 2015 року (а.с. 151-161 т. 3).

Згідно умов укладеного договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з передпродажної підготовки товарів та маркетингові послуги, тоді як останній зобов'язується прийняти та оплатити отримані послуги.

На підтвердження виконання укладеного договору у матеріалах справи зібрано копії актів виконаних робіт (а.с.162-166 т. 3), із зазначенням переліку та кількості наданих послуг.

Крім того, у перевіряємий період між ПАТ ПМК (в особі покупця) та ТОВ ТД ЧОРМЕТРЕМОНТ (в особі постачальника) укладено договір № 38/14/2194/14-вт від 05 травня 2014 року (а.с.167-170 т. 3).

Згідно умов укладеного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, тоді як останній зобов'язується його прийняти та оплатити.

При цьому, до вказаного договору укладено додаткову угоду (а.с. 171 т. 3), якою продовжено дію договору.

В даному випадку, перелік ціну та вартість поставленого товару зазначено у наданих видаткових накладних (а.с. 174-181 т.3).

В свою чергу, за отриманий товариством товар здійснено розрахунки відповідно до наданих платіжних доручень (а.с. 173,182 т. 3).

Між тим, колегія суддів вважає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товариством товарів (послуг) за вказаними договорами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на реальність проведених операцій.

При цьому, колегія суддів вважає, що вищевказані договори узгоджуються з господарською діяльністю товариства.

Крім того, варто відзначити, що у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб'єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки про фіктивність господарських операцій з поставки товарів та надання послуг мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Між тим, з акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для нарахування товариству додаткових податкових зобов'язань за результатом проведених спірних господарських операцій з контрагентами СФГ ЛЮБАВА-1 ТОВ ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ , ТОВ ГАЗКОМІНВЕСТ , ТОВ ТД ЧОРМЕТРЕМОНТ , ТОВ РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У. стали висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів основних засобів та ненадання частини первинних документів та наявності недоліків у вже наданих документах.

В даному випадку, відсутність у підприємств-контрагентів великої кількості працівників, а також певних основних засобів не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст.

Також, варто відзначити, що наявність будь-яких недоліків в наданих підприємством первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт отримання спірного палива, не є підставою для нарахування йому додаткових податкових зобов'язань.

Крім того, податковий орган посилається на наявність кримінальних провадження відносно осіб, пов'язаних з СФГ ЛЮБАВА-1 та ТОВ ГАЗКОМІНВЕСТ , як на підставу визнання фіктивними проведені господарські операції позивача.

При цьому, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, так як податковим органом не надано належних доказів, а саме вироку у кримінальній справі, що підтверджує вчинення посадовими особами СФГ ЛЮБАВА-1 ТОВ ГАЗКОМІНВЕСТ злочинних дій у взаємовідносинах з позивачем.

Крім того, податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства, так як чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку обов'язку донарахування йому певних податкових зобов'язання від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Більш того, з аналогічних підстав, колегія не приймає посилання податкового органу на факт проведення контрагентами позивача ризикованих господарських операцій з іншими юридичними особами, що не перебували з ним у господарських відносинах у перевіряємий період.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправними оскаржувані податкові-повідомлення рішення у відповідних частинах.

Крім того, у межах спірних правовідносин податковим органом встановлено, що за товариством, станом на 01 січня 2015 року, рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ Дельфін-2005 (код 1375966), у загальній сумі 8 685 111,10 грн.

При цьому, в ході аналізу первинних документів, інформаційних баз даних та ІС Податковий блок контролюючим органом встановлено, що ТОВ Дельфін-2005 (код 1375966) відсутнє, у зв'язку з чим, перебіг давності по кредиторської заборгованості, яка рахується станом на 01 січня 2015 року, є безнадійною заборгованістю.

В свою чергу, товариством зазначено, що кредиторська заборгованість перед ТОВ Дельфін-2005 обліковується за кодом ЄДРПОУ 1375966 помилково, внаслідок допущеної технічної помилки, тоді як наявна кредиторська заборгованість рахується у товариства перед ТОВ Дельфін-2005 з кодом ЄДРПОУ 13759643.

В даному випадку, наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ Дельфін-2005 (код 13759643) підтверджується наявними у товариства документами та не є безнадійною.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що код ЄДРПОУ не може складатись з менше ніж восьми цифр, а різні юридичні особи не можуть мати однакових найменувань.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що наявність технічної помилки у коді ЄДРПОУ контрагента позивача не може змінювати сутність господарських відносин, а тому є протиправним висновок податкового органу про нарахування додаткових податкових зобов'язань у відповідній частині.

Крім того, у перевіряємий період контролюючим органом встановлено, що на формування витрат товариства мали вплив нараховані у вигляді штрафів, пені, інфляції суми коштів за простроченими кредиторськими зобов'язаннями на підставі оприлюдненого оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МКК .

В даному випадку, до складу загальної суми заборгованості віднесено: основний борг, у сумі 87 265 012,39 грн., пеня, у сумі 18 750 129,00 грн., втрати від інфляції, у сумі 6 712 419,37 грн., штрафи, у сумі 6 451 217,05 грн., 3% річних за користування коштами, у сумі 1 392 557,50 грн.

В свою чергу, на думку податкового органу, товариством завищено свої витрати на підставі нарахованих штрафів кредиторами, у сумі 6 451 217,05 грн., так як нарахування одночасно пені та штрафу фактично є подвійною відповідальністю за порушення одного і того самого зобов'язання.

Так, відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тоді як пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Між тим, у межах відповідної справи про банкрутство товариству надійшли заяви про визнання кредиторських вимог від наступних контрагентів: ТОВ Черкасихліб ЛТД (код ЄДРПОУ 5518948), СТОВ Надія (код ЄДРПОУ 3758016), ПАТ ОТП Банк , ПАТ Український інноваційний банк , ПАТ Хмельницька маслосирбаза (код ЄДРПОУ 447729), ТОВ ТД Хмельницькхліб (код ЄДРПОУ 38776215), СТОВ Іскра (код ЄДРПОУ 3793449), ТОВ Батьківщина (код ЄДРПОУ 3764809), ТОВ Оілпродакшен (код ЄДРПОУ 39759892), ТОВ Кіровоградпродекспорт (код ЄДРПОУ 39600339), ПАСТ Надія (код ЄДРПОУ 3756690), ТОВ Миколаївський хлібзавод № 1 (код ЄДРПОУ 37844650), ТОВ Тясмин (код ЄДРПОУ 3793768), ТОВ Рітейл трейд (код ЄДРПОУ 37383685).

В свою чергу, товариством частково визнано заявлені кредиторські вимоги лише по одному виду неустойки щодо кожного контрагента, так як нарахування одночасно пені та штрафу фактично є подвійною відповідальністю за порушення одного і того самого зобов'язання.

При цьому, податковим органом не досліджено вказаних обставин, а як наслідок зроблено передчасний висновок про нарахування товариству додаткових податкових зобов'язань.

В частині встановлених податковим органом порушень позивачем порядку здійснення розрахункових операцій з готівковими коштами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача відповідні штрафні (фінансові) санкції прийнято 18 серпня 2017 року, тоді як порушення правил здійснення господарської діяльності за неоприбуткування (неповного прибуткування) готівки, мали місце у 2015 році.

Між тим, згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності (стаття 239 Господарського кодексу України).

В даному випадку, строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фінансові санкції, застосовані на підставі указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки № 436/95 від 12 червня 1995 року, у розумінні статті 238 та статті 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Між тим, викладена колегією суддів правова позиція щодо строку застосування адміністративно-господарських санкцій відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 березня 2018 року (справа №803/1397/17).

При цьому, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позовних вимог, жодним чином не спростовано вищевказаних висновків суду першої інстанції у поданій апеляційній скарзі.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправним оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державної судової адміністрації України, у сумі 888 043,98 грн. (вісімсот вісімдесят вісім тисяч сорок три), 98 грн., на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача - 899998; № рахунку отримувача - 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Д.В. Запорожан

ОСОБА_1