Постанова

від 18.09.2018 по справі 804/6976/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №804/6976/14

адміністративне провадження №К/9901/9135/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у складі судді Боженко Н.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у складі суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербака А.А. у справі №804/6976/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Львівський жиркомбінат до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

07 травня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Львівський жиркомбінат (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 21 серпня 2007 року №0002042302/0/25627, з мотивів безпідставності його прийняття.

Справа розглядалася судами неодноразово. Предметом цього касаційного перегляду є судові рішення ухвалені у справі за результатами нового розгляду згідно ухвали Вищого адміністративного суду від 17 березня 2014 року.

24 липня 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, задоволений позов Товариства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 21 липня 2007 року №0002042302/0/25627, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 205 647 грн. 19 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3602823 грн. 59 коп., з мотивів протиправності його прийняття.

03 липня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, та наводить текс частини третьої статті 86, статті 138, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

09 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №804/6976/14 із суду першої інстанції.

Заперечення або відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України та/або Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

13 липня 2016 року справа №804/6976/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа №804/6976/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/9135/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31363663, перебуває на податковому обліку з 22 лютого 2001 року, є платником податку на додану вартість з 05 березня 2001 року.

Податковим органом у червні-липні 2007 року проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, результати якої викладені в акті перевірки від 10 серпня 2017 року № 1686/23-0/31363663 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 21 серпня 2007 року прийняте податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року №2181-3 (далі - Закон України 2181), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7205647 грн. 19 коп. за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3602823 грн. 59 коп. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181-ІІІ.

Суди попередніх інстанцій установили, що між Приватним підприємством Вігуль , як постачальником, та Товариством, як покупцем, укладено та виконано договір поставки №11 від 29 грудня 2006 року, предметом поставки за яким є олієжирова продукція, а саме рослинні жири, маргарини, майонези, соапсток, а також необхідна для транспортування спеціальна тара, поставка товару здійснена в січні-лютому 2007 року на загальну суму 43 491 883,14 грн., за результатами поставки складені, виписані податкові накладні за січень-лютий 2007 року.

До матеріалів справи долучені та судами попередніх інстанцій дослідженні первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Судами встановлено, що товарно-транспортні накладні вилучені при проведенні слідчих дій в межах кримінальної справи на виконання постанови слідчого Жовківського РВ УМВС України від 29 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи за частиною другої статті 205 Кримінального кодексу України, яка скасована постановою Жовківського районного суду від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 листопада 2007 року.

На підставі первинних документів, як підстав бухгалтерського обліку операція з придбання товару відображена позивачем в бухгалтерському, податковому та складському обліку, про що свідчать картки складського обліку придбання товарів у Приватного підприємства "Вігуль" та продажів товарів за номенклатурою придбаних товарів, що підтверджує використання товару в межах господарської діяльності, а саме виготовлення та реалізація оліє-жирової продукції, а саме маргаринів, майонезі, жирів, відходів виробництва (соапстоку, фузу) та оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача товару та його подальшого використання позивачем у господарській діяльності.

Позиція податкового органу впродовж судового розгляду справи полягає у тому, що позивачем безпідставно до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суми податку на додану вартість, що сплачені в ціні придбаного товару у контрагента Приватного підприємства Вігуль , у зв'язку з тим, що цим контрагентом не відображено ці суми як податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі статті 61 Конституції України, положеннях статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996, положеннях підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , за яким дійшли висновку про те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Посилання податкового органу щодо не відображення контрагентом позивача отриманих за товар сум у складі податкових зобов'язань, при формуванні показників податкової звітності Приватним підприємством Вігуль , як платником податку на додану вартість спростовується встановленим судами попередніх інстанцій та долученими до матеріалів справи доказами самостійним виправленням виявлених помилок, що встановлено судовим рішенням, а саме постановою Господарського суду Львівської області від 18 лютого 2008 року по справі №3/358А, що набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2010 року в цій частині.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Доведеність здійснення позивачем, встановлена судами попередніх інстанцій, господарських операцій, їх реальний характер, доводять правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №804/6976/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер